Постанова № 8999173, 07.12.2009, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.12.09Справа №2а-1988/09/2770

12 год. 42 хв.

Каб. № 1

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді: Гавури О.В.,

при секретарі: Нікішенко Г.О.,

за участю представників:

позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» Іванова A.B. довіреність б/н від 29.12.2008;

відповідача Державна податкова інспекція у Нахімовському районі м. Севастополя Ліннік О.В., довіреність №1642/9/10-041 від 26.05.2009, Ілляшенко О.Л., довіреність №1430/9/10-050 від 27.05.2009;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС"доДержавної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополяпро визнання протиправними дій та скасування податкового-повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» звернулось до судуз адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя про визнання протиправними дій та скасуванні податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при винесенні податкового повідомлення-рішення від 28.09.2009 №0000632310/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 1652278,8грн., з яких податок 1376899,00грн. та штрафна (фінансова) санкція 275379,80грн., та Закону України «Про податок на додану вартість» при встановлення завищення ТОВ «СГС ПЛЮС» суми податку на додану вартість, яка підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, всього у сумі 2050000,00 грн., у тому числі за березень 2009 в сумі 2050000,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 07 жовтня 2009 відкрито провадження в адміністративній справі №2а-1988/09/2770.

У судовому засіданні, що відбулось 07 грудня 2009, представник позивача уточнив позовні вимоги та просив залишити пункт 1 адміністративного позову щодо визнання дій Державної податкової інспекцій в Нахімовському районі м. Севастополя стосовно визначення порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: визначення, що ТОВ «СГС ПЛЮС» завищена сума податку на додану вартість, яка підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього у сумі 2050000,00 грн., у тому числі за березень 2009 в сумі 2050000,00 грн., протиправними, без розгляду. В інший частині позовних вимог просив їх задовольнити в повному обсязі, з підстав, що наведені у позові, наполягав на тому, що при укладенні договору сторони ТОВ «СГС ПЛЮС» та ТОВ «Укрбудсервіс 2008» не мали на меті укладення угоди, суперечної інтересам держави і суспільства, та спрямованої на ухилення від сплати податків, оскільки отримані за вказаним договором грошові кошти, в тому числі податок на додану вартість, включені ТОВ «СГС ПЛЮС» до складу валових витрат та податкового кредиту на підставі податкових накладених, а ТОВ «Укрбудсервіс 2008» до складу податкових зобовязань у деклараціях за відповідний звітний період, в звязку з чим відсутня основна умова закону, яка надає право визнання правочину нікчемним та застосування наслідків такої нікчемності.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували в повному обсязі, просили у позові з врахуванням уточнення позовних вимог, відмовити з підстав вказаних у запереченнях, а саме: оскільки між сторонами фактично не здійсненні господарські операції, ТОВ «СГС ПЛЮС» грошові кошти за договором з ТОВ «Укрбудсервіс 2008» перераховувало без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, в звязку з чим такі дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, тобто спричинили завищення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, з 10.08.2009 по 07.09.2009 ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя, ДПА в м. Севастополі була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2009 (акт перевірки №92/10/23-123/32294088/93 від 14.09.2009).

Згідно висновку акту перевірки ТОВ «СГС ПЛЮС» у порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищена сума податку на додану вартість, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього у сумі 2050000,00 грн., в тому числі за березень 2009 в сумі 2050000,00 грн. Крім того, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2009 №0000632310/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 1652278,8грн., з яких податок 1376899,00грн. та штрафна (фінансова) санкція 275379,80грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до окружного адміністративного суду м. Севастополя з адміністративним позовом, в якому просив визнати дії Державної податкової інспекцій в Нахімовському районі м. Севастополя щодо визначення порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: визначення, що ТОВ «СГС ПДЮС» завищена сума податку на додану вартість, яка підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього у сумі 2050000,00 грн., у тому числі за березень 2009 в сумі 2050000,00 грн., протиправними, а також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.09.2009 №0000632310/0 про визначення ТОВ «СГС ПЛЮС» податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 1652278,8грн., з яких податок 1376899,00грн. та штрафна (фінансова) санкція 275379,80грн.

Під час судового розгляду, у судовому засіданні 07.12.2009, представником позивача позовні вимоги уточнені в частині пункту першого адміністративного позову, а саме: заявлено клопотання, згідно якому позивач відкликає в цієї частині адміністративний позов, у зв'язку з чим просить залишити позовну вимогу стосовно визнання дій ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя щодо визначення порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: визначення, що ТОВ «СГС ПДЮС» завищена сума податку на додану вартість, яка підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього у сумі 2050000,00 грн., у тому числі за березень 2009 в сумі 2050000,00 грн., протиправними, - без розгляду.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо надійшло клопотання позивача про відкликання позовної заяви.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги стосовно визнання дій ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя щодо визначення порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підлягають залишенню без розгляду.

Щодо підстав оскарження податкового повідомлення-рішення від 28.09.2009 №0000632310/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств, то судом встановлено наступне.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Так, при проведенні ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя перевірки повноти визначення ТОВ «СГС ПЛЮС» валових витрат за період з 01.04.2006 по 31.03.2009 відповідачем встановлено завишення валових витрат всього на суму 10250000,00 грн., у тому числі у 1 кварталі 2009 на суму 10250000,00 грн. Підставою такого висновку, на думку ДПІ, є укладення нікчемного договору, а саме: договору на постачання природного газу від 27.02.2009 №10/03-ПГ, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудсервіс 2008».

Про нікчемність договору згідно наданим до перевірці документам свідчить відсутність волевиявлення директора ТОВ «Укрбудсервіс 2008» ОСОБА_1. на укладення цього договору, чим порушуються її права та свободи, як громадянки України. Такого висновку податковий орган дійшов на підставі пояснень ОСОБА_1., згідно яким до її функцій як директора ТОВ «Укрбудсервіс 2008» входило отримання ліцензії на даний вид діяльності, відкриття рахунків в банківських установах, підписання угод, актів прийому передачі, податкових накладних та звітності до податкових органів. Однак, договір №10/03-ПГ від 27.02.2009 на постачання газу між ТОВ «Укрбудсервіс 2008» та ТОВ «СГС ПЛЮС», акт прийому-передачі обсягів природного газу за договором від 31.03.2009 ОСОБА_1. не памятає. Назву ТОВ «СГС ПЛЮС» ОСОБА_1. також не памятає. Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Укрбудсервіс 2008» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання для здійснення основного виду діяльності, в звязку з чим ДПІ приходить до висновку, що у ТОВ «Укрбудсервіс 2008» відсутні можливості реалізовувати газ на адресу ТОВ «СГС ПЛЮС», та, відповідно, у ТОВ «СГС ПЛЮС» відсутні підстави для включення до складу валових витрат, витрат повязаних з перерахуванням грошових коштів на адресу ТОВ «Укрбудсервіс 2008». Таким чином, відповідно до частин 1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України взаємовідносини між ТОВ «Укрбудсервіс 2008» та ТОВ «СГС ПЛЮС» мають ознаки нікчемності та є нікчемними.

За результатами розгляду матеріалів перевірки ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.09.2009 №0000632310/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 1652278,8грн., в тому числі податок 1376899,00грн. та штрафна (фінансова) санкція 275379,80грн.

Суд, беручи до уваги фактичні обставини справи та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказаний висновок ДПІ помилковим та безпідставним.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З метою забезпечення правильного та однакового застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними Пленум Верховного Суду України прийняв постанову від 06.112009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», п. 18 якої визначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу, а саме: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Також відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладений між позивачем та його контрагентом договір не віднесено законом до нікчемного, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним. Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України він як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність свого рішення.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, його позиція про те, що цей договір очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними доказами.

Згідно з приписами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З наданих до суду документів встановлено, що ТОВ «СГС ПЛЮС» та ТОВ «Укрбудсервіс 2008» належним чином оформили договірні правовідносини, на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності, та документи, які свідчать про фактичне виконання умов договору (поставку газу та оплату його вартості). Крім того, ТОВ «СГС ПЛЮС» вказало у складі своїх валових витрат суми, сплачені ТОВ «Укрбудсервіс 2008» як вартість газу, а ТОВ «Укрбудсервіс 2008» зазначило вказані суми у складі своїх податкових зобовязань, про що до податкового органу за місцезнаходження на податковому обліку подало відповідні декларації з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Більш того, про відсутність шкоди державі та наміру з боку ТОВ «СГС ПЛЮС» щодо заниження обєкту оподаткування та несплати податків, також свідчать матеріали перевірки ДПІ в Печерському районі м. Києва ТОВ «Укрбудсервис 2008» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «СГС ПЛЮС» за березень та квітень 2009 року (довідка від 11.09.2009 №2407/23-12/36086564), згідно якої податковий орган підтверджує включення ТОВ «Укрбудсервіс 2008» до складу податкових зобовязань отриманих від ТОВ «СГС ПЛЮС» сум коштів, фактичне перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Укрбудсервіс 2008» цих сум та фактичне транспортування товару газовими мережами ВАТ «Севастопольгаз» на адресу ТОВ «СГС ПЛЮС». В подальшому отриманий газ був використаний ТОВ «СГС ПЛЮС» у власній господарській діяльності.

Таким чином, будь-які умисні дії ТОВ «СГС ПЛЮС», а також посадових осіб юридичної особи стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину відсутні.

Також суд зазначає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договорів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За таких обставин суд не може погодитися з висновком відповідача, викладеним у акті перевірки від 14.09.2009, відносно нікчемності укладеного спірного правочину, оскільки в силу ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд також дійшов висновку, що на порушення наведених норм права та з перевищенням повноважень, передбачених ст.ст. 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в акті перевірки визначено нікчемним правочин, вчинений між ТОВ «СГС ПЛЮС» та ТОВ «Укрбудсервіс 2008».

Відповідно до п. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого Державна податкова інспекція в Нахімовському районі м. Севастополя зобов'язана діяти на підставі та межах повноважень та у способі, що передбачені Конституцією та Законами України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняти відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів. Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень. З огляду на це суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для визначення ТОВ «СГС ПЛЮС» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 1652278,8 грн., внаслідок чого податкове повідомлення-рішення ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя від 28.09.2009 №0000632310/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 1652278,8 грн. повинно бути скасовано як таке, що прийняте з порушенням частини третьої ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З врахуванням наведеного, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України постанова складена у повному обсязі та підписана 11.12.2009.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 203, 204 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» керуючись ст. ст. 155, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Залишити адміністративний позов ТОВ «СГС ПЛЮС» в частині визнання дії ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя щодо визначення порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: визначення, що ТОВ «СГС ПДЮС» завищена сума податку на додану вартість, яка підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього у сумі 2050000,00 грн., у тому числі за березень 2009 в сумі 2050000,00 грн., протиправними - без розгляду.

2.Позов Товариства з обмеженою відповідальність «СГС ПЛЮС» в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 28.09.2009 №0000632310/0 -задовольнити.

3.Визнати податкове повідомлення-рішення від 28.09.2009 №0000632310/0 про визначення ТОВ «СГС ПЛЮС» податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 1652278,8 грн., з яких податок 1376899,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 275379,80 грн. - протиправним та скасувати.

4.Стягнути з Державного бюджету України (31113095700007, ГУДКВ М, Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «СГС ПЛЮС» судові витрати в сумі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

СуддяО.В. Гавура