Рішення № 89978922, 17.06.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я (ЗАОЧНЕ)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.06.2020 Справа №607/5162/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Сташків Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Облещук О.В.,

з участю представника позивача Маракіної О.Г . ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України», банк) звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), розмір якої станом на 13 лютого 2020 року становить 30526,40 грн., у тому числі: 22763,19 грн. - основна заборгованість; 4599,49 грн. - проценти за користування кредитом; 1420,42 грн. - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу; 918,04 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 310,54 грн. - три відсотки річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), 116,89 грн. - три відсотки річних за несвоєчасне погашення процентів, комісії за користування кредитом; 213,57 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 184,26 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів, комісії за користування кредитом.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 21 вересня 2018 року між банком та відповідачем укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання (далі - Договір, ДКБО) №531997220 від 21 вересня 2018 року. Згідно з цією заявою відповідач беззастережно приєднався до ДКБО в редакції, яка на день підписання заяви на приєднання розміщена на інтернет-сторінці банку та уклав з банком договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку. На підставі вказаної заяви банк відкрив на ім`я відповідача поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях на умовах тарифного пакету «Мій комфорт», Тарифів за користування платіжною карткою, розміщених на сайті банку та на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщенні установ банку. Відповідно до заяви про встановлення відновлювальної кредитної лінії від 21 вересня 2018 року відповідачу надано кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії на картковий рахунок № НОМЕР_1 з параметром кредитування в розмірі 33000 грн. 23 вересня 2018 року банком надано відповідачу платіжну картку типу «Моя карточка». Відповідно до п.п. 6.6. умов ДКБО процентна ставка за кредитом є фіксованою і складає 38 відсотків річних за користування кредитним коштами. Відповідач належним чином умов договору не виконував, своєчасно не повернув банку кредитні кошти, у тому числі відсотки за користування кредитом. А тому, за таких обставин, банк має право на стягнення з відповідача основної заборгованості, процентів за користування кредитом; пені за несвоєчасне погашення основного боргу та за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; трьох відсотків річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) та за несвоєчасне погашення процентів, комісії за користування кредитом, а також втрат від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) та за несвоєчасне погашення процентів, комісії за користування кредитом.

Посилаючись на наведене, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою судді від 16 квітня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 13 травня 2020 року на 15 год. 00 хв.

У зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання у зазначену дату і час розгляд справи відкладено на 17 червня 2020 року на 11 год. 00 хв.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, обгрунтовуючи їх тими ж мотивами, що викладені в позовній заяві, просила позов задовольнити, не заперечила проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, повторно в судове засідання не з`явився, не повідомивши про причини неявки. Відзиву на позов від відповідача не надходило.

За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву, а представник позивача не заперечила проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

21 вересня 2018 року між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання №531997220 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки).

Відповідно до п. 3.1. вказаної заяви про приєднання відповідач підписанням цієї заяви беззастережно приєднався до договору в редакції, яка на день підписання цієї заяви на приєднання розміщена на інтернет-сторінці банку www.oschadbank.ua та уклав з банком договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку, кредитного договору.

Згідно з п. 5.1. заяви про приєднання, ця заява про приєднання є невід`ємною частиною договору, підписанням цієї заяви про приєднання клієнт підтверджує, що між ним та банком досягнута згода щодо всіх істотних умов договору.

Відповідно до п. 6.4. заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту), яка є складовою частиною заяви про приєднання №531997220 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), з 26 вересня 2018 року банк встановив відповідачу кредит у сумі 33000 грн. та згідно з п. 6.3 заяви строк кредитування становить 60 місяців.

Згідно з п.п. 6.6.1. п. 6.6. заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту), процентна ставка за кредитом є фіксованою і складає 38 процентів річних за користування кредитними коштами у всіх випадках, крім випадку користування кредитними коштами протягом Грейс-періоду та випадку припинення трудового договору між клієнтом то організацією або розірвання договору зарплатного проекту, укладеного між банком та організацією, відрахування та/або закінчення навчання клієнта у навчальному закладі.

Пунктом 6.7 заяви визначено, що клієнт щомісячно здійснює часткове повернення кредиту в розмірі 5% від суми заборгованості за кредитом.

Відповідно до таблиці визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки станом на 21 вересня 2018 року, з якою ознайомився та підписав відповідач, підписуючи заяву про приєднання №531997220, вбачається, що вартість кредиту визначається, виходячи з розміру суми кредиту та процентів за користування ним. Як пояснила представник позивача в судовому засіданні, у таблиці наведені не конкретні суми, отримані відповідачем за договором, а максимальні, які на той час надавались банком за таким видом договорів, і ця таблиця відображає принцип визначення вартості кредиту.

За наслідком підписання відповідачем зазначеної заяви про приєднання №531997220 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) банк надав відповідачу кредит у розмірі 33000 грн. шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Отримані кредитні кошти відповідач у повному обсязі не повернув.

Згідно з наданим банком розрахунком станом на 13 лютого 2020 року розмір заборгованості відповідача складає 30526,40 грн., у тому числі: 22763,19 грн. - основна заборгованість; 4599,49 грн. - проценти за користування кредитом; 1420,42 грн. - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу; 918,04 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 310,54 грн. - три відсотки річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту), 116,89 грн. - три відсотки річних за несвоєчасне погашення процентів, комісії за користування кредитом; 213,57 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 184,26 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів, комісії за користування кредитом.

Також позивачем надано копії договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у редакціях станом на 03 вересня 2018 року та на 12 лютого 2020 року, якими передбачено право банку у випадку невиконання клієнтом чи виконання ним не в повному обсязі зобов`язань перед банком нараховувати та стягувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує такі норми права:

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до вимог ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Державний ощадний банк України»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

В силу ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з вимогами ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту), яка є складовою частиною заяви про приєднання №531997220 підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді сплати неустойки (пені) за порушення зобов`язання (невиконання чи виконання зобов`язання в повному обсязі.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 6.6.1 заяви, підписаної відповідачем, стягнути й пеню за несвоєчасне та не в повному обсязі виконання умов договору.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги на стягнення пені, в тому числі розмір і порядок її нарахування, окрім наданого розрахунку заборгованості, посилається на договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, стверджуючи, що відповідач приєднався до нього, підписавши заяву, а тому повинен виконувати його умови.

В заяві про приєднання №531997220 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), підписаній відповідачем 21 вересня 2018 року зазначено, що відповідач приєднався до договору в редакції, яка на день підписання цієї заяви на приєднання розміщена на інтернет-сторінці банку www.oschadbank.ua та уклав з банком договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку, кредитного договору.

Наданою позивачем копією договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у редакції станом на 03 вересня 2018 року передбачено право банку у випадку невиконання клієнтом чи виконання ним не в повному обсязі зобов`язань перед банком нараховувати та стягувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (пункт 1.24).

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме такі умови договору розумів відповідач, оскільки з заяви не вбачається, що він ознайомлювався саме з письмовою копією договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка долучена до матеріалів справи, оскільки він, як слідує з заяви про приєднання №531997220, зобов`язався ознайомитись із договором на сайті банку, однак, жодних доказів про те, який саме договір був розміщений на сайті банку та чи містив він умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені), при цьому саме у зазначеному в тих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірі й порядку нарахування, судом не здобуто.

Суд також вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб неодноразово, майже щомісяця кожного року, вносились зміни, що вбачається із копій цих договорів, наданих позивачем до матеріалів справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), до якого від приєднався згідно з заявою про приєднання №531997220, надана позивачем копія договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У таблиці визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки станом на 21 вересня 2018 року, з якою ознайомився та підписав відповідач, підписуючи заяву про приєднання №531997220, вартість кредиту визначається, виходячи лише з розміру суми кредиту та процентів за користування ним.

Наданий позивачем договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб з огляду на його мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору щодо можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, - заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ним, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року №342/180/17, у якій зазначено, що умови договору, які розміщені на сайті банку та не підписані відповідачем, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зауважила, що пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно реалізувати своє право бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг, та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору банк дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, висновки, викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. №342/180/17, повинні бути враховані при застосуванні норм права до спірних правовідносин у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Так, на підставі наданого позивачем розрахунку заборгованості судом установлено, що фактично отримані та використані відповідачем коедитні кошти в розмірі 22763,19 гривень та 4559,49 гривень процентів за користування кредитом у розмірі 38% річних, як це передбачено п.п. 6.6.1 заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту), яка є складовою частиною заяви про приєднання №531997220, у добровільному порядку АТ «Державний ощадний банк України» не повернуті.

Розрахунком заборгованості підтверджено, що відповідачем було прострочено повернення чергової частини кредиту, у звязку з чим банк набув права вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, тому до стягнення з відповідача підлягає 22763,19 гривень основної заборгованості та 4559,49 гривень процентів за користування кредитом у розмірі 38% річних.

Відтак, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України підстав стягнення з відповідача 3% річних не встановлено, але внаслідок несвоєчасного повернення відповідачем платежів у розмірі, в якому вони підлягали сплаті щомісячно, позивач набув право на отримання суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, в тому числі 213,57 гривень інфляційних втрат за несвоєчасне погашення основного боргу та 184,26 гривень інфляційних втрат за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

Вимоги позивача про стягнення пені за несвоєчасне погашення основного боргу в розмірі 1420,42 грн. та пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом у розмірі 918,04 грн. до задоволення не підлягають, оскільки їх сплата умовами заяви про приєднання №531997220 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), не передбачена, а договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб відповідачем не підписаний, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 21 вересня 2018 року шляхом підписання заяви про приєднання№531997220, складовою якої є заява на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту). Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Таким чином позов підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення з відповідача в користь позивача фактично отриманих та використаних відповідачем кредитних коштів, процентів за користування ними та інфляційних втрат за несвоєчасне погашення боргу і процентів - у загальному розмірі 27760 гривень 51 копійка.

У зв`язку з частковим задоволенням позову відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути 2102 грн.понесеного судового збору.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 280, 281-284, 289, 352, 354-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»заборгованість за кредитом, отриманим на підставі заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту) від 21 вересня 2018 року, в розмірі 27760 (двадцять сім тисяч сімсот шістдесят) гривень 51 копійка, з яких: 22763,19 гривень основної заборгованості, 4559,49 гривень процентів за користування кредитом, 213,57 гривень інфляційних втрат за несвоєчасне погашення основного боргу та 184,26 гривень інфляційних втрат за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»2102 гривні сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Повне рішення суду складено 22 червня 2020 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», вул. Госпітальна, 12-Г м. Київ, код ЄДРПОУ 00032129.

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Головуючий суддяН. М. Сташків