Ухвала суду № 89980810, 16.06.2020, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/2089/20

провадження № 1-кп/208/513/20

УХВАЛА

16 червня 2020 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бондаренко Н.О.

при секретарі Трусовій А.І.

за участю: прокурора Сушкової К.Є.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Піцика Р.В.

у відкритому судовому засіданні розглянувши матеріали кримінального провадження № 12020040160000418 від 07.03.2020 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України.

Під час досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд –

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Заводського районного суду місті Дніпродзержинська знаходиться кримінальне за обвинуваченням ОСОБА_1 обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України, під час судового розгляду до обвинувачених ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, термін дії якого спливає 04.07.2020 р.

У судовому засіданні прокурор висловив думку про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , оскільки ризики, визначені ст.177 КПК України не зменшилися, ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, а також те, що він може спробувати переховуватися від суду, впливати на свідків та потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків і виконання процесуальних рішень.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Піцик Р.В. проти задоволення вказаного клопотання, вважають, що обвинуваченому можливо обрати інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою - домашній арешт, ризики прокурором не доведені, ОСОБА_1 не переховувався не перешкоджав досудовому слідству.

При вирішенні вказаного питання судом приймається до уваги те, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, тяжкість можливих наслідків уникнення від слідства і серйозність пред`явленого обвинувачення, необхідність попередити тиск на свідків. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.29 Конституції України, ніхто не може триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно вимог ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігти вчинення особою правопорушення або втечу після його вчинення.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження, передбачені ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так у рішенні ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (пункті 175) зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також див. рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, SeriesA,№ 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

При розгляді вказаного питання, суд виходить з того, що в наявності обґрунтована підозра про вчинення ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України, та на даній стадії судового розгляду суд не має повноважень давати оцінку доказам щодо їх достатності та допустимості.

Згідно ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому суд має керуватися практикою ЄСПЛ, а саме тим, що оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня ( ОСОБА_2 v. ОСОБА_3 (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню ( ОСОБА_4 v ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 проти Молдови) § 58).

Також суд враховує, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Як відображено у рішеннях ЄСПЛ, аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними» (Boicenco v. Moldova (Бойченко проти Молдови) § 142; Khudoyorov v. Russia (Худойоров проти Росії), § 173), але повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин заявника, які виправдовують його тримання під вартою ОСОБА_7 ), § 179).

Суд вважає, оскільки обвинувачений не має постійного місця роботи, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, то може ухилитися від суду, а при наявності обґрунтованої підозри, та тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним, обвинувачений може переховуватися від суду, таким чином, суд приходить до висновку, що існує ризик втечі обвинуваченого та ухилення від правосуддя.

Крім того, суд бере до уваги що обвинувачений вже не вперше притягається до кримінальної відповідальності, тобто останній не дотримуються норм суспільної моралі та загальноприйнятих правил поведінки у соціумі, а отже можуть вчинити новий злочин.

Також судом прийнято до уваги ту обставину, що по справі допитані не всі свідки з боку обвинувачення, а отже існує ризик того що обвинувачений, перебуваючи на свободі зможе вчинити спроби незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою викривлення їх показань для уникнення покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що раніше обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, тому строк тримання під вартою обвинуваченого має бути продовжений, а суспільний інтерес, у даному випадку, превалює над правом обвинуваченого на свободу. Від цього підстав для зміни запобіжного заходу на даний час немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.139, 140, 143, 177, 178, 183, 331 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовжити строк тримання під вартою до 13.08.2020 включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

На ухвалу про продовження терміну тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська протягом 7 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Суддя Н.О. Бондаренко