Рішення № 89997685, 18.06.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1555/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Протас О.М.,

представника відповідачів - Мисюри О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку прощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Полтавській області в особі Миргородського управління про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

23 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області в особі Миргородського управління про:

- зобов`язання ДПС України не вносити про ОСОБА_1 інформацію до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, використовуючи цифрові ідентифікатори (ідентифікаційний номер, серія та номер паспорту, номер облікової картки платника податків і інші форми) та зберегти за ОСОБА_1 форму обліку платників податків за: прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та місцем реєстрації - згідно дії норм статей 28, 294, 296 Цивільного кодексу України;

- зобов`язання ГУ ДПС у Полтавській області в особі Миргородського управління вести облік ОСОБА_1 як платника податків без застосування цифрового ідентифікатора (ідентифікаційного номера, серії та номера паспорту, номера облікової картки платника податків і інших форм), а саме, за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження і місцем реєстрації, знищити інформацію про ОСОБА_1 у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів, яка була надана інспекції під час реєстрації даних податковими органами, а також зробити у паспорті ОСОБА_1 на сторінці 7 або 8, або 9 запис про наявність права здійснювати будь які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи круглою гербовою печаткою.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що в порушення вимог Податкового кодексу України та не зважаючи на її заяви особистий кодифікатор контролюючим органом відносно неї не знищується, її облік, як платника податків, ведеться за номером і серією паспорта громадянина України, що являється замінником податкового номеру і сформований таким чином: дві літери серії паспорту комп`ютерною програмою забезпечення переводиться у чотири цифри і далі до них приєднується шість цифр номеру паспорта, тобто формується новий десятизначний цифровий кодифікатор. З такою формою обліку позивач категорично не погоджується, оскільки остання є віруючою людиною та вірним чадом Української Православної Церкви, сповідує православну релігію, а також намагається у своєму житті дотримуватися православного способу життя, про який вчить і настановляє Православна Церква, для того щоб заслужити вічне життя в Царстві Небесному. Відтак, на виконання своїх обов`язків, з огляду на порушення норм чинного законодавства контролюючими органами, ОСОБА_1 змушена звернутися до суду для захисту своїх прав та свобод, гарантованих Конституцією, міжнародним та українським законодавством, зокрема, права під власним ім`ям – жити та виконувати обов`язки перед державою без застосування цифрового номера, права відмовитися від нього.

Ухвалою суду від 30.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1555/20 за позовом ОСОБА_1 до ДПС України, ГУ ДПС у Полтавській області в особі Миргородського управління про зобов`язання вчинити дії, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено судове засідання на 11:00 год 28.04.2020, яке неодноразово відкладалося спочатку на 09:00 год 13.05.2020, а, у подальшому, на 09:30 год 26.05.2020 та на 09:30 год 04.06.2020, в якому в свою чергу, оголошувалася перерва до 11:00 год 18.06.2020.

21.04.2020 від ГУ ДПС у Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому управління проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечує /а.с. 69-70/. Зазначає, що згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків ДПС України, станом на 14.04.2020 ОСОБА_1 зареєстрована у центральній базі даних Державного реєстру, реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зняти ОСОБА_1 з обліку у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків ДПС України можливо лише шляхом закриття реєстраційного номеру облікової картки платника податків із обов`язковим проставлянням дати внесення відмітки до паспорту про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта, форму якої затверджено в додатку 9 до Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 №822. Інших шляхів закриття реєстраційного номеру облікової картки платника чинним законодавством та технічною можливістю не передбачено. Громадянка ОСОБА_1 надіслала до контролюючого органу заяву за вх.№Щ/1883/ДЗН/16-31-55-70 від 13.11.2019 з проханням вилучити всю інформацію про неї з ДРФО, обліковувати її за прізвищем, іменем, по батькові та роком народження, проставити відмітку в паспорті про наявність права вчинення певних дій без цифрового ідентифікатора. У відповідь на вказану заяву контролюючим органом ОСОБА_1 надано відповідь за вих.№Щ/1148/16-31-55-70 від 14.11.2019 про необхідність подання повідомлення форми №1П та роз`яснено порядок такого подання. 23.12.2019 ОСОБА_1 в порушення порядку подання повідомлення форми №1П надіслала поштою без заповнення обов`язкових реквізитів, необхідних для обліку її за серією та номером паспорта та без пред`явлення паспорта громадянина України.

24.04.2020 від ДПС України надійшов відзив на позовну заву, у якому служба проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечує /а.с. 83-87/. Зазначає, що за приписами Податкового кодексу України та Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.12.2013 №779, облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться за прізвищем, ім`ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки. Фізична особа - платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов`язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім`ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред`явити паспорт. Таким чином, чинним законодавством України не передбачено можливості ведення обліку фізичних осіб – платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків виключно за прізвищем, іменем, по батькові роком народження і місцем реєстрації. При цьому, на переконання ДПС України, дія норм Податкового кодексу України ніяким чином не звужує прав позивача у спірних правовідносинах, оскільки зміна діючого порядку податкового обліку осіб, які через свої релігійні переконання не бажають користуватися ідентифікаційним номером, не зменшує обсягу прав зазначених осіб, так як за змістом позицій Європейського суду з прав людини (рішення від 03.12.2009 №40010/04 у справі « ОСОБА_2 та інші проти Росії») та Верховного Суду у зразковій справі №823/198/19 (постанові від 25.07.2018) не є порушенням статті 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відповіді на відзив, що надійшла до суду 19.05.2020 /а.с. 105-110/, ОСОБА_1 наполягає на неприпустимості примушення громадян до прийняття і використання цифрових ідентифікаторів, а також електронних технологій; незаконності збирання конфіденційної інформації про людину без її згоди; унеможливлення відсторонення віруючих від участі у громадському житті в країні. Зауважує, що ДПС України у відзиві посилається на Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 10.12.2013 №779, яке станом на травень 2020 року втратило чинність.

Позивач та її представник в судовому засіданні 04.06.2020 позовні вимоги підтримували, просили їх задовольнити.

В судове засідання 18.06.2020 позивач та її представник не з`явились, будучи належно повідомленими про дату, час та місце розгляду справи.

09.06.2020 від представника позивача Рось В.В. до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та її представника /а.с. 182-183/.

Представник відповідачів у судовому засіданні 18.06.2020 проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечував, просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзивах на позов.

Заслухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків ДПС України, станом на 14.04.2020 ОСОБА_1 зареєстрована у центральній базі даних Державного реєстру, реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , що учасниками справи не заперечується.

Відповідно до довідки настоятеля Різдво-Богородичної Української Православної Церкви протеієрея Василя ОСОБА_3 від 28.02.2020, ОСОБА_1 дійсно являється прихожанкою Різдво-Богородичної Української Православної Церкви в смт Велика Багачка /а.с. 18/.

ОСОБА_1 звернулася до Великобагачанської ДПІ Миргородського управління ГУ ДПС у Полтавській області із заявами від 03.11.2019 та 11.11.2019, в яких просила: - залишити за нею право жити за власним ім`ям; - вилучити всю інформацію про неї з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків; - зберегти за нею форму обліку платників податків – за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження (згідно зі статтями 28, 294, 296, 301 Цивільного кодексу України); - проставити відмітку у її паспорті (на сторінках 7, 8 або 9) про наявність права на вчинення певних дій без присутності цифрового ідентифікатора, а саме, ІІН, серія та номер паспорта, номер облікової картки платника податків та ін. /а.с. 14, 71/.

Поряд з цим, позивач звернулася до ДФС України із заявою від 11.11.2019, в якій просила: - не вносити про неї інформацію до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків; - зберегти за нею форму обліку платників податків за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження згідно статей 28, 294, 296 Цивільного кодексу України /а.с. 13/.

Листом від 14.11.2019 №Щ/1148/16-31-55-70 Миргородське управління ГУ ДПС у Полтавській області проінформувало Щербань Т.О. про те, що пунктами 70.1, 70.5 статті 70 Податкового кодексу України визначено, що облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім`ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки. Фізична особа - платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов`язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім`ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред`явити паспорт. На виконання пункту 70.5 статті 70 Податкового кодексу України наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 №822 затверджено Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, яким встановлено форму повідомлення і порядок його подання до податкового органу /а.с. 15/.

В свою чергу, ДПС України листом від 26.11.2019 №1654/Щ/99-00-02-02-01-14 проінформувала Щербань Т.О. про те, що на сьогодні Податковим кодексом України передбачається два способи ведення обліку фізичних осіб – платників податків в Державному реєстрі: за реєстраційними номерами облікових карток платників податків або за прізвищем, ім`ям, по батькові та серією і номером паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта). Відтак, контролюючі органи не мають повноважень щодо ведення обліку платників податків у іншому порядку, за іншими формами, способами або видами /а.с. 16-17/.

У подальшому, 11.12.2019 безпосередньо, а 27.12.2019 засобами поштового зв`язку, до Миргородського управління ГУ ДПС у Полтавській області були подані повідомлення за формою №1П від 11.12.2019 та від 23.12.2019 із вказаними даними ОСОБА_1 /а.с. 190-191/.

Відповідно до письмових пояснень від 17.06.2020 №168 контролюючий орган відмовив у прийнятті вказаних повідомлень у зв`язку з неповним заповненням їх рядка щодо реквізитів документа, на підставі якого заповнюється повідомлення (паспорт або інший документ, на підставі якого оформлюється паспорт вперше) /а.с. 187/.

Не погоджуючись із зазначеним, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом про зобов`язання ДПС України не вносити про ОСОБА_1 інформацію до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, використовуючи цифрові ідентифікатори (ідентифікаційний номер, серія та номер паспорту, номер облікової картки платника податків і інші форми) та зберегти за ОСОБА_1 форму обліку платників податків за: прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та місцем реєстрації - згідно дії норм статей 28, 294, 296 Цивільного кодексу України; зобов`язання ГУ ДПС у Полтавській області в особі Миргородського управління вести облік ОСОБА_1 як платника податків без застосування цифрового ідентифікатора (ідентифікаційного номера, серії та номера паспорту, номера облікової картки платника податків і інших форм), а саме, за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження і місцем реєстрації, знищити інформацію про ОСОБА_1 у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів, яка була надана інспекції під час реєстрації даних податковими органами, а також зробити у паспорті ОСОБА_1 на сторінці 7 або 8, або 9 запис про наявність права здійснювати будь які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи круглою гербовою печаткою.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 63.1 статті 63 Податкового кодексу України).

Пунктом 63.3 статті 63 Податкового кодексу України визначено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

За приписами пункту 63.5 статті 63 Податкового кодексу України всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до положень пункту 63.6 статті 63 Податкового кодексу України облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами. Порядок визначення податкового номера встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться за прізвищем, ім`ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта. У паспортах зазначених осіб контролюючими органами робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Порядок внесення відмітки визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктом 63.7 статті 63 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зазначає податковий номер або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) у всіх свідоцтвах, довідках, в інших документах або повідомленнях, що видаються платнику податків або надсилаються йому.

Кожен платник податків зазначає податковий номер або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) в усіх податкових деклараціях (розрахунках, звітах), платіжних документах щодо податків і зборів, у фінансових документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 70 Податкового кодексу України облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім`ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.

Фізична особа - платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов`язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім`ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред`явити паспорт.

Відповідно до статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Водночас, згідно статті 294 Цивільного кодексу України фізична особа має право на ім`я. А згідно положень статті 296 Цивільного кодексу України передбаченим також є право фізичної особи на використання свого імені у всіх сферах своєї діяльності.

Положеннями статті 28 Цивільного кодексу України визначено, що фізична особа набуває прав та обов`язків і здійснює їх під своїм ім`ям. Ім`я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. Ім`я фізичній особі надається відповідно до закону.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Отже, за своїм змістом положення частини другої статті 22 Конституції України передбачають, з одного боку, обов`язок держави гарантувати конституційні права і свободи, як права на використання свого імені у всіх сферах діяльності, а з другого – утримуватися від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування конституційних прав і свобод.

Зазначене трактування відповідає правовій позиції Конституційного Суду України, викладеній у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 29.12.1999 №11-рп/99 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 24, 58, 59, 60, 93, 190-1 Кримінального кодексу України в частині, що передбачає смертну кару як вид покарання (справа про смертну кару).

Разом з тим, доцільно зауважити, що, як зазначено у пункті 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками), звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Положеннями частини другої статті 32 Конституції України визначено, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Водночас статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окрім цього, суд звертає увагу, що Україна як демократична і правова держава закріпила принцип поваги і непорушності прав та свобод людини, утвердження і забезпечення яких є головним обов`язком держави. При цьому, конституційний принцип правової держави вимагає від неї утримуватися від обмеження загальновизнаних прав і свобод людини і громадянина, в тому числі немайнових прав, до яких відноситься також право на використання свого імені у всіх сферах своєї діяльності.

Під час судового розгляду судом досліджено наявну у справі довідку настоятеля Різдво-Богородичної Української Православної Церкви протеієрея Василя ОСОБА_3 від 28.02.2020, в якій зазначено, що ОСОБА_1 дійсно являється прихожанкою Різдво-Богородичної Української Православної Церкви в смт Велика Багачка /а.с. 18/.

Також судом зауважено на роздруківки висновків експертів щодо небезпеки ідентифікаційного номера платника податків та стосовно питань, пов`язаних з електронною ідентифікацією осіб /а.с. 19-30, 142-157/, а також враховано подання позивачем до контролюючого органу повідомлень за формою №1П від 11.12.2019 та від 23.12.2019.

Відтак, виходячи зі змісту згаданих вище норм податкового та цивільного законодавства, а також положень Основного Закону як норм прямої дії, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав у відповідачів не вносити про ОСОБА_1 інформацію до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, використовуючи цифрові ідентифікатори (ідентифікаційний номер, серія та номер паспорту, номер облікової картки платника податків і інші форми) та зберегти за останньою форму обліку платників податків за: прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та місцем реєстрації - згідно дії норм статей 28, 294, 296 Цивільного кодексу України, а також вести облік ОСОБА_1 як платника податків без застосування цифрового ідентифікатора (ідентифікаційного номера, серії та номера паспорту, номера облікової картки платника податків і інших форм), а саме, за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження і місцем реєстрації, знищити інформацію про ОСОБА_1 у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів, яка була надана під час реєстрації даних податковими органами, а також зробити у паспорті ОСОБА_1 на сторінці 7, 8 або 9 запис про наявність права здійснювати будь які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою.

Таким чином, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи сторонами обставини, виходячи із зазначених вище норм національного законодавства, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 25.01.1999 Великобагачанським РВ УМВС України в Полтавській області) до Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 43005393), Головного управління ДПС у Полтавській області в особі Миргородського управління (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 43142831) про зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Зобов`язати Державну податкову службу України не вносити про ОСОБА_1 інформацію до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, використовуючи цифрові ідентифікатори (ідентифікаційний номер, серія та номер паспорту, номер облікової картки платника податків і інші форми) та зберегти за ОСОБА_1 форму обліку платників податків за: прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та місцем реєстрації - згідно дії норм статей 28, 294, 296 Цивільного кодексу України.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області в особі Миргородського управління вести облік ОСОБА_1 як платника податків без застосування цифрового ідентифікатора (ідентифікаційного номера, серії та номера паспорту, номера облікової картки платника податків і інших форм), а саме, за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження і місцем реєстрації, знищити інформацію про ОСОБА_1 у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів, яка була надана під час реєстрації даних податковими органами, а також зробити у паспорті ОСОБА_1 на сторінці 7, 8 або 9 запис про наявність права здійснювати будь які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 25.01.1999 Великобагачанським РВ УМВС України в Полтавській області) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 43005393) витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 25.01.1999 Великобагачанським РВ УМВС України в Полтавській області) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 43142831) витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне рішення складено 23 червня 2020 року.

Суддя О.В. Гіглава