Ухвала суду № 89997925, 23.06.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

Справа № 500/1227/20

23 червня 2020 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бережанської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмеження, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Бережанської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Тернопільській області, в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження від 26.09.2016, розроблені Бережанською міською радою щодо реконструкції складу під цех по ремонту легкових автомобілів, виготовлення металовиробів та метало - конструкцій у м. Бережани по вул. Рогатинська, 100 "О";

- зобов`язати Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області зупинити будівництво цеху по ремонту легкових автомобілів, виготовлення металовиробів та металоконструкцій у м. Бережани по вул. Рогатинська, 100 "О";

- зобов`язати ОСОБА_2 зупинити будівництво цеху по ремонту легкових автомобілів, виготовлення металовиробів та металоконструкцій у м. Бережани по вул. Рогатинська, 100 "О".

Ухвалою суду від 01.06.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, шляхом подання до суду (місцезнаходження: вул. Грушевського, 6, м. Тернопіль) у чотирьох примірниках позовної заяви (відповідно до кількості учасників справи) із зазначенням змісту позовних вимог відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС). Водночас, позивачу слід було надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору в розмірі 2522,40 грн за подання до адміністративного суду даної позовної заяви, перерахованого за такими платіжними реквізитами: отримувач коштів УК у м. Тернополі/м.Тернопіль/22030101, код отримувача 37977726, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA678999980313101206084019751, код класифікації доходів бюджету 22030101, а також заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.

На усунення недоліків позовної заяви позивач подала до суду позовну заяву (у новій редакції) у чотирьох примірниках, в якій просить визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження від 26.09.2016, розроблені Бережанською міською радою щодо реконструкції складу під цех по ремонту легкових автомобілів, виготовлення металовиробів та метало-конструкцій у м. Бережани по вул. Рогатинська, 100 "О", квитанцію № 57 від 15.06.2020 про сплату судового збору та заяву про поновлення строку звернення до суду.

Водночас, позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду просить визнати причини пропущення шестимісячного строку звернення до суду поважними та поновити такий строк звернення, мотивуючи тим, що вона достеменно дізналася про існування оскаржуваних містобудівних умов та обмеження лише у серпні 2019 року, а саме коли перебувала у стані вагітності, та у строки визначені законом, а саме 20.09.2019 звернулася до Бережанського районного суду Тернопільської області з позовом про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмеження від 26.09.2016.

30.03.2020 ухвалою зазначеного вище суду у справі № 2-а/593/1/2020 позовну заяву ОСОБА_1 та її законного представника ОСОБА_3 залишено без розгляду, а в період з 12.03.2020 по 22.06.2020 в Україні було введено карантин.

Також позивач зазначила, що строк звернення до суду підлягає поновленню, оскільки після того, як вона дізналася про порушення своїх прав, остання у шестимісячний строк звернулася за захистом своїх прав до суду.

Однак, суд не погоджується із такими доводами позивача щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з приводу оскарження містобудівних умов та обмеження від 26.09.2016, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 118 КАС та частини першої статті 120 КАС процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частинами першою та другою статті 122 КАС визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява № 23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позовної заяви.

Також, відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною другою статті 44 КАС учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі "UnionAlimentariaSanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до адміністративного суду з поважних причин.

Зі змісту пункту 51 рішення Європейського Суду з прав людини від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", пункту 570 рішення Європейського Суду з прав людини від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти "Росії", правової позиції викладеної Верховним Судом України у справі № 6-2469цс16 вбачається, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

При цьому, практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Також, дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Конституційний Суд України рішенням від 13.12.2011 № 17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 КАС у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб`єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1).

Такий висновок Конституційного Суду України судова палата Касаційного адміністративного суду Верховного Суду вважає релевантним щодо нинішнього стану нормативно-правового регулювання. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18 та від 25.10.2019 у справі № 640/20569/18, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, у рішенні від 21.02.75 у справі "Голдер проти Великої Британії" Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід`ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.

Таким чином, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2011 № 17-рп/2011, у практиці Європейського суду з прав людини право на звернення до суду також пов`язується лише з волевиявленням особи. За змістом частини шостої статті 5 КАС особа може відмовитися від реалізації права на звернення до суду, однак не від самого права як такого.

Суд наголошує, що причина пропуску строку звернення до суду із позовною заявою може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Така позиція узгоджується з висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 823/1915/18, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, суд звертає увагу на те, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем, остання дізналася про порушення своїх прав у серпні 2019 р., а тому останній строк звернення до суду з даним позовом припадав на лютий місяць 2020 р.

Враховуючи те, що позивач дізналася про порушення своїх прав у серпні 2019 р., а позовну заяву подала до Тернопільського окружного адміністративного суду 26.05.2020, про що свідчить штемпель суду, суд дійшов висновку, що остання подала позов з пропущенням шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

При цьому, позивач вважає, оскільки вона 20.09.2019 подала до Бережанського районного суду Тернопільської області позов, який надалі ухвалою зазначеного суду від 30.03.2020 залишено без розгляду, то остання звернулася у шестимісячний строк до суду за захистом своїх прав.

Однак, Верховний Суд України у справі № 6-1763цс16 від 24.05.2017 зазначив, якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що перебіг шестимісячного строку звернення до суду, який розпочався з серпня 2019 року, не переривається на період з 20.09.2019 до 30.03.2020 (з дати звернення позивача до Бережанського районного суду Тернопільської області і до дати постановлення ухвали у справі № 2-а/593/1/2020 про залишення позову без розгляду).

При цьому, у зазначеній заяві, позивач не навела жодних поважних причин (підстав), які б свідчили про існування об`єктивних перешкод, що унеможливлювали звернення до адміністративного суду із даною позовною заявою позивачем самостійно, або через свого представника у шестимісячний строк з дати виникнення права на позов, а звернення з позовом до Бережанського районного суду Тернопільської області та залишення такого позову без розгляду за клопотанням позивача (зокрема, у разі поданням позову з недодержанням правил підсудності), не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, в тому числі не перериває перебігу такого строку.

Покликання позивача про те, що в період з 12.03.2020 по 22.06.2020 в Україні було установлено карантин, як на підставу поважності причини пропуску строку звернення до суду, є безпідставним, оскільки строк звернення до суду з даним позовом збіг ще у лютому місяці 2020 р., тобто до моменту введення в Україні карантинних заходів.

Будь - яких інших підстав, які б свідчили про існування об`єктивних перешкод для звернення до суду із даною позовною заявою у шестимісячний строк, у зв`язку з якими суд міг б дійти висновку про наявність підстав для поновлення встановленого законом процесуального строку, позивач не навела, а суд не встановив.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС визначено, що позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи те, що позовну заяву подано з пропущенням шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, а також те, що позивач не надала належні докази поважності причин його пропуску, а суд у заяві не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід повернути позивачу.

Керуючись статтями 123, 169, 248 КАС, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача про визнання причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення строку звернення до суду відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Бережанської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмеження від 26.09.2016, розроблені Бережанською міською радою щодо реконструкції складу під цех по ремонту легкових автомобілів, виготовлення металовиробів та метало-конструкцій у м. Бережани по вул. Рогатинська, 100 "О" повернути позивачу.

Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Головуюча суддя Мірінович У.А.