Рішення № 89974528, 22.06.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 22.06.2020

ЄУН 320/5446/19

2/937/325/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря - Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Гречко І.М.,

представника відповідача - адвоката Шаповалової О.В.,

третьої особи - ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

08.07.2019 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом який уточнила під час розгляду та просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки Skoda Octavia, д/н НОМЕР_1 , рік випуску - 2012, білого кольору у сумі 145750 грн., замість її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль, а також судовий збір за подання позову у розмірі 1457,50грн. та за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 384,20грн..

В обґрунтування своїх вимог позивачка вказує на те, що 25.09.2010 вони з відповідачем зареєстрували шлюб. Від даного шлюбу вони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ведення між ними спільного господарства та шлюбні відносини припинені з квітня 2019 року, та за її глибоким переконанням подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає, з того часу вони мешкають окремо. Перебуваючи у шлюбі, ними спільно було придбано автомобіль марки Skoda Octavia, д/н НОМЕР_1 , рік випуску - 2012, білого кольору вартістю 291500грн.. Документів на придбання вказаного автомобіля у неї не має. Оскільки всі вони залишилися у відповідача. Позивач в межах обсягу своїх цивільних прав визначила саме такий спосіб захисту свого порушеного права шляхом стягнення на її користь половини вартості майна в зв`язку з неможливістю поділити дане майно в натурі. Ними не досягнуто згоди щодо питання поділу сумісного майна, а саме сумісно придбаного за час шлюбу автомобілю, що примусило її звернутися до суду.

У судовому засіданні 22 червня 2020 року сторони між собою дійшли згоди щодо визначення вартості транспортного засобу Skoda Octavia, д/н НОМЕР_1 , а саме його вартість становить 8000 тисяч доларів США, гривневому еквіваленті загальна вартість автомобіля складає 200 000 тисяч гривень, у зв`язку з зазначеним позивач просить суд стягнути з відповідача 100 000 тисяч гривень, та 1000 тисячу гривень судового збору на її користь.

31 липня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

20 вересня та 25 жовтня 2019 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшли уточнені позовні заяви в частині обґрунтування позовних вимог в яких позивач зазначила, що згідно листа №31/8/2343/24 від 21.08.21019 спірний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 24.04.2019. Отже спірний автомобіль було відчужено без її відома та згоди, а тому на її користь підлягає стягненню компенсація 1/2 частки ринкової вартості цього автомобіля.

24 жовтня 2019 року ухвалою суду залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

23 січня 2020 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач визначила ринкову вартість спірного автомобіля у розмірі 200000 грн. тим самим уточнивши заявлені нею позовні вимоги. Просила стягнути з відповідача на свою користь половину вартості придбаного ними у період шлюбу автомобіля, а саме у розмірі 100000грн. та судові витрати у розмірі 1000грн., посилаючись на те, що 25.09.2010 вони з відповідачем зареєстрували шлюб. Від даного шлюбу вони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Перебуваючи у шлюбі, ними спільно було придбано автомобіль марки Skoda Octavia, д/н НОМЕР_1 , рік випуску - 2012, білого кольору, вартістю 291500грн. Автомобіль було придбано за кошти її колишнього чоловіка від продажу належного йому автомобіля марки «Пріора», точну суму не пам`ятає, але під час надання пояснень 11 лютого 2020 року зазначила що сума грошових коштів за яки було продано автомобіль «Приора» її чоловіком становить 110 000 тисяч гривень, та це були кошти він продажу майна яке належало її чоловіку до реєстрації ним шлюбу. Іншу частину грошових коштів, яку не вистачало вони взяли у борг у її матері в розмірі 8000 доларів США. Її мати продала будинок, а тому в неї були заощадження. Звернулася вона до своєї матері за грошима 25.10.2017, зобов`язавшись їх повернути до 2020 року. Гроші в борг мати давала, як родині. Разом з чоловіком вони прийшли ввечері до її матері, де в присутності її подруги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , який є її та маминим знайомим, вона дала їм вищевказану суму. На даний час спірний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 24.04.2019. Отже спірний автомобіль було відчужено без її відома та згоди, а тому на її користь підлягає стягненню компенсація 1/2 частки ринкової вартості цього автомобіля. Також просила уточнити, що передача грошових коштів відбувалась у них в квартирі, а не у квартирі її мами, як вона спочатку зазначала.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Гречко І.М., підтримала думку ОСОБА_1 , зазначила, що є всі законні підстави для задоволення позову шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 1/2 вартості спірного автомобіля, а саме у розмірі 100000грн., оскільки спірний автомобіль, який є спільною сумісною власністю подружжя було відчужено без відома та згоди позивачки, а тому на її користь підлягає стягненню компенсація 1/2 частки ринкової вартості цього автомобіля. Крім того, відповідачем не доведено, що кошти у розмірі 110638грн., є його особистою власністю, оскільки продаж відбувалась під час перебування у шлюбі а також відсутні оригінали договору купівлі продажу транспортного засобу, а таму суд не може приймати до уваги його копію.

У судовому засіданні представник відповідача пояснила, що у 2010 році між сторонами було зареєстровано шлюб від якого вони мають дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До шлюбу у відповідача ОСОБА_2 був автомобіль марки «Пріора», який 12.09.2017 було ним продано за 110638грн. На той час відповідач мав намір придбати нове авто, однак коштів було не достатньо, тому він позичив 150000грн. у своєї матері ОСОБА_3 , про що свідчить долучена до позову копія розписки. Тому особисті кошти відповідача були витрачені на придбання спірного автомобіля з яких частина в розмірі 110638 грн. за продаж належного йому автомобілю ВАЗ 217030, інша частина грошових коштів в розмірі 128115 грн., запозичена у його мами. Загальна вартість автомобіля марки Skoda Octavia, д/н НОМЕР_1 , становила 238 753 грн. Оскільки суму боргу він не повернув матері третій особі по справ тому вони між собою домовились, що він в рахунок погашення боргу переоформлює автомобіль на маму, таким чином повернувши борг. Спірний автомобіль не є спільною сумісною власністю подружжя на підставі чого просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні третя особа ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечувала, пояснила, що спірний автомобіль Skoda Octavia, належить її синові ОСОБА_2 , походження коштів на придбання якого пояснила наступним. Одна частина в розмірі 110638 грн. це кошти від продажу автомобіля марки «Пріора», який належав синові до реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 , інша частина це кошти вилучені від продажу квартири батька. Її колишній чоловік жив разом з сином та невісткою. Автомобіль Skoda ОСОБА_8 купувався її сином на потреб родини, на той час вони перебували у шлюбі. Так, з коштів за продану квартиру її чоловік виділив їй 6000доларів США, залишок 4000доларів США її син ОСОБА_9 забрав собі. ІНФОРМАЦІЯ_3 син їй зателефонував з приводу запозичення йому гршових коштів у борг, того ж дня у неї в квартирі була її знайома. В борг синові вона дала 5300 доларів США, що становить 150000грн., про що останній написав розписку. Строк повернення боргу вони обумовили до 03.2019 року. У зв`язку з тим, що у визначений в розписці строк син їй кошти не повернув, вона вирішила переоформити належний йому автомобіль Skoda Octavia на себе. Чи знала її невістка про те, що ОСОБА_9 взяв у неї в борг 5300доларів США їй не відомо.

Так свідок ОСОБА_10 , суду пояснила, що ОСОБА_11 є її донькою. З 2010 року її донька перебувала у шлюбі з ОСОБА_12 . У період шлюбу вони вирішили придбати автомобіль, 25.10.2017 вона позичила їм 8000доларів США зі своїх заощаджень, які вони обіцяли повернути. Дана подія відбувалася в квартирі дітей в присутності свідків. З проханням позики звернувся зять ОСОБА_9 . 8000доларів США вона принесла до дітей додому, вони були в паперовому конверті формату А4. На підтвердження надання коштів у борг вона запропонувала написати розписку. Кошти вона позичила на кілька років, в них була можливість їх повертати.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що ОСОБА_13 її подруга. 25.10.2017 вона їй зателефонувала та попросила бути свідком передачі грошей її мамою ОСОБА_10 їй з чоловіком. При передачі грошей було шість чоловік. Була розмова про повернення коштів протягом трьох років. Гроші були в білому конверті. Передача коштів відбувалась в приміщенні зали квартири родини ОСОБА_14 . Перерахування коштів при ній не відбувалося. Розписка про отримання 8000 доларів США була у ОСОБА_15 в руках. ОСОБА_16 ОСОБА_17 ОСОБА_18 . Потім вона розписалася в розписці, тим самим підтвердивши факт передачі ОСОБА_10 коштів ОСОБА_9 . Як було написано їх прізвище в розписці не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він товаришує з родиною ОСОБА_14 . 25.10.2017 він був присутній при передачі ОСОБА_10 коштів у розмірі 8000 доларів США купюрами по 100 доларів. Прийшов він до ОСОБА_19 та ОСОБА_20 18-00 год. з приводу річниці. ОСОБА_21 , її мати ОСОБА_22 та подруга ОСОБА_23 були на кухні, а вони з ОСОБА_9 пройшли до вітальні. За декілька днів до цього ОСОБА_10 просила його бути свідком при передачі нею коштів. Розписку про отримання коштів ОСОБА_21 писала на тумбочці сидячі на дивані в його присутності. Вона взяла конверт з грошима, а ОСОБА_9 поклав його до сейфу. Автомобіль Skoda Octavia купувався для їх родини.

Свідок ОСОБА_24 суду пояснила, що вона знайома з ОСОБА_3 більше 20 років і була свідком передачі ОСОБА_3 її синові ОСОБА_9 коштів у розмірі 150000грн. Це відбувалося 14.10.2017 вдома у ОСОБА_3 у вітальні. ОСОБА_3 передала ОСОБА_9 три пачки грошей купюрами по 500 грн. в кількості сто штук в кожній. Розписку він не підписував в її присутності. Вона знала про те, що ОСОБА_9 одружений.

Свідок ОСОБА_25 суду пояснила, що у лікаря ОСОБА_2 до шлюбу з ОСОБА_7 була машина марки «Пріора». Коштів на придбання нового авто в нього не було. За фінансовою допомогою він звернувся до своєї матері, яка йому допомогла , надавши грошові кошти у борг. Все це їй відомо з розмов, які відбувалися у кабінеті між ОСОБА_9 та його мамою, а також з телефонних розмов між ними. Кошти ОСОБА_9 брав у борг весною, його дружина у той час була у декретній відпустці. ОСОБА_26 попросила повернути їй борг, але грошей в нього не було тому він повернув їй автомобіль Skoda Octavia.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, третьої особи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення своїх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що 25 вересня 2010 року між сторонами було зареєстровано шлюб./а.с.12/

Від даного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час перебування сторін у шлюбі, 26 жовтня 2017 року було придбано автомобіль марки Skoda Octavia, д/н НОМЕР_1 , рік випуску - 2012, білого кольору вартістю 238753.73 грн., паво власності на транспортний засіб було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_12 .

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 серпня 2019 року шлюб між сторонами розірвано. Відповідно до рішенням суду встановлено, що з квітня 2019 року шлюбні відносини між сторонами припинені, разом вони не мешкають, спільне господарство ними не ведеться.

До реєстрації шлюбу у власності відповідача ОСОБА_2 , перебував автомобіль марки ВАЗ 217030 «Пріора», який ним було продано 12 вересня 2017 року за 110638.72 грн., що підтверджується витягом з Єдиного реєстру Міністерства внутрішніх справ за підписом Начальника ТСЦ № 2343 від 23.08.2019 року.

В силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

З наданих суду пояснень сторін та третьої особи по суті справи вбачається, що позивач, представник відповідача та третя особа не заперечують, що кошти від продажу автомобіля марки ВАЗ 217030 «Пріора», який належав відповідачу до реєстрації шлюбу з позивачкою, в розмірі 110638.72 грн., були витрачені на придбання спірного автомобіля марки Skoda Octavia, д/н НОМЕР_1 , рік випуску 2012, білого кольору.

Оцінюючи доводи позивача на підтвердження своїх позовних вимог, а також заперечення відповідача та представника відповідача, суд виходить з наступного:

За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи; вирішуючи спори між подружжям, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб; у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Автомобіль є цінною річчю, а тому його продаж може здійснюватись за письмової згоди другого з подружжя.

Відповідно до частини четвертої статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

За змістом наведених норм, факт використання коштів отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім`ї повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя.

У відповідності до пункту третього частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

За змістом статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно до ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно доЗакону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.

Приведені норми чинного законодавства України та досліджені обставини в ході судового розгляду дають підстави зробити висновок про те, що кошти від продажу автомобіля марки ВАЗ 217030 «Пріора» в розмірі 110638грн., які були витрачені на придбання спірного автомобіля марки Skoda Octavia, д/н НОМЕР_1 , рік випуску - 2012 , білого кольору, є особистою власністю відповідача ОСОБА_2 , а спірний автомобіль був придбаний під час шлюбу подружжя, тобто є їх спільним сумісним майном.

З огляду на викладені обставини твердження представника відповідача з приводу того, що спірний автомобіль не є спільним сумісним майном, а вилучені кошти від продажу автомобіля марки «Пріора» в розмірі 110638грн., не є його особистою власністю не заслуговують на увагу.

Після припинення шлюбних відносин спірний автомобіль марки Skoda Octavia, д/н НОМЕР_1 , рік випуску - 2012 , білого кольору, залишився у користуванні та розпорядженні відповідача ОСОБА_2 , та що визнано відповідачем по даній справі.

Відповідно до наданої інформації Територіального сервісного центру № 2343 від 21.08.2019 автомобіль марки Skoda Octavia, д/н НОМЕР_1 , рік випуску - 2012 , білого кольору, з 24.04.2019 по теперішній час зареєстровано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Згідно вимог ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об`єктом спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно норм чинного законодавства у відповідності до вимог ст. 60, 70 СК України, позивач по справі - ОСОБА_1 як дружина, має право на 1/2 частину спірного автомобіля.

Разом з тим, вищезазначені обставини свідчать про те, що відповідач у порушення вимог ст. 68 СК України розпорядився спільним сумісним майном без згоди позивача ОСОБА_1 після припинення ними спільного сумісного проживання, а саме 24.04.2019, тобто вибуття транспортного засобу 24.04.2019 із спільної сумісної власності подружжя відбулось поза волею ОСОБА_1 та кошти використані не в інтересах сім`ї.

У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Тому у даному випадку суд вважає, що відповідач повинен відшкодувати позивачу грошову компенсацію за 1/2 частину вартості спірного автомобіля, оскільки автомобіль неможливо витребувати у добросовісного набувача, тому, що витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного суду від 21.03.2018 року (справа № 726/2165/15-ц) та постанові Верховного суду від 03.05.2018 року ( справа № 755/20923/14-ц).

Згідно вимог п. 22 постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна,що підлягає поділу, визначається за погодженням між сторонами, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

В судовому засіданні позивач визначила ринкову вартість спірного автомобіля у розмірі 200000грн., про що не заперечував у судовому засіданні представник відповідача.

Крім того, згідно інформаційного листа ТОВ «Агентство нерухомості «Альянс-Да» від 20.03.2020, середня ринкова вартість легкового автомобіля марки Skoda Octavia, д/н НОМЕР_1 , рік випуску - 2012, білого кольору, станом на 20.03.2020 складає 7500-8500доларів США, що за курсом НБУ з округленням (1долар=27,8025 гривень) становить 208500-236300 гривень, що є наближеною до визначеної позивачкою.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд не бере до уваги докази на які посилається представник відповідача, як на підставу для відмови в задоволенні позову, а саме розписку про отримання ОСОБА_2 у борг коштів у розмірі 150000грн. та договір купівлі-продажу квартири від 27.05.2017, що підтверджує походження коштів, наданих ОСОБА_3 у борг, оскільки у судовому засіданні було відмовлено у залучені даних доказів, вперше з підстав не завірення належним чином, а вдруге з підстав пропуску строку їх подання та не наведення підстав для його поновлення.

Крім того у відповідності до положень закону обставини про боргові зобов`язання зі сторони позивача та відповідача та використання зазначених коштів на придбання автомобіля марки Skoda Octavia, д/н НОМЕР_1 , не можуть бути доведені за допомогою показів свідків, оскільки не дотримано письмову форму правочину, яка встановлена законом.

Суд також критично відноситься до показів свідків з обох сторін, оскільки в них є розбіжності та протиріччя.

Так, свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що під час передачі грошей ОСОБА_10 було шість чоловік, при цьому свідок ОСОБА_6 пояснив, що коли він прийшов в квартиру ОСОБА_19 та ОСОБА_9 , то там були окрім самих них ще й ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , тобто при укладені договору позики разом із свідком ОСОБА_6 було п`ять осіб.

Крім того, свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що гроші були в білому конверті, перерахування яких при ній не відбувалося, в той час як свідок ОСОБА_6 , який з його слів також був присутній при укладені договору позики, вказав, що ОСОБА_10 передала ОСОБА_9 8000 доларів США купюрами по 100 доларів, що вказує на те, що гроші перераховувалися.

Крім того, третя особа ОСОБА_3 пояснила, що в борг синові вона дала 5300 доларів США, що становить 150000грн., на строк до березня 2019 року про що останній написав розписку, однак це не відповідає змісту самої розписки, де вказано строк повернення боргу до 01 березня 2020 року.

Всупереч вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, як позивачем, так і відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів придбання спірного автомобіля за кошти взяті у борг у батьків суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що автомобіль Skoda Octavia, д/н НОМЕР_1 , рік випуску - 2012, білого кольору придбаний сторонами під час шлюбу, а тому є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу шляхом стягнення з відповідача грошової компенсації ринкової вартості 1/2 частини цього автомобіля, з відрахуванням особистих коштів відповідача у розмірі 110638грн., які були витрачені на його придбання, тому стягненню з відповідача на користь позивача належить вартість спірного автомобіля в розмірі 44681грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У пропорції до задоволених вимог, з урахуванням зменшення позивачем позовних вимог, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 446,81 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України,

УВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість 1/2 частки транспортного засобу марки Skoda Octavia, д/н НОМЕР_1 , рік випуску - 2012, білого кольору, у розмірі 44681 (сорок чотири тисячі шістсот вісімдесят одна) гривня 00 копійок та витрати по сплаті судового збору у розмірі 446 (чотириста сорок шість) гривень 81 копійка.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП № НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: Т.В. Юрлагіна