Ухвала суду № 89993880, 05.06.2020, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/1783/20

Провадження № 2-а/175/39/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2020 року суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Новік Л.М., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провідного спеціаліста-інспектора з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпропетровської міської ради про оскарження рішення відповідача – суб`єкта владних повноважень та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серія ІД № 00083427,-

ВСТАНОВИЛА:

26 травня 2020 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому просить скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ІД № 00083427 від 21.01.2020 року, винесену провідним спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Мельниковим Віталієм Станіславовичем відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн. та закрити провадження по справі.

Дослідивши позовну заяву та додані документи, вважаю, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст.160,161 КАС України.

В позовній заяві позивач посилається на ст. 288 КУпАП, як на підставу звільнення позивача від сплати судового збору.

Суддя не може прийняти такі посилання позивача у позовній заяві на підставу звільнення від сплати судового збору як ст. 288 КУпАП зважаючи на правову позицію висловлену в постанові Великої палати Верховного Суду від 18.03.2020 по справі № 543/775/17.

Так, в постанові Великої палати Верховного Суду від 18.03.2020 по спарві № 543/775/17 зазначено, що за Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» (у редакцій, чинній до набрання чинності Законом України № 3674-VI) державне мито справлялося, зокрема, з позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили. Цей нормативний акт не містив положень про сплату державного мита як особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, так і органом (посадовою) особою, яка прийняла таку постанову.

Частиною четвертою статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Аналіз установленого статтею 288 КУпАП права на оскарження постанови державного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення показує, що коло осіб, які мають право оскаржити таке рішення, порядок їх оскарження визначені і діють у редакції Закону України від 24 вересня 2008 року № 586-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».

З 11 листопада 2011 року набрав чинності Закон України «Про судовий збір» № 3674-VI. Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, що є предметом цього перегляду, за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління, сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об`єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено Законом України № 3674-VI.

Прийняття Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI не обмежує можливість дії чи прийняття у майбутньому законодавчих актів, які визначають пільги щодо сплати судового збору, отже, питання справляння судового збору, крім Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ, може регулюватися іншим законодавством (наприклад, частиною другою статті 239-1 КАС України в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIІI «Про забезпечення права на справедливий суд», згідно з якою за подання і розгляд заяви з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, судовий збір не сплачується, тоді як у Законі України «Про судовий збір» № 3674-VIтакої підстави для звільнення від сплати судового збору немає).

Визначальним у такому випадку є наявність норми, припису про те, що у разі звернення до суду особа не обтяжується обов`язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах при поданні до суду заяви чи скарги.

Відповідно до положень статей 3,5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

З системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287,288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовуватистатті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Проте, позивачем до позовної заяви не додано документи, що підтверджують сплату судового збору або підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмір.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, справляється судовий збір, ставка якого становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 01.01.2020 установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102,00 грн.

Отже, позивач ОСОБА_1 за подання до суду даного адміністративного позову повинен сплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що позивачем адміністративний позов подано без додержання вимог, встановлених ст. ст.160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.161,169,243,248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провідного спеціаліста-інспектора з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпропетровської міської ради про оскарження рішення відповідача – суб`єкта владних повноважень та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серія ІД № 00083427 - залишити без руху.

Повідомити про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду, шляхом надання суду позовної заяви з усунутими недоліками..

Роз`яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст. ст.294,295 Кодексу адміністративного судочинства Українита набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Л.М. Новік