Ухвала суду № 89997848, 23.06.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

У Х В А Л А

"23" червня 2020 р. Справа № 480/3416/20

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Павлічек В.О. розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду у справі № 480/3416/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Сумській області про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Управління Держпраці у Сумській області, в якій просить скасувати постанову Управління Держпраці у Сумській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 259 ДФС-ФС від 14.11.2018, відповідно до якої вирішено накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 111 690,00 грн.

Разом з позовною заявою, представником позивача було подано заяву про поновлення строку звернення до суду, мотивовану тим, що оскаржувану постанову було прийнято на підставі абзацу 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. При цьому Законом України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12.12.2019 № 378-ІХ (набув чинності 02.02.2020), зокрема, внесено зміни до частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України - абзац другий замінено двома новими абзацами, відповідно до яких було зменшено розмір штрафу за порушення законодавства про працю. А відтак, на думку позивача, граничний строк для оскарження постанови Управління Держпраці у Сумській області 259 ДФС-ФС від 14.11.2018, у порядку застосування судом частини першої статті 58 Конституції України, як норми прямої дії та Закону України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12.12.2019 № 378-ІХ, спливає 02.08.2020.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 року вказану позовну заяву було залишено без руху, оскільки позивачем було частково сплачено судовий збір за подання позовної заяви до суду, а також дослідивши заяву про поновлення строку звернення до суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення. В даній ухвалі судом було зазначено, що позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з інших підстав ніж ті, які було зазначено в заяві, поданій разом з позовною заявою та доказів поважності причин пропуску такого строку, а також доказів сплати іншої частини судового збору, в даному випадку додаткова сума судового збору становить 276,10 грн. З урахуванням вищезазначеного, судом, для усунення недоліків позовної заяви, було встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня завершення строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), встановленого Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної ухвали, представником позивача було надано суду квитанцію про сплату судового збору на суму 276,10 грн. та заяву про поновлення строку звернення до суду. Заява мотивована тим, що оскаржувану постанову було прийнято на підставі абзацу 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. При цьому Законом України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12.12.2019 № 378-ІХ (набув чинності 02.02.2020), зокрема, внесено зміни до частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України - абзац другий замінено двома новими абзацами, відповідно до яких було зменшено розмір штрафу за порушення законодавства про працю. На думку представника позивача, до 02.02.2020 були відсутні законні підстави для звернення до суду з вищевказаним позовом, адже предмет позову пов`язаний з відповідальністю ОСОБА_1 за порушення вимог трудового законодавства, яка починаючи з 02.02.2020 на підставі змін до закону була пом`якшена, а тому позивач па підставі ч. 1 ст. 58 Конституції України має право звернутися за захистом своїх прав до суду. Таким чином, підставою для поновлення звернення до адміністративного суду є застосування судом положень ч. 1 ст. 58 Конституції України, оскільки Закон України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12.12.2019 № 378-ІХ (набув чинності 02.02.2020), перебуває в причинно-наслідковому зв`язку із строком в межах якого ОСОБА_1 міг би звернутися до суду за захистом своїх прав щодо скасування спірної постанови відповідача про накладення штрафу. А відтак, з набранням змін до закону, а саме з 02.02.2020 позивач дізнався про порушення своїх прав, адже відповідачем самостійно не прийнято рішення щодо пом`якшення відповідальності ОСОБА_1 за порушення трудового законодавства, на підставі ч. 1 ст. 58 Конституції України.

Дослідивши матеріали позовної заяви та заяви про поновлення строку звернення до суду, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

За приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом встановлено шестимісячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).

В заяві про поновлення строку звернення до суду, поданій на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду представник позивача посилається на те, що Законом України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12.12.2019 № 378-ІХ (набув чинності 02.02.2020), зокрема, внесено зміни до частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України - абзац другий замінено двома новими абзацами, відповідно до яких було зменшено розмір штрафу за порушення законодавства про працю, а відтак, на його думку, підставою для поновлення звернення до адміністративного суду є застосування судом положень ч. 1 ст. 58 Конституції України, оскільки Закон України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12.12.2019 № 378-ІХ (набув чинності 02.02.2020), перебуває в причинно-наслідковому зв`язку із строком в межах якого ОСОБА_1 міг би звернутися до суду за захистом своїх прав щодо скасування спірної постанови відповідача про накладення штрафу, тобто строк звернення до суду з даною позовною заявою повинен обчислюватися з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12.12.2019 № 378-ІХ.

Тобто фактично, представник позивача, в заяві про поновлення пропуску звернення до суду, яка була подана до суду на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху від 09.06.2020 року, посилається на ті ж самі підстави щодо поновлення строку, що і в заяві про поновлення пропуску звернення до суду, яка була подана разом з позовною заявою.

Проте суд вдруге зазначає, що внесення змін до Кодексу законів про працю України не є підставою для поновлення строку звернення до суду з даною позовною заявою.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду із даною позовною заявою.

А відтак суд зазначає, що позивачем було частково виконано ухвалу про залишення позовної заяви без руху від 09.06.2020 року.

При цьому суд звертає увагу, що строк, встановлений ухвалою про залишення позовної заяви без руху від 09.06.2020 року, для усунення недоліків позовної заяви, ще не закінчився.

Керуючись ст. 122, 248 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволені заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою - відмовити.

Копію даної ухвали направити ОСОБА_1 та його представнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.О. Павлічек