Рішення № 89977837, 09.06.2020, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/1018/20

Провадження № 2/444/673/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Ясиновський Р. Б.

секретар судового засідання Мачіха Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовква цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом. Просить:

- якщо суд прийде до висновку про пропуск ним строку звернення до суду з цим позовом, поновити його як пропущений з поважних причин;

- звільнити позивача від сплати судового збору під час розгляду справи;

- зобов`язати поновити позивача на посаді юрист - консультанта Річківської сільської ради з 18.09.2018 року;

- визнати протиправним та скасувати, внести зміни в розпорядження сільського голови №304 від 18.09.2018 року;

-стягнути з відповідача Річківської сільської ради на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.09.2018 року по день прийняття рішення;

-стягнути з відповідача Річківської сільської ради на користь позивача ОСОБА_1 доплату за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника за період 31.03.2016 року по 29.08.2018 року.

Обгрунтовує свої позовні вимоги наступним. Він був прийнятий на посаду юрист - консультанта Річківської сільської ради на 1 ставку згідно розпорядження сільського голови № 40 від 03.02.2015 року (запис в трудовій книжці НОМЕР_1 ), за трудовим договором на строк до 03.02.2021 року, під час перебування на службі в ОМС він добровільно виявив бажання укласти контракт на військову службу терміном на 5 років з військовим формуванням з правоохоронними функціями Національною гвардією України, під час дії особливого періоду в Україні.

Зазначає, що розпорядженням сільського голови № 304 від 18.09.2018 року (запис в трудовій книжці НОМЕР_1 ), він був звільнений з посади юрист - консультанта Річківської сільської ради за згодою сторін, так як роботодавець не брав до уваги його заяву про увільнення від 29.08.2019 року, та на день звільнення (увільнення) він не мав контракту на руках, тільки довідку (№ 426) про зарахування на військову службу, на наступний день був зарахований в списки військової частини 4114 ЗОТО НГУ, наказ № 211 від 19.09.2018 р.

В заяві від 18.09.2018 року він вказав, що вступає добровільно на військову службу (за контрактом) для осіб офіцерського складу, що зазначено в заяві та додана копія довідки від 28.08.2018 № 426.

Зазначає, що з розпорядженням сільського голови № 304 від 18.09.2018 його ніхто не ознайомив під підпис.

Вважає своє звільнення незаконним, так як 17.08.2018 року між ним та командувачем Національної гвардії України генерал - полковником А.Ю. Аллеровим укладено контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб офіцерського складу терміном 5 років, згідно Наказу № 127 по особовому складу командувача Національної гвардії України. Розпорядженням сільського голови № 103 від 31.03.2016 року, на нього були покладені обов`язки по здійсненню реєстрації місця проживання, місця перебування та зняття з реєстрації.

Розпорядженням сільського голови № 290 від 29.08.2018 року обов`язки по здійсненню реєстрації місця проживання, місця перебування та зняття з реєстрації, з нього були зняті у зв`язку з увільненням для проходження військової служби за контрактом, що зазначено в розпорядженні.

Звертає увагу, що саме 29.08.2018 року сільський голова видав розпорядження № 290 від 29.08.2018 р., в якому в пункті 1 вказано у зв`язку з увільненням для проходження військової служби за контрактом, тому про заяву про увільнення від 29.08.2018 (з додатками) знав і отримав, тільки не реєстрував і не виконував.

В особовій картці форма № П-2ДС на 4 сторінці немає відмітки про отримання трудової книжки та підпису власника трудової книжки.

Крім основної роботи, обов`язків передбачених в трудовому договорі, посадовій інструкції, з 31.03.2016 року по 29.09.2018 року він виконував обов`язки по здійсненню реєстрації місця проживання, місця перебування та зняття з реєстрації, за це він не отримував заробітної плати, премій, надбавок, відпустки, а робота займала великий обсяг інформації, звітів, відомостей, заяв та додатковий час роботи.

Вважає, що роботодавець мав проводити доплату праці, так як в тій самій установі поряд з основною роботою, обумовленою трудовим договором, він виконував обов`язки за іншою професією (посадою) або обов`язки тимчасово відсутнього працівника згідно статті 105 КЗпП України.

Вказує, що роботодавець не дотримався вимог передбачених ст.ст. 5-1, 105, 119, 265 КЗпП України. Крім цього, вважає, що порушено ст. 19, 144 Конституції України Зазначає, що визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України «Про оборону України», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними актами. Загальні умови укладення контракту на проходження військової служби визначені статтею 19 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Пунктом 3 частини першої статті 36 КЗпП України встановлено, що підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу. За змістом статті 119 КЗпП України, у редакції Закону України від 06 грудня 2016 року № 1769-УІІІ, на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Стверджує, що роботодавець не дотримався наказу Міністерства праці України N 58 від 29.07.93 р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 17 серпня 1993 р. за N 110 Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме пункту 2.5. З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов`язаний ознайомити працівника під розписку.

Крім цього, вважає, що він звернувся до суду в межах строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України, оскільки у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь- яким строком.

Разом з тим, зазначив, що якщо суд вважає, що строк звернення до суду ним пропущено, то просить його поновити, враховуючи те, що лист відповідь на запит від 06.12.2019 року від Річківської сільської ради про надання копій документів, надійшов до нього 13.12.2019 року на електронну скриньку, а відповідь на заяву від 12.12.2019 року, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, направлену відповідачу 16.12.2019 року (про що свідчать документи відправки в справі) він так і не отримав, де відповідач порушив термін розгляду визначений Законом України «Про звернення громадян».

Стверджує, що Річківською сільською радою були неодноразово порушені його законні, Конституційні та трудові права. Про це свідчить бездіяльність органу місцевого самоврядування як це зазначено в ст. ст. 74, 76, 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме: незаконне звільнення; невчасна відповідь на запит про інформацію від 06.12.2019; ненадання відповіді на заяву від 12.12.2019; неознайомлення з розпорядженням про звільнення під підпис; неповідомлення про виплату зазначених сум; непроведений розрахунок в день звільнення.

Крім цього, зазначає, що 31.01.2020 року звернувся з позовною заявою про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди до Львівського окружного адміністративного суду справа №380/1008/20. Ухвалою у справі від 22.04.2020 року закрито провадження у справі. Вказані вище документи отримав на електронну скриньку 28.04.2020 року.

У зв`язку із вищенаведеним, просить позов задоволити.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив. Просить задоволити.

Представник відповідача Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області - Зінько Р.В., адвокат відповідача - Блонський М.А. в судовому засіданні заперечили проти задоволення позову із підстав, наведених у поданому відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив. Вказують, що вимоги позивача є безпідставними та необгрунтованими, не підтверджуються жодними доводами та доказами. Просять відмовити у задовленні позову.

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а від так, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що між сторонами існували трудові відносини, а саме ОСОБА_1 був прийнятий на посаду юрист-консультатнта з 03 лютого 2015 р. на підставі розпорядження сільського голови Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області Зінько Р.В. від 03 лютого 2015 р. №40.

18 вересня 2018 року ОСОБА_1 було подано на адресу сільського голови Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області Зінько Р.В. заяву, в якій він просить звільнити його із займаної посади юрист-консультанта за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Також в цій заяві ОСОБА_1 просив надати йому вихідну допомогу відповідно до ст. 44 КЗпП України, так як він вступає на військову службу за контрактом добровільно для осіб офіцерського складу.

Така заява написана позивачем ОСОБА_1 власноручно і подана в Річківську сільську раду Жовківського району Львівської області 18.09.2018 р., вх. №434.

Зазначення в заяві інформації про вступ на військову службу стосується виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв`язку із передбаченим ст. 44 КЗпП України.

Позивач визнає, що він особисто та самостійно подав заяву про звільнення за згодою сторін.

Від так, встановлено, що позивачем самостійно написано та подано заяву до Річківської сільської ради про звільнення його з посади за п. 1 ст. 36 КЗпП України.

На підставі цієї заяви 18 вересня 2018 р. сільським головою було винесено розпорядження №304, про наступне: 1. Звільнити ОСОБА_1 з посади юриста-консультанта Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України з 18 вересня 2018 року згідно поданої заяви і за згодою двох сторін; 2. Розірвати трудовий дорговір від 03 лютого 2015 року б/н та додаткову угоду до трудового договору від 02 лютого 2018 року б/н за за згодою сторін з 18.09.2018 року; 3. Бухгалтеру сільської ради провести розрахунок.

Від так, з позивачем було проведено розрахунки, виплачено йому заробітну плату та інші належні виплати, видано трудову книжку.

Подаючи заяву про звільнення його з посади ОСОБА_1 розумів, що фактичним наслідком вчинення ним такої дії є припинення з ним трудових відносин.

Встановлено, що оскільки роботодавець Річківська сільська рада Жовківського району Львівської області не заперечувала проти припинення трудових відносин з ОСОБА_1 , то таке було оформлене винесенням розпорядження сільського голови від 18.09.2018 р. №304 та відповідно ОСОБА_1 було звільнено з посади.

Судом встановлено, що трудову книжку позивачем було отримано в день звільнення 18.09.2018 року.

Доводів з приводу того, чому відповідач отримавши письмову заяву ОСОБА_1 від 18.09.2018 р. про звільнення з посади не повинен був його звільняти, позивач не наводить.

З роз`яснення Головного управління Держпраці у Львівській області від 21.02.2019 року № 1930/4/14-04 вбачається, що позивачу було надано відповідь на його запит, а саме роз`яснення з питання законності його звільнення за п. 1 ст. 36 КЗпП України, і зазначено, що оскільки на час укладення позивачем контракту на військову службу осіб офіцерського складу він не був працівником органу місцевого самоврядування, то на нього не поширюється дія статті 119 КЗпП України в частині збереження місця роботи, посади та середнього заробітку. Також позивача повідомлено, що трудовий договір може бути розірваний за п. 1 ст. 36 КЗпП України, коли працівник та роботодавець дійшли згоди про звільнення. Така домовленість може бути зафіксована відповідними документами (заява працівника про звільнення з роботи за угодою сторін, наказ про звільнення працівника). Що і мало місце в цьому випадку.

Разом з тим, позивач був зарахований на військову службу 19.09.2018 року, тобто станом на 18.09.2018 р. він на військовій службі не перебував, а тому, не мав права на застосування до нього гарантій передбачених ст. 119 КЗпП України.

Позивач вступив на військову службу після 18.09.2018 р. В цей день 18.09.2018 р. ОСОБА_1 подав декларацію як кандидат на посаду командира взводу у військову частину, тобто станом на 18.09.2018 р. ОСОБА_1 ще не вступив на військову службу, а лише бажав здійснити таку дію. Це підтверджується і долученим позивачем наказом командира військової частини та його посвідченням про дату прийняття на військову службу.

Тому доводи позивача, що він станом на 18.09.2018 р. був зарахований на військову службу за контрактом є безпідставними та суперечать наданим доказам. Долучений позивачем контракт на проходження військової служби не містить дати його укладення і відповідно зарахування ОСОБА_1 на військову службу, що теж свідчить про укладення такого після 18.09.2018 р.

Крім цього, на заяві від 29.08.2019 року до Річківської сільської ради відсутня відмітка уповноваженої особи про її прийняття та відсутні будь-які інші докази того, що позивач взагалі подавав таку заяву.

Наведена позивачем практика Верховного Суду не може враховуватися при розгляді даної справи, оскільки висновки Верховного Суду в цих спорах зроблені щодо позивачів, які подали заяви про їх увільнення від військової служби на підставі ст. 119 КЗпП України, проте роботодавці не виконали таких та розірвали з ними угоду на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України та в іншій справі п. 3 ст. 36 КЗпП України.

Щодо стягнення з відповідача доплати за суміщенні професій, то такі є безпідставними, оскільки позивачем не виконувалась робота за суміщенням посад, тобто він не виконував роботу тимчасово відсутнього працівника чи роботу за іншою посадою. Оскільки посада юриста в сільській раді не передбачала значного обсягу роботи, кількість судових справ за участю Річківської сільської ради є незначний (всього три судові справи за період трудової діяльності позивача), претензійно-позовна робота фактично не ведеться як така, договірна також, тому виконання цих обов`язків позивачем не передбачало збільшення посадових обов`язків чи збільшення робочого часу позивача.

Відсутність суміщення посад та покладання на позивача роботу тимчасово відсутнього працівника чи роботу за іншою посадою підтверджується копіями штатних розписів відповідача за 2016-2018 рр., з яких не вбачається наявність окремої посади особи, яка здійснює функції з реєстрації місця проживання громадян.

Крім цього, як вбачається з долучених позивачем документів, зокрема рішення Річківської сільської ради від 29.07.2016 р. №97 "Про збільшення заробітної плати юристу- консультанту Річківської сільської ради ОСОБА_1 " позивачу було збільшено заробітну плату на суму 1500,00 грн. з 01.08.2016 р. Також позивач неодноразово преміювався за період його роботи, що стверджується копіями розпоряджень з приводу цього.

Підстав для поновлення позивача на роботі, враховуючи, що він добровліьно особисто написав заяву про його звільнення з такої 18.09.2018 р., немає і позивачем не наведено.

З врахуванням встановленого під час розгляду справи, підстав та обставин, за яких було звільнено ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про відмову у повному обсязі в задоволені позову ОСОБА_1 до Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Крім цього, позивачем пропущено передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України місячний строк для звернення з заявою про вирішення трудового спору до суду і його клопотання про поновлення пропущеного строку не підлягає до задоволення, оскільки позивач у позовній заяві не наводить жодних поважних причин поновлення пропущеного строку на звернення до суду, а сам по собі факт посилання позивача на поважність причин пропуску строку позовної давності не може свідчити про поважність таких, а повинен бути доведений доказами.

Позивач надав роз`яснення Головного управління держпраці у Львівській області від 21.02.2019 р. (додаток №16) з якого вбачається, що позивач вже на момент подання запиту до держпраці знав про своє звільнення з займаної ним посади за угодою сторін. Крім цього, на дату звільнення позивачем отримав трудову книжку із записом про звільнення та зазначенням підстави припинення трудових відносин. Також позивач сам вказує, що 06.12.2019 р. подав запит до відповідача, а 13.12.2019 р. заяву про поновлення його на роботі.

Зважаючи на наведені відповідачем доводи, позивачем без поважних причин пропущено строк на звернення до суду, підстав для поновлення такого не вбачається, позивач був законно звільнений з роботи з дотримання вимог законодавства про працю та прав і гарантій працівника, доводи позовної заяви таких висновків не спростовують, а тому позовна заява не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 23, 141, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволені позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З врахуванням Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та п.3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину".

Суддя: Ясиновський Р. Б.