Ухвала суду № 89997333, 18.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/3262/20

У Х В А Л А

з питань залишення позовної заяви без розгляду

18 червня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Сільник Н.Є.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника - Підгайного О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-

Встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ф-3966-50У.

26.05.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду. Вказує, що спірна вимога позивачем отримана 26.12.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. До суду позивач звернувся 30.04.2020, що свідчить про пропуск строку звернення до суду. Просить залишити позовну заяву без розгляду.

У позовній заяві позивач зазначив, що строк звернення до суду з цим позовом ним не пропущено, оскільки про спірну вимогу йому стало відомо у квітні 2020 року з виконавчого провадження. Зазначив, що спірної вимоги він не отримував, а до суду звернувся одразу після ознайомлення його з виконавчим провадженням щодо примусового стягнення боргу з ЄСВ.

У судовому засіданні позивач просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

У судовому засіданні представник відповідача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду підтримав, просив задовольнити.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступник висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 ст.122 КАС України).

В силу положень пункту 1. 3 ст. 1 Податкового Кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Зазначене свідчить про те, що положення Податкового Кодексу України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч.4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п. 9 ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Суд встановив, що ГУ ДПС у Львівській області 05.11.2019 прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3966-50У, яку скеровано на адресу ОСОБА_1 .

Як слідує з матеріалів справи спірну вимогу позивач не отримав, про що свідчить копія конверта надана відповідачем, зокрема про повернення поштового відправлення за закінченням встановленого строку зберігання.

Як стверджує позивач йому у квітні 2020 року стало відомо, що у провадженні Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові знаходиться виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 боргу зі сплати ЄСВ у розмірі 26 539, 26 грн.

З 12 березня до 11 травня 2020 року на усій території України установлено карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 № 211 із змінами і доповненнями.

Зокрема, у зв`язку із введенням обмежувальних заходів, спрямованих на недопущення розповсюдження коронавірусу COVID-19 позивач ознайомився із матеріалами виконавчого провадження лише 24 квітня 2020 року, з яких йому стало відомо, що 06 квітня 2020 року державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Грицай-Липською Наталією Степанівною відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з ЄСВ у розмірі 26 539,26 грн.

Як наслідок, лише після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження позивачу стало відомо, що 05 листопада 2019 року Головним управлінням ДПС у Львівській області винесено вимогу про сплату боргу №Ф-3966-50 у розмірі 26 539,26 грн.

До суду адміністративний позов позивача надійшов 30.04.2020.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 р.).

У Рішенні в справі "Белле проти Франції" від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (Рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року).

Також, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Тобто, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати.

Відповідач стверджує, що спірну вимогу позивачем отримано 26.12.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, суд не погоджується із такими твердженнями відповідач, оскільки спірну вимогу позивачем отримано не було, а поштове відправлення було повернуто у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання.

Так, п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, положеннями ПК України встановлено, що у разі неотримання платником податку вимоги така вважається врученою у день зазначений поштою.

Відповідними положення ПК України врегульовано питання узгодження грошового зобов`язання у разі неотримання платником податку рішення контролюючого органу.

Проте КАС України, початок строку визначено альтернативно день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

З огляду на викладене, суд вважає, що день, коли позивач дізнався, або повинен був дізнатися про порушення свого права є день ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження, зокрема 24 квітня 2020 року, з яких йому стало відомо, що 06 квітня 2020 року державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Грицай-Липською Наталією Степанівною відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з ЄСВ у розмірі 26 539,26 грн, а до суду адміністративний позов позивача надійшов 30.04.2020.

Суд зазначає, що застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги надані докази, а також з метою забезпечення права громадян на доступ до правосуддя та гарантування права на судовий захист, суд дійшов висновку про відсутність пропуску строку звернення позивача до суду з цим позовом.

Відтак, слід відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.

Керуючись ст. ст. 121-123, 240, 243, 250, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовом - задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу поважними.

Поновити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу.

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/3262/20 - відмовити.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України строк оскарження судового рішення продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повний текст ухвали складено та підписано 23.06.2020.

Суддя Р.М. Брильовський