Рішення № 89997443, 23.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/459/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2020 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Гулкевича В.О.;

за участі: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача 1 Зубович- Яворської О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач 1), Львівської митниці ДФС (далі – Львівська митниця ДФС, відповідач 2) в якій позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд:

- зобов`язати Галицьку митницю Держмитслужби України рознести помісячно виплати, отримані ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 23 жовтня 2008 року по 06 лютого 2009 року, а також за час невиконання рішення суду – з 06 лютого 2009 року по 10 червня 2013 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати час вимушеного прогулу та час невиконання рішення суду в страховий стаж і врахувати цей час при обчисленні розміру пенсії;

- стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за січень-грудень 2009 року з утриманням обов`язкових платежів.

Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 17.01.2020.

ОСОБА_1 заявлені вимоги обґрунтовує наступним. Зазначає, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.02.2009 його позов до ДМС України та Львівської митниці про визнання протиправним наказу та поновлення на роботі було задоволено, а постанову залишено без змін судом апеляційної інстанції; також згідно ухвали суду від 25.09.2013 стягнуто на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення з 06.02.2009 по 10.06.2013 з утриманням обов`язкових платежів. Вказує, що ознайомившись зі своєю пенсійною справою, ним було виявлено, що впродовж періоду часу коли ОСОБА_1 в судовому порядку відновлював порушені права (2008-2013 рр.), йому не нараховувалися помісячно стягнуті внески, а також зазначений період не включено до страхового стажу позивача. У зв`язку з наведеним позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області. На подану заяву від ГУ ПФУ у Львівській області позивачем було отримано відповідь від 27.11.2019 року у вигляді індивідуальної відомості про застраховану особу за період з січня 1998 року по грудень 2013 року (форма ОК-5) з якої вбачається, що в ПФ України не надходили відрахування з його заробітної плати з травня 2008 року по грудень 2009 року.

Повідомлено, що до відомості про застраховану особу заносяться у відповідності до даних, що надійшли від роботодавця. В зв`язку з відсутністю в інформаційній базі ПФУ даних щодо отримання ОСОБА_1 заробітної плати за періоди з травня 2008 року по грудень 2009 року, а також про сплату ним за вказані періоди ЄСВ. 28.10.2019 року позивач зазначає, що звернувся до начальника Львівської митниці із запитом про надання інформації (звіту) про виплату йому заробітної плати в періоди з 23.10.2008 року по 06.02.2009 року та з 07.02.2009 року по 10.06.2013 року та про надання довідки про нарахування йому та стягнення з нього ЄСВ за періоди з 23.10.2008 року по 06.02.2009 року та з 07.02.2009 року по 10.06.2013 року.

На зазначений запит ОСОБА_1 отримав відповідь в.о. начальника Львівської митниці ДФС від 06.11.2019 року № 4529/Д31 1/13-70-05/28 з довідкою про нарахування йому середнього заробітку та утримання ЄСВ за період з жовтня 2008 року по червень 2013 року.

Однак, як зазначає позивач, дана довідка не містить даних про нарахування йому заробітної плати за частину жовтня та повністю за листопад та грудень 2008 року, а також про утримання ЄСВ за ці періоди. Окрім того, довідка містить численну кількість місяців, де його заробітна плата зменшена на чверть.

Позивач також вказує що відсутність в базі даних ГУ ПФУ у Львівській області відомостей про нарахування та виплату йому заробітної плати за період поновлення на посаді після незаконного звільнення (23 жовтня 2008 року - 06 лютого 2009 року) а також за період невиконання судового рішення (з 07 лютого 2009 року по 10 червня 2013 року) призводить до зменшення його страхового стажу і розміру сплаченого ним ЄСВ, внаслідок чого істотно погіршується становище позивача, як пенсіонера.

Зарахування до страхового стажу періоду з жовтня 2008 року по лютий 2009 року має певні особливості, оскільки цей період є часом вимушеного прогулу позивача, як незаконно звільненого і поновленого на посаді за рішенням суду.

Відтак, як стверджує позивач, з невідомих причин періоди часу листопад-грудень 2008 року, а також січень-грудень 2009 року взагалі безпідставно не включені відповідачем 1 до страхового стажу. Тоді як, стаж роботи працівника, який був незаконно звільнений, а потім поновлений на роботі, вважається безперервним і особа весь цей час є застрахованою особою.

З огляду на наведене, вважає, що є всі правомірні підстави для зарахування всього часу вимушеного прогулу та часу невиконання рішення суду і заробітку за час вимушеного прогулу та час невиконання рішення суду у страховий стаж та заробіток для обчислення пенсії позивача.

ГУ ПФУ у Львівській області надало відзив на позов (за вх. №5493 від 31.01.2020). З доводами адміністративного позову відповідач 1 не погоджується. На спростування позовних вимог вказує, що обов`язок сплачувати ЄСВ за застраховану особу, а також подавати відповідну звітність щодо сплати страхових внесків покладене на роботодавця (в даному випадку – на Львівську митницю ДФС України). Дані обставини, на переконання відповідача 1, свідчать про те, що ГУ ПФУ у Львівській області не є належним відповідачем у даній справі з огляду на те, що Львівській митниці ДФС України слід усунути недоліки встановлені актом позапланової перевірки від 14.01.2020 №54 та приписом №37, щодо достовірності відомостей поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема стосовно ОСОБА_1 .

Крім того, відповідач 1 зазначає, що позивач не звертався до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою щодо включення в страховий стаж періодів: листопад-грудень 2008 року, а також січень-грудень 2009 року та зобов`язати зарахувати вказані періоди до страхового стажу та стосовно перерахунку розміру пенсії.

Відповідач 2 (Галицька митниця Держмитслужби) надав відзив на позов (за вх. №7972 від 12.02.2020). Вказує, що станом на день подання відзиву, Галицька митниця Держмитслужби виконала припис ГУ ПФУ у Львівській області і подала таблиці 6 звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів з проставленням типу нарахувань 3 про застраховану особу ОСОБА_1 , відобразивши заробітну плату за періоди з жовтня по листопад 2008 року та з лютого 2009 по грудень 2010 року, та з проставленням типу нарахувань 2 про позивача за вересень 2013 року.

Також відповідач 2 звертає увагу, що позивач отримавши розрахунок середнього заробітку, звернув лише увагу на суми, які йому виплачувала митниця, однак сума середнього заробітку однакова кожного місяця за вищезгадані періоди (а саме 298,28 грн) а кількість відпрацьованих ним днів різниться, тому виплати проводилися прямо пропорційно кількості відпрацьованих днів.

Таким чином відповідач 2 зазначає, що виплатив всі суми ОСОБА_1 за періоди з 23.10.2018 по 06.02.2009, з 07.02.2009 по 10.06.2013 та сплатив ЄСВ за ці періоди. Крім того, митниця за власною ініціативою звернулася до ГУ ПФУ У Львівській області щодо проведення перевірки первинних документів для внесення інформації в індивідуальні відомості застрахованої особи ОСОБА_1 та було усунуто всі недоліки

ОСОБА_1 надав відповідь на вищевказані відзиви. Зазначає, що з огляду на зміст акта перевірки, в якому наголошується про період невнесення у його стаж періоду лютий 2009 року по грудень 2010 року, позивач приходить до висновку про неуважність посадових осіб, оскільки періодом невиконання рішення суду є лютий 2009 року – червень 2013 року. Крім того, позивач вважає протиправним факт невиплати йому заробітної плати за час вимушеного прогулу за період грудень 2008 року – лютий 2009 року, адже судові рішення підлягають обов`язковому виконанню. Також ОСОБА_1 вважає, що не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії усіх періодів служби до моменту звільнення.

Ухвалою без виходу до нарадчої кімнати від 18.02.2020, суд задовольнив клопотання відповідача 2 та замінив його сторону на правонаступника – Галицьку митницю Держмитслужби.

В судовому засіданні по розгляду справи позивач та його представник вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача 1 проти позову заперечила, у задоволенні заявлених вимог просила відмовити.

Від відповідача 2 отримано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантинних обмежень.

Вирішуючи питання про продовження розгляду справи за вказаних обставин суд керувався тим, що завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Враховуючи передбачені КАС України строки розгляду адміністративних справ, беручи до уваги приписи ст.119 КАС України, дослідивши обсяг наявних у справі доказів, зважаючи на те що провадження справі було відкрито 17.01.2020, суд прийшов до висновку що розгляд справи можна продовжити за наявними матеріалами та даної явки.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні докази, заслухавши доводи сторін суд встановив.

Наказом Державної митної служби України №2207-к від 22.10.2008 припинено перебування позивача на державній службі в митних органах України. Не погоджуючись з означеним наказом, вважаючи його протиправним та незаконним, ОСОБА_1 оскаржив його в судовому порядку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.02.2009 по справі №2а-7626/08/1370 - визнано протиправним оскаржуваний наказ; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника сектору митного оформлення №4 митного поста «Смільниця» Львівської митниці; стягнуто з Львівської митниці на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу; постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання.

Постанова залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2009, Вищим адміністративним Судом України касаційні скарги відхилено.

Відповідно до ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 25.09.2013 по справі №2а-7626/08/1370 стягнуто з Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 06.02.2009 по 10.06.2013 року в сумі 227025,20 грн з утриманням прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Як встановлено в процесі розгляду справи, після ознайомлення з матеріалами пенсійної справи, позивач виявив, що як на його думку протиправно, впродовж періоду коли він відновлював своє порушене право в суді йому не нараховувалися помісячно стягнуті внески, а також цей період не включено до його страхового стажу.

У зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області за інформацією, щодо його пенсійного забезпечення помісячно з дня призначення пенсії; щодо того, як відбувалися стягнення з його пенсійного забезпечення та на підставі яких розрахунків такі мали місце; щодо того чи переплата коштів, внесена за рахунок виконання рішення суду про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення у справі №2а-7626/08/1370.

На вказану заяву ГУ ПФУ у Львівській області надало позивачу інформацію у формі індивідуальної відомості про застраховану особу за період з січня 1998 року по грудень 2013 року (форма ОК-54).

Вважаючи протиправною відсутність у даних відомостях інформації про подачу та сплату страхових внесків за період з травня 2008 року по грудень 2009 року по ОСОБА_1 та у зв`язку з відсутністю в інформаційній базі ПФУ даних щодо отримання ним заробітної плати за вказаний період, 28.10.2019 позивач звернувся до начальника Львівської митниці із запитом про надання інформації (звіту) про виплату йому заробітної плати в періоди з 23.10.2008 по 06.02.2009, з 07.02.2009 по 10.06.2013 та надання довідки про нарахування йому та стягнення з нього ЄСВ за періоди з 234.10.2008 по 06.02.2009 та з 07.02.2009 по 10.06.2013.

Листом від 06.11.2019 №4529/ДЗН/13-70-05/28 Львівська митниця ДФС України повідомила ОСОБА_1 що в вересні 2013 року йому нарахували та виплатили заробітну плату у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 4373,88 грн., в грудні 2015 року ГУ ДКС України у Львівській області провело безспірне списання коштів на його користь з рахунку Львівської митниці ДФС на загальну суму 227025,20 грн., а саме середній заробіток за час затримки виконання рішення суду - 177794,78 грн., податку з доходів – 31976,50 грн., єдиного соціального внеску – 13848,54 грн., військового збору – 3405,38 грн. згідно виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 по справі №2а-7626/08/1317. Також позивачу надано довідку про нарахування та утримання ЄСВ з вищезазначених сум.

На думку позивача, відсутність в базі даних ГУ ПФУ у Львівській області відомостей про нарахування та виплату заробітної плати за період поновлення його на посаді після незаконного звільнення (23.10.2008 – 06.02.2009), а також за період невиконання судового рішення (07.02.2009 – 10.06.2013) призвело до зменшення його страхового стажу і розміру сплаченого ним ЄСВ що є незаконним, у зв`язку з чим, 15.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи вказаний спір суд зокрема керувався наступним.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого «Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї».

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV:

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

- страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону;

- страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

- персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.

Згідно з нормами статей 14, 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків є страхувальники (роботодавці), які зобов`язані сплачувати страхові внески за застрахованих осіб (працівників) до органів Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Здійснення персоніфікованого обліку в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування врегульовано статтею 21 Закону №1058-IV. Як зазначено в частині другій цієї статті на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.

Частиною третьою статті 21 Закону №1058-IV визначено перелік відомостей, які повинна містити персональна електронна облікова картка застрахованої особи; та серед іншого, частина персональної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід) та розмір сплачених страхових внесків.

Нормами статті 106 Закону №1058-IV передбачена відповідальність страхувальників, серед іншого, за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків.

Крім того суд зазначає, що статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суд бере до уваги покликання позивача на ті обставини, що його страховий стаж за період з жовтня 2008 року по лютий 2009 року (період вимушеного прогулу) має особливий характер у зв`язку з тим, що його як незаконно звільненого поновлено за рішенням суду.

У даному випадку слід зазначити, що п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, передбачено, що в разі незаконного звільнення працівника та поновлення його на роботі запис про звільнення визнається недійсним, тобто стаж роботи такого працівника вважається безперервним.

Крім того, на думку суду, за вказаних обставин, період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі теж має зараховуватися до страхового стажу (07.02.2009 - 10.06.2013).

Судом встановлено що в індивідуальних відомостях про застраховану особу (Форма ОК-05) від 27.11.2019 за 2008 - 11, 12 місяці в знаменнику - права частина (позначка про сплату страхових внесків) проставлено "Ні”, а інформація за 2009 рік про сплату страхових внесків у відомостях відсутня. Крім того, згідно розрахунку середнього заробітку ОСОБА_2 (копія якої наявна в матеріалах справи) то такий не містить даних про нарахування позивачу заробітної плати за частину жовтня та у повному обсязі за листопад та грудень 2008 року, як і про утримання ЄСВ за ці періоди.

З цього приводу суд враховує численну та усталену практику Верховного Суду (постанови від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №480/12392/16-а, від 31.10.2019 у справі №226/1994/17). Суд касаційної інстанції при розгляді аналогічних спорів неодноразово вказував на те, що відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Внаслідок невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним засадам у сфері соціального захисту. Тому особа не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків підприємством, на якому вона працює, чи як у даному випадку не могла приступити до роботи у зв`язку з невиконанням рішення суду про її поновлення.

З огляду на наведене ГУ ПФУ у Львівській області протиправно не врахувало при обчисленні пенсії позивача страховий стаж за спірні періоди.

Крім того суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону 2464 Платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; допускати посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю; надавати безоплатно застрахованій особі та на вимогу членів сім`ї померлої застрахованої особи відомості про заробітну плату (дохід), суму сплаченого єдиного внеску та інші відомості про застраховану особу, що подаються до органу доходів і зборів; пред`являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі; перевіряти під час прийняття на роботу наявність у фізичної особи посвідчення застрахованої особи; повідомляти у складі звітності про прийняття на роботу фізичної особи, відомості про яку відсутні в Державному реєстрі або яка не пред`явила на вимогу платника єдиного внеску посвідчення застрахованої особи, та подавати необхідні відомості і документи для взяття на облік зазначеної особи; отримувати в територіальному органі Пенсійного фонду посвідчення застрахованої особи в порядку, встановленому Пенсійним фондом, та видавати їх застрахованим особам; повідомляти у складі звітності про зміну відомостей, що вносяться до Державного реєстру, про застраховану особу, на користь якої він сплачує єдиний внесок, у десятиденний строк після надходження таких відомостей; у випадках, передбачених цим Законом і нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, стати на облік в органі доходів і зборів як платник єдиного внеску.

Частиною 4 ст. 9 Закону 2464 обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Пунктом 5 ч. 8 ст. 9 Закону 2464 передбачено, що періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи

При цьому суд бере до уваги наступне. На звернення ОСОБА_2 , 02.12.2019 Львівською митницею ДФС було надіслано лист за №18359/10/13-70-05/28 до ГУ ПФУ у Львівській області згідно з яким відповідач 2 не заперечував щодо проведення перевірки первинних документів для внесення інформації в індивідуальні відомості застрахованої особи ОСОБА_1 за періоди з 23.10.2008 по 06.02.2009, з 07.02.2009 по 10.06.2013.

На підставі наведеного, з 13.01.2020 по 14.01.2020 було проведено позапланову преервірку Львівської митниці ДФС України з питань подання відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_1 згідно рішення русу, за результатами якої складено акт від 14.01.2020 №54.

Згідно Акту перевіркою встановлено подання недостовірних індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_2 у звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів податкової служби України за вересень 2013 року та у звіті за грудень 2015 року згідно рішенням суду на суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за періоди з жовтня по листопад 2008 року та лютого 2009 року по грудень 2010 року.

З огляду на виявлені порушення 14.01.2020 винесено припис про їх усунення №37. Як зазначає відповідач 2, на час подання зокрема відзиву на позов порушення усунуті.

Проте, суд зазначає, що факти невиконання обов`язку відповідачем 2 щодо несплати страхових внесків досліджені не були, і доказів виконання обов`язку по сплаті страхових внесків за ОСОБА_2 до Пенсійного фонду за спірні періоди відповідачем 2 не надано.

Відтак, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що він не повинен відповідати за не виконання Галицькою митницею Держмитслужби обов`язку по сплаті єдиного внеску та по належному визначенню помісячних виплат отриманих ОСОБА_2 за спірні періоди для врахування таких ГУ ПФУ у Львівській області при обчисленні розміру пенсії.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 на його користь середнього заробітку за січень-грудень 2009 року з утриманням обов`язкових платежів, суд бере до уваги наступне. Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5) від 11.06.2020 копія яких наявна в матеріалах справи, відомості щодо подання інформації по сумі заробітку для нарахування пенсії, по кількості днів трудових або цивільно-правових відносин, по проходженню військової служби в місяці, по сплаті страхових внесків за січень-грудень 2009 року відсутні. Вказане підтверджується також розрахунком середнього заробітку ОСОБА_2 та не спростовано належними та допустимими доказами стороною відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9 ) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд бере до уваги, що право на захист це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Суд зазначає, що пенсія за віком, за вислугу років та інші форми соціального захисту зумовлені певними особливостями, а саме, призначаються у зв`язку з попередньою трудовою діяльністю (працею) особи, ґрунтуються на примусовому вилучені (крім податків із заробітної плати) з боку держави частини коштів для гарантування функціонування системи пенсійного забезпечення, передбачають безумовний та безстроковий обов`язок держави забезпечувати утримання особи у старості, враховуючи, в тому числі, фінансові можливості такої держави, а також право встановлювати особливі умови для отримання таких форм соціального захисту, які, за будь-яких умов не повинні суперечити самій суті відповідного права, бути справедливими та недискримінаційними.

Слід також звернути увагу, що право не виникає внаслідок неправомірних дій (ex iniuria ius non ОСОБА_3 ) або бездіяльності; держава не може відмовитися від виконання свого зобов`язання, посилаючись на підстави, які визнано незаконними; те, що право виникає з факту (ex facto ius oritus), не означає, що право може виникати з несправедливості (ex iniuria ius non oritur). Зазначені підходи застосовані ЄСПЛ, зокрема, у рішенні Paradiso and Campanelli v Italy (№ 25358/12), Sidabras and Others v. Lithuania (№ 50421/08), Ioannou v Turkey (№ 18364/91), Schenk v. Switzerland (№ 10862/84), Stromblad v. Sweden (№ 3684/07).

Аналогічні підходи застосовані Верховним Судом, серед іншого, у постановах від 13 червня 2019 року у справі № 204/1134/17(2а/204/91/17) та від 30 вересня 2019 року у справі №475/164/17.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

При цьому, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень вказаного Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Враховуючи наведене, та характер заявлених позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача солідарно з бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись ст. ст. 2, 72-77,139, 242-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Зобов`язати Галицьку митницю Держмитслужби визначити помісячні виплати, отримані ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 23 жовтня 2008 року по 06 лютого 2009 року, а також за час невиконання рішення суду – з 06 лютого 2009 року по 10 червня 2013 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати визначені помісячні виплати за час вимушеного прогулу та час невиконання рішення суду в страховий стаж і врахувати цей час при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 .

Стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за січень-грудень 2009 року з утриманням обов`язкових платежів.

Стягнути з бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ 43348711) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.06.2020.

Суддя В.М. Сакалош