Рішення № 89997320, 23.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/2876/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

за участю:

представника відповідача – Застріжної О.М

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові справу за позовом Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області до Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області до Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), у якій просить суд: визнати протиправними та скасувати постанови Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у виконавчому провадженні № 61460915 від 27.03.2020 про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 340, 00 грн; від 27.03.2020 про стягнення виконавчого збору розмірі 18892, 00 грн; від 30.03.2020 про накладення штрафу у розмірі 3400, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що боржник не згідний з постановами відповідача, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки 17.03.2020 боржником на виконання постанови про відкриття ВП №61460915 на адресу Відповідача було скеровано клопотання про закінчення ВП №61460915 у зв`язку із тим, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі №1.380.2019.000892 було добровільно виконано Боржником ще 22.05.2019. ОСОБА_1 було про це повідомлено листом за вих.№205 з надісланням матеріалів, що свідчать про виконання судового рішення. Виконання рішення суду також було зафіксовано судовим рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №1.380.2019.002729 від 03.07.2019. Про це також було повідомлено Відповідача з надісланням копії рішення суду. Відповідач всупереч вимогам ст. 63 Закону України “Про виконавче провадження” не вчинив жодних дій щодо перевірки виконання рішення боржником. Своїм новим позовом ОСОБА_1 підтверджує, що рішення суду у справі №1.380.2019.002729 виконано, але воно його і цього разу не задовольняє, тому він його знову оскаржує. Просив позов задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не прибув, хоча був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, подав до суду заяву про те, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просив розглядати справу у відсутності представника позивача.

Позиція відповідача викладена у письмовому відзиві на позов та обґрунтовується тим, що після відкриття ВП № 6140915 від 04.03.2020 Ожидівською сільською радою Буського району Львівської області не виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №1.380.2019.002729 від 03.07.2019. Боржником не здійснено повторного розгляду звернення ОСОБА_1 від 10.02.2019 відповідно до Закону України “Про звернення громадян” та не надано Буському РВ ДВС Західного МУ Міністерства юстиції (м.Львів) жодного підтвердження виконання дій з 04.03.2020 по теперішній час, згідно даного виконавчого листа. На час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафів встановлено факт невиконання боржником Виконавчого рішення суду без поважних причин. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

1 червня 2020 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.06.2020.

У судовому засіданні 16 червня 2020 року протокольною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду заяву позивача від 04.06.2020 суд не прийняв до розгляду та повернув заявнику відповідну заяву з огляду на недотримання ним вимог статті 47 КАС України, зокрема: вказана заява не підписана електронно-цифровим підписом, не сплачено судовий збір, не подано суду докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

16 червня 2020 року протокольною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

На виконанні у Буському районному відділі державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебувало виконавче провадження ВП №61460915 з виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №1.380.2019. 000892 від 11.04.2019.

04.03.2020 Буським районним відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 1.380.2019.000892 від 22.07.2019 виданого Львівським окружним адміністративним судом.

Відповідно до даного Виконавчого листа суд ухвалив: “Зобов`язати Ожидівську сільську раду Буського району Львівської області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 10.02.2019 у відповідності до Закону України “Про звернення громадян”.

17.03.2020 відповідач отримав клопотання № 103 від Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області, у якому Боржник повідомляє: “Факт виконання Ожидівською сільською радою Буського району Львівської області судового рішення зафіксовано судовим рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 1.380.2019.002729 від 03.07.2019, до відкриття виконавчого провадження та просить виконавче провадження № 6140915 від 04.03.2020 закінчити, згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження”.

27.03.2020 начальником Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винесено постанову “Про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження”, якою стягнуто з боржника мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 340,00 грн.

27.03.2020 начальником Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винесено постанову “Про стягнення виконавчого збору”, якою стягнуто з боржника виконавчий збір в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати, що становить 18892,00 грн.

30.03.2020 начальником Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винесено постанову “Про накладення штрафу”, якою накладено на боржника – юридичну особу штраф у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3 400,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними постановами позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України “Про виконавче провадження” № 1404 (далі Закону № 1404).

Статтею 1 Закону № 1404 встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 3 статті 18 Закону № 1404 встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має зокрема право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 27.03.2020 “Про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження”, якою стягнуто з боржника мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 340,00 грн, суд зазначає, що вона не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 42 Закону № 1404 кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Згідно з пунктом 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.04.2012 №489/20802 виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2830/5 "Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року №1300/29430 (далі - Наказ №2830/5), зокрема, до пунктів першого, другого, дев`ятого та десятого розділу І до видів витрат виконавчого провадження відносяться: виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку; послуги за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону №1404-VIII плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження; інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.

Згідно з першим, другим розділу ІІ Наказу №2830/5 розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.

Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта".

Виходячи з системного аналізу Наказу № 2830/5, Суд звертає увагу на те, що ні цей наказ, ні Закон № 1404-VIII не покладає на державного або приватного виконавця обов`язок документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження.

Згідно з Наказом Міністерства юстиції України від 24 березня 2017 року №954/5 "Про встановлення розмірів плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 березня 2017 року №406/30274 плата за користування системою становить 69 гривень за кожне відкрите виконавче провадження. Плата за користування Системою органами державної виконавчої служби здійснюється за рахунок стягнутих з боржника за цим виконавчим провадженням коштів на витрати виконавчого провадження.

Отже, судом встановлено, що витрати виконавчого провадження заявлені відповідачем правомірно, натомість, позивачем не надано суду доказів добровільного виконання судового рішення до моменту звернення стягувача до відповідача.

Суд звертає увагу, що витрати виконавчого провадження це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на пересилку поштової кореспонденції; друк документів, тощо). Такі витрати компенсуються за рахунок боржника, безвідносно до того чи виконано рішення боржником у добровільному порядку.

Таким чином, суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що дії державного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови від 27 березня 2019 року “Про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження” є незаконними, оскільки позивачем було виконано судове рішення у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження.

В позовній заяві Ожидівська сільська рада Буського району Львівської області зазначає, що вказана постанова від 27.03.2020 “Про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження” є протиправною і підлягає скасуванню, оскільки рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №1.380.2019.000892 від 11.04.2019 на його думку виконано. Інших мотивів чому позивач не погоджується з спірним рішення Ожидівська сільська рада не наводить.

При цьому, доводи позивача стосовно виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження свідчать про незгоду Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області з постановою про відкриття виконавчого провадження, що не було предметом позову у цій справі.

Дослідивши зібрані у справі докази, провівши оцінку аргументів учасників справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку про правомірність постанови Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 27.03.2020 “Про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження”.

Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області про скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 27.03.2020 “Про стягнення виконавчого збору”, якою стягнуто з боржника виконавчий збір в розмірі чотири мінімальних розмірів заробітної плати, що становить 18892,00 грн, суд зазначає, що вона не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

За приписами частин п`ятої та шостої статті 26 Закону №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з статтею 27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до частини 3 статті 27 Закону №1404 за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно з ч. 4 ст. 27 Закону №1404 державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів), у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

З аналізу вказаних норм Закону №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Відповідно до частини п`ятої статті 27 №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини дев`ятої статті 27 вказаного Закону виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

З вказаного слідує, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Отже, стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення із винесенням відповідної постанови.

04.03.2020 Буським районним відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 1.380.2019.000892 від 22.07.2019 виданого Львівським окружним адміністративним судом.

27.03.2020 Буським районним відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) прийнято постанову “Про стягнення виконавчого збору”, якою стягнуто з боржника виконавчий збір в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати, що становить 18892,00 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд дійшов висновку про те, що, рішення в добровільному порядку не виконано, а тому дії виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, отже державним виконавцем, правомірно, за наявності підстав, передбачених статтею 27 Закону №1404-VIII, була прийнята оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору.

Суд зазначає, що лист Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області від 22.05.2019 за №205 не є належним доказом виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі №1.380.2019.000892, оскільки він є за своєю суттю лише супровідним листом, яким ОСОБА_1 направлено абрис земельних ділянок та додатки на 6 листах.

В той же час, позивачем не надано доказів повторного розгляду звернення ОСОБА_1 від 10.02.2019 у відповідності до Закону України “Про звернення громадян та надання йому відповіді.

Твердження позивача в позовній заяві про те, що “виконання рішення суду також було зафіксовано судовим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 у справі №1.380.2019.002729 є голослівним та необґрунтованим, оскільки як вбачається з цього рішення “Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутня належним чином оформлена відповідь Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області на скаргу позивача від 10.02.2019, що є порушенням частини третьої статті 15, пункту 6 частини першої статті 19 Закону №393/96-ВР. З цього приводу суд також зазначає, що в даному випадку акт обстеження земельної ділянки ОСОБА_2 від 15.05.2019 не є відповіддю органу до якого направлено звернення в розумінні частини третьої статті 15 Закону №393/96-ВР, а є лише формою викладення результатів перевірки за скаргою позивача від 10.02.2019”.

Крім того суд наголошує, що постанова Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 04.03.2020 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 1.380.2019.000892 від 22.07.2019, виданого Львівським окружним адміністративним судом є чинною та не скасованою.

Обґрунтування позивачем в позовній заяві протиправності постанов відповідача від 27.03.2020 “Про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження” та від 27.03.2020 “Про стягнення виконавчого збору” зводиться лише до того, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі №1.380.2019.000892 ним виконано, що не відповідає дійсності.

Під час судового розгляду справи судом не встановлено порушення відповідачем порядку при прийнятті постанов: від 27.03.2020 “Про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження” та від 27.03.2020 “Про стягнення виконавчого збору”, а позивачем таких порушень не зазначено.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 30.03.2020 “Про накладення штрафу”, якою на накладено на боржника – юридичну особу штраф у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3 400,00 грн суд зазначає, що вона підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Частинами першою-третьою статті 63 Закону N 1404-VIII визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону N 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Предметом спору у справі, що розглядається, є правомірність дій державного виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду без поважних причин.

Нормами Конституції України та Закону України “Про судоустрій і статус суддів” регламентовано, що судове рішення, яке вступило в законну силу, є обов`язковим до виконання, за невиконання судового рішення передбачено юридичну відповідальність.

Законом № 1404-VIII на державного виконавця покладено обов`язок вживати заходів щодо примусового виконання рішень, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема шляхом винесення постанов про накладення стягнення у вигляді штрафу та вимог щодо виконання рішень, які є обов`язковими на всій території України. У свою чергу, вказаним законом визначено, що постанова про накладення на боржника штрафу виноситься за умови невиконання рішення без поважних причин, однак, не визначено, які саме обставини є поважними.

У справі, що розглядається, боржником у ВП №61460915 є Ожидівська сільська рада Буського району Львівської області яка, відповідно до виконавчого листа № 1.380.2019.000892 від 22.07.2019 року, виданого Львівським окружним адміністративним судом повинна була повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 10.02.2019 року у відповідності до Закону України “Про звернення громадян”.

В обґрунтування протиправності постанови від 30.03.2020 про накладення штрафу позивач зазначає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі №1.380.2019.000892 було добровільно виконано Боржником ще 22.05.2019. ОСОБА_1 було про це повідомлено листом за вих.№205 з надісланням матеріалів, що свідчать про виконання судового рішення. Виконання рішення суду також було зафіксовано судовим рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №1.380.2019.002729 від 03.07.2019. Про це також було повідомлено Відповідача з надісланням копії рішення суду.

Вказане твердження позивача є голослівним та необґрунтованим, оскільки лист позивача від 22.05.2019 №205 є лише супровідним листом і не містить відповіді на звернення, а в рішенні суду від 03.07.2019, суд звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутня належним чином оформлена відповідь Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області на скаргу позивача від 10.02.2019.

Судом встановлено, що відповідачем всупереч вимогам 63 Закону N 1404-VIII не було проведено перевірку виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі №1.380.2019.000892.

Відповідач лише констатує у відзиві, що “боржником не здійснено повторного розгляду звернення ОСОБА_1 від 10.02.2019 у відповідності до Закону України “Про звернення громадян” та не надано Буському РВ ДВС Західного МУ Міністерства юстиції (м.Львів) жодного підтвердження виконання дій з 04.03.2020 по теперішній час, згідно даного виконавчого листа.”

Суд зазначає, що позивачем вживалися заходи щодо виконання рішення суду від 11.04.2019 вживалися заходи щодо розгляду звернення ОСОБА_3 , однак такі заходи не можна вважати належними, що встановлено судом при розгляді справи №1.380.2019.002729 у зв`язку з чим суд 03.07.2019 позовну вимогу в частині визнання протиправними дій Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області щодо здійснення неналежних позапланових заходів перевірки фактів, викладених у скарзі ОСОБА_1 від 10.02.2019 задовольнив у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що лише в телефонному режимі з працівниками Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області з`ясовував питання виконання рішення суду, однак жодних доказів в підтвердження перевірки ним виконання рішення суду не надав.

З метою правильного вирішення справи та дослідження питання поважності невиконання з боку позивача судового рішення судом було витребувано матеріали виконавчого провадження та інші докази, що мають значення для вирішення справи.

Суд наголошує, що приписами статей 63 та 75 Закону N 1404-VIII передбачено, що лише у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії на боржника може бути накладено штраф.

Дослідивши зібрані у справі докази, провівши оцінку аргументів учасників справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку про неправомірність дій відповідача щодо прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу, оскільки державний виконавець належним чином не виконував свої обов`язки, визначені Законом № 1404-VIII, зокрема не провівши перевірку виконання рішення суду, не встановивши причин невиконання його боржником, наклав на нього штраф. Також державний виконавець не дослідивши питання поважності невиконання з боку позивача судового рішення, не врахувавши той факт, що позивачем вживалися заходи щодо виконання рішення суду, дійшов до необґрунтованого висновку про відсутність у боржника у ВП №61460915 поважних причин для невиконання рішення суду.

Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку що постанова відповідача від 30.03.2020 про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 268, 269, 271, 272, 287, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,–

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у виконавчому провадженні №61460915 від 30.03.2020 про накладення штрафу у розмірі 3400, 00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Буського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на користь Ожидівської сільської ради Буського району Львівської області 2102 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України строк оскарження судового рішення продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Р.М. Брильовський