Рішення № 89991432, 10.06.2020, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 336/4391/19

пр. № 2/336/333/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

10 червня 2020 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., при секретарі Скибі О.Б., за участі позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , законного представника неповнолітнього відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_2 , представника відповідачів адвоката Кагановича О.І., третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особі без самостійних вимог на предмет спору: Запорізька міська рада, районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказавши, що у неприватизованій квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані проживаючими, але не мешкають фактично ОСОБА_2 - син позивача, та ОСОБА_3 , 2018 року народження, якого ОСОБА_2 зареєстрував за вказаною адресою без відома та згоди інших користувачів квартири. Посилаючись, що відповідач ОСОБА_2 не проживає у квартирі з квітня 2010 року, а ОСОБА_3 не проживав ніколи, просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 18.09.2019 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 03.10.2019 року строк для усунення недоліків позивачеві був продовжений.

Ухвалою суду від 23.12.2019 року провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 16.03.2020 року підготовче провадження у справі закрите, справу призначено до розгляду, цією ж ухвалою вирішені клопотання представника відповідача та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлений позов, вказавши, що у квартирі АДРЕСА_1 проживаючими п ?ятеро осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , фактично мешкає позивач, треті особи без самостійних вимог на предмет спору, а також чоловік та дитина ОСОБА_5 : ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Також до 2010 року відповідач ОСОБА_2 мешкав у квартирі, але потім поїхав на заробітки до Російської Федерації, іноді повертався, але у квартирі не мешкав, хоча і робив ремонт.

Відповідач ОСОБА_2 , який також є законним представником неповнолітнього відповідача ОСОБА_3 , в судовому засіданні проти позову повністю заперечував. По суті вказав, що до 2014 року у квартирі він мешкав постійно, а потім дійсно виїжджав на заробітки до РФ, однак, повертався та на час перебування в Україні продовжував мешкати у квартирі, робив там ремонт. У 2017 році ОСОБА_2 одружився, у 2018 році у їх родині народилась дитина, та подальше проживання у квартирі стало неможливим, адже у двокімнатній квартирі фактично мешкали батьки та родина сестри ОСОБА_5 у кількості трьох осіб, у зв?язку з чим відповідач винаймав житло, але не втрачав бажання в ньому мешкати.

Представник відповідачів адвокат Каганович О.І. вказував, що підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житлом, є непроживання такої особи у житлі протягом відповідного строку за відсутності для того поважних причин, натомість як непроживання відповідачів було пов?язано з тим, що у двокімнатній квартирі вже мешкало п?ятеро осіб, тож родина відповідача не мала місця для нормального проживання.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 позов підтримала пояснила, що вони з чоловіком мали намір приватизувати спірну квартиру та мешкати окремо від дітей, однак, відповідач відмовляється знятись з реєстрації, претендує на спадщину дідуся, хоча спадкоємцем його є саме ОСОБА_4 . Тривалий час ОСОБА_2 не мешкає у квартирі, оскільки виїздив на заробітки до іншої країни, хоча, коли повертався, то у квартирі бував.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала, вказавши, що у квартирі мешкають її та відповідача ОСОБА_2 батьками, а також сама ОСОБА_5 з чоловіком та донькою. Брат ОСОБА_2 переважну більшість часу перебував у РФ, лише іноді, повертаючись до України, проживав у квартирі, а коли одружився, то весь час мешкає в найманій квартирі. Також ОСОБА_5 вказував. що ОСОБА_2 вчиняв сварки з приводу проживання у квартирі, вибивав двері.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району представника в судове засідання не направила, звернулись із заявою про розгляд справи за відсутності представника, вказавши, що проти задоволення позову заперечують, адже неповнолітній ОСОБА_3 має право користування спірною квартирою та не має іншого житла.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Запорізька міська рада представника в судове засідання не направила, про місце та час розглояду справи сповіщені в установленому порядку.

Також судом за клопотанням сторін та третіх осіб допитані свідки, досліджені письмові докази.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що є подругою ОСОБА_5 , ОСОБА_2 не проживає у квартирі, речей там його не зберігається. Квартира складається з двох кімнат, в одній з яких живуть ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , в іншій ОСОБА_5 чоловіком та донькою.

Свідок ОСОБА_9 повідомила, що є подругою ОСОБА_4 , їй відомо, що ОСОБА_2 у квартирі не мешкає.

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що мешкає у будинку АДРЕСА_3 з 2018 року та не бачив, щоб ОСОБА_2 проживав у квартирі, але кілька разів спостерігав, як останній гуляв у дворі будинку з дитиною.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що є чоловіком ОСОБА_5 , з 2009 року мешкає у спірній квартирі. ОСОБА_2 з того часу мешкав іноді, приблизно по тижню, в інший час був відсутній, але приблизно 5 років тому робив у квартирі ремонт.

Свідок ОСОБА_11 повідомила, що ОСОБА_2 проживав у спірній квартирі, але потім він винаймав житло, оскільки у квартирі по АДРЕСА_3 йому з родиною не було де фактично проживати, адже обидві кімнати зайняті. Наразі ОСОБА_2 разом з родиною мешкає в будинку по АДРЕСА_4 , однак, будинок не пристосований для проживання у ньому родини з малолітньою дитиною, адже не обладнаний вбиральнею та ванною кімнатою.

Свідок ОСОБА_12 повідомила, що ОСОБА_2 не проживає у квартирі, у зв?язку з відсутністю місця для проживання, в родині існує конфлікт з приводу проживання у спірній квартирі.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що є дружиною ОСОБА_2 та матір?ю ОСОБА_3 . Вони з чоловіком знайомі з 2016 року та весь час мешкали в найманій квартирі, адже в квартирі АДРЕСА_1 нема де розміститись. На їх з ОСОБА_2 весіллі дідусь ОСОБА_2 та батько ОСОБА_4 пообіцяв їм в якості подарунку на весілля частку будинку по АДРЕСА_4 , передавши при цьому документи на будинок. Оскільки право власності на будинок не було повністю оформлено, тож вони з ОСОБА_2 за власні кошти продовжували оформлювати таке право, однак, завершити не встигли, оскільки дідусь помер, після чого ОСОБА_4 зазначила, що єдиною спадкоємицею дідуся є вона та вона прийняла спадщину. Наразі їх родина проживає у будинку АДРЕСА_4 , однак, вказаний будинок не підходить для нормального проживання з сином через відсутність вбиральні та ванної кімнати. Іншого житла у них немає.

При вивченні письмових доказів судом встановлено наступне.

Згідно з довідками про реєстрацію місця проживання у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані проживаючими ОСОБА_1 з 1986 року, ОСОБА_4 з 1987 року, ОСОБА_5 з 2005 року, ОСОБА_2 з 2005 року та ОСОБА_3 з 2018 року.

06.10.2017 року ОСОБА_2 уклав шлюб із ОСОБА_13 (а.с. 80), ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 (а.с. 81).

Також судом досліджені фотографії, надані відповідачем, на яких зображено весілля ОСОБА_2 та ОСОБА_13 , день народження ОСОБА_3 по досягненню річного віку, а також спільні фото сторін та третіх осіб. На цих фотографіях присутні ОСОБА_4 та ОСОБА_14 .

Зазначені фотографії надані відповідачем на спростування тверджень позивача, висловлених у позовній заяві, про те, що відповідач ОСОБА_2 не підтримує родинних стосунків з батьками, не провідує їх та не цікавиться їхнім життям та здоров?ям.

Також надано фотографію ОСОБА_2 у спірній квартирі, яка з пояснень відповідача та третьої особи ОСОБА_5 здійснена під час ремонту.

Сторонами не заперечувався факт фактичного непроживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спірній квартирі принаймні з 2017 року, тож ця обставина доказуванню не підлягає у відповідності до положень ст. 82 ч. 1 ЦП України.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилався на положення ст. 72 ЖК України, якою визначено можливість визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням в будинках державного та громадського житлового фонду у разі не проживання у житлі протягом шести місяців.

Статтею 71 ЖК України визначені випадки, коли жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців, зокрема, тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;

У випадках, передбачених пунктами 1-7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.

Згідно відміток про перетин кордону у наданій відповідачем копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 у період часу з 2-15 по 2019 рік неодноразово перебував у Російський Федерації, остання відмітка датована 01.05.2019 року.

Як пояснив відповідач ОСОБА_2 та ці твердження його не спростовані та фактично не заперечувались позивачем та третіми особами, ОСОБА_2 їздив на заробітки, отже фактично шестимісячний строк непроживання у квартирі мав би рахуватись з травня 2019 року, натомість як з позовом ОСОБА_1 звернувся у липні 2019 року, тобто до його завершення.

Крім того, оцінці судом підлягають причини непроживання відповідачів у квартирі.

Так, як пояснили учасники справи квартира АДРЕСА_1 являє особою двокімнатну квартиру загальною площею 41.28 кв.м. (а.с. 16). Як пояснили сторони та це підтверджено показами свідків в одній з кімнат квартири мешкають ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , в іншій кімнаті ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Статтею 47 ЖК України в України встановлено норму жилої площі у розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

Отже кількість осіб, які фактично мешкають у спірній квартирі, значно перевищує зазначену норму і без урахування відповідачів.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами відповідачів про те, що непроживання ОСОБА_2 разом із родиною у квартирі пов`язано з фактичною відсутністю місця для нормального проживання.

При цьому з пояснень сторін, третіх осіб та свідків вбачається, що ОСОБА_2 не втратив інтересу до квартири, приймав участь у здійсненні ремонту, вчиняв дії щодо вселення у квартиру, про які зазначали треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

За таких обставин, суд вважає, що непроживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у квартирі носило вимушений характер, а відтак і не може бути підставою для позбавлення їх права користування житлом.

При прийняті такого рішення судом також враховується і те, що відповідачі не мають іншого житла, отже при позбавленні їх права користування квартирою безумовно буде порушено одно з основоположних конституційних прав.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особі без самостійних вимог на предмет спору: Запорізька міська рада, районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований проживаючим у АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачі:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований проживаючим у АДРЕСА_1 , фактично проживає у АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований проживаючим у АДРЕСА_1 , фактично проживає у АДРЕСА_4 , відомості про РНОКПП відсутні.

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована проживаючою у АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована проживаючою у АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 34, код ЄДРЮО 37573885;

Запорізька міська рада, місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, код ЄДРЮО 04053915.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. З урахуванням положень п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 Розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя О.І. Дацюк

Повне рішення викладене 22 червня 2020 року