Ухвала суду № 89989272, 16.06.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17038/20

Провадження № 1-кс/761/10727/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Трубніков А.В.

за участю представника заявника - адвоката Павлій А.Г.

прокурора - Агрба Д.Р.

представників юридичної особи - адвоката Несвіт В.Б., Недяк В.В.

секретаря - Вергелес Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Шевченківського районного суду м.Києва клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту нерухомого майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 17 жовтня 2019 року, по кримінальному провадженню, внесеному в ЄРДР за № 12015100100009368

В С Т А Н О В И В:

У провадження слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва надійшло вищезазначене клопотання.

В обґрунтування клопотання заявником зазначено, що прокурорами Київської місцевої прокуратури №10 здійснюється процесуальне керівництво за проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12015100100009368 від 11.08.2015, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України.

При цьому, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2019 р. було накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_2 , а саме на нежилі приміщення (група приміщень) № 76, приміщення громадського призначення, вбудованих в житловий будинок, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (призначення приміщень - нежитлове, складається з приміщень з №1 по №9, загальною площею 142,10 кв. м). Надалі, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 24.02.2020 року було накладено арешт на нежилі приміщення (група приміщень) №76, приміщення громадського призначення, вбудованих в житловий будинок, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (призначення приміщень - нежитлове, складається з приміщень з №1 по №9, загальною площею 142,10 кв. м), що зареєстровані за ОСОБА_1 з забороною використання

Вважає такий арешт необґрунтованим з підстав незаконного обмеження права власності фізичної особи, яка є добросовісним набувачем такого майна, а також невідповідності арештованого майна ознаками речового доказу згідно ст. 98 КПК України.

Представник заявника - адвокат Павлій А.Г., у судовому засіданні доводи клопотання підтримав та просив про його задоволення.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання з підстав його необґрунтованості.

Представники юридичної особи ДП «Катрін» у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, вказавши на те, що у 2015 році нежиле приміщення вибуло із законного володіння юридичної особи на підставі викрадених та підроблених документів та з того часу триває кримінальне провадження, при цьому приміщення періодично переходить у власність різних осіб.

Слідчий суддя, вивчивши доводи клопотання про скасування арешту майна та долучені до нього документи, заслухавши учасників судового розгляду, приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчим суддею встановлено, що відділом поліції №4 Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015100100009368 від 11 серпня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Дане кримінальне провадження здійснюється за фактом того, що 10 червня 2015 року, невідомі особи шахрайським шляхом заволоділи нежилими приміщеннями з №1 по №9 (групи приміщень № 76) загальною площею 142,10 (сто сорок два цілих двадцять два сотих) квадратних метра, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3, які належали на праві приватної власності ДП «Катрін», засновником якого є ОСОБА_2 .

При цьому, в межах вказаного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2019 р. було частково задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 Тонканцова Г.О. про арешт майна у кримінальному провадженні за №12015100100009368 від 11 серпня 2015 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_2 , а саме на нежилі приміщення (група приміщень) № 76, приміщення громадського призначення, вбудованих в житловий будинок, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (призначення приміщень - нежитлове, складається з приміщень з №1 по №9, загальною площею 142,10 кв. м).

У подальшому в ході досудового розслідування було встановлено, що 09 жовтня 2019 року об 11 годині 40 хвилин 03 секунди приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 посвідчує договір іпотеки, серія та номер 1500, між ОСОБА_1 та ТОВ «Центробудсервіс КС», код ЄДРПОУ: 39367974, на нежилі приміщення (група приміщень) №76, приміщення громадського призначення, вбудованих в житловий будинок, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (призначення приміщень - нежитлове, складається з приміщень з №1 по №9, загальною площею 142,10 кв. м), відповідно до якого іпотекодержатель: ТОВ «Центробудсервіс КС», код ЄДРПОУ: 39367974, а іпотекодавець: ОСОБА_1 , обтяжувач: ТОВ «Центробудсервіс КС», код ЄДРПОУ: 39367974.

Зважаючи на наведені встановлені у кримінальному провадженні обставини, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 24.01.2020 року було задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 Тонканцова Г.О. та накладено арешт на нежилі приміщення (група приміщень) № 76, приміщення громадського призначення, вбудованих в житловий будинок, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (призначення приміщень - нежитлове, складається з приміщень з №1 по №9, загальною площею 142,10 кв. м), що зареєстровані за ОСОБА_1 з забороною використання.

Надалі, ухвалою Київського апеляційного суду від 25.02.2020 року ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2020 року в частині задоволення клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 Тонканцова Г.О. та встановлення заборони користування нежилим приміщенням(група приміщень) № 76, приміщення громадського призначення, вбудованих в житловий будинок, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (призначення приміщень - нежитлове, складається з приміщень з №1 по №9, загальною площею 142,10 кв. м), яке зареєстровані за ОСОБА_1 , - залишиено без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_1 - без задоволення.

При цьому, як встановлено вказаним вище рішенням суду апеляційної інстанції, ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані прокурором матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Так, враховуючи встановлені обставини, слідчий суддя приходить до висновку, що доводи заявника про те, що на зазначене нерухоме майно накладено арешт не обґрунтовано, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та жодними доказами, долученими до матеріалів клопотання, підтверджені або спростовані також не були, в той же час такі обставини перевірялись у апеляційному провадженні та у повній мірі спростовуються рішенням суду апеляційної інстанції.

Приймаючи до уваги вищевикладене, виходячи із завдань кримінального провадження, беручи до уваги ознаки складу кримінального правопорушення, яке розслідується в межах даного кримінального провадження, а також факт не доведення необґрунтованості застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, як і не надання доказів того, що насьогодні відпали підстави для накладення зазначеного арешту, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання є таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170-174 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту нерухомого майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 17 жовтня 2019 року, по кримінальному провадженню, внесеному в ЄРДР за № 12015100100009368 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, разом з тим проти неї можуть бути подані заперечення під час підготовчого провадження у суді.

Слідчий суддя А.В.Трубніков