Рішення № 89997756, 11.06.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2020 року м. Рівне №460/312/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гудими Н.С. за участю секретаря судового засідання Свінтозельської К.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Ігнатьо Б.Я.,

відповідача: представник Охман Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

DAR - POL Dariusz Kulesza доСтаршого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті управління Укртрансбезпеки у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті Шеретюка Дмитра Ігоровича та Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно--господарського штрафу від 01.10.2019 року за №№142370-142397, -В С Т А Н О В И В:

DAR - POL Dariusz Kulesza (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті управління Укртрансбезпеки у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті Шеретюка Дмитра Ігоровича (далі – відповідач 1) про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів від 01.10.2019 за №№142370, 142371, 142372, 142373, 142374, 142375, 142376,142377, 142378, 142379, 142380, 142381, 142382, 142383, 142384, 142385, 142386, 142387, 142388, 142389, 142390, 142391, 142392, 142393, 142394, 142395, 142396 та 142397.

В обґрунтування позову зазначено, що за наслідками проведеного заходу державного контролю на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті було складено Акт №172102 від 01.10.2019, відповідно до якого перевіркою виявлено порушення п.4.1 Шостої поправки до ЄУТР, а саме: управління водієм транспортним засобом при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень вантажів без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку з 03.09.2019-30.09.2019 (28 календарних днів). Повідомлено, що водій підписав акт, однак він не володіє українською мовою, у зв`язку з чим жодних пояснень не надавав, суті інкримінованого порушення та змісту акту перевірки не розумів. Того ж дня, 01.10.2019 відповідачем 1 прийнято 28 постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу, яким до позивача застосовано штрафні санкції на загальну суму 19040 грн. (28х680 грн.) Зауважено, що водій, який був присутній під час перевірки, завжди сумлінно веде реєстрацію режимів праці та відпочинку і мотиви приховувати таку інформацію у нього відсутні. Наголошено, що законодавство України не містить положень, які б вимагали від водіїв транспортних засобів надавати інспектуючим особам тахокарти за 28 днів, які передують дню перевірки (контролю). Зазначено, що Поправка №6 до ЄУТР не є частиною законодавства України в силу вимог ч.2 ст.57 Конституції України, оскільки відсутній офіційний текст такої поправки українською мовою, а тому у відповідача були відсутні підстави для кваліфікації порушення виявленого перевіркою на підставі вказаної норми. Позивач також стверджував про порушення відповідачем 1 процедури винесення спірних постанов, оскільки після складання акта перевірки обов`язковою передумовою для прийняття рішень є процедура розгляду справи про порушення, яка не здійснювалася. Поміж тим, будь-яких обмежень іноземних перевізників у праві брати участь у розгляді справи, подавати докази, робити заяви під час розгляду справи, бути проінформованим про прийняте рішення, оскаржувати рішення чинне законодавство України не містить. Крім того, на думку позивача, відповідач 1 не наділений повноваженнями на прийняття спірних постанов, а тому останні прийняті неуповноваженою особою. З таких підстав, вважає оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів на загальну суму 19040 грн. протиправними, і такими, що підлягають скасуванню. З огляду на викладене, просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 22.01.2020 позовну заяву залишено без руху.

Після усунення недоліків, ухвалою суду від 03.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 02.03.2020.

17.02.2020 відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, яким заперечив проти задоволення позову (а.с.94-100 т.1). В обґрунтування заперечень зазначив, що 01.10.2019 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області на а/д Київ-Чоп 434 км проводилася рейдова перевірки транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. Працівниками Укртрансбезпеки був зупинений автомобіль DAF, номерний знак - НОМЕР_1 , для перевірки документів, на підставі яких виконуються міжнародні вантажні перевезення. Перевіряючи вищезазначений автомобіль, інспекторами встановлено, що транспортний засіб належить і використовується нерезидентом DAR-POL Dariusz Kulesza (Республіка Польща). За результатами перевірки встановлено, що управління транспортним засобом при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень вантажів здійснюється водієм Grzelakowski Artur без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку за період з 03.09.2019 по 30.09.2019, чим порушено вимоги 6-ї Поправки до ЄУTP. Водій надав для перевірки інспекторам роздрукований з цифрового тахографа реєстраційний листок режиму праці та відпочинку за день перевірки, тобто 01.10.2019. Надати реєстраційні листки режимів праці та відпочинку за попередні 28 календарних днів водій відмовився, інспектора до перевірки тахографа не допустив. За результатами перевірки складено акт №172102 від 01.10.2019, у якому зафіксовані порушення, відповідальність за які передбачена ч.1 абз.11 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: управління транспортним засобом при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень вантажів без щоденних реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв. Акт складався на місці перевірки в присутності водія. Після оформлення акту перевірки, його надано водієві для підписання та надання письмових пояснень чи зауважень до акту. Водій підписав акт без пояснень та заперечень щодо суті порушення. Після виявлення порушення і складення акту, посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області прийнято постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу по 680 грн. кожна за управління транспортним засобом при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку водіїв. Інформація про порушення та накладені стягнення передана до митних органів для реагування. Оскільки перевіркою встановлено відсутність тахограм за 28 днів, адміністративно-господарські штрафи до позивача як автоперевізника застосовані за кожне правопорушення окремо, тобто за кожен день відсутності реєстраційних листків режиму праці та відпочинку - за 28 днів, що передували перевірці. Крім того, відповідач зазначив, що 07.09.2005 прийнято Закон України № 2819 “Про приєднання країни до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)”, укладеної 01.07.1970 в м. Женева. У жовтні 2008 року 103-я сесія Робочої групи з автомобільного транспорту КВТ ЄЕК ООН схвалили узгоджені зміни до тексту ЄУТР, які після відповідних процедур прийняття поправок до Угоди набули чинності у вигляді Поправки № 6. 20.03.2009 ЄЕК ООН направила повідомлення до Договірних сторін ЄУТР, якою є також Україна, щодо прийнятих поправок. Дата повідомлення урядів Договірних сторін означає, що нові поправки набирають чинності через 9 місяців потому. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позову повністю.

У відповіді на відзив , яка надійшла до суду 27.02.2020, позивач підтримав позицію, викладену в позовній заяві. Додатково зазначив, що водій позивача під час перевірки 01.10.2019 надав інспектуючим особам роздрукований з цифрового тахографа реєстраційний листок режиму праці та відпочинку (тахограму) за день перевірки, однак тахограми за попередні 28 днів посадовими особами відповідача 2 не вимагалися, а отже у нього відсутній обов`язок їх надавати до перевірки. З цієї підстави позивач вважає оскаржувані постанови незаконними. Діяльність роботи водія за попередні 28 днів не була предметом перевірки (а.с.149-153 т.1).

Ухвалою суду від 02.03.2020 залучено до участі у справі у якості другого відповідача - Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області (далі – відповідач 2), у зв`язку з чим розгляд справи №460/312/20 здійснено спочатку. Призначено підготовче засідання на 23.03.2020.

Ухвалою суду від 23.03.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів. Розгляд адміністративної справи №460/312/20 відкладено. Призначено наступне підготовче засідання на 13.04.2020.

Ухвалою суду від 13.04.2020 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 13.05.2020.

В судовому засіданні 13.05.2020 оголошено перерву до 05.06.2020.

05.06.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 11.06.2020.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав, з підстав зазначених у ньому та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник обох відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, з підстав викладених у відзиві та просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні 11.06.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши думку учасників справи, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

01.10.2019 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області, в тому числі старшим державним інспектором Шеретюком Д.І., на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок у період з 30.09.2019 по 06.10.2019, затвердженого начальником Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області від 27.09.2019 року та направлення на перевірку №007369 від 27.09.2019, на а/д Київ-Чоп 434 км проведено рейдову перевірку транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів за додержанням вимог Закону України “Про автомобільний транспорти, Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, вимог ЄУТР, Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту (а.с.101 т.1, а.с.17 т.2).

01.10.2019 о 15:25 год. працівниками Укртрансбезпеки зупинено автомобіль марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , для перевірки документів, на підставі яких виконуються міжнародні вантажні перевезення.

Під час перевірки інспекторами встановлено, що вказаний транспортний засіб належить і використовується DAR-POL Dariusz Kulesza (Республіка Польща), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с.104, т.1) та здійснюється міжнародне перевезення вантажу згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною та дозволом АС №285331 (а.с.103, 105 т.1).

Відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (далі, - ЄУТР), Конвенції міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, яка ратифікована Законом України №129 від 06.03.2008, а також ст.53 Закону України "Про автомобільний транспорт", на виконання своїх повноважень та, з метою перевірки тривалості робочого часу та часу відпочинку водія, який виконував міжнародні перевезення вантажу, у водія були витребувані тахокарти у кількості, що передбачає ЄУТР. Зокрема, відповідно до вимог ЄУТР, із змінами внесеними Поправкою №6, з 20.12.2010 водії зобов`язані надавати інспектору для контролю щоденні реєстраційні листки режиму праці та відпочинку за поточний день (01.10.2019) та попередні 28 календарних днів, (тобто 1+28).

Перевіркою виявлено, що керування транспортним засобом здійснюється водієм ОСОБА_1 без щоденних реєстраційних листків режиму праці та відпочинку за попередні 28 календарних днів.

У спростування виявленого в ході рейдової перевірки порушення позивачем жодного доказу не надано.

За результатами перевірки складено акт №172102 від 01.10.2019, у якому зафіксовані порушення, відповідальність за які встановлена абзацом 11 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: управління транспортним засобом при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень вантажів без щоденних реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв (а.с. 102 т.1).

Після виявлення порушення і складення акту, старшим державним інспектором відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті управління Укртрансбезпеки у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті Шеретюком Дмитром Ігоровичем 01.10.2019 прийнято постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №№142370 - 142397 у розмірі 680 грн. кожна за управління транспортним засобом при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку водіїв (а.с. 106-133 т.1).

На підставі пункту 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006, інформація про порушення та накладені стягнення на позивача була передана до митних органів для реагування, що підтверджується скріншотом з Єдиної інформаційної системи Укртрансбезпеки (а.с.249, т.1).

Не погоджуючись із рішеннями суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Згідно з статтею 5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст.6 Закону №2344 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приписами ст.34 Закону №2344 автомобільний перевізник, у тому числі, повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.53 Закону №2344 організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Згідно з ч.5 ст.53 Закону №2344 при виконанні міжнародних перевезень вантажів нерезиденти України повинні мати: дозвіл України; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж.

Відповідно до ч.7 ст.53 Закону №2344 у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.

Відповідно до ч.8 ст.53 Закону №2344 водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Таким чином, норми Закону №2344 зобов`язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до яких належать, зокрема, реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08 листопада 2006 року (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п.2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з п.3 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Відповідно до п.15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначений Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010, зареєстрованим в Мін`юсті України 20.10.2010 за №946/18241 (далі - Інструкція №835).

Відповідно до п.1.3 Інструкції №835 ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до п.3.3 Інструкції №835 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зобов`язаний мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), які виконують міжнародні автомобільні перевезення, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

07 вересня 2005 року прийнято Закон України №2819 "Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)" (далі - Закон № 2819), укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про міжнародні договори України" ратифікація, затвердження, прийняття, приєднання - це залежно від конкретного випадку форма надання згоди України на обов`язковість для неї міжнародного договору.

Статтею 14 Закону України "Про міжнародні договори України" передбачено, що міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов`язковість міжнародного договору.

Отже, з прийняттям Закону №2819 положення ЄУТР набрали чинності для України і є обов`язковими для виконання на її території всіма учасниками - Договірними Сторонами Європейської угоди з урахуванням поправок внесених до неї.

З 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів підписаної в Женеві 01.07.1970 в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт - надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Слід зазначити, що статтею 21 ЄУТР визначено, що будь-яка Договірна Сторона може запропонувати одну чи більше змін до цієї Угоди. Текст будь-якої запропонованої зміни

направляється Генеральному секретареві Організації Об`єднаних Націй, який надсилає її всім Договірним Сторонам, а також повідомляє про неї іншим державам, зазначеним у пункті 1 статті 14 цієї Угоди.

Якщо проти запропонованої зміни не було зроблено жодних заперечень відповідно до пунктів 2 і 3 цієї статті, зміна вважається прийнятою з дати, зазначеної нижче:

a) якщо жодна з Договірних Сторін не надіслала повідомлення

Генеральному секретареві відповідно до пункту 2 "b" цієї статті - після закінчення шестимісячного строку, зазначеного в пункті 2 цієї статті;

b) якщо яка-небудь з Договірних Сторін надіслала повідомлення Генеральному секретареві відповідно до пункту 2 "b" цієї статті - у найближчу з двох таких дат:

- дати, до якої всі Договірні Сторони, що надіслали такі повідомлення, повідомили Генеральному секретареві про прийняття ними пропозиції, за умови, що, якщо про всі прийняття повідомлено до закінчення шестимісячного строку, зазначеного в пункті 2 цієї

статті, цією датою вважатиметься дата закінчення згаданого шестимісячного строку;

- дати закінчення дев`ятимісячного строку, зазначеного в пункті 3 цієї статті.

Відповідно до п.4 ст. 21 ЄУТР якщо заперечення проти запропонованої зміни було зроблене відповідно до умов пунктів 2 і 3 цієї статті, зміна вважається не

прийнятою й не є чинною.

Поміж тим, жодних доказів того, що Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, є неприйнятою чи не є чинною для України та/або денонсована ЄУТР чи зміни до неї судом не здобуто і позивачем не надано.

Шоста поправка має на меті приведення ЄУТР у відповідність із законодавством, введеним у дію у Європейському Союзі (Постанова ЄС №561/2006 від 15.03.2006) в частині періодів керування та відпочинку професійних водіїв, з тим щоб забезпечити гармонізацію цих двох систем правил та безпеку дорожнього руху.

Відтак, аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що водії зобов`язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки (тахограми) за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто всього 29, а в разі відсутності тахокарт - оригінал Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Оскільки посадовими особами відповідача 2 проведено контроль перевізника DAR - POL Dariusz Kulesza 01 жовтня 2019 року, то водій автомобіля зобов`язаний був надати для контролю реєстраційні листки (тахокарти) за 01 жовтня 2019 року, а також попередні 28 календарних днів або бланк підтвердження діяльності за вказані дні.

В той же час, судом встановлено, представниками сторін не заперечувалося, що під час перевірки водій надав реєстраційний лист режиму праці та відпочинку лише за 01.10.2019 і не надав за 28 календарних днів, що передують дню перевірки.

Абзацом 11 частини 1 статті 60 Закону №2344 встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 Закону № 2344 при вчиненні однією особою двох або більше правопорушень адміністративно-господарський штраф накладається за кожне правопорушення окремо.

При цьому, зі змісту даної статті не вбачається, що управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку є триваючим правопорушенням.

Заповнення щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку є щоденним обов`язком водія, а тому перевірка дотримання такого обов`язку проводиться окремо за кожен день, коли водій керував відповідним транспортним засобом.

Таким чином, у разі виявлення порушення водієм зазначеного вище обов`язку посадова особа має право накладати штраф за кожен випадок такого порушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.05.2019 у справі № 816/124/17, яка в силу приписів ч.5 ст. 242 КАС України враховується судом при вирішенні спірних правовідносин у цій справі.

Встановлені в ході розгляду обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що посадова особа Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області при здійсненні державного автомобільного контролю на транспорті шляхом проведення рейдової перевірки позивача на предмет дотримання ним вимог законодавства про автомобільний транспорт діяла у межах повноважень, визначених Законом № 2344-ІІІ та Порядком № 1567, а постанови про накладення на позивача адміністративно-господарських штрафів обґрунтовані та відповідають критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України.

З приводу твердження позивача про незабезпечення його права на участь у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд звертає увагу, що згідно з ч.2 ст.25 Порядку №1567 у разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.

Іншого порядку прийняття рішення за результатами розгляду акту, складеного стосовно іноземного перевізника (нерезидента України), законодавством України не передбачено. При цьому, суд зауважує, що такий порядок не є дискримінаційним щодо іноземного перевізника, а навпаки сприяє швидкому розгляду справи, зважаючи на віддаленість місця розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та місцезнаходження суб`єкта господарювання (іноземна держава).

Щодо твердження позивача про відсутність у відповідача 1 повноважень на винесення спірних постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів, суд зазначає таке.

Як вже зазначалося судом раніше, пунктом 25 Порядку №1567 встановлено, що у разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Матеріали справи свідчать, що постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів від 01.10.2019 №№142370 - 142397 складені Старшим державним інспектором відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті управління Укртрансбезпеки у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті Шеретюком Дмитром Ігоровичем, який є посадовою особою управління Укртрансбезпеки у Рівненській області, належним чином уповноваженою на проведення рейдової перевірки та оформлення її результатів, в тому числі на прийняття постанов про застосування штрафних санкцій у разі виявлення порушення вчиненого іноземним перевізником.

Крім того, бланки спірних постанов видані заступником начальника управління Наконечним Т.Ю. та засвідчені його підписом (а.с.106-133, т.1).

Доводи позивача, що водій не володіє українською мовою, а тому не зрозумів вимоги інспектора надати до перевірки тахокарти, суд оцінює критично, оскільки, як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, під час перевірки водій надав всі документи, на підставі яких ним здійснювалося міжнародне перевезення вантажу: митну декларацію, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, дозвіл на в`їзд (ввезення) та рух на території України, реєстраційний лист режиму праці і відпочинку за 01.102019, окрім реєстраційних листків (тахокарт) або картки водія за попередні 28 календарних днів.

Крім того, суд вважає, що незнання мови водієм не може звільняти від обов`язку дотримуватися вимог чинного міжнародного законодавства, в т.ч. законодавства країни, на території якої здійснюється міжнародне перевезення. І обов`язку суб`єкта владних повноважень забезпечити водія перекладачем, законодавством не встановлено.

Польща, за законодавством якої позивач зареєстрований як суб`єкт господарювання, є учасником Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) з 14.07.1992 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_a55#Text), а відтак водій позивача як особа, яка здійснює міжнародні перевезення вантажів, повинен бути ознайомлений з вимогами ЄУТР, в тому числі щодо обов`язку водія надати до контролю реєстраційні листки (тахокарти) або картки водія за поточний день та попередні 28 календарних днів.

Таким чином, твердження позивача про порушення процедури розгляду справи, неврахування відповідачами всіх обставин щодо порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Щодо наданих позивачем до позовної заяви копії тахокарт (а.с. 50-57 т.1), суд зазначає, що приписи Закону № 2344-ІІІ та ЄУТР зобов`язують автомобільних перевізників та водіїв (в тому числі нерезидентів) мати та пред`являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Надання позивачем до суду таких документів не спростовує того факту, що на момент проведення перевірки у водія вони були відсутні, що має наслідком відповідальність згідно зі статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Більше того, як свідчить зміст долучених до матеріалів справи копій тахокарт за період з 01.09.2019 по 05.09.2019, з 09.09.2019 по 15.09.2019, з 19.09.2019 по 27.09.2019 та 30.09.2019 , всього в кількості 22 штуки, видруковані вони лише 11.10.2019 в проміжок часу з 10:17 по 10:28 год., а не на час перевірки, за наслідками якої прийняті оспорювані постанови (а.с.50-57 т. 1).

Також, суд критично оцінює доводи позивача, що у спірних постановах про застосування адміністративно-господарського штрафу відсутнє посилання на порушену позивачем конкретну норму, а саме у графі "порушення" вказано: "порушення вимог п.4.1 6-ї поправки до ЄУТР", позаяк в оскаржуваних постановах чітко і повно зазначено зміст порушення, яке слугувало підставою для накладення на позивача штрафів, а отже можливо встановити, за яке конкретне порушення до позивача застосовані адміністративно-господарські санкції.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену зокрема, у рішеннях у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Всі основні аргументи, на яких ґрунтувалися доводи та заперечення сторін, судом розглянуто та оцінено в розрізі норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач виконав процесуальний обов`язок доказування своєї позиції та підтвердив правомірність прийнятих ним постанов, натомість позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову DAR - POL Dariusz Kulesza (07-200, Wyszkow. Ochudno 11 Poland, реєстраційний номер 550730304, податковий номер НОМЕР_3 ; поштова адреса: вул.Минайська, 15/115, м.Ужгород, Закарпатська область, 88018) до Старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті управління Укртрансбезпеки у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті Шеретюка Дмитра Ігоровича (вул.Небесної сотні, 34, м.Рівне, 33013) та Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області (вул.Небесної сотні, 34, м.Рівне, 33013, код ЄДРПОУ - 39816845) про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів від 01.10.2019 року за №№142370-142397 -відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 22 червня 2020 року.

Суддя Гудима Н.С.