Рішення № 89997821, 24.06.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2020 року м. Рівне №460/822/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник адвокат Матвєєв С.О.,

відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доРівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання дій протиправними та скасування постанов,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (далі - Рівненський МВ ДВС Західного МУ Міністерства юстиції (м.Львів), відповідач), у якому просить визнати протиправними дії відповідача та скасувати постанови від 26.11.2019 про відкриття виконавчого провадження №60712350 та від 23.12.2019 (ВП№60712350) про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача не було правових підстав щодо винесення оскаржуваних постанов. Зазначив, що боргові зобов`язання боржників, за рішенням суду у справі №2-9067/10, припинені повністю шляхом їх виконання. У зв`язку з чим 07.08.2019 Рівненським міським судом було визнано виконавчі листи по справі № 2-9067/10 про стягнення заборгованості солідарно на користь ПАТ «Дельта Банк» в сумі 172485,11 грн та судові витрати по справі, а саме, 1700 грн. судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді, такими, що не підлягають виконанню. Зазначена ухвала була скерована до відповідача. Оскільки з позивача здійснювалися відрахування з пенсії, він вважав, що такі відрахування припиняться, але такі відрахування здійснюються і надалі. Зазначив, що відповідно до п.7 ч.4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню. Враховуючи викладене, позивач вважає дії державного виконавця неправомірними, а винесені постанови незаконними.

Ухвалою суду від 17.02.2020 позовну заяву залишено без руху. Позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк позивач усунув допущені недоліки.

Ухвалою суду від 16.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами, встановленими статтею 287 КАС України, з повідомленням (викликом) учасників справи. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву, у якому заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що державний виконавець діяв правомірно, згідно з вимогами чинного законодавства, оскільки стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця. Вказав, що позивач в обґрунтування своїх доводів в позовній заяві здійснює посилання на п.7 ч.4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», однак виконавче провадження № 34957890, в межах якого була винесена постанова про стягнення виконавчого збору, було закінчено згідно з п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», так як в ухвалі Рівненського міського суду від 07.08.2019 у справі №2-9067, та і в самій позовній заяві позивач чітко зазначає про повне фактичне виконання виконавчого документа. Зауважив, що ч.5 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» визначає підстави, з яких виконавчий збір не стягується. Окрім того, станом на 25.03.2020 відсутні відомості про оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження, винесеної в межах ВП № 34957890, в якій зазначено про виділення залишку виконавчого збору в окреме виконавче провадження, а отже боржник погоджується з законністю вищезазначеної постанови. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалами суду від 23.03.2020, 26.03.2020, 29.04.2020 та 10.06.2020 розгляд справи відкладався у зв`язку із запровадженням на території України карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

У судове засідання 24.06.2020 представник відповідача не прибув, подав клопотання про відкладення судового розгляду у зв`язку із запровадженням в Україні карантину. Водночас, в матеріалах справи наявне клопотання представника відповідача про розгляд справи в письмовому провадженні. Клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції від відповідача не надходило. Суд не визнавав обов`язковою участь відповідача в судовому засіданні.

За таких обставин суд вважає відсутніми підстави для відкладення судового розгляду.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю з наведених у ньому підстав та просив задовольнити.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.

У провадженні Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області перебувало виконавче провадження №34957890, відкрите постановою від 01.11.2012, з виконання виконавчого листа, виданого 10.07.2012 Рівненським міським судом Рівненської області у справі №2-9067/10 (а.с.61), про солідарне стягнення із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості в сумі 172485,11 грн та судових витрат по справі, а саме: 1700 грн судового збору та 120 грн витрат на ІТЗ розгляду цивільної справи в суді.

05.02.2018 в межах виконавчого провадження №34957890 старшим державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області винесено постанову про стягнення виконавчого збору, згідно з якою постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір в сумі 17430,51 грн (а.с.57-58).

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 12.06.2019 у справі №2-9067/10 здійснено заміну стягувача ПАТ «Дельта Банк» у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа, виданого 10.07.2012 Рівненським міським судом Рівненської області у справі №2-9067/10, його правонаступником - ОСОБА_4 (а.с.20).

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 07.08.2019 у справі №2-9067/10 визнано виконавчі листи у справі №2-9067/10 про солідарне стягнення із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості в сумі 172485,11 грн та судових витрат по справі, а саме: 1700 грн судового збору та 120 грн витрат на ІТЗ розгляду цивільної справи в суді, такими, що не підлягають виконанню (а.с.62). Судове рішення набрало законної сили 23.08.2019.

У вказаному судовому рішенні від 07.08.2019 судом встановлено, що 13.06.2019 ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_4 суму заборгованості в розмірі 1234260,28 грн, в якості оплати заборгованості по рішенню суду, за яким здійснюються виконавчі провадження. Таким чином, боргові зобов`язання боржників припиненні повністю шляхом їх виконання.

25.11.2019 головним державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області винесено постанову закінчення виконавчого провадження №34957890 на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.60). При цьому у даній постанові встановлено, що залишок виконавчого збору в сумі 6995,71 грн виділено в окреме провадження.

26.11.2019 головним державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60712350 з виконання постанови, винесеної 05.02.2018 Рівненським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області в межах виконавчого провадження №34957890, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в сумі 17430,51 грн (а.с.55), згідно з якою залишок виконавчого збору становить 6995,71 грн. Вказана постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана на поштову адресу позивача супровідним листом від 25.11.2019 №106539 (а.с.59).

23.12.2019 в межах виконавчого провадження №60712350 головним державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.53), згідно з якою звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід в Управлінні з координації та контролю за виплатою пенсій ГУ ПФУ в Рівненській області. Постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 6995,71 грн. Вказана постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана на поштову адресу позивача супровідним листом від 26.11.2019 №107269 (а.с.54).

Постановою від 05.01.2020 у виконавчому проваджені №60712350, у зв`язку з реорганізацією регіональних управлінь державної виконавчої служби, виконавчий документ, виданий 05.02.2018 Рівненським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області в межах виконавчого провадження №34957890, передано на виконання до Рівненського МВ ДВС Західного МУ Міністерства юстиції (м.Львів) (а.с.98-99).

Постановою від 05.01.2020 виконавче провадження №60712350 прийняте до виконання Рівненським МВ ДВС Західного МУ Міністерства юстиції (м.Львів) (а.с.100-101).

Вважаючи дії відповідача щодо винесення постанови від 26.11.2019 про відкриття виконавчого провадження №60712350 та від 23.12.2019 (ВП№60712350) про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника, протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1).

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За приписами ст.10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Положеннями ст.18 Закону №1404-VIII передбачено, обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців.

Так, відповідно до ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII).

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Частиною п`ятою статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.7 ст.27 Закону №1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Відповідно до ч.9 ст.27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Як встановлено судом, виконавче провадження №34957890 відкрите постановою державного виконавця від 01.11.2012.

Постанова про стягнення виконавчого збору з боржника у виконавчому провадженні №34957890 винесено 05.02.2018 (а.с.57-58).

Виконавче провадження №34957890 закінчене на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII постановою державного виконавця від 25.11.2019, при цьому у даній постанові встановлено, що залишок виконавчого збору в сумі 6995,71 грн виділено в окреме провадження.

Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином, виконавче провадження №34957890 закінчене з підстав фактичного виконання в повному обсязі судового рішення №2-9067/10, на підставі якого Рівненським міським судом Рівненської області видано виконавчий документ від 10.07.2012, та після відкриття такого виконавчого провадження.

Згідно з ч.2 ст.74 Закону №1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Вказана постанова про закінчення виконавчого провадження позивачем не оскаржена, судом не скасована та є чинною на момент розгляду даної адміністративної справи судом.

Не оскаржена та є чинною на момент розгляду даної адміністративної справи судом також і постанова, винесена державним виконавцем 05.02.2018 в межах виконавчого провадження №34957890, про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 6995,71 грн.

Оскільки у позові не заявлено позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 25.11.2019 №34957890 та постанови про стягнення виконавчого збору від 05.02.2018, то такі рішення державного виконавця не є предметом судового спору в цій справі, а відтак відсутні підстави для перевірки їх правомірності в межах даного судового провадження.

Відповідно до ч.3 ст.40 Закону №1404-VIII, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.

Зазначена постанова про стягнення виконавчого збору відповідає вимогам виконавчого документа, визначені статтею 4 Закону №1404-VIII.

За правилами пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII (в редакції, чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №60712350) виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до пункту 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Таким чином, суд дійшов висновку, що держаний виконавець приймаючи оспорювану постанову про відкриття виконавчого провадження діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Щодо позовної вимоги про скасування постанови від 23.12.2019 (ВП№60712350) про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно з ч.1 та ч.4 ст.48 Закону №1404-VIII, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Статтею 68 Закону №1404-VIII визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів (ч.1).

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати (ч.2).

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (ч.3).

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України (ч.1 ст.69 Закону №1404-VIII).

Відповідно до ч.1 ст.70 Закону №1404-VIII, розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За змістом положень ч.2 ст.70 Закону №1404-VIII з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Частиною першою статті 73 Закону №1404-VIII визначено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Відповідно до ч.2 ст.73 Закону №1404-VIII, стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

За змістом постанови державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесеної 23.12.2019 в межах виконавчого провадження №60712350, такою звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід в Управлінні з координації та контролю за виплатою пенсій ГУ ПФУ в Рівненській області. Постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 6995,71 грн (а.с.53). Вказана постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана на поштову адресу позивача супровідним листом від 26.11.2019 №107269 (а.с.54).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що держаний виконавець, приймаючи оспорювану постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, зокрема, на пенсію боржника у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 6995,71 грн, діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Так, перевіряючи рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч.2 ст.2 КАС України критеріям, суд дійшов висновку, що оспорювані постанови прийняті відповідачем з урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття законного рішення, в межах наданих діючим законодавством повноважень, а тому є правомірними.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем підтверджено правомірність своїх дій та рішень належними та допустимими доказами, а відтак, позов задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (вул.Замкова, 22а, м.Рівне, 33000; код ЄДРПОУ 35007146) про визнання дій протиправними та скасування постанов відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 червня 2020 року.

Суддя Дорошенко Н.О.