Рішення № 89997878, 24.06.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2020 р. Справа № 480/2418/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (далі по тексту - відповідач), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Діхтяренко В.О. від 02.04.2020 року про закінчення виконавчого провадження.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята протиправно, оскільки винесена державним виконавцем без учинення всіх належних дій щодо виконання судового рішення.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами розгляду термінових адміністративних справ, передбачених ст. ст. 268, 269, 287 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того даною ухвалою встановлено відповідачу 3-денний строк з дня завершення строку дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19” від 11.03.2020 р. № 211, для подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача. Крім того даною ухвалою витребувано у Північно-Східного міжрегіонального управління Мінстерства юстиції (м.Суми) належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження ВП № 59927977.

На виконання вимог суду представником відповідача надано суду відзив, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема зазначивши, що оскаржувана вимога є правомірною, оскільки державним виконавцем вживались всі необхідні дії з примусового виконання судового рішення, визначені статтями 63 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 25-31).

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі (а.с. 165).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відзиві просив розгляд справи провести без його участі (а.с. 164).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 року по справі № 480/938/19 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області. Зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.08.2018 року здійснити обрахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 12.09.2011 р. із розрахунку загальної суми додаткових видів грошового забезпечення, які ОСОБА_1 отримував при виході на пенсію - 3367,98 грн.; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити з 01.01.2017 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.08.2018 року, в зв`язку зі збільшенням посадових окладів працівників державної пенітенціарної служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2016 №1036 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294" із врахуванням додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_1 , а саме: надбавки за виконання особливо-важливих завдань (50% з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років), надбавки за інформаційно-аналітичне забезпечення (7% від посадового окладу), матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку, премії (100% з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років (стаж роботи), надбавки за виконання особливо важливих завдань); зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести з 01.01.2018 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.08.2018 року, із врахуванням загальної суми всіх додаткових видів грошового забезпечення виходячи з підвищення посадових окладів працівникам державної кримінально-виконавчої служби, а саме: надбавки за виконання особливо-важливих завдань (50% з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років), надбавки за інформаційно-аналітичне забезпечення (7% від посадового окладу), матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку, премії (100% з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років (стаж роботи), надбавки за виконання особливо важливих завдань) (а.с. 73-80).

09 квітня 2019 р. на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 року по справі № 480/938/19, яке набрала законної сили 16.05.2019 року, Сумським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист щодо зобов`язання вчинити дії.

30.08.2019 року державним виконавцем, на підставі ст.ст. З, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59927977 (а.с. 82-83).

Листом від 04.09.2019 року № 20544/04.9-19 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, зокрема, повідомило Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, що у серпні 2019 року головним управлінням здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 12.09.2011 року. Виплату пенсії у новому розмірі та її доплату за період з 23.07.2019 року по 31.08.2019 року в сумі 907,52 грн. здійснено у вересні поточного року. При цьому перераховані кошти за період з 12.09.2011 року по 22.07.2019 року в сумі 62 394,26 грн. будуть виплачені згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 “Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду” (а.с. 85-86).

06.11.2019 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с. 100-103).

Постановою в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) від 29.11.2020 про результати перевірки виконавчого провадження постанови про закінчення виконавчого провадження від 06.11.2019 ВП № 59927977 скасовано як передчасну (а.с. 110-116).

27.02.2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) винесено постанову про відновлення виконавчих проваджень № 59927977 (а.с. 129-130).

Також, 27.02.2020 року, у зв`язку з невиконанням рішення суду, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн. (а.с. 137)

У зв`язку з повторним невиконанням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області рішення суду, 02.04.2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10 200,00 грн. (а.с. 135).

02.04.2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с. 144.

Також 02.04.2020 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) до Сумського відділу поліції (м.Суми) ГУНП в Сумській області було направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ст. 382 КК України відносно посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (а.с. 150-152).

Вважаючи постанову про закінчення виконавчого провадження від 02.04.2020 року протиправною, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється, зокрема, з дотриманням засад верховенства права та обов`язковості виконання рішень (стаття Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Загальний порядок виконання рішень судів про стягнення боргу врегульований положеннями статтями 48-62 Закону України «Про виконавче провадження», а порядок виконання рішень немайнового характеру - нормами статей 63-67 вказаного Закону.

Так, відповідно до частин першої-третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

В свою чергу, пункт 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» серед підстав для закінчення виконавчого провадження передбачає надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Як уже зазначалося судом вище, спірна постанова винесена на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону. Остання ж передбачає саме неможливість виконання рішення без участі боржника.

Вирішуючи питання щодо правомірності спірної постанови державного виконавця, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частинами другою та четвертою статті 257 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин першої та другої статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.

За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).

У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші).

Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio». Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.

Суд зазначає, що в матеріалах виконавчого провадження № 59927977 відсутні докази виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області рішення суду від 09.04.2019 року по справі № 480/938/19, а відтак постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 02.04.2020 року винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте в порушення зазначеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не було доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 04.09.2019 року по справі № 286/1810/17.

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) суму судового збору у розмірі 840,80 грн., сплаченого згідно квитанції від 15.04.2020 року № 4 (а.с. 4).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Діхтяренко В.О. від 02.04.2020 року про закінчення виконавчого провадження № 59927977.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 28, м. Суми, 40003, код ЄДРПОУ 43316700) суму судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені, зокрема, статтею 295 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя В.О. Павлічек