Рішення № 89997084, 05.06.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2020 року № 810/3670/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Київського обласного військового комісаріату про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Київського обласного військового комісаріату про зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

27.03.2020 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій просить суд:

- переглянути рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 року в адміністративному провадженні №810/3670/18 за нововиявленими обставинами;

- визнати дії Київського обласного військового комісаріату щодо надання довідки про грошове забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду України без врахуванням додаткових видів грошового забезпечення, які ОСОБА_1 отримував на час звільнення із Збройних Сил України - протиправною та зобов`язати Київський обласний військовий комісаріат надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення, які позивач отримував на час звільнення з лав Збройних Сил, починаючи з 01.01.2018 року, а саме:

- надбавка за роботу з таємними виробами (носіями) у розмірі 10%;

- премія у розмірі 33,3% посадового окладу.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області по отриманні від Київського обласного військового комісаріату довідки про грошове забезпечення, перерахувати ОСОБА_1 пенсію з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 року з урахуванням виплачених сум пенсії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2020 відкрито провадження за нововиявленими обставинами у даній справі.

В обґрунтування поданої заяви, ОСОБА_1 зазначає, що відмову у задоволенні позовних вимог у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 суд обгрунтував тим, що Київський обласний військовий комісаріат, не вказавши у довідці про розмір грошового забезпечення позивача додаткових видів грошового забезпечення, діяв у межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачені законодавством, а тому не порушив права позивача.

Позивач зазначає, що положення підзаконних актів Кабінету Міністрів України, а саме - постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. №103, п.п. 1,3,5 та Додатку 2 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 13.02.2008р. №45 визнано протиправними і нечинними, згідно рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року по справі №826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року. Тобто, нормативні акти якими суди обгрунтовували правомірність дій відповідачів на даний час - нечинні.

Таким чином, обставини щодо протиправності і нечинності постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. №103, п.п. 1,3,5 та Додатку 2 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 13.02.2008р. №45 є істотними, не були і не могли бути встановлені судом, не були і не могли бути відомі заявнику на час подання позову до суду та розгляду справи.

Відповідачі - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, Київський обласний військовий комісаріат заяв, клопотання чи інших процесуальних документів до суду не надсилали.

Протокольною ухвалою суду від 20.05.2020 вирішено подальший розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснювати в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером Збройних Сил України, перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ Київської області і отримує пенсію, згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон, Закон №2262-ХІІ).

01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб».

Даною постановою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу. Також затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців та розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям, тобто змінено розмір пенсійного забезпечення для осіб звільнених з військової служби.

Відповідно до ч.4 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Закон N 2262-ХІІ), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищенаведене, набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб», зміни які є підставою для перерахунку пенсії, - відбулись і в квітні 2018 року перераховано Позивачу розмір пенсії на збільшення.

Згідно п.3 Порядку, Відповідач-1 підготував довідку про грошове забезпечення позивача відповідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. №103, п.п. 1,3,5 та Додатку 2 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, тобто з врахуванням окладу за посадою, окладу за військовим званням та процентною надбавкою за вислугу років, та подав дану довідку до Головного управління Пенсійного фонду України.

Фактичні обставини щодо перерахунку пенсії позивачу тільки з врахуванням окладу за посадою, окладу за військовим званням та процентною надбавкою за вислугу років підтверджується довідкою про розмір грошового забезпечення від 20.03.2018 року.

Тоді як при звільненні з лав Збройних Сил України позивач отримував грошове забезпечення із наступних складових:

- оклад за посадою;

- оклад за військовим званням;

- надбавка за вислугу років;

- надбавка за роботу з таємними виробами (носіями) у розмірі 10%;

- премія у розмірі 33,3% посадового окладу.

З вищезазначених складових грошового забезпечення позивачу також нараховувалася пенсія до 01.01.2018 року. Це підтверджується наступними письмовими доказами:

- копією грошового атестату;

- первинним розрахунком на пенсію за вислугу строків служби.

Вважаючи що бездіяльність відповідача щодо перерахунку його пенсії у 2018 році без врахування додаткових складових грошового забезпечення, які позивач отримував на час звільнення із Збройних Сил, є протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою.

Згідно рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 року позивачу у задоволенні позову відмовлено.

Відмову у задоволенні позовних вимог суд обгрунтував тим, що Київський обласний військовий комісаріат, не вказавши у довідці про розмір грошового забезпечення позивача додаткових видів грошового забезпечення, діяв у межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачені законодавством, а тому не порушив права позивача.

Необхідно зазначити, що положення підзаконних актів Кабінету Міністрів України, а саме - постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. №103, п.п. 1,3,5 та Додатку 2 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 13.02.2008р. №45 визнано протиправними і нечинними, згідно рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року по справі №826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року.

Тобто, нормативні акти якими суди обгрунтовували правомірність дій відповідачів на даний час - нечинні.

На час розгляду справи у суді першої інстанції, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року по справі №826/3858/18 не набрало законної сили, і набрало чинності тільки 05.03.2019 року, тобто після розгляду справи за позовом ОСОБА_1 .

Згідно ч.1 ст.361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими обставинами.

Відповідно до положень п.1 ч.2 ст.361 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.

Таким чином, обставини щодо протиправності і нечинності постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. №103, п.п. 1,3,5 та Додатку 2 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 13.02.2008р. №45 є істотними, не були і не могли бути встановлені судом, не були і не могли бути відомі заявнику на час подання позову до суду та розгляду справи.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьев проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series AN 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За таких обставин суд вважає, що відсутні підстави для відмови у позові, а тому заява про перегляд рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 по справі № 810/3670/18 за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: 1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; 2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова; 3) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Заяву про перегляд рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 по справі № 810/3670/18 за нововиявленими обставинами, - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 по справі № 810/3670/18, - скасувати та ухвалити нове, яким:

1) Адміністративний позов, - задовольнити;

2) Визнати дії Київського обласного військового комісаріату щодо надання довідки про грошове забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду України без врахуванням додаткових видів грошового забезпечення, які ОСОБА_1 отримував на час звільнення із Збройних Сил України - протиправними;

3) Зобов`язати Київський обласний військовий комісаріат надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення, які позивач отримував на час звільнення з лав Збройних Сил, починаючи з 01.01.2018 року, а саме:

- надбавка за роботу з таємними виробами (носіями) у розмірі 10%;

- премія у розмірі 33,3% посадового окладу.

4) Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області по отриманні від Київського обласного військового комісаріату довідки про грошове забезпечення, перерахувати ОСОБА_1 пенсію з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 року з урахуванням виплачених сум пенсії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.