Рішення № 89997609, 23.06.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/734/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, третьої особи Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, про визнання протиправними відмову/відповідь та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, третьої особи Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, в якому просить суд:

- Визнати відмову/відповідь Департаменту архітектури та містобудування ОМР за вих. 01-08/1505 від 26.12.2019 року з мотивом: «комплексна схема розміщення ТС знаходиться ще тільки в стадії розробки, Департамент не має підстав для прийняття рішення про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС» протиправною.

- Визнати протиправною бездіяльність Департаменту архітектури та містобудування ОМР у вигляді неприйняття відповідного рішення про відповідність намірів замовника - ФО- ОСОБА_2 щодо місця розташування тимчасових, споруд біля будинку АДРЕСА_1 .

- Зобов`язати Департамент архітектури та містобудування ОМР прийняти у відповідності до п. 7.7 Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та елементів вуличної торгівлі у м. Одесі за рішенням ОМР від 09.10.2013р. № 3961-VI та у відповідності до п. 2.4. Наказу № 244 від 21.10.2011 року Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКХ України відповідне вмотивоване рішення про відповідність намірів замовника ФОП ОСОБА_1 щодо місця розташування тимчасової споруди біля будинку АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 06.02.2020 року, судом відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог щодо визнання відмову/відповідь Департаменту архітектури та містобудування ОМР за вих. 01-08/1505 від 26.12.2019 року з мотивом: «комплексна схема розміщення ТС знаходиться ще тільки в стадії розробки, Департамент не має підстав для прийняття рішення про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС» протиправною.

В іншій частині позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

Виклад позиції позивача.

В обґрунтування позову зазначено, що Позивач не погоджується з діями Відповідача, відмова Управління є порушенням права ФО-П, яке вже було узгоджене з уповноваженим органом, на розміщення ТС в порушення порядку Правил розміщення ТС, є протиправною діяльністю, яка не передбачена Правилами, бо на цьому етапі відмова може бути виключно з підстав не відповідності будівельним нормам за п. 7.7. «Управління-протягом десяти робочих днів з дня подання такої заяви приймає рішення про відповідність або невідповідність будівельним нормам намірів розміщення ТС».

В свою чергу, мотив за текстом відмови Управління: «комплексна схема розміщення ТС знаходиться ще тільки в стадії розробки, Департамент не має підстав для прийняття рішення про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС» жодним чином не узгоджується з приписами Правил розміщення ТС, нормам Конституції України, ЦК України та є видуманим мотивом без правових обґрунтувань та фактичних обставин.

Відзиву на позов від Відповідача до суду не надходило.

Заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило.

Процесуальні дії вчинені судом.

Ухвалою суду від 06.04.2020 року, суд дійшов висновку про необхідність розгляду справи за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_1 , в порядку загального позовного провадження, продовжив підготовче провадження на 30 днів та зупинив провадження у справі до 26.05.2020 року, в зв`язку з зопровадженням на території України карантину (коронавірус COVID-19).

26.05.2020 року сторони до суду не з`явились, судом поновлено провадження у справі, закрито підготовче провадження у справі та згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Інші процесуальні дії судом не вчинялись.

Обставини справи.

Позивач, ОСОБА_1 , є фізичною особою - підприємцем (далі ФО-П) та діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію серії ВОО НОМЕР_1 059761 від 30.03.2004 року. Позивачем здійснюється роздрібна торгівля та інша підприємницька діяльність з елементів вуличної торгівлі (в подальшому ЕВТ), а також в межах тимчасових споруд (в подальшому ТС) на території м. Одеса на підставі відповідних дозвільних документів.

Так, в 2019 році, визначивши для себе необхідність у здійсненні підприємницької діяльності в межах проспекту Небесної Сотні, біля будинку 2/1, підготувавши попередньо всі необхідні документи для отримання дозволу та узгодження паспорта прив`язки, Позивачем було надано заяву до Одеської міської Ради з пропозицією розміщення ТС в межах проспекту Небесної Сотні в м. Одесі.

В подальшому, за вих. №0113/2787/в від 10.12.2019 року Позивачем було отримано висновок Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про можливість установки ТС за вказаною адресою (а.с. 5),

20.12.2019 року, Позивачем було подано до департаменту архітектури та містобудування ОМР заяву про намір встановити ТС в порядку п. 7.4. Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі та в порядку п. 2.2.,2.3., 2.4. Наказу № 244 Міністерства регіонального розвитку будівництва та ЖКХ України, із зазначенням товарної спеціалізації ТС.

На адресу Позивача надійшла відповідь департаменту архітектури та містобудування ОМР за вих. 01-08/1505 від 26.12.2019 року про відмову у прийнятті рішення про узгодження місця розташування ТС з посиланням на рішення ОМР № 3319 від 06.06.2018 року та відсутності комплексних схем (а.с. 4), в якій зазначено, що розміщення ТС на території м. Одеса здійснюється виключно на підставі комплексних схем, комплексна схема розміщення ТС знаходиться ще тільки в стадії розробки, Департамент не має підстав для прийняття рішення про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС.

Позивач вважає, що вказана відповідь є фактичною відмовою у заяві на розміщення ТС, погодженні паспорту прив`язки для розміщення ТС, тому виник публічно - правовий спір, бо відмова в узгодженні паспорту прив`язки є протиправною діяльністю Департаменту архітектури та містобудування ОМР та повною мірою порушує порядок розміщення ТС за п. 7.7. Правил, а саме: «Управління протягом десяти робочих днів з дня подання такої заяви приймає рішення про відповідність або невідповідність будівельним нормам намірів розміщення ТС», а тому, не погоджуюсь із зазначеними діями, Позивач звернувся із даним позовом до суду.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України “Про регулювання містобудівної діяльності”, встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (далі – Закон №3038-VI).

Відповідно до ст. 28 Закону №3038-VI, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, в тому числі і отримання паспорта прив`язки тимчасових споруд та умови анулювання дії паспорту прив`язки тимчасових споруд, визначено Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011, який є спеціальним нормативним актом, що регулює спірні правовідносини.

П. 1.4 - Паспорт прив`язки ТС – це комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою прилеглої території.

П. 1.6 – Комплексна схема розміщення ТС та архітип розробляються зарішенням сільської, селищної, міської, районної ради суб`єктом господарювання, який має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, та затверджуються рішенням (розпорядженням, наказом) виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації. Розроблення комплексної схеми розміщення ТС та архітипу здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету та інших джерел, незаборонених законодавством.

П. 2.1. Підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (додаток 1).

П. 2.2. Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.

П. 2.3. До заяви додаються:

- графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичнійоснові М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив`язкою до місцевості;

- реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація).

Цей перелік документів є вичерпним.

П. 2.4. Відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам визначає відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.

П. 2.5. Про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам замовник повідомляється відповідним органом з питань містобудування та архітектури письмово протягом трьох робочих днів з дня такого визначення відповідності намірів або замовнику надається аргументована відмова щодо реалізації намірів розміщення ТС.

П. 2.6. Для оформлення паспорта прив`язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури з заявою щодо оформлення паспорта прив`язки тимчасових споруд, до якої додає самостійно отримані: схему розміщення тимчасових споруд; ескізи фасадів тимчасових споруд у кольорі М 1:50 (для стаціонарних тимчасових споруд), які виготовляє суб`єкт господарювання, що має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат; схему благоустрою прилеглої території, складену замовником або суб`єктом підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію, архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів України"; технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж.

П 2.10. Паспорт прив`язки тимчасових споруд оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку.

П. 2.14. Паспорт прив`язки ТС не надається за умов:

- подання неповного пакета документів, визначених пунктом 2.6 цього Порядку;

- подання недостовірних відомостей, зазначених у пункті 2.6 цьогоПорядку.

Ненадання паспорта прив`язки з інших підстав не допускається.

Висновки суду.

Оцінюючи дії суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України та доходить висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що Позивачем було отримано висновок від Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради за №0113/2787/в від 10.12.2019 року, відповідно до якого, Управління підтверджує можливість установки ТС та укладання договору на право тимчасового користування місцем для розміщення ТС по проспекту Небесної Сотні № 2/1 в м. Одесі та товарною спеціалізацією згідно вимог чинного законодавства щодо товарної спеціалізації, за умови наявності поспорту прив`язки виданого Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради.

Після цього, Позивач звернувся до Департаменту архітектури та містобудування ОМР щодо відповідності намірів розміщення ТС, отримання паспорту прив`язки та отримав відповідь відмовного характеру.

Як вбачається із відповіді Департаменту архітектури та містобудування ОМР за вих. №01-08/1505 від 26.12.2019 року (а.с. 4), підставою для відмови слугувало те, що рішенням ОМР № 3319 від 06.06.2018 року встановлено, що розміщення ТС на территорії міста Одеси здійснюється виключно на підставі комплексних схем, затверджених ВК ОМР.

На сьогоднішній день, згідно з зазначеним рішенням, відбувається розробка комплексних схем розміщення ТС в межах вулиць, а також єдині типи, візуальні та конструктивно-технічні мхарактеристики розміщуваних ТС.

Враховуючи те, що комплексна схема розміщення ТС по пр. Небесної Сотні знаходиться ще тільки в стадії розрозбки, Департамент не має підстав для прийняття рішення про відповідність намірів замовника щодо місця розташування групи ТС (павільйони, загальною площею - 140,00 м2).

Суд не погоджується із зазначеною позиіцією Відповідача, яка викладена у листі №01-08/1505 від 26.12.2019 року, з огляду на те, що паспорт прив`язки ТС не надається за умов передбачених у п. 2.14 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011.

Як вбачається із Відповіді, Відповідачем не зазначено що Позивачем порушені зазначені вимоги.

Також, суд зазначає, що відповідно до Постанови Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі № 520/9231/18 (адміністративне провадження № К/9901/11945/19), Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої прийняттю рішення про надання паспорта прив`язки розміщення ТС має передувати отримання висновку уповноваженого органу про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС. При цьому відповідність намірів розміщення ТС визначається на підставі відповідності її місця розташування комплексній схемі розміщення ТС, якщо така схема розроблена, містобудівній документації, будівельним нормам, іншим вимогам законодавства.

Враховуючи не вчинення Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради дії щодо прийняття відповідного рішення про відповідність або невідповідність будівельним нормам намірів розміщення ТС, тобто невиконання позитивного обов`язку, така бездіяльність відповідача є протиправною.

Стосовно позовної вимоги позивача щодо зобов`язання Департаменту архітектури та містобудування ОМР прийняти у відповідності до п. 7.7 Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та елементів вуличної торгівлі у м. Одесі за рішенням ОМР від 09.10.2013р. № 3961-VI та у відповідності до п. 2.4. Наказу № 244 від 21.10.2011 року Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКХ України відповідне вмотивоване рішення про відповідність намірів замовника ФОП ОСОБА_1 щодо місця розташування тимчасової споруди біля будинку АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правова позиція у подібних правовідносинах викладена в постановах Верховного Суду України від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17, від 22 грудня 2018 року у справі №804/1469/17 від 26 лютого 2019 року у справі №802/721/18-а та від 05 березня 2019 року у справі №2040/6320/18, де зазначено що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

У справі, що розлядається, повноваження Відповідача регламентовано пунктом 7.7 Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та елементів вуличної торгівлі у м. Одесі за рішенням ОМР від 09.10.2013р. № 3961-VI та у відповідності до п. 2.4. Наказу № 244 від 21.10.2011 року Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКХ України.

Задовольняючи вимогу позивача в частині зобов`язання відповідача прийняти у відповідності до п. 7.7 Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та елементів вуличної торгівлі у м. Одесі за рішенням ОМР від 09.10.2013р. № 3961-VI та у відповідності до п. 2.4. Наказу № 244 від 21.10.2011 року Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКХ України відповідне вмотивоване рішення про відповідність або невідповідність будівельним нормам намірів ФОП ОСОБА_1 розміщення тимчасової споруди за адресою АДРЕСА_2 1, суд вважає, що обрання такого способу захисту та відновлення прав позивача не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а є обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача.

За приписами статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ” (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: “Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. theUnitedKingdom), пп.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах “Мултіплекс проти Хорватії” (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від 10 липня 2003року, та “Кутіч проти Хорватії” (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)”.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (№65518/01; пункт 89), “Проніна проти України” (№63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (№4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд зазначає, що Відповідачем не було подано до суду Відзиву на позов.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги частково обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, третьої особи Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, у вигляді неприйняття відповідного рішення про відповідність намірів щодо місця розміщення тимчасової споруди та оформлення паспорта прив`язки за адресою м. Одеса, проспект Небесної Сотні, 2/1.

Зобов`язати Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради прийняти відповідне рішення про відповідність або невідповідність будівельним нормам намірів ФОП ОСОБА_1 розміщення тимчасової споруди за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської (код ЄДРПОУ 02498820) судовий збір у розмірі 1051 грн. (одну тисячу п`ятдесят одну) гривню.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бутенко А.В.

.