Рішення № 89997782, 23.06.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2020 року м. Рівне №460/3799/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1 доприватного виконавця Сідоренка Сергія Петровича про скасування постанови,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця Сідоренка Сергія Петровича (далі – приватний виконавець Сідоренко С.П., відповідач) про скасування постанови від 11.11.2019 ВП №60569415 про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 1647,27 доларів США та 131,33грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювана постанова є протиправною як наслідок протиправності постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження №60569415, на підставі якої винесено оспорювану постанову. Вважає, що спірна постанова відповідача, порушує права та законні інтереси позивача, оскільки відповідачем безпідставно нараховано суму основної винагороди і він вимушений буде її сплачувати, якщо така постанова не буде скасована судом.

Ухвалою суду від 09.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами, встановленими статтею 287 КАС України з повідомленням (викликом) учасників справи. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав відзив, у якому він заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що виконавче провадження № 60569415 відкрито з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження», постанова про відкриття виконавчого провадження №60569415 та оскаржувана постанова є такими, що спрямовані на примусове виконання судового рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання на всій території України, усіма установами, організаціями, підприємствами, фізичними та юридичними особами, а тому такі постанови є абсолютно законними і відповідають вимогам чинного законодавства. Вказав, що жодним законодавчим актом не передбачено зазначеної боржником підстави для скасування постанови про стягнення основної винагороди: подання скарги на постанову про відкриття виконавчого провадження. Інших підстав боржник не зазначає. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, а позовну заяву передчасною. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 21.12.2019 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області у справі №1708/1166/12 (провадження №4-с/562/15/19), за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця від 11.11.2019 про відкриття виконавчого провадження №60569415.

Ухвалою суду від 12.06.2020 провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 22.06.2020 о 15:00 год.

До початку розгляду справи по суті від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні відповідач позов заперечив повністю та надав суду пояснення, зміст якого відповідає наведеному у відзиві.

Протокольною ухвалою суду від 22.06.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 15:00 год. 23.06.2020 у зв`язку з витребуванням від відповідача додаткових доказів.

У судове засідання 23.06.2020 учасники справи не прибули. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином.

До початку судового засідання відповідач подав клопотання про долучення додаткових доказів, а також заяву про проведення розгляду справи за його відсутності.

Враховуючи викладене, беручи до уваги відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд, на виконання вимог ч.3 ст.194, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ч.3 ст.268 КАС України КАС України, завершив розгляд даної адміністративної справи на підставі наявних у ній матеріалів, без здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у письмовому провадженні.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.

11.11.2019 приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Сідоренко С.П. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №60569415 (а.с.8) з виконання виконавчого листа, виданого 26.06.2012 Здолбунівським районним судом Рівненської області у справі №1708/1166/12 (а.с.61), про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» в особі Рівненської обласної дирекції «Райффайзен Банк «Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/53-05/59791 від 26.04.2007 станом на 13.04.2012 в сумі 16472,75 доларів США (131534,92 грн по курсу НБУ) та 1313,34 грн в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Вказану постанову надіслано позивачу листом від 11.11.2019 №1293 (а.с.9).

Правомірність постанови від 11.11.2019 про відкриття виконавчого провадження №60569415 підтверджена судовим рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області у справі №1708/1166/12 (провадження №4-с/562/15/19), залишене без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 21.05.2020 (провадження №22-Ц/4815/542/20) (а.с.42-43).

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05.02.2019 у справі №1708/1166/12, яка набрала законної сили 21.02.2019, здійснено заміну стягувача ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» в особі Рівненської обласної дирекції «Райффайзен Банк «Аваль», його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» (м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; код ЄДРПОУ 40326297) у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа, виданого 26.06.2012 Здолбунівським районним судом Рівненської області у справі №1708/1166/12 (а.с.62-63).

Крім того, 11.11.2019 приватним виконавцем у виконавчому провадженні №60569415 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 10% від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, згідно з якою з ОСОБА_1 стягнуто основної винагороди приватного виконавця в сумі 1647,27 доларів США та 131,33 грн (а.с.10).

Вказану постанову було надіслано позивачу листом від 11.11.2019 №1301 (а.с.11).

Вважаючи постанову про стягнення з боржника основної винагороди протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі – Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пункт 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно із частиною другою статті 25 Закону №1404-VIII, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 №1403-VIII (далі – Закон №1403-VIII), за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частина п`ята статті 31 Закону №1403-VIII передбачає, що якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (ч.6 ст.31 Закону №1403-VIII).

Аналіз вищевикладених правових норм свідчить про те, що питання розміру основної винагороди приватного виконавця залежить від суми фактичної стягнутої ним суми, а не від суми, зазначеної у виконавчому документі, та стягується після повного виконання рішення.

Відповідно до ч.7 ст.31 Закону №1403-VIII, приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця» (далі - Порядок № 643).

Згідно з п.19 Порядку № 643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Частиною третьою статті 45 Закону №1404-VIII визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за своїм призначенням основана винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення, та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.03.2020 у справі №260/801/19 (№К/9901/29379/19), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Таким чином, постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, проте стягнення такої винагороди за рішеннями майнового характеру залежить від фактично стягнутої ним суми, а не від суми, зазначеної у виконавчому документі. Тобто, розмір основної винагороди стягується пропорційно від фактично стягнутої суми за виконавчим документом.

З пояснень відповідача в судовому засіданні, а також дослідженням матеріалів виконавчого провадження встановлено, що на час вирішення судового спору виконавчий документ, виданий 26.06.2012 Здолбунівським районним судом Рівненської області у справі №1708/1166/12, в примусовому порядку не виконаний ні в повному обсязі, ні частково.

За таких обставин суд вважає відсутніми підстави для стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця в розмірі 1647,27 доларів США та 131,33 грн.

Окремо суд зауважує про невідповідність спірної постанови приписам ч.7 ст.31 Закону №1403-VIII, позаяк оскаржене рішення не містить розрахунку суми стягнення основної винагороди приватного виконавця та порядку її стягнення.

Водночас, суд не бере до уваги посилання позивача на незаконність дій відповідача щодо відкриття виконавчого провадження №60569415, як на підставу протиправності оспорюваної постанови про стягнення з боржника основної винагороди, оскільки правомірність дій відповідача та постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.11.2019 (ВП №60569415) підтверджена ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 11.02.2020 у справі №1708/1166/12, що набрала законної сили, а тому відповідно ч.4 ст.78 КАС України такі обставини не потребують доказування.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про протиправність оскарженої постанови, оскільки, враховуючи положення статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та пункт 19 Порядку № 643, підставою для стягнення основної винагороди у межах виконавчого провадження є здійснення приватним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум та основна винагорода обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум. Проте, приватним виконавцем не було стягнуто з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум. Отже, оскаржуване рішення не відповідає критерію обґрунтованості, а тому є неправомірним.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Віііг Тоща V. Зраіп) серія А. 303-А; пункт 29).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З огляду на викладене, відповідач не довів правомірності своєї постанови, а тому позов підлягає задоволенню.

Судові витрати суд присуджує на користь позивача відповідно до ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця Сідоренка Сергія Петровича (вул.Кн. Ольги, буд.10-А, м.Рівне, 33014; РНОКПП НОМЕР_2 ) про скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Сідоренка Сергія Петровича від 11.11.2019 ВП №60569415 про стягнення з боржника основної винагороди.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань приватного виконавця ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 червня 2020 року.

Суддя Дорошенко Н.О.