Ухвала суду № 89993111, 17.06.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/14818/19

Номер провадження 2/521/726/20

У Х В А Л А

17 червня 2020 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Лічмана Л.Г.

при секретарі – Тимофієнко Н.М.,

за участю представника позивача – адвоката Панчошенка О.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Одесі позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Одеської міської ради, Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» про визнання права власності та вступ ОСОБА_1 , як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Одеської міської ради (м. Одеса, пл. Думська, 1), Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» (м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 66) про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

09.09.2019 р. до Малиновського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_2 з позовною заявою, яку було уточнено, у якій просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час підготовчого засідання 02.06.2020 р. до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій він просив розглядати справу за позовом ОСОБА_2 спочатку у зв`язку зі вступом його у справу як третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору, відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову і визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_2 за набувальною давністю. Позовна заява ОСОБА_1 обґрунтована тим, що він з родиною з 1977 року проживає в цій квартирі.

Позивач ОСОБА_2 та її представник адвокат Панчошенко О.В. заперечували проти прийняття позовної заяви ОСОБА_1 та його вступу у справу як третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору. Заперечення сторони позивача обгрунтовані тим, що рішенням апеляційного суду Одеської області 17 грудня 2014 року вселено ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_2 та виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 із цієї квартири, зобов`язано Малиновську районну адміністрацію Одеської міської ради розірвати договір житлового найму цієї квартири, укладений з відповідачами. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08.02.2017 року відмовлено Малиновській районній адміністрації Одеської міської ради у задоволені позову до ОСОБА_3 про визнання його таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 . Крім того, сторона позивача зазначила, що з 2016 року у провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала справа за позовною заявою ОСОБА_1 з аналогічним предметом та підставами. Ухвалою суду від 20.01.2020 року позов ОСОБА_1 залишений без розгляду за відповідною заявою ОСОБА_1 .

Представники відповідачів в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд відмовляє у прийнятті позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Одеської міської ради, Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» про визнання права власності та у вступі ОСОБА_1 , як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, з поверненням ОСОБА_1 позовної заяви з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 52 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.

За змістом статті 195 ЦПК України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження застосовуються положення статей 193 і 194 цього Кодексу.

Частиною другою статті 193 ЦПК України передбачено, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

З системного тлумачення вищевказаних статей випливає, що позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі приймається судом до спільного розгляду з первісним позовом, у разі, якщо суд прийде до висновку, що обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним.

Позови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникають з різних правовідносин.

В позові ОСОБА_1 стверджує, що більше 20-ти років відкрито користується і проживає в квартирі АДРЕСА_2 , яка належить Одеській міській раді і таким чином ще за життя ОСОБА_3 він набув право власності за набувальною давністю. Цей позов, який має інші фактичні та юридичні підстави, предмет доказування, ніж позов ОСОБА_2 , має бути розглянутий в іншому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Абзацем 1 ч. 2 цієї статті передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства.

Рішеннями судів, які набрали законної сили, встановлені наступні обставини.

У жовтні 2003 року ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до Малиновської районної адміністрації м. Одеси, у якому просили визнати за ними право користування двокімнатною квартирою АДРЕСА_2 , зобов`язати Малиновську районну адміністрацію м. Одеси укласти з ними договір найму цієї квартири.

03 листопада 2003 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням та вважаючи, що ухваленим рішенням вирішено питання про його права та обов`язки, оскільки він є наймачем цієї квартири, а суд не залучив його до участі у справі, ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку.

26 лютого 2008 року ухвалою апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У липні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Малиновської районної державної адміністрації м. Одеса, у якому, уточнивши його, просив виселити з квартири тимчасових мешканців ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 без надання іншого жилого приміщення, зобов`язати Малиновську РДА м. Одеси розірвати укладений між нею та ОСОБА_1 договір найму квартири у складі трьох осіб, зобов`язати ВГІРФО Малиновського РВ ГУМВС України в Одеській області зняти їх з реєстрації та вселити його у цю двокімнатну квартиру.

У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , у якому просив визнати його таким, що втратив право користування цією квартирою, кімнатою площею 17 кв.м. у квартирі.

У грудні 2006 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати за ним право користування квартирою і вселити його.

24 лютого 2009 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси позови об`єднані в одне провадження.

22 червня 2012 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси у задоволенні позовів відмовлено.

17 грудня 2014 року рішенням апеляційного суду Одеської області рішення суду першої інстанції скасовано в частині, що оскаржувалась, та ухвалено нове, яким вселено ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_2 та виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 із цієї квартири, зобов`язано Малиновську районну адміністрацію Одеської міської ради розірвати договір житлового найму цієї квартири, укладений з відповідачами.

У задоволенні решти позову ОСОБА_3 відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не оскаржувалось та в апеляційному порядку не переглядалось.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року касаційна скарга ОСОБА_1 відхилена, рішення апеляційного суду Одеської області від 17 грудня 2014 року залишено без змін.

Таким чином, рішеннями судів на 17 грудня 2014 року встановлений правовий статус ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , як таких, що не набули права користування спірною квартирою і є тимчасовими мешканцями, які підлягають виселенню з квартири, а ОСОБА_3 вселенню в квартиру. (справа № 1519/2-1346/11)

21.11.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_2 . В позові він зазначав, що більше 20-ти років користується цією квартирою добросовісно, відкрито і безперервно проживає в ній. ( справа № 521/19498/16)

Під час розгляду цієї справи ухвалою суду від 06.08.2019 року ОСОБА_2 залучено до участі у справі в якості правонаступника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 . Ця ухвала була оскаржена представником ОСОБА_1 і ухвалою судді Одеського апеляційного суду від 03.09.2019 р. відмовлено у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з тим, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Крім того, стороною позивача ОСОБА_1 заявлені завідомо безпідставні відводи суддям ОСОБА_6 і ОСОБА_7

10.01.2020 р. ОСОБА_1 подав до суду заяву про залишення без розгляду його позову про визнання права власності за набувальною давністю.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20.01.2020 р. позовну заяву ОСОБА_1 про визнання права власності за набувальною давністю залишено без розгляду і роз`яснено йому право на повторне звернення до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

З урахуванням вказаних обставин суд визнає подання ОСОБА_1 позову про визнання права власності та вступ, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору зловживанням процесуальними правами. Очевидним для суду є намагання ОСОБА_1 стати учасником справи за позовом ОСОБА_2 , щоб впливати на її розгляд, використовуючи право на заявлення клопотань, оскарження ухвал та рішень тощо і таким чином продовжувати проживання в квартирі, з якої його виселено судовим рішенням.

Отже, суд приходить до висновку, що позови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не взаємопов`язані і спільний їх розгляд не є доцільним. Крім того, подання ОСОБА_1 позову про визнання права власності та вступ, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору є зловживанням процесуальними правами. З цих підстав суд відмовляє ОСОБА_1 у прийнятті позовної заяви та повертає її заявнику.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці зазначає, що «право на суд» та «право на доступ до суду» не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v. Greece (Філіс), п.59; De Geouffre de la Pradelle v. France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), п.28, і Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], п.229).

Європейський Суд в своїх рішеннях підкреслює, що право на доступ до суду повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним та ілюзорним». Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Bellet v. France (Белле проти Франції), п.п.36,38).

При розгляді справи за позовом ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом суд надавав ОСОБА_1 реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права, зупинивши ухвалою суду провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 521/19498/16 за позовом ОСОБА_1 до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа – ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю, що знаходилась в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси під головуванням судді Леонова О.С. Не реалізувавши реальну можливість захистити своє право власності на квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_1 фактично відмовився від правосуддя та захисту свого права, звернувшись до суду після тривалого трьохрічного розгляду з заявою про залишення її без розгляду. Суд і наразі надає ОСОБА_1 реальну можливість звернутися до суду з аналогічним позовом в загальному порядку. Таким чином, суд не порушує зміст цих прав, а саме ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в тому числі і щодо права на доступ до суду.

В окремому провадженні ОСОБА_1 вправі довести перед судом, що він набув право власності на квартиру за набувальною давністю.

Керуючись ст. ст. 2, 44, 52, 193 і 195 ЦПК України, -

С У Д

У Х В А Л И В:

У прийнятті позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Одеської міської ради, Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» про визнання права власності та у вступі ОСОБА_1 , як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Одеської міської ради (м. Одеса, пл. Думська, 1), Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» (м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 66) про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Одеської міської ради, Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» про визнання права власності повернути заявнику, долучивши до матеріалів справи копію цієї позовної заяви.

Роз`яснити ОСОБА_1 право пред`явити такий позов на загальних підставах.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали, тобто з 22 червня 2020 року. Цей строк продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

С У Д Д Я: