Рішення № 89997389, 24.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/3703/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2020 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії, -

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком з часу звернення за перерахунком пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком з часу звернення за перерахунком пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Ухвалою від 25.05.2020 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно, в порушення вимог пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відмовив позивачу у здійсненні доплати до пенсії у розмірі 25% від мінімальної пенсії. Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення" від 16.07.2008 № 654 є необґрунтованим, з огляду на не відповідність її нормативно-правовим актам вищої юридичної сили.

15.06.2020 представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечила. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення" від 16.07.2008 № 654 право на встановлення підвищення до пенсії члену сім`ї репресованої особи у розмірі 43,52 грн. Позивач не є особою, яка була примусово переселена. До того ж, рішення про відмову у перерахунку пенсії відповідач не приймав.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 дата народження ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - село Хасамі район імені Лазо Хабаровський край Російська Федерація, батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_3 .

Згідно з архівною довідкою режимно-секретного відділу Головного управлінням внутрішніх справ України у Львівській області від 05.04.2012 № 10255 ОСОБА_3 разом з матір`ю ІНФОРМАЦІЯ_2 із села Болехівці Дрогобицького району Львівської області за рішенням Особливої Наради при МБД СРСР від 10.12.1949 виселена на спецпоселення з конфіскацією майна в Хабаровський край, з політичних мотивів, як член сім`ї учасника ОУН-УПА, звідки звільнена - 27.10.1959. На підставі статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» ОСОБА_3 реабілітована, з поверненням конфіскованого майна або його вартості.

12.06.2012 Львівська обласна рада видала позивачу посвідчення НОМЕР_4, згідно з яким позивач має право на пільги, передбачені рішеннями Львівської обласної ради та Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 позивач є отримувачем пенсії за віком.

21.02.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив підвищити пенсію та здійснити перерахунок відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як реабілітованій особі. До вказаної заяви позивач долучив пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 та посвідчення від 12.06.2012 НОМЕР_4, згідно з яким позивач має право на пільги, передбачені рішеннями Львівської обласної ради та Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".

Відповідач листом від 19.03.2020 №1578-1531/К-02/8-1300/20 повідомив позивача про те, що підвищення пенсії виплачується згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення пенсійного забезпечення" від 16.07.2008 № 654. Стаття 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на України» не поширюється на осіб, які народження в місцях примусового виселення. Вказав на необхідність подання документів, передбачених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Стаття 46 Конституції України проголошує, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17.04.1991 №962-XII, в редакції до внесення змін Законом України від 13.03.2018 № 2325-VIII (далі - Закон України № 962-XII) реабілітація жертв політичних репресій повинна охоплювати увесь період після 1917 року до моменту набрання чинності вказаним Законом і поширюватись на осіб, необґрунтовано засуджених за цей час судами України або репресованих на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру.

Згідно зі статею 3 Закону України №962-XII реабілітовано всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями.

Статею 9 вказаного Закону встановлено, що вирішення питань, пов`язаних з встановленням факту розкуркулювання, адміністративного виселення, з відшкодуванням матеріальних збитків, поновленням трудових, житлових, пенсійних та інших прав громадян, реабілітованих відповідно до вказаного Закону, покладено на обласні, міські і районні Ради народних депутатів. З цією метою Радам народних депутатів доручено утворити штатні комісії, положення про які затверджується Кабінетом Міністрів України.

За дорученням таких комісій органи внутрішніх справ встановлюють факти безпідставності заслання і вислання, направлення на спецпоселення, а також конфіскації і вилучення майна у зв`язку з необґрунтованими репресіями і матеріали перевірки надсилають комісіям.

Як встановив суд, згідно з архівною довідкою режимно-секретного відділу Головного управлінням внутрішніх справ України у Львівській області від 05.04.2012 №10255 ОСОБА_3 (матір позивача) разом з матір`ю ІНФОРМАЦІЯ_2 із села Болехівці Дрогобицького району Львівської області за рішенням Особливої Наради при МБД СРСР від 10.12.1949 виселена на спецпоселення з конфіскацією майна в Хабаровський край, по політичних мотивах, як член сім`ї учасника ОУН-УПА, звідки звільнена - 27.10.1959.

Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що стаття 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на України» не поширюється на осіб, які народження в місцях примусового виселення, оскільки членами сім`ї, відповідно до понятійного апарату Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», є чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім`єю і були пов`язані спільним побутом.

Виходячи з того, що матір позивача є репресованою особою, яка у подальшому реабілітована, то суд вважає, що позивач є членом сім`ї такої особи.

Разом з тим, суд звертає увагу на пункт 2.6 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1; далі - Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій), згідно з яким при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень відповідно надаються документи про визнання заявника реабілітованим або членом його сім`ї, якого було примусово переселено (для підвищення пенсії згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення").

Відповідно до пункту 2.13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для реабілітованих осіб, потерпілих від репресій, зазначених в пунктах 5-7 статті 2 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.

Як встановив суд, позивач звернувся до відповідача із заявою 21.02.2020, в якій просив підвищити пенсію та здійснити перерахунок відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як реабілітованій особі. До вказаної заяви позивач долучив пенсійне посвідчення та посвідчення від 12.06.2012 НОМЕР_4, згідно з яким позивач має право на пільги, передбачені рішеннями Львівської обласної ради та Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".

Суд звертає увагу на те, що посвідчення позивача від 12.06.2012 № 111/34-П не відповідає зразку посвідчення реабілітованого, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, виходячи з такого.

Відповідно до статті 6 Закону України №962-XII реабілітованим, які мають право на передбачені вказаним Законом пільги, видається посвідчення єдиного зразка, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Видача такого посвідчення проводиться за місцем проживання виконавчими комітетами відповідних місцевих Рад народних депутатів.

Постановою Кабінету Міністрів УРСР "Про заходи щодо реалізації Закону Української РСР "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 24.06.1991 № 48 затверджено зразок посвідчення про право на пільги реабілітованих.

Таким чином, посвідчення видається реабілітованим особам, яким, як встановив суд, є матір позивача.

Суд вказує на те, що позивач звернувся до суду з позовом про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком. Підставою позову позивач вказав те, що він є членом сім`ї репресованої особи, яку в подальшому реабілітовано.

Проте, суд звертає увагу на те, що позивач не звертався до відповідача із заявою та відповідними документами, а тому відповідач взагалі не розглядав питання щодо перерахунку та виплати підвищення до пенсії позивача у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком як члену сім`ї репресованої особи, яку в подальшому реабілітовано.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач не вчинив протиправних дій щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком з часу звернення за перерахунком пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Виходячи з того, що позивач не звертався до відповідача із заявою про нарахування виплату підвищення до пенсії у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком як члену сім`ї репресованої особи, яку в подальшому реабілітовано та не додав необхідних документів, відповідач не мав жодних підстав для задоволення заяви позивача.

З таких підстав, суд дійшов висновку, що позивач передчасно звернувся з позовом, а тому відсутні підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком з часу звернення за перерахунком пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 24 червня 2020 року.

Суддя А.Г. Гулик