Ухвала суду № 89982859, 20.06.2020, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/3743/20

1-кс/405/1861/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2020 року м. Кропивницький

слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Безсмолий Є.Б., за участю секретаря судового засідання Ярової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 12020120000000173, клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Прихоженка А.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Києва, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 263 КК України, за участю прокурора Кас`янової І.В., слідчого Прихоженка А.О., захисника Шведова С.П., підозрюваного ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

слідчий за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 .

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч.1 ст. 263 КК України, а саме у вчиненні кримінального правопорушення кваліфікуючими ознаками якого є носіння, придбання, бойових припасів, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 , у невстановлені під час досудового розслідування час та місці, за невстановлених обставин, без передбаченого законом дозволу, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, в порушення вимог п. п. 1, 2 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2471-ХІІ від 17.06.1992 р. «Про право власності на окремі види майна», з подальшими змінами та доповненнями, згідно з якими зброя, боєприпаси, вибухові речовини й засоби вибуху віднесені до майна, яке не може перебувати у власності громадян, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою КМУ № 576 від 17.10.1992 р., «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 р., придбав корпус бойової ручної осколкової гранати наступальної дії типу РГН та ударно-дистанційний запал (УДЗ) до ручних гранат типу РГН (РГО), які згідно з висновком експерта № 62/812 від 18.06.2020 є корпусом бойової ручної осколкової гранати наступальної дії типу РГН та ударно-дистанційний запал (УДЗ) до ручних гранат типу РГН (РГО). Корпус гранати РГН був споряджений вибуховою речовиною гексоген. Вибухова речовина, якою був споряджений корпус гранати РГН була придатна до вибухового перетворення. Корпус бойової ручної осколкової гранати наступальної дії типу РГН та ударно-дистанційний запал (УДЗ) до ручних гранат типу РГН (РГО) поєднувались конструктивно (по різьбовому з`єднанню) та у зібраному стані були бойовою ручною осколковою гранатою наступальної дії типу РГН, що належала до категорії боєприпасів.

Корпус бойової ручної осколкової гранати наступальної дії типу РГН та ударно-дистанційний запал (УДЗ) до ручних гранат типу РГН (РГО) поєднувались конструктивно (по різьбовому з`єднанню) та у зібраному стані були придатні для здійснення вибуху після видалення запобіжної чеки та вивільнення важеля, тим самим вчинив придбання бойових припасів, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

В подальшому, у ОСОБА_1 виник умисел на незаконне збагачення за рахунок збуту вказаного корпусу бойової ручної осколкової гранати наступальної дії типу РГН та ударно-дистанційного запалу (УДЗ) до ручних гранат типу РГН (РГО).

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , у невстановлені під час досудового розслідування час та місці, без передбаченого законом дозволу, діючи умисно, цілеспрямовано, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, в порушення вимог п. п. 1, 2 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2471-ХІІ від 17.06.1992 р. «Про право власності на окремі види майна», з подальшими змінами та доповненнями, згідно з якими зброя, боєприпаси, вибухові речовини й засоби вибуху віднесені до майна, яке не може перебувати у власності громадян, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою КМУ № 576 від 17.10.1992 р., «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 р., переніс корпус бойової ручної осколкової гранати наступальної дії типу РГН та ударно-дистанційний запал (УДЗ) до ручних гранат типу РГН (РГО), в належній йому сумці синього кольору, які згідно з висновком експерта № 62/812 від 18.06.2020 є корпусом бойової ручної осколкової гранати наступальної дії типу РГН та ударно-дистанційний запал (УДЗ) до ручних гранат типу РГН (РГО). Корпус гранати РГН був споряджений вибуховою речовиною гексоген. Вибухова речовина, якою був споряджений корпус гранати РГН була придатна до вибухового перетворення. Корпус бойової ручної осколкової гранати наступальної дії типу РГН та ударно-дистанційний запал (УДЗ) до ручних гранат типу РГН (РГО) поєднувались конструктивно (по різьбовому з`єднанню) та у зібраному стані були бойовою ручною осколковою гранатою наступальної дії типу РГН, що належала до категорії боєприпасів.

Корпус бойової ручної осколкової гранати наступальної дії типу РГН та ударно-дистанційний запал (УДЗ) до ручних гранат типу РГН (РГО) поєднувались конструктивно (по різьбовому з`єднанню) та у зібраному стані були придатні для здійснення вибуху після видалення запобіжної чеки та вивільнення важеля, тим самим, вчинив носіння бойових припасів, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

В подальшому, 18.06.2020 року в період часу з 15.09 год. до 15.44 год., під час особистого обшуку затриманого ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 Кропивницький, АДРЕСА_3 . Університетський, АДРЕСА_4 , біля магазину «Файномаркет», в належній ОСОБА_1 сумці синього кольору, яку він тримав при собі, виявлено та вилучено предмет, ззовні схожий на корпус гранати типу РГН та предмет, схожий на підривач до гранати, які згідно з висновком експерта № 62/812 від 18.06.2020 є корпусом бойової ручної осколкової гранати наступальної дії типу РГН та ударно-дистанційний запал (УДЗ) до ручних гранат типу РГН (РГО). Корпус гранати РГН був споряджений вибуховою речовиною гексоген. Вибухова речовина, якою був споряджений корпус гранати РГН була придатна до вибухового перетворення. Корпус бойової ручної осколкової гранати наступальної дії типу РГН та ударно-дистанційний запал (УДЗ) до ручних гранат типу РГН (РГО) поєднувались конструктивно (по різьбовому з`єднанню) та у зібраному стані були бойовою ручною осколковою гранатою наступальної дії типу РГН, що належала до категорії боєприпасів.

Корпус бойової ручної осколкової гранати наступальної дії типу РГН та ударно-дистанційний запал (УДЗ) до ручних гранат типу РГН (РГО) поєднувались конструктивно (по різьбовому з`єднанню) та у зібраному стані були придатні для здійснення вибуху після видалення запобіжної чеки та вивільнення важеля.

Таким чином, встановлено достатність підстав для повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто, у вчиненні носіння, придбання бойових припасів, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

Прокурор під час розгляду клопотання підтримав, просив його задовольнити, посилаючись на обґрунтованість підозри, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що викладені в клопотанні та неможливість їх запобігання, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Слідчий підтримав позицію прокурора.

Захисник в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, вказавши, що матеріали клопотання не містять достатніх доказів існування оголошених ризиків. Крім того, підозрюваний має постійне місце проживання, а тому просив обрати більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, а саме домашній арешт.

Підозрюваний під час розгляду підтримав позицію захисника, вказавши, що буде виконувати всі вказівки досудового розслідування.

Заслухавши учасників та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.

18.06.2020 о 14:24 год. ОСОБА_1 затриманий в порядку ст.208 КПК України.

19.06.2020 року ОСОБА_1 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Крім того, згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Дослідивши матеріали справи за клопотанням слідчого, слідчий суддя приходить до висновку, що органом досудового слідства ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке 09.06.2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020120000000173.

Причетність ОСОБА_1 до оголошеної підозри, підтверджується протоколом допиту свідка, протоколом пред`явлення для впізнання за фотознімками, протоколом особистого обшуку, висновком експерта, протоколом допиту підозрюваного (а.к. 11-15, 19-20, 27-30,16-18, 24-25, 31-32, 38-39).

Вирішуючи питання щодо наявності обґрунтованої підозри, слідчий суддя зазначає, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі-ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Водночас, практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.

Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

Наявні матеріали на думку слідчого судді свідчать, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що ОСОБА_1 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.

Відповідно до ст.12 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 є тяжким, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Зазначаючи про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий обґрунтовано послався на ризики, які передбачені п.п.1, 3 та 5 ст.177 КПК України, враховуючи можливість підозрюваним ухилятися від кримінальної відповідальності, оскільки через тяжкість кримінального правопорушення по якому оголошено про підозру, зібраних у справі доказів та можливе покарання у разі доведення його провини, свідчать про те, що останній може вчинити спробу направлену на ухилення від кримінальної відповідальності та суду; можливість підозрюваним впливати на свідків, які в судовому засіданні ще не допитувалися; можливість підозрюваним вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, про те, відповідно до ст. 89 КК України не має судимості.

Крім того, слід зазначити, що з відкритих джерел встановлено, що на даний час в Шевченківському районному суді м. Києва перебувають матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопрушень, передбачених ч.2 ст. 309, ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 317 КК України та відносно останнього неодноразово ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва застосовано привід, у зв`язку із неприбуттям у судові засідання.

Вказане свідчить, що більш м`які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України, не зможуть забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, а також запобігти встановленим ризикам, а тому не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.

Отже, застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за вказаних обставин справи та серйозністю висунутої проти нього підозри, з урахуванням встановлених ризиків, на думку слідчого судді, не є надмірним та таким, що принижує її гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Усі наведені обставини у їх сукупності, навіть із урахуванням наявного у підозрюваного постійного місця проживання, співпраця зі слідством, не дають достатніх підстав застосувати відносно нього більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою строком на 60 днів, тобто в межах строку досудового розслідування.

Згідно ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим кодексом.

З урахуванням встановлених обставин кримінального правопорушення, особи підозрюваного, його соціальних зв`язків та положень ч.5 ст.182 КПК України, слідчий суддя вважає можливим визначити заставу у 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Керуючись ст.ст.176-197, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ :

клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме з 14 години 24 хвилини 18.06.2020 р. до 14 години 24 хвилини 16.08.2020 р.

Визначити розмір застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 84 080 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок: рахунок отримувача № UA458201720355279001000002505, отримувач коштів ТУ ДСА України в Кіровоградській області, ЄДРПОУ 26241445, банк отримувача ДКСУ, м. Київ. Призначення платежу: забезпечення виконання рішення згідно статті 182 КПК України по справі № 12020120000000173 від 09.06.2020 року.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_1 - з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 на строк до 16.08.2020 року наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду;

- не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора або суду із населеного пункту, в якому він зареєстрований і проживає;

- утриматися від спілкування зі свідками та іншими учасниками у даному кримінальному провадженні, за винятком участі в процесуальних діях під час досудового розслідування та у суді;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ч.ч.8, 9 ст.182 КПК України у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Дата закінчення дії ухвали – 16.08.2020 р.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя

Ленінського районного суду

м. Кіровограда Євгеній Борисович Безсмолий