Рішення № 89997098, 24.06.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2020 року № 320/3067/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0704 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини А0704, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А0704, ідентифікаційний код 24978957, щодо не виплати ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати військову частину А0704, ідентифікаційний код 24978957, нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року та надати довідку з помісячним розрахунком індексації з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно у період з 01.01.2016 по 01.03.2018 не було проведено нарахування та виплату індексації його грошового забезпечення. Стверджує, що посилання відповідача на недостатнє фінансування та відсутність роз`яснень Міністерства соціальної політики України є безпідставними, оскільки обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.

Ухвалою суду від 06.04.2020 в зазначеній справі відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що проведення індексації грошових виплат населення здійснюється у межах фінансових ресурсів. У той же час, у спірний період фінансові ресурси на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини А0704 не виділялись, а тому підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за попередні періоди відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А0704 Міністерства оборони України, де отримував грошове забезпечення. Наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України №645 від 06.12.2019 року був звільнений у запас. Наказом командира військової частини А0704 (по стройовій частині) №314 від 24.12.2019 року, був виключений зі списків особового складу частини та направлений для зарахування на військовий облік до Васильківського ОМВК Київської області.

За час проходження служби з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року позивачу не було проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.

04 лютого 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, якою просив здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 24.12.2019 року та надати довідку із помісячним розрахунком індексації та базового місяця за період з 01.01.2016 року по 24.12.2019 року.

Листом від 18 лютого 2020 року №1/1/60/127 позивачу було відмовлено у виплаті індексації за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 року через недостатнє фінансування та відсутність роз`яснень Міністерства соціальної політики України. За іншій період відповідач зазначив, що у встановленому порядку здійснював нарахування індексації.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 9 ЗУ “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ч.6 ст.5 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 282-ХІІ, проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Аналогічна норма міститься в п.6 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення” від 17 липня 2003 р. № 1078, в якому зазначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до ч.1 ст. 51 Бюджетного кодексу України (БК) керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та проводять фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. Отже, аби не порушувати бюджетного законодавства, при індексації грошових доходів військовослужбовців керівник установи та головний бухгалтер мають проводити фактичні видатки установи на заробітну плату лише в межах фонду заробітної плати, затвердженого кошторисом.

Відповідно до ч.1 ст. 48 БК розпорядники бюджетних коштів (тобто бюджетні установи) беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. А зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених БК та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства.

Відповідно до п. 43 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджених постановою КМУ від 28.02.2014 № 228, прямо установлено, що розпорядники бюджетних коштів мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Відповідно до п. 1.5, розділу 1 Наказу Міністерства оборони України “Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України” №280 від 22.05.2017 (Далі - Наказ), фінансове забезпечення військової частини здійснюється відповідно до чинного законодавства України, цих Правил, вказівок та роз`яснень Департаменту фінансів Міністерства оборони України (Далі - Департамент), забезпечувальних фінансових органів та відповідних служб забезпечення (в межах їх відповідальності).

На початку 2016 року до військової частини A07Ь4 надійшло роз`яснення Департаменту №248/3/9/1/108 від 04.01.2016, (Додаток 2) в пункті 7 якого зазначено, що у зв`язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого з постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення” зі змінами (Далі - Порядок), індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз`яснення.

03.04.2018 на адресу військової частини А0704 надійшли роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 30.03.2018 №350/147/2/1101 стосовно порядку нарахування та виплати у 2016-2018 роках індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та Міністерства соціальної політики України (Додаток 3) від 16.07.2015 №10685/0/14-15/10, 09.06.2016 №252/10/136-16, 04.07.2017 №220/5140, 08.08.2017 №78/0/66- 17, в змісті яких зазначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. При цьому Порядок не передбачає механізм виплати сум індексації у поточному році за минулий.

Виділений військовій частині А0704 у 2016 - 2018 роках фінансовий ресурс не дозволяв здійснювати нарахування та виплату індексації військовослужбовцям, в тому числі і позивачу.

Таким чином вищезазначені роз`яснення доповнюють ст. 5 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 282- XII, щодо застосування законодавства при нарахуванні індексації грошового забезпечення та спростовують позовні вимоги позивача.

Враховуючи той факт, що у військової частини А0704 були відсутні фінансові ресурси за період з 01.01.2016 по 17.04.2018 для виплати індексації, тому відсутні правові підстави щодо визнання дій відповідача по невиплаті індексації грошового забезпечення протиправними.

Також, позивач у своєму позові зазначає, що на його заяву про нарахування та виплату індексації (від 20.02.2019 року) йому було начебто відмовлено через недостатнє фінансування, але це не відповідає дійсності оскільки у відповіді на зазначену заяву відповідач чітко зазначив, що згідно роз`яснення Департаменту фінансів МО України від 10.02.2016 року №248/3/9/1/108 військовій частині А0704 заборонили нараховувати індексацію військовослужбовцям до окремого роз`яснення Міністерства соціальної політики України.

Суд враховує, що в/ч А0704 є розпорядником коштів третього ступеня (найнижчого) і фінансується виключно за рахунок забезпечуючого органу. Отже виходячи з рішення Департаменту фінансів (розпорядник коштів першого ступеня) про не виплату військовослужбовцям індексації військова частина А0704 була позбавлена будь-якої можливості здійснення нарахування та виплати зазначеної індексації у встановленому порядку.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій, відповідно суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.