Рішення № 89996991, 18.06.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2020 рокум. Ужгород№ 260/831/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Дору Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання - Завидняк А.В.,

за участі:

представника позивача – Мельника П.П.,

представника відповідача – Гончарук А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) через представника – адвоката Мельник Павла Петровича, звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Ужгородської міської ради (далі - відповідач), відповідно до якого просить: визнати протиправною бездіяльність Ужгородської міської ради, щодо не розгляду протягом одного місяця (від дати реєстрації клопотання 19.12.2019 року) на сесії Ужгородської міської ради клопотання ОСОБА_1 за реєстраційними номерами 708871 та 708869 про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою у межах норм безоплатної приватизації для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею від 0,10 га та для індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, що знаходиться на території АДРЕСА_1 ; зобов`язати Ужгородську міську раду розглянути за реєстраційним номером 708871 та №708869 про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою у межах норм безоплатної приватизації для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею від 0,10 га та для індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, що знаходиться на території міста Ужгород по вулиці Букова; стягнути з Ужгородської міської ради на користь позивача моральну шкоду у розмірі 84080,00 грн. за протиправну бездіяльність у розгляді клопотання ОСОБА_1 за реєстраційними номерами 708871 та 708869.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 19 грудня 2019 року звернулася до Ужгородського міського голови з двома клопотаннями про надання їй дозволів на розроблення проектів землеустрою у межах норм безоплатної приватизації щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею від 0,10 га для індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, що знаходяться на території міста Ужгород по АДРЕСА_2 Букова. Клопотання позивача згідно талону про реєстрацію адміністративної послуги зареєстровано Ужгородською міською радою за номерами №708871 та №708869. Позивач вказує, що зазначені нею у клопотаннях земельні ділянки є вільними, право користування, право власності та/або інші речові права згідно інформації з Державного земельного кадастру за жодною фізичною або юридичною особою не зареєстровано. Ці ж ділянки передбачені генеральним планом міста та планом зонування під зону садибної житлової забудови (Ж-1с).

Проте, протягом трьох місяців клопотання позивача не передані для розгляду на сесію Ужгородської міської ради та по них не прийнято жодного рішення. Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 02 квітня 2020 року відкрито загальне позовне провадження за вказаною позовною заявою без виклику учасників справи. Вказаною ухвалою суду встановлено учасниками справи строк для подання заяв по суті справи.

21 травня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

01 червня 2020 року представником Ужгородської міської ради подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що доводи позивача про бездіяльність Ужгородської міської ради є невмотивованими. Згідно чинного законодавства орган місцевого самоврядування вправі прийняти рішення щодо клопотання позивача в строк котрий перевищує 30-ти денний термін, оскільки в силу закону, таке повинно бути прийняте на черговій сесії міської ради з попереднім оприлюдненням та обговоренням проекту рішення. Зокрема зазначає, що керуючись положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СOVID-19» (зі змінами) чергові сесії Ужгородської міської ради не проводяться. Здійснюється проведення тільки позачергових сесій для вирішення невідкладних питань.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав частково, зокрема, зазначив, що оскільки клопотання позивача розглянуті відповідачем, відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог у частині зобов`язання відповідача розглянути клопотання за реєстраційними номерами №708871 та №708869.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог у повному обсязі та просила суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 19 грудня 2019 року позивач звернулася до Ужгородського міського голови з клопотанням про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки для індивідуального садівництва у межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 0,12 га, що знаходяться на території міста Ужгород по АДРЕСА_2 Букова. Також 19 грудня 2019 року позивач звернулася до Ужгородського міського голови з клопотанням про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території міста Ужгород по вулиці Букова орієнтовною площею 0,10 га.

До кожного із зазначених клопотань позивачем було додано: копія паспорта заявника; графічний матеріал, з визначенням місця розташування земельної ділянки; графічний матеріал, де визначена загальна площа вільної земельної ділянки на які претендує заявник у межах безоплатної приватизації.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, згідно талонів про реєстрацію адміністративної послуги, вказані клопотання позивача зареєстровано Ужгородською міською радою 19.12.2019 за номерами №708871 та №708869. Згідно інформації зазначеної на вказаних талонах термін виконання: 18.01.2020 (а.с.а.с.13, 16).

Згідно підпункту 6.11 пункту 6 рішення XLVIII сесії VII скликання Ужгородської міської ради №1990 від 04 червня 2020 року міська рада вирішила відмовити у наданні дозволів на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 на підставі висновку управління містобудування та архітектури – згідно детального плану територія позначена як спортивний майданчик, тому її виділення суперечить містобудівній документації (а.с.118).

Згідно підпункту 6.12 пункту 6 рішення XLVIII сесії VII скликання Ужгородської міської ради №1990 від 04 червня 2020 року міська рада вирішила відмовити у наданні дозволів на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,1200 га для індивідуального садівництва по АДРЕСА_1 на підставі висновку управління містобудування та архітектури – згідно детального плану територія позначена як спортивний майданчик, тому її виділення суперечить містобудівній документації (а.с.119).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За правилами встановленими ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ч. 2 ст. 14 Конституції України).

Таке право реалізується громадянами та юридичними особами та державою на правових титулах володіння, користування та розпорядження земельними ділянками.

Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, у тому числі перелік повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі – Земельний кодекс України, ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено у статті 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

На підставі наявних матеріалів справи, судом встановлено, що клопотання позивача подані 19.12.2019 року, що підтверджується талонами про реєстрацію адміністративної послуги № 708871 та №708869.

Водночас, як встановлено судом рішення по вказаним клопотанням позивача прийнято тільки 04.06.2020 року, що підтверджується витягом з рішення XLVIII сесії VII скликання Ужгородської міської ради №1990 від 04 червня 2020 року.

Тобто рішення суб`єкта владних повноважень прийнято поза межами строку визначеного ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Відтак, оскільки відповідачем порушено приписи ч.7 статті 118 Земельного кодексу України, суд приходить висновку про протиправну бездіяльність Ужгородської міської ради, яка полягала у не розгляді клопотань позивача протягом одного місяця. Тому позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Ужгородської міської ради, щодо не розгляду протягом одного місяця (від дати реєстрації клопотання 19.12.2019 року) на сесії Ужгородської міської ради клопотання ОСОБА_1 за реєстраційними номерами 708871 та 708869 про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою у межах норм безоплатної приватизації для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею від 0,10 га та для індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, що знаходиться на території міста АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.

Водночас, оскільки судом встановлено, що 04.06.2020 року XLVIII сесії VII скликання Ужгородської міської ради прийнято рішення №1990 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», згідно якого розглянуто клопотання позивача, та враховуючи, що представник позивача не підтримував позовні вимоги у цій частині, відтак у задоволенні позовної заяви у частині позовної вимоги про зобов`язання Ужгородської міської ради розглянути клопотання за реєстраційним номером 708871 та №708869 про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою у межах норм безоплатної приватизації для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею від 0,10 га та для індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, що знаходиться на території міста Ужгород по вулиці Букова слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 84080,00 грн., суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 цієї Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких він зазнав, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, причинного зв`язку між шкодою та протиправною бездіяльністю відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду, яку саме заподіяно шкоду та в чому вона полягає. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивач не наводить жодних доказів, а вважає заявлену суму адекватним відшкодуванням та достатнім превентивним заходом для удосконалення виконання своїх функцій відповідачем.

Суд зазначає, що позивачем має бути доведено, а судом оцінено наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку. Разом з тим, позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому моральних страждань протиправною бездіяльністю відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 84080,00 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 вказаної статті при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 грн. Враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Ужгородської міської ради за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840,80 грн..

Керуючись статтями 6, 9, 72-76, 139, 242 -246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, пл.Поштова, буд.3, код ЄДРСР 33868924) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Ужгородської міської ради щодо не розгляду протягом одного місяця від дати реєстрації клопотання ОСОБА_1 від 19.12.2019 року за реєстраційними номероми 708871 та 708869 про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою у межах норм безоплатної приватизації для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею від 0,10 га та для індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, що знаходиться на території міста Ужгород по вулиці Букова.

У задоволенні позову у частині решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Ужгородської міської ради (код ЄДРСР 33868924) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст рішення складено та підписано 24.06.2020 року.

СуддяЮ.Ю.Дору