Ухвала суду № 8997027, 27.01.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2009 р.м. Харків Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Макаренко Я.М.

при секретарі судового засідання Шимова С.О.

за участю представника позивача Малахової Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 09.10.2008р. по справі№2-а-4447/08

за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-компані"

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона-компані», в якому просила зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона-компані» надати до ДПІ у Київському районі м. Харкова документи, які підтверджують факт надмірної сплати ПДВ його контрагентами по декларації за вересень 2006 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від09.10.2008 року по справі№2-а-4447/08 в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права, позивач просить суд оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення ст.ст. 4, 9, 20 Закону України «Про систему оподаткування», Закону Україні «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача вимоги, викладені в апеляційній скарзі, підтримує в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.10.2006 року відповідачем надана до ДПІ у Київському районі м. Харкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2006 року, якою задекларована сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 1833259грн.

Позивачем проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ “Крона-Компані” з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період вересень 2006 року, про що складено акт перевірки від 20.11.2006 року № 3364/23-32759456.

За результатами зустрічних перевірок контрагентів ТОВ “Крона-Компані” позивачем встановлено, що заявлена відповідачем до відшкодування по декларації за вересень 2006 року сума не підтверджена у зв’язку з неможливістю встановити виробника (імпортера) товару, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Таким чином, позивач просив суд першої інстанції зобов’язати відповідача надати до ДПІ у Київському районі м. Харкова документи, які підтверджують факт надмірної сплати податку на додану вартість його контрагентами по декларації за вересень 2006 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством України не передбачено обов’язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом податків і зборів до державного бюджету та обов’язку надавати відповідні документи для перевірки контролюючим органам.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову. Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково застосував норми права щодо підстав та мотивів прийняття такого рішення, у зв’язку з чим в цій частині постанова суду першої інстанції підлягає зміні.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України юридичні особи, які не є суб’єктом владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративними позовами суб’єкта владних повноважень лише у випадках, встановлених законом.

Повноваження та права органів державної податкової служби визначені статтями 10 та 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Проте, нормами зазначеного Закону, в тому числі й ст.ст. 2, 8, 10, на які в апеляційній скарзі посилається позивач, не передбачено такого способу реалізації органами державної податкової служби своїх повноважень як звернення до суду з позовними вимогами, які є предметом спору в даній справі.

В судовому засіданні представник позивача не зміг зазначити, на підставі якої норми Закону ДПІ у Київському районі м. Харкова звернулась до суду з таким позовом.

Колегія суддів, виходячи з системного аналізу ст.ст. 10, 11, 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4, пп. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, вважає, що у разі відмови суб’єкта господарської діяльності надати працівникам державної податкової інспекції певні документи, які необхідні для проведення перевірки суб’єктів господарювання, органи державної податкової служби мають реалізовувати свої повноваження у спосіб відповідно приписів Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

За змістом п. 8 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб’єкт владних повноважень звертається до адміністративного суду з позовом не за захистом прав, свобод та інтересів, а на виконання владних повноважень. У спірних правовідносинах реалізація владних повноважень органами державної податкової служби відбувається в інший спосіб, який визначено законодавством.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо вирішення справи, проте помилково застосував норми матеріального права, оскільки предметом позову був не спір щодо наявності у відповідача підстав для відшкодування податку на додану вартість, а вимога позивача про зобовязання субєкта господарювання надати державній податковій інспекції певні документи.

Отже, з наведених вище підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні щодо мотивів та підстав відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 2 ч. 1 ст. 198, ст. 201, п. 2 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2008 року по справі № 2-а-4447/08 змінити в частині мотивів та підстав відмови в задоволенні позову.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2008 року по справі № 2-а-4447/08 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Дюкарєва С.В. Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 02.02.2009 р. З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО: Суддя Харківського апеляційного адміністративного суду Дюкарєва С.В.