Рішення № 89974707, 18.06.2020, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 18.06.2020 Справа № 554/4644/20

Провадження №2/554/1576/2020

РІШЕННЯ

іменем України

18 червня 2020 року м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого судді Андрієнко Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Карабаш О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), про зняття арешту з майна,-

В С Т А Н О В И В :

29 травня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить зняти арешт, накладений постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Полтаві від 09 квітня 2012 року в рамках виконавчого провадження №31770392 на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Позов мотивований тим, що позивач не є стороною виконавчого провадження по стягненню з відповідача ОСОБА_2 коштів, та його вимоги про звільнення майна з-під арешту ґрунтуються на праві власності на нього. Так, 09 квітня 2012 року постановою державного виконавця було накладено арешт на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , що належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 13 квітня 2009 року, укладеного з ОСОБА_2 . Вважає, що даний арешт було накладено незаконно, оскільки на момент винесення постанови вказане майно не належало боржнику і державний виконавець не пересвідчився в цьому. Разом із тим, згідно з витягом реєстру речових прав від 30.03.2020 року арешт накладався саме на майно ОСОБА_2 , яка вказана виконавцем як власник квартири. На письмове звернення до Шевченківського ВДВС з питання зняття арешту позивачу надано відповідь про те, що арешт накладався в рамках виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів згідно судового наказу та дане виконавче провадження було завершено 08.05.2013 року, у знятті арешту було відмовлено. На підставі викладеного, вважає, що арешт має бути знятий на підставі рішення суду, у зв`язку з чим звернувся за судовим захистом із вказаним позовом.

01 червня 2020 року ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.19-20).

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явились, надавши суду клопотання про розгляд справи без їх участі (а.с.27, 28), позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала на адресу суду заяву, у якій повідомила, що у 2009 році продала квартиру ОСОБА_1 , до цього майна відношення не має, у зв`язку з чим позовні вимоги про зняття арешту з майна підтримує, вража їх законними, а також просить проводити судове засідання за її відсутності (а.с.29).

Представник відповідача Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду повідомлені належним чином (а.с.23), відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні в Шевченківському відділі державної виконавчої служби у м.Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) перебувало виконавче провадження №31770392 з виконання судового наказу №2-6262/09 від 24.07.2009 року, виданого Шевченківським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Житловий альянс» заборгованості в розмірі 46201 грн. 27 коп. 08 травня 2013 року державним виконавцем вказане виконавче провадження завершено згідно з п.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» з правом повторного пред`явлення в строк, передбачений законом.

09 квітня 2020 року під час примусового виконання вказаного виконавчого документа постановою державного виконавця накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

Станом на 12 травня 2020 року виконавчий документ стягувачем повторно не пред`явлений. Разом із тим, виконавче провадження знищене за закінченням терміну зберігання (а.с.6).

Також судом установлено, що 28 травня 2012 року на підставі постанови державного виконавця Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ Безпалої А.М. від 09 квітня 2012 року в межах виконавчого провадження №31770392 про арешт майна боржника ОСОБА_2 та оголошення заборони на його відчуження до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано відповідне обтяження за №12545921 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.8).

Разом із тим, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №207919482 від 30.04.2020 року підтверджується, що з 16 квітня 2009 року право власності на вищевказану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_1 (позивачем по справі) на підставі договору купівлі-продажу ВМВ/889976 від 13.04.2009 року (а.с.7).

На звернення позивача до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про зняття арешту з його майна, начальник відділу своїм листом №51467 від 12 травня 2020 року надав відповідь, в якій вказав, що підстави для зняття арешту на майно, накладеного постановою державного виконавця від 09.04.2012 року, відповідно до ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» в органу ДВС відсутні (а.с.6).

У зв`язку з цим суд вважає зазначити про таке.

Відповідно до ч.ч. 1 і 5 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як вбачається з копії договору купівлі-продажу від 13 квітня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Тимошенко С.М., квартира АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 . Даний договір було зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за №3403509 від 13.04.2009 року. На підставі вказаного правочину за ОСОБА_1 16 квітня 2009 року ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор зареєстровано право власності на нерухоме майно» за №17819 в книзі №134 (а.с.11-12, 13, 14, 15).

Згідно з ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Разом із тим, нормами ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З огляду на те, що боржник у виконавчому провадженні №31770392 ОСОБА_2 не є власником майна, на яке накладено арешт, а власником квартири, яка згідно постанови державного виконавця від 09.04.2012 року перебуває під арештом, є позивач ОСОБА_1 , суд вважає, що на теперішній час відсутня необхідність та будь-які підстави існування арешту нерухомого майна, у тому числі у зв`язку з відсутністю виконавчого провадження, знищення якого за терміном зберігання свідчить про те, що воно було закінчено, а тому накладений арешт підлягав скасуванню. Водночас, існування обтяження у вигляді арешту майна, що належить позивачу на праві приватної власності, створює йому, як законному власнику, перешкоди в реалізації права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не надано доказів на спростування заявлених вимог, а тому позов підлягає задоволенню.

Таким чином, аналізуючи наведені вище обставини та докази в сукупності і взаємному зв`язку, оскільки постановою державного виконавця накладено арешт на майно, яке не належить боржнику, суд дійшов до висновку, що необхідно зняти арешт, накладений на підставі постанови державного виконавця Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ Безпалої А.М. від 09.04.2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на нерухоме майно, а саме квартиру, що належить ОСОБА_1 .

Згідно з ч.2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Оскільки позивач у позовній заяві просив понесені ним судові витрати з відповідачів не стягувати, тому їх розподіл відповідно до ст.141 ЦПК України судом не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст.56, 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 200, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), про зняття арешту з майна задовольнити.

Зняти арешт, накладений постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Полтаві від 09 квітня 2012 року в рамках виконавчого провадження №31770392 на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 25 листопада 1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

відповідач: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), місцезнаходження за адресою: вул.Стешенка, буд.6, м.Полтава, код ЄДРПОУ 34963066;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Комсомольським МВ УМВС України в Полтавській області 11 травня 1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;

Повний текст судового рішення складено 23 червня 2020 року.

Суддя Г.В. Андрієнко