Рішення № 89997448, 05.06.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2020 р. № 400/1443/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034

про:визнання протиправним наказу від 06.11.2019 р. № 9146/0/14-19-СГ; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогами:

- визнати протиправним наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 06.11.2019 року №9146/0/14-19-СГ про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства орієнтовним розміром 3,46 умовних кадастрових одиниці га, що розташована на території Врадіївської селищної ради Врадіївського району Миколаївської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовним розміром 3,46 умовних кадастрових одиниці га, що розташована на території Врадіївської селищної ради Врадіївського району Миколаївської області в межах земельної ділянки площею 23,4 гектара, що знаходиться в постійному користуванні ОСОБА_2 .

Ухвалою від 06.04.2020 року суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем статті 118 Земельного кодексу України та зазначає, що підстава відмови відповідачем у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою не передбачена зазначеною нормою права. Відповідач не мав законних підстав для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Ч.6 ст.118 ЗК України містить вимогу про надання документів, що підтверджують досвід роботи в сільському господарстві, проте в ч.7 ст.118 ЗК України ненадання таких документів, не може бути підставою для відмови у наданні дозволу.

Відповідач заперечував проти позову та зазначив у відзиві, що ні один з доданих позивачем до заяви про надання відповідного дозволу документ не підтверджує сам факт членства позивача у ФГ « ОСОБА_2 », а також не підтверджує досвід роботи позивача у

сільському господарстві. Передача земельної ділянки у власність є можливою лише за умови наявності у члена фермерського господарства земельної ділянки на праві постійного користування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.06.2018 у справі № 816/1920/17. Відповідач вважає, що позивач не тільки не надав документи передбачені частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України для отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, а й взагалі не має права на її приватизацію.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 на підставі рішення 8-ї сесії 21 скликання Ради народних депутатів Врадіївської селищної ради Врадіївського району Миколаївської області від 21.07.1992 року отримав в постійне користування земельну ділянку площею 23,4 гектара, цільове призначення земельної ділянки - для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею виданого Врадіївською районною радою народних депутатів, акт зареєстровано в Книзі описів державних актів на право постійного користування землею за № 32 та створив фермерське господарство.

ОСОБА_1 є членом фермерського господарства ОСОБА_2 , що підтверджується статутом фермерського господарства від 12.09.2019 року (а.с.18-23) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.25-27).

24.09.2019 голова ФГ "Костенюка Миколи Івановича", членом якого є позивач, надав нотаріально посвідчену згоду на розпаювання між членами (засновниками) фермерського господарства земельної ділянки, що надана йому у постійне користування для подальшої передачі у власність членам фермерського господарства (заява зареєстрована в реєстрі за № 898), (а.с.17).

02.10.2019 року позивач звернулась до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність розташоване в межах території Врадіївської селищної ради Врадіївського району Миколаївської області, орієнтований розмір ділянки 3,46 умовних кадастрових одиниць га ріллі (вартістю 11785,46 грн.), із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, в межах земельної ділянки площею 23,4 гектара, що знаходиться в постійному користуванні ОСОБА_2 .

До свого клопотання позивач додала: копію паспорту, копію картки платника податків, копію державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_2 , нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 від 24.09.2019 року про згоду на розпаювання між членами фермерського господарства земельної ділянки площею 23,4 гектара що розташована на території Врадіївської селищної ради Врадіївського району Миколаївської області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію паспорта ОСОБА_2 , копію довідки відділу Держгеокадастру у Врадіївському районі Миколаївської області від 26.09.2019 року №2680/171-19, копію статуту фермерського господарства та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якому зазначено перелік засновників (учасників) юридичної особи, види діяльності - 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області № 9146/0/14-19-СГ від 06.11.2019 року ОСОБА_1 відмовлено у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстави відсутності документів, що підтверджують досвід роботи в сільському господарстві або наявність освіти здобутої в аграрному навчальному закладі, передбачених ст. 118 Земельного Кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 року № 584 «Про затвердження переліку документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві».

Не погоджуючись із відмовою відповідача, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких, зокрема, належать землі сільськогосподарського призначення.

В силу положень п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Крім того, частиною другою статті 31 ЗК України визначено, що громадяни-члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) із земель державної власності сільськогосподарського призначення.

Згідно зі ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у

сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою мотивована тим, що земля, за рахунок якої позивач бажає отримати земельну ділянку у власність в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства, належить громадянину, а не фермерському господарству.

Водночас суд наголошує, що вичерпний перелік випадків, за наявності яких може бути відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначено у частині сьомій статті 118 ЗК України, і підстави, якими керувався відповідач, відмовляючи позивачу, до них не належать.

Відтак, суд констатує про протиправність відмови відповідача, викладеної у формі наказу за №9146/0/14-19-СГ від 06.11.2019 року, у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Крім того, відповідно до ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 937-IV (далі - Закон № 937-IV) землі фермерського господарства можуть складатися з: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам-членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Статтею 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).

З комплексного аналізу вимог статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після набуття права власності або користування земельною ділянкою фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15 та від 12 грудня 2018 року № 388/1103/16.

У даній справі ОСОБА_1 , як фізична особа звернулась з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Фермерське господарство " ОСОБА_2 " створив ОСОБА_2 , що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та якому надано у постійне користування земельну ділянку.

Так, ОСОБА_2 , як голова фермерського господарства, якому була передана у постійне користування земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, а як власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що у відносинах постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику фермерського господарства, відбувається фактична зміна користувача і обов`язки землекористувача переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 року №615/2197/15.

Згіно наданого до матеріалів справи Статуту Фермерського господарства " ОСОБА_3 " ОСОБА_2 є головою фермерського господарства, яким надано ОСОБА_4 нотаріально посвідчену згоду на розпаювання між членами (засновниками) фермерського господарства земельної ділянки, що надана йому у постійне користування для подальшої передачі у власність членам фермерського господарства (заява зареєстрована в реєстрі за № 898). Крім того, протоколом № 1 загальних зборів фермерського господарства ОСОБА_2 .

Позивач є членом фермерського господарства та звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області саме про передачу у власність частини земельної ділянки, яка на теперішній час використовуються фермерським господарством ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 21.07.1992 року, зареєстрованого і Книзі записів державних актів на право користування землею за № 032.

Разом з тим, Земельний кодекс України не передбачає такої підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як відсутності документів, що підтверджують досвід роботи в сільському господарстві або наявність освіти здобутої в аграрному навчальному закладі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області не мало законних підстав для відмови ОСОБА_1 у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у гласність.

З приводу відсутності документів про досвід роботи у сільському господарстві, дійсно у ч.6 ст.118 ЗК України є вимога про надання документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, але відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України, якою чітко визначені підстав для відмови в надання дозволу, ненадання таких документів, не може бути підставою для відмови в наданні дозволу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності своїх дій, що є підставою для часткового задоволення позову.

Частина 2 ст. 9 КАС України надає суду право вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що спосіб захисту порушеного права повинен бути ефективним, суд має підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статями 2, 9, 19, 77, 139, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) задовольнити.

2. Визнати протиправним наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 06.11.2019 року №9146/0/14-19-СГ про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства орієнтовним розміром 3,46 умовних кадастрових одиниці га, що розташована на території Врадіївської селищної ради Врадіївського району Миколаївської області.

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовним розміром 3,46 умовних кадастрових одиниць га, що розташована на території Врадіївської селищної ради Врадіївського району Миколаївської області в межах земельної ділянки площею 23,4 гектара, що знаходиться в постійному користуванні ОСОБА_2 .

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов