Ухвала суду № 89988702, 22.06.2020, Оболонський районний суд міста Києва

22.06.2020 Справа № 756/11998/14-ц

Унікальний № 756/11998/14-ц

Провадження № 4-с/756/29/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2020 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Яценко Н.О.

за участю секретаря Дрончак Д.А.

скаржника ОСОБА_1

представника приватного виконавця

Лановенко Л.О. Коноваленко Т.А.

представника АТ «Універсал Банк» Чорного О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Універсал Банк», приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Лановенко Людмила Олегівна, -

В С Т А Н О В И В:

22.06.2019 р. ОСОБА_1 направила до суду вищевказану скаргу. В обґрунтування вказує, що 07 червня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. було винесено постанову про опис та арешт майна за виконавчим листом № 2/756/4347/14, який було видано 08.07.2015 року Оболонським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» боргу в розмірі 383062,00 грн., та судовий збір в розмірі 3775,80 грн.

12.06.2019 року ОСОБА_1 ознайомилася з постановою від 07.06.2019 року про опис та арешт майна (коштів) боржника за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження.

Вважає, що зазначена постанова була винесена з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження», в ній викладені завідомо неправдиві відомості та вона підлягає скасуванню як протиправна з наступних підстав. Опис майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 із зазначенням площі кімнати 13,3 кв.м., коридору 3,5 кв.м., кухні, 5,4 кв.м., санвузла 3,7 кв.м., комори 0,4 кв.м та балкону 1,8 кв.м. не відповідає наявному плануванню помешкання на сьогоднішній день. В квартирі відбуваються ремонтні роботи та відбулося перепланування помешкання, внаслідок якого змінилася житлова площа за рахунок відсутності коридору. Комора у квартирі взагалі була відсутня і раніше. Площа балкону, кухні та санвузла також зазначені у постанові невірно.

Зазначає, що приватним виконавцем Лановенко Л.О. порушено п. 2 ч.5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачено, що якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира у постанові про опис та арешт майна боржника обов`язково зазначаються - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди.

Зазначене у постанові від 07.06.2019 року місце проживання у м.Дніпрі не відповідає дійсності, оскільки з 24.05.2019 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Про що на час винесення постанови приватному виконавцю Лановенко Л.О. було добре відомо, так як особисто повідомила їй цю інформацію телефоном та надіслала фото відповідної довідки через мессенджер WhatsApp 30 травня 2019 року .

За адресою АДРЕСА_1 також зареєстрований та постійно проживає малолітній син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Про що, також повідомляла 30.05.2019 року приватному виконавцю Лановенко Л.О. та надсилала фото довідки про реєстрацію його місця проживання.

Відомості щодо працевлаштування у Другому дніпровському місцевому центрі приватним виконавцем Лановенко Л.О. свідомо зазначені неправдиві, оскільки повідомляла про своє звільнення телефоном, також декларація (перед звільненням розміщена 15.05.2019 року у відкритому доступі на сайті НАЗК).

Відомості щодо непридатності житла для проживання не відповідають дійсності, оскільки у квартирі за адресою АДРЕСА_1 завершуються ремонтні роботи, створені всі необхідні умови для постійного проживання. Її із дитиною переїзд у помешкання відбудеться в найближчий строк. На теперішній час зазначена квартира є єдиним місцем проживання. Іншого помешкання для проживання ні вона, ні дитина у власності не мають. Виховує сина самостійно та має статус мати одиначки. Тимчасові проведення у житловому помешканні ремонту не є підставою для визнання такого приміщення нежитловим та зміну його цільового призначення.

Вважає, що таким чином приватний виконавець Лановенко Л.Г. має на меті провести реалізацію належної їй нерухомості без дотримання п.28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженою Наказом Міністерства Юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, яким передбачено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Також вказує, що відсутність у постанові від 07.06.2019 року даних щодо зареєстрованих помешканні осіб надає можливість приватному виконавцю Лановенко Л.О. порушити вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України», наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті. Оскільки відповідно до п. 1. ч.І. цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Зазначає, що при винесенні постанови від 07.06.2019 року про опис та арешт майна (коштів) боржника за виконавчим листом № 2/756/4347/14 було порушено її законні права та інтереси, а також її малолітньої дитини, яка має право користування квартирою; не було повідомлено про час та дату проведення опису, що позбавило можливості особисто бути присутньою, надавати пояснення, заперечення та підтверджуючи документи, також приватним виконавцем Лановенко Л.О. було внесено до постанови завідомо неправдиві відомості. В зв`язку з цим просить суд визнати дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. при винесенні постанови про арешт та опис майна від 07.06.2019 року по виконавчому провадженню №59003564 з виконання виконавчого листа № 2/756/4347/14 виданого Оболонським районним судом м.Києва протиправними.

Скасувати постанову про арешт та опис майна від 07.06.2019 року по виконавчому провадженню №59003564 з виконання виконавчого листа № 2/756/4347/14 виданого Оболонським районним судом м.Києва.

Ухвалою від 05.07.2019 відкрито провадження по скарзі та розгляд призначено на 04.10.2019 на 11 год.

Ухвалою від 16.08.2019 року відмовлено у забезпеченні скарги шляхом зупинення реалізації квартири.

27.09.2019 року до суду надійшли заперечення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. В своїх запереченнях приватний виконавець посилається на те, що 26.04.2019 року АТ «Універсал Банк» звернулось до приватного виконавця з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/756/4743/14 виданого Оболонським районним судом м.Києва від 08.07.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УніверсалБанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 383062 грн. 29 коп. та судовий збір в сумі 3 775 ,80 грн.

Того ж дня приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження ВП №59003564 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа.

Для забезпечення реального виконання рішення, на виконання вимог ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» 26.04.2019 приватним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 425 521 89 грн.

Відповідно до ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», 07.06.2019 року приватним виконавцем в межах виконавчого провадження №59003564 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника за якою було описано квартиру, що знаходиться у праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідності з п.2 ч.5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково, зазначаються, якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартири), інформація про підсобні приміщення та споруди.

Зазначають, що з урахуванням даної норми, у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника приватним виконавцем зазначаються всі вище класифікатори, зокрема: квартира загальною площею 28,1 кв.м, житловою - 13,3 кв.м., що складається з коридору - 3,5 в.м., комори - 0,4 кв.м., кімнати - 13 кв.м., кухні - 5,4 кв.м., санвузла - 3,7 кв.м., балкону 30% - 1,8 кв.м. та знаходиться на 3 поверсі 9 поверхового будинку. Матеріал стін - зогне.

Згідно із відповіддю Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвертаризації» загальна площа складена приватним виконавцем відповідає плануванню помешкання, тобто, експлуатації внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень, тобто посилається, що діяв відповідно до п.2 ч.5 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження».

У скарзі боржника зазначається, що у оскаржуваній постанові вказується місце проживання у м. Дніпрі, що не відповідає дійсності, оскільки з 24.05.2019 року скаржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Частина 5 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

Так, приватним виконавцем було роздруковано декларації подані особисто Боржником до Національного агентства з питань запобігання корупції за 2017, 2018 роки та по травень 2019 рік, з офіційного сайту Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, де у розділі зареєстроване місце проживання чітко зазначено місто Дніпро.

На час опису та арешту майна боржника в матеріалах виконавчого провадження була відсутня довідка з місця проживання.

Таким чином, приватним виконавцем було правомірно і законно здійснено заходи щодо з`ясування місця проживання боржника.

Скаржник зазначає, що за адресою: АДРЕСА_1 також зареєстрований та постійно проживає малолітній син - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Проте, з даним твердженням боржника приватний виконавець не погоджується.

З метою неупередженості, своєчасності і в повному обсязі виконання рішення та керуючись положеннями Закону України «Про виконавче провадження», 26 квітня 2019 року приватним виконавцем було направлено вимогу виконавця до Оболонської РДА м.Києва зокрема, до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб.

07.05.2019 року за №104- 4143 Оболонська РДА в місті Києві було надано відповідь щодо зареєстрованих фізичних осіб за адресою: АДРЕСА_1 за якою було повідомлено, що «відповідно до Реєстру територіальної громади міста Києва станом на сьогоднішній день за вищевказаною адресою відсутні зареєстровані фізичні особи».

Керуючись ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», з дотриманням встановлених строків, приватним виконавцем було направлено запити до Пенсійного фонду України задля здійснення перевірки майнового стану боржника.

26.04.2019 від Пенсійного фонду України було отримано відповідь на запит та встановлено, що ОСОБА_1 працює в Другому Дніпровському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі отриманої інформації, приватним виконавцем було достовірно зроблений висновок щодо працевлаштуванні Скаржника.

Боржник вважає, що відомості щодо непридатності житла для проживання не відповідають дійсності. Дане твердження Скаржника вважають, що не відповідає дійсності.

Відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» виконавець за потребою здійснює виїзд до майна боржника.

Так, 07.05.2019 року та 06.06.2019 року приватним виконавцем було здійснено вихід до квартири Скаржника, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується складеними актами приватного виконавця від 07.05.2019 року та 06.06.2019 року.

Разом з цим, при огляді майна боржника були присутні поняті: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , також, відбувалася відео та фото фіксація даної квартири.

Таким чином, в процесі вчинення виконавчих дій приватним виконавцем було прийнято висновок щодо стану квартири боржника.

Також зазначали, що порушень вимог Закону України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» з боку приватного виконавця не відбувалися, як зазначено у скарзі боржником.

Адже, Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлені чіткі вимоги, за яких його дія поширюється на громадян.

Тобто, у відповідності п. 1 ч. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», однією з умов за якої не може бути примусово стягнуте нерухоме житлове майно яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Цивільним кодексом України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Так, 07 травня 2019 року та 06 червня 2019 року приватний виконавець, керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», з метою здійснення опису та арешту майна боржника здійснив виїзд за адресою місцезнаходження квартири: АДРЕСА_1 .

Під час здійснення зазначених виконавчих дій було встановлено, що за вказаною адресою ведуться ремонтні роботи та боржник постійно в даній квартирі не проживає, про що складені акти приватного виконавця від 07.05.2019 року та 06.06.2019 року.

Зазначають, що факту порушень з боку приватного виконавця вимог Закону України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підтверджується скаржником жодними належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами.

07.06.2019 року приватним виконавцем була направлена постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника, на адресу Скаржника, яка зазначалася у виконавчих документах рекомендованим поштовим відділенням за №0209414793874 у відповідності до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до відомостей з офіційного сайту «Укрпошта» лист з постановою було повернено у зв`язку із не врученням під час доставки.

Окрім того зазначали, що ні Законом України «Про виконавче провадження», ні Законом України «Про іпотеку» не передбачено отримання дозволу органу опіки та піклування для примусової реалізації предмета іпотеки.

Крім того, посилається на пункт 24.4 Договору іпотеки №7287 від 03.07.2008 року відповідно до якого, іпотекодавець зобов`язаний «не надавати дозвіл на реєстрацію/прописку в житлових приміщеннях, що складають предмет іпотеки, фізичних та юридичних осіб без згоди Іпотекодержателя».

Стягувач не повідомляв про надання дозволу на реєстрацію фізичних та юридичних осіб.

Таким чином, положення Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без відповідного рішення органу опіки та піклування в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

При цьому посилалися на аналогічну правову позицію викладену у постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-54цс16 та від 16 листопада 2016 року у справі №466/7467/15-ц.

Просили суд в задоволенні скарги відмовити.

04.10.2019 року надійшли пояснення АТ «Універсал Банк» в яких зазначено, що приватним виконавцем встановлено, що в іпотечній квартирі ніхто не зареєстрований та не проживає, а сам скаржник проживає в м.Дніпро, вказана адреса місця проживання відображена ОСОБА_1 і при поданні даної скарги. Також посилалися на те, що на спірну іпотечну квартиру не розповсюджується дія Закону України «Про мораторій та стягнення майна громадян». В порушення п.2.4.4 договору іпотеки ОСОБА_1 без дозволу іпотекодержателя зареєструвала в іпотечній квартирі свого сина після відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. Окрім того, посилалися на п.2.4.9 Договору іпотеки відповідно до якого Іпотекодавець зобов`язана не здійснювати будь-яке перепланування та/або реструктуризацію предмета іпотеки без попередньо отриманої на те письмової згоди Іпотекодержателя. Також зазначали, що виконавець під час опису керувався офіційною документацією та даними, що містяться в ній. Просили суд залишити скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 04.10.2019 року ОСОБА_1 подала доповнення до скарги. В своїх доповненнях посилалася на те, що відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. Проте, їй на праві спільної сумісної власності разом з колишнім чоловіком належать два автомобіля: Мерседес д.н. НОМЕР_1 , 2003 року випуску, Мерседес НОМЕР_2 , 1997 року випуску.

Постановами приватного виконавця від 21.05.2019 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 59003564 зазначене майно було заарештовано та оголошено у розшук.

Вважає, що приватний виконавець не мала права звертати стягнення на належну їй квартиру та виносити постанову про опис та арешт майна від 07.06.2019 за наявності у неї іншого рухомого майна , на яке може бути звернуто стягнення.

Окрім того, вважає, що приватний виконавець з понятими та представником стягувача незаконно потрапили у належне їй житлове приміщення та провели його огляд та опис без її дозволу, без повідомлення про дату та час належним чином, що позбавило її можливості бути присутньою при проведенні виконавчих дій, вносити свої зауваження та надавати документи для спростування обставин, які викладені в постанові та є недостовірними.

Вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до належного їй житла та проведення огляду, що передбачено п.4 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець не отримувала.

Приватний виконавець не повідомляла про дату та час проведення виконавчих дій - ні 07.05.2019 року, ні 06.06.2019, таким чином була позбавлена можливості бути присутньою при проведенні та надавати пояснення.

Також зазначала, що приватний виконавець не наділений правом визначати придатність жилих приміщень до проживання.

Вказувала, що технічна документація на арештовану квартиру приватним виконавцем не замовлялась та не виготовлялася, а реалізація майна на підставі копій з інвентаризаційної справи чинним законодавством не передбачено.

Зазначає, що квартира АДРЕСА_1 є єдиним місцем проживання, іншого нерухомого майна у власності не має. Тимчасово не проживала у даному помешканні лише тому, що там відбувалися ремонтні роботи. Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , у якому тимчасово проживала належить на праві власності матері, а не їй. Просила суд визнати дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. при винесенні постанови про арешт та опис майна від 07.06.2019 року по виконавчому провадженню № 59003564 з виконання виконавчого листа № 2/ 756/4347/14 виданого Оболонським районним судом м.Києва протиправним. Скасувати постанову про арешт та опис майна від 07.06.2019 по виконавчому провадженню № 59003564 з виконання виконавчого листа № 2/756/4347/14 виданого Оболонським районним судом м.Києва.

Згідно зі ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, матеріали виконавчого провадження, суд встановив наступне.

18.12.2014 року заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва у справі №756/11998/14-ц задоволено позов ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за Кредитним договором в розмірі 382062,29 гривень та 3775,80 гривень судового збору. На примусове виконання вказаного рішення було видано виконавчий лист.

26.04.2019 року приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59003564 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа.

26.04.2019 року приватним виконавцем в рамках виконавчого провадження №59003564 було винесено постанову про арешт майна боржника (всього нерухомого та рухомого в рамках суми, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням.

У відповідності до ч.2, 4 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Копії постанов, якими накладено арешт на майно(кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Відповідно до ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», 07.06.2019 року приватним виконавцем в межах виконавчого провадження №59003564 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника за якою було описано квартиру, що знаходиться у праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_1 .

26.04.2019 року приватним виконавцем була направлена вимога до Відділу з питань реєстрації місяця проживання/перебування фізичних осіб Оболонського РДА м. Києва щодо надання інформації стосовно зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 (іпотечна квартира).

07.05.2019 року на вказаний запис приватним виконавцем було отримано відповідь про відсутність зареєстрованих осіб в іпотечній квартирі.

07.05.2019 року та 06.06.2019 року приватним виконавцем за участю понятих були складені акти, в яких була зафіксована інформація відносно того, що в іпотечній квартирі проводяться ремонтні роботи, а в самій квартирі ніхто не проживає.

Відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» виконавець за потребою здійснює виїзд до майна боржника.

Таким чином, в процесі вчинення виконавчих дій приватним виконавцем було прийнято висновок щодо стану квартири боржника.

06.06.2019 року (за день до проведення оскаржуваної постанови про опис та арешт іпотечної квартири) приватним виконавцем було зроблено витяг з офіційного сайту Єдиного державного реєстру декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Зокрема, сформовано витяг за період з 01.01.2019 по 15.05.2019 року включно (тип декларації - перед звільненням). У вказаному витягу місцем реєстрації скаржника значиться місто Дніпро.

Під час виконання судового рішення, приватним виконавцем було встановлено, що в іпотечній квартирі ніхто не зареєстрований та не проживає, та те, що ОСОБА_1 проживає в місті Дніпро, вказану адресу проживання зазначено і в скарзі, що подана до суду.

Таким чином, оскільки було встановлено, що в іпотечній квартирі ніхто не зареєстрований та не проживає, а сам скаржник проживає за іншою адресою у місті Дніпро, то на спірну іпотечну квартиру не розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян».

Стосовно реєстрації в іпотечній квартирі малолітньої дитини, то відповідно до п.2.4.4 Договору іпотеки, укладеного на забезпечення зобов`язань ОСОБА_1 за Кредитним договором Іпотекодавець зобов`язаний не надавати дозвіл на реєстрацію/прописку в житлових приміщеннях, що складають Предмет іпотеки, фізичних та юридичних осіб без згоди Іпотекодержателя. Дозвіл на реєстрацію ОСОБА_3 Банк не надавав.

Необґрунтованими є посилання скаржника на відсутність дозволу органів опіки та піклування щодо передачі іпотечної квартири на примусову реалізацію, на вказану обставину посилався Верховний Суд у постанові від 25.01.2018 року у справі №756/9977/14-ц.

В ході розгляду справи встановлено, що неповнолітній ОСОБА_3 був зареєстрований в квартирі в період коли виконавець проводив виконавчі дії стосовно виконання судового рішення.

Щодо перепланування іпотечної квартири, то відповідно до п. 2.4.9 Договору іпотеки Іпотекодавець ( ОСОБА_1 ) зобов`язана не здійснювати будь-яке перепланування та/або реконструкцію Предмета іпотеки без попередньо отриманої на те письмової згоди Іпотекодержателя (Банку). Боржник не зверталась за таким дозволом до Банку, не повідомляла про потенційну реконструкцію/перепланування.

Більш того, наявний ремонт не є підтвердження перепланування самого приміщення. Боржником не було надано ні до Банку, ні до приватного виконавця, ні до суду технічної документації, що підтверджує капітальну реконструкцію квартири.

Натомість, виконавець під час опису керувався офіційною документацією та даними, що містяться в ній, зокрема: договором іпотеки, договором купівлі-продажу іпотечної квартири, планом за поверхами на будівлю, де знаходиться іпотечна квартира (складений 22.04.2008 року Київським бюро технічної інвентаризації).

Разом з тим представником АТ «Універсал Банк» надано суду ухвалу Оболонського районного суду м.Києва від 06.02.2020 року з якої убачається, що подаючи скаргу на дії приватного виконавця Лановенко Л.О. ОСОБА_1. посилалася на те, що приватним виконавцем не було замовлено технічної документації щодо арештованої квартири. У звіті про оцінку використовувалася технічна документація за 2008 рік, яка не відповідає здійсненому згодом переплануванню.

Проте, ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 06.02.2020 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Лановенко Л.О. відмовлено.

В судовому засіданні заявником не надано суду доказів за рахунок якого майна можливо виконати судове рішення, окрім квартири, що перебуває в іпотеці, оскільки, з наданих суду доказів убачається, що автомобілі на які посилається ОСОБА_1 постановою від 21.05.2019 оголошено в розшук. (а.с.105 т.1).

Частина 3 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України, визначає основні засади (принци) цивільного судочинства, серед яких зокрема обов`язковість судового рішення.

Статтею 18 цього ж кодексу визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Факт постійного проживання скаржника у описаній квартирі не підтверджується ним жодними належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами.

Враховуючи вищевикладене, у діях приватного виконавця відсутні порушення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки квартира АДРЕСА_1 не відповідає усім вимогам встановленим цим законом до нерухомого майна, а саме: не є постійним місцем проживання позичальника.

Таким чином, факту порушень з боку приватного виконавця вимог Закону України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підтверджується скаржником жодними належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами.

07.06.2019 року приватним виконавцем була направлена постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника, на адресу скаржника, яка зазначалася у виконавчих документах рекомендованим поштовим відділенням за №0209414793874 у відповідності до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до відомостей з офіційного сайту «Укрпошта» лист з постановою було повернено у зв`язку із не врученням під час доставки.

Отже, порушень прав та інтересів Боржника і її малолітньої дитини з боку приватного виконавця не відбувалися, а твердження зазначені в скарзі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що , спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Крім того, положеннями ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із ч. 7 цієї статті ї примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

При цьому, ні Законом України «Про виконавче провадження», ні Законом України «Про іпотеку» не передбачено отримання дозволу органу опіки та піклування для примусової реалізації предмета іпотеки.

Відповідно до ч.3 ст.451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановлює ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на вищезазначене, можна прийти до висновку, що дії приватного виконавця в частині винесення постанови про арешт та опис майна від 07.06.2019 року у виконавчому провадженні ВП №59003564 є правомірними, з огляду на норми чинного законодавства України, а твердження боржника у розумінні статтей 77-80 Цивільного процесуального кодексу України не було доведено, а тому суд доходить до висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 450, 451 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Універсал Банк» (адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Автозаводська, буд.54/19), приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Лановенко Людмила Олегівна (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_5) - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст виготовлено 22.06.2020 року.

Суддя Н.О. Яценко