Рішення № 89971525, 22.06.2020, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/1282/20

Справа № 235/3120/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2020 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого – судді Назаренко Г.В.

за участю секретаря Овчаренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійними захворюваннями, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" (далі - ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське") про відшкодування моральної шкоди, завданої професійними захворюваннями.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з 27.01.1999 року по 27.08.2017 року. Прийнятий на роботу прохідником 4 розряду підземним з повним робочим днем у шахті (наказ №2 63к від 25.01.1999 року). Наказом № 2545к від 09.08.2002 року підвищено розряд до 5-го. Звільнений на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з переходом на пенсію.

20.11.2019 року складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, який затверджено 21.11.2019 року т.в.о. начальника головного управління Держпраці у Донецькій області Поповим С.М., яким йому встановлено професійні захворювання: хронічна попереково-крижова радикулопатія L4, L5, S1 ліворуч в стадії затухаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг - захворювання професійне, встановлене вперше. Хронічний бронхіт II ст., фаза затухаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. - захворювання професійне, встановлене вперше.

03.03.2020 року він був вперше оглянутий на МСЕК за професійними захворюваннями, де йому вперше було встановлено 60% втрати професійної працездатності за сукупністю з 21.02.2020 року безстроково: 35% - за хронічною попереко-крижової радикулопатії; 30% - за хронічним бронхітом, рекомендовано «Д» спостереження невролога, пульмонолога, визначена потреба у медичній та соціальній допомозі (медикаментозне, санаторно-курортне лікування).

Йому були призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги, а також щомісячні платежі в частині компенсації частини втраченого заробітку, виплати на відшкодування моральної шкоди не нараховувались та не виплачувались.

Оскільки втрата працездатності спричинила йому фізичні та моральні страждання, призвела до порушення нормальних соціальних зав`язків, необхідності додавання додаткових зусиль для організації життя, необхідності постійно лікуватися, йому заподіяна моральна шкода, яку позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача шляхом стягнення одноразової грошової компенсації в розмірі 90 000 грн.

У встановлений судом строк представник відповідача подав відзив, в якому зазначив, що Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське» позов визнає частково в розмірі 24 000 грн (із умовного розрахунку 400 грн. за кожний відсоток втрати працездатності).

Позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві з 27.01.1999 року по 27.08.2017 рік з повним робочим днем у шахті. За час роботи позивач по справі отримав професійне захворювання.

У своїх позовних вимогах позивач просить стягнути з відповідача суму моральної шкоди у розмірі 90 000 грн, але вказана сума є значно завищеною та не відповідає вимогам розумності та справедливості з таких підстав.

На їх думку іншими обставинами, які мають істотне значення та які повинні бути враховані судом при визначенні моральної шкоди є те, що позивач з 2014 року вже знав про погіршення стану свого здоров`я, після чого неодноразово звертався за допомогою до лікарні з приводу тих хвороб, які з часом призвели до стійкої втрати працездатності. Вищевказане підтверджується змістом позову.

Позивач, знаючи про ризик виникнення професійного захворювання, тривалий час не повідомляв адміністрацію ПрАТ «ШУ «Покровське» про необхідність переведення його на іншу менш шкідливу або менш важку працю у зв`язку з погіршенням стану його здоров`я. Саме приховуванням погіршення стану здоров`я у позивача та недбалим ставленням до стану свого здоров`я позивач сприяв розвитку у нього професійного захворювання.

Позивач, усвідомлюючи, що, працюючи за своєю професією та в шкідливих умовах, його стан здоров`я буде погіршуватися ще більше, продовжував працювати у шкідливих умовах ще тривалий час, тим самим свідомо сприяв виникненню у нього стійкої втрати працездатності.

В свою чергу ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» звертає увагу на те, що кожен рік позивач проходив обов`язкові медичні огляди як працівник, що працює в шкідливих умовах праці. Згідно з даними пройдених медоглядів за 2015-2017p.p., які за кошти ПрАТ «ШУ «Покровське» проведено лікарями Покровської ЦГБ, зазначений громадян був визнаний таким, який може працювати в підземних умовах.

У разі виявлення ознак захворювань працівнику повинен бути виданий лікарнею медичний висновок, який виключає можливість продовження роботи за професією, та який буде мати наслідком виникнення у IIрAT «Шахтоуправління «Покровське» обов`язку перевести працівника на іншу роботу або звільнити його за станом здоров`я із наданням встановлених законодавством пільг та гарантій.

Якщо внаслідок недбалості медичних працівників та внаслідок свідомого приховування позивачем фактів погіршення свого здоров`я у ОСОБА_1 підчас медичних оглядів не було виявлено ознак професійних захворювань і якщо з цих причин зазначена вище особа не була своєчасно усунута ПРAT «Шахтоуправління «Покровське» від дії шкідливих факторів виробничого середовища, то це є також тими іншими обставинами, про які йдеться в ст.23 ЦК України, і які повинен враховувати суд при визначені розміру моральної шкоди.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди відповідач просив врахувати те, що гірничо-збагачувальне виробництво передбачає використання обладнання, машин та механізмів, при роботі яких виникають шкідливі фактори, що безпосередньо впливають на організм працівників. Праця у важких та шкідливим умовах супроводжується наданням відповідних пільг. Нормативними актами з охорони праці передбачаються заходи для максимально можливої нейтралізації дії шкідливих чинників, але не встановлюється заборона на проведення робіт у шкідливих та небезпечних умовах праці. Виробнича діяльність підприємства, яке використовує працю робітників у шкідливих і небезпечних умовах не є протиправною за умови дотримання роботодавцем гарантій прав працівників на охорону праці. Роботодавець має можливість припинити роботу працівника в шкідливих умовах праці лише у випадку, коли у працівника вже виникло професійне захворювання та встановлено відповідним медичним органом порушення стану здоров`я. Тривалість роботи працівника у шкідливих умовах праці, яка збільшує рівень професійного ризику, залежить від самого працівника і лише він сам несе відповідальність за наслідки свого вибору. Позивач, усвідомлюючи до яких наслідків це може призвести, продовжував працювати в таких умовах тривалий час, отримуючи за це відповідні пільги і компенсації та більшу оплату, хоч мав можливість змінити місце роботи та запобігти розвитку професійного захворювання, але жодного разу не ініціював переведення на іншу роботу, де був би відсутній вплив шкідливих факторів, або набуття нової професії, ставлячи за пріоритет для себе матеріальну сторону життя, а не власне здоров`я. Вважав, що причинно-наслідковий зв`язок існує між професійним захворюванням і діями самого працівника, які виражаються у тривалому продовженні роботи у шкідливих умовах праці, у зв`язку з чим у виникненні професійного захворювання вбачав вину і самого позивача. Акт розслідування професійного захворювання позивача та довідка МСЕК не підтверджують наявність моральних страждань, оскільки в них відсутні дані про стрес, депресію чи інші негативні прояви психологічного стану, які зазнав позивач у зв`язку з профзахворюванням.

Просив суд взяти до уваги такий довід, що при прийняті на роботу працівники усвідомлюють, що працюючи у підземних умовах, будуть піддаватися впливу шкідливих факторів.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди також просив враховувати, що позивачу виплачуються значні страхові виплати від Фонду соціального страхування, пенсія за віком та пенсія за інвалідністю.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідна суть спірних правовідносин.

Позивач працював в ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" в якості прохідника 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті; прохідника 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті з 27 січня 1999 року по 27 серпня 2017 року, звільнений з роботи за ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (а.с.6-8).

Згідно медичного висновку центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання від 22 жовтня 2019 року № 38/846 позивачу встановлено професійне захворювання – хронічна попереково-крижова радикулопатія L4, L5, S1 ліворуч в стадії затухаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг - захворювання професійне, встановлене вперше. Хронічний бронхіт II ст., фаза затухаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. - захворювання професійне, встановлене вперше (а.с.31).

Як зазначене в акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20 листопада 2019 року, затвердженого 21 листопада 2019 року т.в. о. начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області ОСОБА_2 , професійне захворювання у позивача виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, обумовленими впливом шкідливого фактора – пил, нахили корпусу, робоча поза, фізичне навантаження (а.с.9-12).

За висновком МСЕК Серія 12ААА № 088106 від 03.03.2020 року позивачу вперше з 21.02.2020р. безстроково встановлено 65% втрати професійної працездатності, з яких 35% - за хронічним попереко-крижової радикулопатії, 30% - за хронічним бронхітом, рекомендовано медикаментозне, санітарно-курортне лікування, «Д» нагляд у невролога, пульмонолога, встановлено 3 групу інвалідності у зв`язку з професійними захворюваннями з 21.02.2020р. безстроково (а.с.13, 14).

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами.

Згідно з роз`ясненнями, даними в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.273-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Судом установлено, що позивач працював у ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», яке створене для підземного видобутку вугілля, і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими. Втрата професійної працездатності позивача настала внаслідок професійних захворювань, отже роботодавець не забезпечив створення нешкідливих не небезпечних умов праці.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв`язку з ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв`язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, виписками з амбулаторної карти та медичної карти стаціонарного хворого, медичного висновку про встановлення професійних захворювань, довідок МСЕК, епікризами.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров`я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу в медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду в 48 000 грн.

Згідно ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Відповідно до ст.23 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" (м. Покровськ Донецької області, площа Шибанкова, 1а, ЕДРПОУ 13498562) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на відшкодування моральної шкоди, завданої професійними захворюваннями та їх наслідками, 48 000 (сорок вісім тисяч) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" в дохід держави судовий збір в розмірі 840 (восьмисот сорока) гривень 80 копійок.

В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду, але не раніше дати закінчення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Згідно п.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30.03.2020 року строки визначені, зокрема, статтею 354 ЦПК України, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Г.В. Назаренко