Рішення № 89993082, 21.05.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/2598/20

Провадження №2-а/521/79/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 року місто Одеса

Суддя Малиновський районний суд міста Одеси Плавич І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил,

УСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться на розгляді адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги та пояснюючи підстави звернення до суду позивач посилалася на ті обставини, що 22 серпня 2019 року робочою групою Головного управління ДФС в Одеській області було здійснено виїзд за юридичною адресою ТОВ «Аль Мак» з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи. ОСОБА_1 не допустила посадових осіб контролюючого органу до перевірки, у результаті чого було складено відповідний акт про відмову та протокол про порушення митних правил за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 474 МК України.

За результатами розгляду митної справи ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 474 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що підтверджується змістом постанови у справі про порушення митних правил №2575/50000/19 від 24 жовтня 2019 року.

ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає, що у момент недопущення посадових осіб контролюючого органу до перевірки діяла за довіреністю, не є та ніколи не була посадовою особою ТОВ «Аль Мак», а тому, на її думку, у даному випадку вона не є суб`єктом правопорушення. Крім того, ОСОБА_1 , зазначає, що не була повідомлена про час та місце розгляду митної справи у встановленому законом порядку.

На підставі викладеного позивач вважає, що постанова у справі про порушення митних правил №2575/50000/19 є незаконною, оскільки порушує права позивача та підлягає скасуванню в повному обсязі, у зв`язку із чим звернулася до суду з адміністративним позовом про її скасування.

Представник Одеської митниці ДФС не скористався правом подачі відзиву на позовну заяву.

Позивач ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з`явився, від особи надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів згідно зі ст. 194 ч. 3 КАС України.

Представник Одеської митниці ДФС у відкрите судове засідання не з`явився, від особи надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів згідно зі ст. 194 ч. 3 КАС України.

Вивчивши наявні матеріали справи, установивши фактичні обставини спору, дослідивши зібрані докази у їх сукупності, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, належну правову оцінку, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно із ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Під час судового розгляду справи суд установив, що 15 серпня 2019 року начальником Головного управління ДФС в Одеській області було прийнято наказ №6620 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аль Мак» (код ЄДРПОУ 406991094) щодо дотримання законодавства України з питань державної митної справи за період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2017 року.

22 серпня 2019 року робочою групою був здійснений виїзд за юридичною адресою підприємства ТОВ «Аль Мак»: 65098, м. Одеса, вул. Привозна, 1.

Згідно із ч. 7 ст. 366 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Органами доходів та зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно із п. 1, 2 ч. 1 ст. 347 МК України посадовим особам органів доходів і зборів під час проведення документальної виїзної перевірки для з`ясування питань, пов`язаних з перевіркою, надається право: здійснювати перевірку грошових, фінансових і бухгалтерських документів, звітів, контрактів, декларацій, калькуляцій, інших документів, які можуть бути пов`язані з операціями із ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або території вільної митної зони, у тому числі інформації, необхідної для з`ясування питань перевірки, яка є в розпорядженні підприємства, що перевіряється, в електронному вигляді; отримувати безоплатно від підприємств, що перевіряються, інформацію, пояснення, письмові довідки з питань, що виникають під час проведення перевірки, копії документів, засвідчені підписом керівника підприємства або уповноваженою ним особою та скріплені печаткою (за наявності.

Уповноваженій особі ТОВ «Аль Мак» Гуменюк А.В., яка діяла на підставі довіреності підприємства, під підпис було вручено посвідчення на право проведення перевірки від 16 серпня 2019 №5468/14-10 та вручено копію наказу від 15 серпня 2019 №6620 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з 22 серпня 2019 року.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , діючи на підставі довіреності підприємства, не допустила посадових осіб контролюючого органу до перевірки, що було оформлено актом про відмову в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи від 22 серпня 2019 року №868/15-32-14-10-11/40691094.

Водночас, звертаючись з даним позовом до суду, ОСОБА_1 зазначала, що вона не виконувала організаційно-розпорядчі обов`язки та адміністративно-господарські функції у ТОВ «Аль Мак», а тому, на її думку, вона не є належним суб`єктом правопорушення в розумінні МК України.

Але суд не бере до уваги вказані посилання з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно із ч. 2 ст. 459 МК України суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

З аналізу наведених норм ч. 2 ст. 459 МК України вбачається, що законодавцем у вказаній статті фактично визначено два види можливих суб`єктів відповідальності, до яких відноситься позивач, а саме: фізичні особи-громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, та посадові особи відповідних підприємств у разі вчинення порушень митних правил підприємствами.

Як було зазначено самою ОСОБА_1 у позові, вона представляла інтереси ТОВ «Аль Мак» на підставі довіреності, на підставі якої ж і вчиняла дії щодо не допуску посадових осіб митного органу до проведення перевірки.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Положеннями ст. 244 ЦК України передбачено, що представництво за довіреністю може гуртуватися на акті органу юридичної особи.

Суд з урахуванням указаних положень, з огляду на ч. 1 ст. 239 ЦК України, за якою правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, та в контексті спірних правовідносин доходить висновку, що представництво Гуменюк А.В. інтересів ТОВ «Аль Мак» за довіреністю є тотожнім до вчинення посадовою особою відповідного підприємства дії, від імені та інтересах такого підприємства. Указані дії мають однакову правову природу, а тому відповідні особи (які діють, як посадові особи підприємства, так і за довіреністю) є суб`єктами адміністративної відповідальності в розумінні МК України.

Згідно із ч. 7 ст. 349 МК України у разі відмови керівника підприємства або уповноваженої ним особи розписатися в посвідченні на право проведення перевірки посадовими особами органу доходів і зборів складається акт, який засвідчує факт відмови. Акт про відмову від підпису в посвідченні на право проведення перевірки є підставою для початку проведення такої перевірки.

У зв`язку з чим, керуючись вимогами ч. 7 ст. 349 МК України, комісією ГУ ДФС в Одеській області і було складено акт про відмову в допуску до проведення документальної позапланової перевірки дотримання ТОВ «Аль Мак» вимог законодавства України з питань державної митної справи від 22 серпня 2019 року №868/15-32-14-10-11/40691094.

Таким чином, ураховуючи те, що під час проведення позапланової документальної перевірки, уповноваженою особою ТОВ «Аль Мак» Гуменюк А.В., яка діяла за довіреністю вказаного підприємства, було відмовлено у наданні робочій групі документів, необхідних для проведення зазначеної перевірки, позивач не виконала свої обов`язки, передбачені ч. 2 ст. 350 МК України, перешкодила посадовій особі органу доходів та зборів під час проведення нею митного контролю; не виконала вимог під час проведення документальної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної служби, чим вчинила порушення митних правил, передбачених ч. 2 ст. 474 МК України.

У результаті чого у відношенні позивача було складено протокол про порушення митних правил від 25 вересня 2019 року №2575/50000/19 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 474 МК України - учинення правопорушення, передбаченого частиною першою цієї статті, особою, яка протягом року притягалася до відповідальності за вчинення такого правопорушення, а так само перешкоджання посадовій особі митного органу, невиконання її вимог під час проведення перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем, чи документальної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 протягом 2019 року уже притягалась до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 474 МК України.

24 жовтня 2019 року Одеською митницею ДФС України було винесено постанову в справі про порушення митних правил №2575/50000/19, якою постановлено: визнати громадянку України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 2 ст. 474 Митного кодексу України; та накласти на гр. ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день вчинення правопорушення становить 8500 гривень.

Статтею 487 МК України передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Із змісту ст. 9 КУпАП вбачається, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 160 КАС України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно із ч. 2, 8 ст. 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Судом установлено, що матеріали справи містять супровідний лист, де вказано, що на адресу ОСОБА_1 відправлено відповідні документи із вимогою звернутись до органу на конкретну дату та час для надання пояснень, також у матеріалах справи знаходиться конверт із рекомендованим повідомленням, що повернувся до органу без відмітки про вручення.

Суд звертає увагу на реєстр передачі поштових відправлень до відділу організації роботи Одеської митниці ДФС від 17 жовтня та від 28 жовтня 2019 року, відповідно до яких ОСОБА_1 відправлялись листи №9238/10/15-70 №9482/10/15-70 від 20 червня 2014 року, але були повернуті до органу.

Відповідно до ч. 9 ст. 494 МК України, якщо при складенні протоколу особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не була присутня, до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою органу доходів і зборів, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого один примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в органах доходів і зборів адресою (місце проживання або фактичного перебування).

Відповідно до ст. 526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Відповідно до ст. 498 МК України особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Таким чином, Гуменюк А ОСОБА_2 була повідомлена у даному випадку про розгляд митної справи у встановленому законом порядку, у зв`язку із чим відповідач розглянув митну справу у її відсутність відповідно до чинного законодавства.

Згідно із ч. 5, 6 ст. 69 Митного кодексу України штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Ст. 20 КАС України вказано, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 п. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Зважаючи на усталену практику Європейського суду з прав людини, категорія «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, охоплює розраховані державними органи до сплати митні платежі, які розглядаються судом як частина сфери оподаткування (рішення у справах «Інтерсплав проти України» («Intersplav v. Ukraine», заява №803/02), «TOB «Полімерконтейнер» проти України» («Polimerkonteyner, TOV v. Ukraine», заява №23620/05 тощо).

Так, згідно з параграфами 16, 17 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України» («Polimerkonteyner, TOV v. Ukraine», заява №23620/05), суд наголошує, що першою і найбільш важливою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання з боку органів державної влади у мирне володіння майном має бути законним. Умова законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля. Крім того, будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» («Sporrong and Lonnroth v. Sweden», заяви №№7151/75; 7152/75, п. 69-73).

Виходячи з вказаного суд відмовляє позивачу у визнанні протиправною постанови № 2575/50000/19 від 24 жовтня 2019 року.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд акцентує увагу відповідача, що згідно ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Як чітко зобов`язує ст. 77 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зважаючи на висновки Європейського суду з прав людини, наведені у параграфі 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» («Fedorchenko and Lozenko v. Ukraine», заява №387/03), параграфі 43 рішення у справі «Кобець проти України» («Kobets v. Ukraine», заява №16437/04) та параграфі 60 рішення у справі «Бєлоусов проти України» («Belousov v. Ukraine», заява №4494/07), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відтак, посилання позивача щодо необґрунтованості притягнення її до адміністративної відповідальності не вбачаються суду доведеними, мають суперечливий характер та викликають обґрунтований сумнів, що сукупно має тлумачитись на користь відповідача.

Відповідно до ст. 531 ч. 1 п. 1 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є, зокрема, відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил.

Ураховуючи викладене, суд вбачає обґрунтованим задовольнити вимоги позивача та скасувати оскаржувану постанову.

Керуючись ст. 6, 7, 9, 19, 72, 77, 132, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 371, п. 9, 15.5 розділу VII КАС України, суд

УХВАЛИВ

У позові ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду або через Малиновський районний суд міста Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

Повні відомості про сторін згідно зі ст. 246 ч.5 п.4 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 – АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Одеська митниця ДФС – 65078, місто Одеса, вулиця Івана і Юрія Лип, 21-а; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39441717.

Рішення підписано суддею 21 травня 2020 року.

Суддя: І.В. Плавич