Рішення № 89990296, 17.06.2020, Барський районний суд Вінницької області

125/2234/19

2/125/758/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.06.2020 м. Бар Вінницької області

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Хитрука В.М.,

за участі секретаря судового засідання Мазур К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Свої вимоги до суду представник позивача ТОВ «Веллфін» мотивував тим, що 01.09.2016 року між позивачем та відповідачем укладено договір позики № 68362 в електронній формі. ОСОБА_1 отримала грошові кошти строком на 18 днів в сумі 1 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, і зобов`язалася у визначений строк повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Однак, відповідач станом на 12.09.2019 допустила заборгованість 49912,00 грн. Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати у справі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві зазначив, що просить розглянути справу за його відсутності. Позов підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач була належно повідомлена про день розгляду справи в суді, викликалася в судове засідання, а саме на 22.04.2020 та 17.06.2020, але в судове засідання не з`явилася без поважної причини, не повідомила про причини своєї неявки, позову не оспорила, відзив на позов не надала. Тому суд вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Враховуючи письмово викладену згоду представника позивача, суд вважає необхідним розглянути справу без участі відповідача та ухвалити відповідно до ст. 280-282 ЦПК України заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд прийшов висновку, що позов повністю обґрунтований і підлягає задоволенню повністю.

Судом встановлено, що 01.09.2016 року між позивачем та відповідачем укладено договір позики № 68362 в електронній формі. ОСОБА_1 отримала грошові кошти строком на 18 днів в сумі 1 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, і зобов`язалася у визначений строк повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Однак, відповідач станом на 12.09.2019 допустила заборгованість 49912,00 грн.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або тож кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

За умовами п. 1.1. укладеного між позивачем та відповідачем договору позики, позикодавець надає позичальникові грошові кошти в сумі 1 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Пунктом 1.3. Договору позики встановлено, що позика надається строком на 18 днів.

Відповідно до п. 1.4. дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладення Договору позики між позичальником і позикодавцем.

Позивачем в порядку встановленому п. 1.4. Договору позики на картковий рахунок Відповідача була перерахована сума позики в розмірі 1 000.00 грн., що підтверджується повідомленням від 30.08.2019 року ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк - еквайер здійснює зарахування коштів, згідно Договору про організацію переказу грошових коштів №ВП-180516-3 від 18.05.2016 року.

Таким чином, позивачем належним чином виконані умови Договору позики, в той час як відповідачем отримані грошові кошти в передбачені строки не повернуті, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за Договором позики зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів.

Згідно п. 1.5. Договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов:

- 1,8 процента від суми позики, але не менше ніж 20 (двадцять гривень 00 копійок) за перший день користування позикою;

- 1,8 процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.2 цього Договору;

- 3,8 процента від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п. 1.2 цього Договору, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором.

За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно п. 1.1,1.5 Договору позики, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 12.09.2019 року становить 49 912,00 грн., з яких:

- 1 000,00грн. - основний борг;

- 19 512,00 грн. - заборгованість по відсоткам;

- 21 400,17 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням вимог договору.

Підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1 921 грн., сплата якого підтверджена платіжним дорученням.

Керуючись ст.ст. 526, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 76-82, 89, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» 49 912,00 грн заборгованості за кредитним договором № 68362 від 01.09.2016.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» на користь держави 1921,00 грн понесених судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: