Рішення № 89997958, 22.06.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

22.06.2020 р. справа №520/3683/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., за участі: секретаря - Стрєлка О.В., представника позивача - Комарова М.С., представника відповідача - Коробкової Х.О., розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Акціонерного товариства "Харківобленерго" до Офісу великих платників податків ДПС проскасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач, Акціонерне товариство «Харківобленерго» (далі за текстом – заявник, платник, АТ, Товариство), у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу (з урахуванням заяви про редакційне уточнення) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 12.12.2019р. №0000725406, яким на підставі ст.126 Податкового кодексу України нараховано 12.471.050,21грн. штрафу за несвоєчасну оплату 62.355.251,70грн. узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість у період 02.08.2019р.-31.10.2019р.

Аргументуючи цю вимогу зазначив, що систематична свавільно і протиправно вчинена контролюючим органом зміна призначення платежів Товариства у минулому призвела до неправильного обліку виконання АТ податкових зобов`язань з ПДВ в обставинах сучасної дійсності. Наполягав, що штраф застосовано за відсутності події вчинення податкового правопорушення.

Відповідач, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі за текстом – владний суб`єкт, контролюючий орган, податковий орган, Офіс) з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що повно з`ясував та вірно кваліфікував усі події проведених платником платежів у період 02.08.2019р.-31.10.2019р., правомірно реалізував владні повноваження на зміну призначення платежу у календарній черговості виникнення податкового боргу у порядку ст.87 Податкового кодексу України, розмір штрафу обрахував правильно.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2016р. у справі №820/1291/16 із заявника, АК "Харківобленерго", було стягнуто кошти за податковим боргом у загальній сумі 46.372.711,37грн. (ПДВ – 34.560.842,16грн., податок на прибуток – 11.811.869,21грн.).

У межах цієї справи судом були установлені обставини періоду виникнення цього податкового боргу і з`ясовано, що увесь податковий борг виник до настання 31.08.2016р.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2016р. у справі №820/1291/16 виконання названого судового акту було розстрочено, а саме: шляхом встановлення обов`язку у період з 01.10.2016р. по 31.12.2018р. до кінця кожного місяця сплачувати податковий борг рівними частинами, з яких по ПДВ – 1.280.031,22грн. (де податок - 1.279.875,40грн.; пеня - 155,79грн.).

У подальшому, стверджуючи про вчинення Товариством податкового правопорушення у вигляді несвоєчасної оплати узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ, у тому числі і за постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2016р. у справі №820/1291/16, контролюючим органом було видане податкове повідомлення–рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 26.02.2018р. №0000465008.

Згадане рішення контролюючого органу було скасовано рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2018р. по справі №820/4201/18.

У межах цієї справи судом були установлені обставини неправильної реалізації контролюючим органом положень п.87.9 ст.89 Податкового кодексу України відносно податкових декларацій Товариства з податку на додану вартість за травень – липень 2016р.

Продовжуючи стверджувати про вчинення Товариством податкового правопорушення у вигляді несвоєчасної оплати узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ, у тому числі і за постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2016р. у справі №820/1291/16, контролюючим органом було видане податкове повідомлення–рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 25.04.2019 №0000075008.

Згадане рішення контролюючого органу було скасовано рішенням Харківського окружного адміністративного суду 21.10.2019р. у справі №520/7293/19.

У межах цієї справи судом були установлені обставини неправильної реалізації контролюючим органом положень п.87.9 ст.89 Податкового кодексу України відносно податкових декларацій Товариства з податку на додану вартість за травень – липень 2016р.

Не змінивши власних суджень про вчинення Товариством податкового правопорушення у вигляді несвоєчасної оплати узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ, у тому числі і за постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2016р. у справі №820/1291/16, контролюючим органом було видане податкове повідомлення – рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 30.07.2018 р. № 0001375008.

Згадане рішення контролюючого органу було скасовано постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020р. у справі №520/8438/19.

У межах цієї справи судом були установлені обставини неправильної реалізації контролюючим органом положень п.87.9 ст.89 Податкового кодексу України відносно податкових декларацій Товариства з податку на додану вартість за травень – липень 2016р.

Також рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2019р. у справі №520/38/19 визнано протиправним та скасовано рішення Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 15.11.2018р. №4, на виконання якого контролюючий орган у порядку п.95.5 ст.95 Податкового кодексу України ініціював процедуру позасудового стягнення коштів платника податків за податковим боргом і на свій власний розсуд зараховував ці кошти як виконання податкового обов`язку Товариства.

Відтак, у ході розгляду справи судом були з`ясовані підтверджені судовими рішеннями в інших перелічених вище справах обставини неправильного ведення контролюючим органом обліку стану виконання Товариством податкового обов`язку з податку на додану вартість.

При цьому, незважаючи на висновки судів у перелічених вище справах, контролюючий орган продовжував ведення власного початково обраного обліку виконаних і невиконаних податкових зобов`язань Товариства з податку на додану вартість.

Також судом з`ясовано, що межах справ №820/1423/17 (рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2017р.), №820/6139/17 (рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2018р.), №820/3764/18 (рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2018р.) судами були установлені обставини неправомірного списання контролюючим органом грошових коштів платника з рахунку в установі банку на погашення податкового боргу.

Ураховуючи ведення контролюючим органом безперервного та хронологічно послідовного обліку стану виконання податкового обов`язку особи, коли оцінка поточних платежів ґрунтується на оцінці минулих платежів (тобто коли рішення про зміну призначення поточного платежу залежить від волевиявлення, вчиненого відносно обліку попереднього (минулого) платежу), ці обставини безпосередньо вплинули на обліку стану виконання податкового обов`язку заявника саме за відомостями контролюючого органу.

За період 02.08.2019р.-31.10.2019р. на рахунку заявника у системі електронного адміністрування податку на додану вартість відбувся рух грошових коштів у розмірі 62.355.251,70грн.

До названої суми входили також платежі заявника за платіжними дорученнями №27544 від 30.08.2018 р. на суму 1.279.875,40 грн., №30246 від 27.09.2018 р. на суму 1.279.875,40 грн., №32548 від 31.10.2018 р. на суму 1.279.875,40 грн., поданими на оплату податкового боргу, розстроченого у межах справи №820/1291/16.

За усіма позначеними платежами платника податків контролюючим органом було прийнято рішення про зміну призначення платежу у порядку п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України.

13.11.2019р. контролюючим органом відносно заявника була проведена камеральна перевірка з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з ПДВ за період 02.08.2019р.-31.10.2019р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 149/28-10-54-06-12/00131954 (далі за текстом – Акт).

Судом з`ясовано, що під час названої перевірки контролюючим органом не отримувались та не вивчались відомості складених платником податків платіжних доручень, а були використані виключно відомості інформаційної картки платника з ПДВ.

Тому висновки складеного контролюючим органом 13.11.2019р. акту № 149/28-10-54-06-12/00131954 камеральної перевірки АТ з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з ПДВ за період 02.08.2019р.-31.10.2019р. (далі за текстом – Акт) ураховують виключно власний механізм підрахунку стану виконання податкового обов`язку.

У тексті Акту викладені судження контролюючого органу про порушення Товариством п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України за рахунок несвоєчасної сплати ПДВ за податковими деклараціями червня-вересня 2018р., несвоєчасної оплати податкових повідомлень-рішень від 28.11.2017р. №0003585008, від 10.10.2018р. №0001915008, несвоєчасної оплати сум розстроченого податкового боргу по справі №820/1291/16.

12.12.2019р. із посиланням на Акт контролюючим органом було видано податкове повідомлення – рішення №0000725406, яким нараховано 12.471.050,21грн. штрафу.

Як з`ясовано судом, юридичною підставою для прийняття оскарженого рішення контролюючим органом були обрані положення п.57.1 ст.57, п.57.3 ст.57, ст.126 Податкового кодексу України, а фактичною підставою послугувало судження про невчасне проведення платником платежів за згаданими в Акті підставами виникнення податкового обов`язку.

Не погодившись із відповідністю закону оскарженого рішення контролюючого органу, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, котрі виникли на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України проголошено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01.01.2011р. таким законом є Податковий кодекс України.

Так, у розумінні п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За визначенням п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 57.1 ст.57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, у силу 203.2 ст.203 названого кодексу сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 57.3 ст.57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Міра юридичної відповідальності за несвоєчасне виконання особою податкового обов`язку у вигляді штрафу запроваджена, зокрема, п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, відповідно до якої у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Розглядаючи справу, суд зважає, на те, що у силу загального правила ст.41 Конституції України кожна особа, у тому числі і платник податків, має право на безперешкодне розпорядження власністю (тобто визначення юридичної долі власних активів), до складу якої згідно з ст.ст.179, 190 і 192 Цивільного кодексу України входять і кошти (гроші).

Але, у силу дії спеціальної норми права, а саме: п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Суд вважає, що слід розрізняти строк сплати податку (збору) від строку здійснення платежу за рішенням суду у процедурі розстрочення виконання судового акту (або відстрочення виконання судового акту).

Так, визначення строку сплати податку (збору) наведено у п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України, де указано, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Натомість, дата сплати частини платежу за рішенням суду у процедурі розстрочення виконання судового акту (ст.263 КАС України у редакції до 15.12.2017р. та ст.378 КАС України у редакції з 15.12.2017р.) за будь-яких обставин не може бути кваліфікована у якості строку сплати податку (збору), адже такий строк збіг ще до події винесення судового рішення під час трансформації неоплаченого податкового (грошового) зобов`язання у податковий борг.

У межах справи №820/1291/16 податковий борг з ПДВ виник за податковими деклараціями з ПДВ квітня-червня 2016р.

Ці обставини установлені постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2016р. по справі №820/1291/16.

Згідно з п.57.1 ст.57 та п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України строком сплати ПДВ за указані звітні податкові періоди є 30.05.2016р., 30.06.2016р., 30.07.2016р.

Ці строки імперативно установлені законом і можуть бути змінені виключно за процедурою розстрочення (відстрочення) у порядку ст.100 Податкового кодексу України за відповідним письмовим рішенням контролюючого органу.

У спірних правовідносинах такого рішення контролюючим органом не приймалось.

Факт винесення судового рішення про стягнення коштів за податковим боргом об`єктивно не може призвести до зміни строку сплати податку (збору), позаяк необхідною обов`язковою передумовою винесення такого судового акту не минування (закінчення, збіг, сплив) строків добровільного виконання податкового обов`язку.

Тому, проведена у даному випадку контролюючим органом зміна призначення проведених платником платежів на виконання рішення суду по справі №820/1291/16 є явно та очевидно протиправною, адже той податковий борг з ПДВ, котрий був стягнутий у цій справі, є найпершим у календарній черговості виникнення.

Допущений контролюючим органом дефект за цим епізодом нездоланно призводить до неправильності визначення усієї суми штрафу, адже спричиняє порушення хронологічної (календарної) послідовності у черговості виникнення податкового боргу за усіма іншими підставами.

Окремою підставою для визнання застосованого контролюючим органом штрафу неправомірним є і установлені судами у межах справ №820/4201/18, №520/7293/19, №520/8438/19, №520/38/19 обставини помилкового (хибного) обліку стану виконання попередніх податкових зобов`язань з ПДВ, адже невірні розрахунки відносно оплати минулих структурних частин податкового боргу з невідворотністю зумовлюють невірну юридичну оцінку обставин стану виконання тих грошових зобов`язань ПДВ, котрі виникли у подальшому.

Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли алгоритм оцінки стану виконання податкового обов`язку має відповідати визначеному законом механізму та достовірним даним об`єктивної реальності.

У разі ж допущення контролюючим органом помилки у постійно та безперервно триваючій процедурі обліку стану виконання податкових обов`язку судження про вчинення особою податкового правопорушення має бути доведено за стандартом - поза будь-яким розумним сумнівом, позаяк у такому випадку поточні розрахунки контролюючого органу ґрунтуються виключно на висновках попередніх заходів податкового контролю у формі перевірок.

Пунктом 109.1 ст.109 Податкового кодексу України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого рішення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення, адже судження про невчасне виконання податкового обов`язку за викладеними в Акті підставами ґрунтується виключно на власних розрахунках контролюючого органу, в яких оцінка обставинам оплати надана із триваючим та установленим судами по справам №820/4201/18, №520/7293/19, №520/8438/19, №520/38/19 порушенням п.87.9 ст.89 Податкового кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах не дотримався вимог ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини події з`ясував неповно, діяння особи кваліфікував неправильно, оцінки усім юридично значимим факторам не надав, унаслідок чого міра застосованої юридичної відповідальності не узгоджується із характером, змістом та наслідками діяння особи.

Отже, у спірних правовідносинах допущені владним суб`єктом порушення спричинили настання негативних наслідків, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 12.12.2019р. №0000725406 про нарахування штрафу у сумі 12.471.050,21 грн.

Роз`яснити, що судове рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України 23 червня 2020 року; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Суддя Сліденко А.В.