Ухвала суду № 89972691, 12.06.2020, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 712/7142/2012 Провадження № 2/304/1/2020

У Х В А Л А

12 червня 2020 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

з участю секретаря судового засідання – Соханич Л.Ю.,

позивачів – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника позивача ОСОБА_4 – адвоката Гриньо Д.Д.,

представника відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 –

адвоката Бількіна О.С.,

представника відповідача ОСОБА_7 – адвоката Радя І.І.,

прокурора – Цигак Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника ОСОБА_7 – адвоката Бількіна Олега Сергійовича про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 10 квітня 2020 року у цивільній справі №712/7142/2012 за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Ужгородської міської ради Закарпатської області, виконавчого комітету Ужгородської міської ради, департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, про визнання незаконними та скасування рішень, державних актів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Ужгородської міської ради Закарпатської області, виконавчого комітету Ужгородської міської ради, департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, управління Держземагенства в Ужгородському районі, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Ужгородське міськрайонне управління юстиції та Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Закарпатській області, в якому, змінивши предмет позовних вимог, просять визнати незаконним та скасувати пункт 1.12. рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 243 від 11 серпня 2010 року «Про затвердження містобудівних обґрунтувань і містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок» щодо відведення відповідачу ОСОБА_9 земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку; визнати незаконним та скасувати пункт 1.3. рішення Ужгородської міської ради V сесії V скликання № 1532 від 27 серпня 2010 року «Про надання земельних ділянок» щодо затвердження проекту відведення та надання в приватну власність земельної ділянки площею 0,06 га по АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_9 для будівництва та обслуговування житлового будинку; визнати незаконним та скасувати пункт 1.1. рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 322 від 01 жовтня 2010 року «Про затвердження містобудівних обґрунтувань і містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок» щодо зміни відповідачу ОСОБА_9 земельної ділянки по АДРЕСА_1 для змішаного використання – житлової забудови та комерційного призначення; визнати незаконним та скасувати пункт 3.2. рішення Ужгородської міської ради V сесії V скликання № 1610 від 15 жовтня 2010 року «Про регулювання земельних відносин» щодо зміни цільового призначення відповідачу ОСОБА_9 власної земельної ділянки площею 0,06 га для змішаного використання (житлової забудови та комерційного призначення) по АДРЕСА_1 ; визнати недійсним державний акт на право приватної власності серії ЯЛ № 084890 на земельну ділянку площею 0,0600 га по АДРЕСА_1 , виданий 15 вересня 2010 року на ім`я ОСОБА_9 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; визнати недійсним державний акт на право приватної власності серії ЯЛ № 204883 на земельну ділянку площею 0,0600 га по АДРЕСА_1 , виданий 27 жовтня 2010 року на ім`я ОСОБА_9 з цільовим призначенням для житлової забудови і комерційного використання; визнати недійсним договір купівлі-продажу № 3418 від 28 жовтня 2010 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Селехман О.А., на підставі якого видано державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЛ № 240456 від 03 листопада 2010 року; визнати недійсним державний акт на право приватної власності серії ЯЛ № 240456 на земельну ділянку площею 0,0600 га по АДРЕСА_1 , виданий 03 листопада 2010 року на ім`я ОСОБА_6 з цільовим призначенням для житлової забудови і комерційного використання, а також стягнути з відповідачів судові витрати.

Ухвалою Перечинського районного суду від 10 квітня 2020 року в якості забезпечення даного позову накладено арешт земельну ділянку, загальною площею 0,0600 га, кадастровий номер 2110100000:17:001:0057, на якій розташовано багатоквартирний житловий будинок та прибудинкова територія до нього за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонено будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти дії, спрямовані на відчуження вказаної земельної ділянки, а також ДП «СЕТАМ» – проводити торги з продажу земельної ділянки, загальною площею 0,0300 га, кадастровий номер 2110100000:17:001:0377, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер лоту 413256, цільове призначення: «для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, землі житлової та громадської забудови».

Адвокат Бількін О.С. інтересах відповідача ОСОБА_7 подав заяву про скасування вказаних заходів забезпечення позову, яку мотивує тим, що на земельній ділянці, загальною площею 0,0600 га, кадастровий номер 2110100000:17:001:0057 ніколи не було розташовано багатоквартирного житлового будинку і ця обставина підтверджена міською радою, матеріалами справи та досліджувалася як Перечинським районним судом, так і іншими судами, рішення яких набрали законної сили. Крім того вказана земельна ділянка перебувала у приватній власності, де ОСОБА_7 належала 1/2 вказаної ділянки з 12 листопада 2010 року на підставі договору купівлі-продажу № 2301. Також зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:17:001:0377, площею 0,03 га по АДРЕСА_1 не має жодного відношення до предмету спору у даній справі. Фактом є те, що судом розглядається зустрічний позов декількох осіб, які відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не являються власниками майна та/чи квартир у будинку АДРЕСА_1 Власником вказаної земельної ділянки з 2018 року є ОСОБА_10 , який набув право власності на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, що зареєстрований у реєстрі за № 251 від 16 березня 2018 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу, та який станом на момент винесення ухвали про забезпечення позову не був стороною у справі, не мав та не має жодного правового відношення до предмету спору, а тому вжиття заходів забезпечення позову щодо його майна є порушенням норм процесуального законодавства. Застосовані судом заходи забезпечення позову у справі не співвідносяться з позовними вимогами та не відповідають умовам наявності дійсного спору між позивачами за зустрічним позовом та власниками об`єктів щодо яких судом вжито заходів забезпечення. Крім цього вказує на те, що предметом позову у даній справі є визнання незаконним та скасування рішень міської ради 2010 року, державних актів на право власності 2010 року, визнання недійсними договорів купівлі-продажу 2010 року в частині земельної ділянки по АДРЕСА_1 , розміром 0,06 га. В той же час суд вжив заходів забезпечення цивільного позову щодо земельної ділянки, яка є зовсім іншим об`єктом речових прав, питання правомірності набуття якої не є предметом судового розгляду у даній справі і не може процесуально бути предметом такої. Не може також бути достатнім виправданням необхідності застосування забезпечувального заходу надумані заявником обставини, що згідно даних офіційного сайту державної системи електронних торгів «СЕТАМ», на 14 квітня 2020 року призначені торги з продажу земельної ділянки, загальною площею 0,0300 га, кадастровий номер 2110100000:17:001:0377, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 цільове призначення «для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, землі житлової та громадської забудови», номер лоту 413256, яка згідно відкритих даних публічної кадастрової карти України, Додатку № 1 до висновку № 9938 від 19 вересня 2018 року (Т. 5, а. с. 149) та з врахуванням співставлення кодованої цифрової послідовності кадастрових номерів, з якої вбачається, що обидві земельні ділянки знаходяться в межах одного кадастрового кварталу, земельна ділянка, загальною площею 0,0300 га, кадастровий номер 2110100000:17:001:0377, є частиною спірної земельної ділянки, оскільки вжитий судом забезпечувальний захід щодо конкретних об`єктів речових прав не співвідносний з предметом спору, так як вказана земельна ділянка як об`єкт речових прав не є предметом спору у даній цивільній справі, правомірність набуття прав на неї не оспорюється, права на неї іншими особами не заявляються. Також зазначає, що у справі відсутні будь які докази про виготовлення саме власником земельної ділянки містобудівних умов, технічної, проектної або іншої необхідної документації для будівництва, звернення за отриманням дозволів, погоджень, повідомлень про початок робіт чи будь яких інших доказів активної поведінки власника, спрямованої на початок будівництва. До того ж спосіб забезпечення позову жодним чином не відповідає суті заявленого зустрічного позову, що розглядається судом, оскільки позивачі оскаржують розпорядчі акти Ужгородської міської ради 2010 року, які може і є актами індивідуального характеру, але їх оскарження та теоретичне можливе скасування в судовому порядку не дає їм право на застосування реституції, не встановлює недійсність правочинів, а саме договорів купівлі-продажу земельних ділянок, недійсність яких встановлюється тільки за підстав невідповідності ст. 203 ЦК України. Розпорядчі акти міської ради є актами індивідуальної дії і вони вичерпали свою дію, а їх оскарження не має жодного правового значення і по суті не може бути предметом спору. Отже скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття прав власності на земельну ділянку або укладення договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства. Крім цього звертає увагу суду на те, що позивачі, стверджуючи про приналежність спірної, на їх думку, земельної ділянки та наявність на такій нібито якогось прибудинкового майна, не зверталися у встановленому законом порядку до органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання їм у користування земельної ділянки для обслуговування будинку по АДРЕСА_1 . За таких обставин захисник вважає, що єдиним правильним висновком є те, що позивачами не вжито жодних дій для набуття права на землю, а відтак твердження про порушення їх прав є безпідставним, а вимога про захист їх прав в обраний спосіб такою, що підлягає до задоволення. Крім того 21 травня 2020 року Ужгородською міською радою як відповідачем додатково підтверджено обставини, що ніхто ні з позивачів, ні з мешканців всього будинку до розпорядника комунальної власності (земельних ділянок) – Ужгородської міської ради за оформленням прибудинкової території не звертався, план-схему розташування будинку, в якому мешкають, не надавав.

У судовому засіданні адвокат Бількін О.С. свою заяву підтримав та просив таку задовольнити, посилаючись на викладені у ній обставини. Його позицію підтримав також інший представник ОСОБА_7 – адвокат Радь І.І., який додатково пояснив, що земельної ділянки, площею 0,06 га, не існує взагалі, а коли з приводу земельної ділянки існує спір, то така має реально існувати та бути виділена в натурі. До того ж земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:17:001:0377, площею 0,03 га, що стала об`єктом забезпечення позову, не належить нікому із сторін справи, а належить іншій особі – ОСОБА_10 , який у свою чергу учасником даної цивільної справи не є, через що його права власника були обмежені.

Представник позивача ОСОБА_4 – адвокат Гриньо Д.Д. у судовому засіданні проти задоволення заяви адвоката Бількіна О.С. заперечив у повному обсязі та пояснив, що ухвала суду про забезпечення позову накладено арешт на земельну ділянку, яка є предметом спору у даній справі і 1/2 частину якої було відчужено ОСОБА_10 , а відтак вказана ухвала не порушує ні норми матеріального, ні процесуального права.

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти задоволення заяви також заперечили та підтримали думку адвоката Гриньо Д.Д.

Прокурор Цигак ОСОБА_11 у судовому засіданні проти скасування заходів забезпечення позову також заперечила, зазначивши, що за наявними матеріалами справи від самого початку за будинком по АДРЕСА_1 , станом на 19 липня 2013 року – 670 м кв, допоки 16 січня 2010 року земельна ділянка, площею 0,06 га, не була відчужена.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Від міського голови м. Ужгорода надійшло клопотання, в якому останній просить не розглядати додаткові пояснення міської ради від 21 травня 2020 року № 20.03-05/63 та під час судового розгляду справи врахувати позицію міської ради, що знаходиться у матеріалах справи.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, необхідні для розгляду заяви, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Забезпечення позову – це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження, реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Отже, заходи забезпечення позову, за своєю правовою суттю – є гарантією забезпечення інтересів позивача у майбутньому при реалізації судового рішення.

Встановлено, що ухвалою суду від 10 квітня 2020 року накладено арешт на земельну ділянку, загальною площею 0,0600 га, кадастровий номер 2110100000:17:001:0057, на якій розташовано багатоквартирний житловий будинок та прибудинкова територія до нього за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши будь яким особам у будь-який спосіб вчиняти дії, спрямовані на відчуження вказаної земельної ділянки та заборонено ДП «СЕТАМ» проводити торги з продажу такої.

Як роз`яснено у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В свою чергу, представником відповідача адвокатом Бількіним О.С. у поданій заяві про скасування заходів забезпечення позову не наведено вмотивованих обставин та не представлено належних доказів, які б обґрунтовували необхідність скасування вжитих судом заходів забезпечення позову по даній справі, а є позицією по суті спору та незгодою з рішенням суду про забезпечення позову з процесуальних підстав, тому враховуючи характер спірних правовідносин, суть заявлених позовних вимог та беручи до уваги, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, суд приходить до висновку, що потреба в забезпеченні позову не відпала та не змінились обставини, що зумовили його застосування.

Натомість, на момент розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову спір по суті не вирішений, розгляд справи не завершений, наведені позивачем доводи та надані документи, підтверджують наявність спору між сторонами, та вказані обставини підлягають з`ясуванню при вирішенні спору по суті, обставини, які були підставою для забезпечення позову, існують на момент розгляду заяви, обставин щодо перешкоджання вжитих заходів власникам користуватись спірним майном, або, що вжиті заходи є надмірними заявником не надано, а отже необхідність застосування заходів забезпечення позову не відпала.

Суд не бере до уваги посилання заявника на порушення прав ОСОБА_10 як власника майна, який до того ж про скасування заходів забезпечення позову суд не просить, так як ухвалою суду від 10 квітня 2020 року заборонено лише відчуження земельної ділянки, правочини щодо якої оспорюються в суді, а права власника щодо володіння та користування цим майном нічим не обмежені.

Крім того, суд не може прийняти до уваги посилання адвоката Бількіна О.С. на додаткові пояснення Ужгородської міської ради та виконавчого комітету як відповідачів по справі від 21 травня 2020 року, оскільки міський голова у своєму клопотанні направленому на адресу суду від 09 червня 2020 року просить не розглядати додаткові пояснення міської ради від 21 травня 2020 року № 20.03-05/63 та під час судового розгляду справи врахувати позицію міської ради, що знаходиться у матеріалах справи.

Також суд звертає увагу на те, що забезпечення позову направлено на охорону матеріально-правових інтересів позивачів ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від можливих недобросовісних дій відповідачів і не є обмеженням їх прав в повній мірі, носить тимчасовий характер та є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Отже з огляду на те, що розгляд справи досі триває, кінцеве процесуальне рішення у справі не прийнято, чинним цивільним процесуальним законодавством передбачено право суду, а не обов`язок скасувати заходи забезпечення позову, суд не може погодитись із правовою позицією представника відповідача та вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про скасування вжитих судом заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 158 ЦПК України за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 158, 258-260, 263 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні заяви представника ОСОБА_7 – адвоката Бількіна Олега Сергійовича про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 10 квітня 2020 року у цивільній справі № 712/7142/2012 за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Ужгородської міської ради Закарпатської області, виконавчого комітету Ужгородської міської ради, департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, про визнання незаконними та скасування рішень, державних актів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали, але не пізніше п`ятнадцяти днів з моменту закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий: Ганько І. І.