Ухвала суду № 89969476, 23.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

23 червня 2020 року м. Київ № 640/13582/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправними та скасування розпоряджень,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 3, код ЄДР: 38062828), в якому просить суд:

1) визнати протиправним розпорядження № 405 від 20.05.2010 про анулювання свідоцтва Кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України», як фінансової установи, і виключення її з Держаного реєстру фінансових установи, та його скасувати;

2) визнати протиправним розпорядження № 897 від 25.11.2010 про анулювання свідоцтва Кредитної спілки «Добробут», як фінансової установи, і виключення її з Держаного реєстру фінансових установи, та його скасувати;

3) зобов`язати поновити свідоцтво кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» і кредитної спілки «Добробут», як фінансових установ, та поновити їх в Державному реєстрі фінансових установ;

4) зобов`язати відповідача негайно приступити до виконання своїх державних повноважень по регулюванню діяльності цих кредитних спілок, та захисту членів кредитної спілок як споживачів фінансових послуг.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 3 та 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу та чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

В порушення вимог вказаної норми позивачем у позовній заяві не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків - ОСОБА_1 .

Також, в порушення вимог п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України позивачем у позовній заяві не зазначено власного письмового підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (наявне лише посилання, що в інших судах на сьогоднішній день аналогічний позов до цього самого відповідача не розглядається).

Крім того, згідно з п.п. 4, 5 та 9 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. У справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.

Натомість, під викладом обставин розуміється обґрунтування порушених прав та інтересів позивача оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача у сфері публічно-правових відносинах.

У позовній заяві позивач просить суд визнати протиправними та скасувати 1) розпорядження № 405 від 20.05.2010 про анулювання свідоцтва Кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України», як фінансової установи, і виключення її з Держаного реєстру фінансових установи, та 2) розпорядження № 897 від 25.11.2010 про анулювання свідоцтва Кредитної спілки «Добробут», як фінансової установи, і виключення її з Держаного реєстру фінансових установи.

Тобто, позивачем оскаржується 2 (два) різних розпорядження, якими анульовані свідоцтва різних кредитних спілок.

Разом з тим, зміст позовної заяви не містить обґрунтування позивача щодо протиправності кожного з розпоряджень.

Суд зазначає, що у позовній заяві позивачу слід викласти обставини та обґрунтування протиправності кожного з розпоряджень. Формуючи позовну заяву, позивачу слід її зміст розбити на розділи (блоки) по кожному конкретному розпорядженню.

Варто звернути увагу позивача, що зміст позовної заяви повинен бути логічним та зрозумілим, а викладені обставини тактовними та послідовними.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В порушення вимог вказаної норми позивачем до позовної заяви не надано документу про сплату судового збору.

У позовній заяві позивач зазначає, що вона звільнена від сплати судового збору, як споживач фінансових послуг у відповідності до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та рішення Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 № 14-57.

З даного приводу суд зазначає, що такі твердження позивача є помилковими, з огляду на наступне.

Так, частиною 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

В той же час, відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

При цьому, відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець - суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.

Пунктом 4 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що виробник - суб`єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім`я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб`єкта господарювання; або імпортує товар;

Відповідно до п. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відтак, проаналізувавши вказані норми у їх взаємозв`язку, можна дійти висновку, що Закон України «Про захист прав споживачів» поширюються на відносини, що виникають між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

В той же час, позивачем оскаржується розпорядження суб`єкта вкладних повноважень - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Так, відповідно до п. 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, витвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 1070/2011 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України.

При цьому, відповідно до п. 3 вказаного положення Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг здійснює відповідно до законодавства державне регулювання та нагляд за діяльністю фінансових установ.

Тобто, у даному випадку у є очевидним, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг не є суб`єктом господарювання, не є: ні виробником, ні продавцем товарів, ні виконавцем робіт, а також не є надавачем послуг та в рамках профільного законодавства визначений як суб`єкт владних повноважень, зокрема, у публічно-правових відносинах щодо здійснення державного регулювання та нагляду за діяльністю фінансових установ.

При цьому, посилання позивача у позовній заяві на рішення Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 № 14-57, як на підставу того, що вона звільнена від сплати судового збору, є також помилковим, оскільки постанова ВП ВС від цієї дати з таким номером відсутня. Наявна в ЄДРСР постанова ВП ВС від 21.03.2018 у справі 761/24881/16-ц стосується цивільних відносин.

З огляду на що відносини, які склалися між позивачем та Національною комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, не є відносинами, на які розповсюджується Закон України «Про захист прав споживачів», а відтак ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не може бути підставою для звільнення позивача від сплати судового збору за звернення до суду з даним позовом.

В той же час, з матеріалів справи видно, що позивачем заявлено 2 (дві) вимоги немайнового характеру.

Так, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 ст. 6 «Про судовий збір» передбачено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01.01.2020 - 2102,00 грн.

Отже, за звернення до суду з даним позовом позивачу слід сплатити судовий збір у загальному розмірі 1681,60 грн.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

В той же час, згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Як вже було зазначено судом, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати 1) розпорядження № 405 від 20.05.2010 про анулювання свідоцтва Кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України», як фінансової установи, і виключення її з Держаного реєстру фінансових установи, та 2) розпорядження № 897 від 25.11.2010 про анулювання свідоцтва Кредитної спілки «Добробут», як фінансової установи, і виключення її з Держаного реєстру фінансових установи.

До суду з даним позовом позивач звернулась 18.06.2020, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції Окружного адміністративного суду м. Києва, проставленого на позовній заяві.

При цьому, як видно з копій самих розпоряджень, які наявні у позивача та надані позивачем, їх посвідчено 07.03.2014, що свідчить про те, що такі розпорядження були отримані позивачем ще у 2014 році.

Більш того, з постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.03.2011 по справі № 2а-8960/10/2610, яке розміщене в Єдиного державного реєстру судових рішень та предметом оскарження якого було у тому числі розпорядження № 405 від 20.05.2010 вбачається, що позивач ( ОСОБА_1 ) в межах адміністративної справи № 2а-8960/10/2610 виступала в якості позивача, що свідчить про те, що про існування розпорядження № 405 від 20.05.2010 позивачу було відомо ще у 2011 році.

Крім того, відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2011 по справі № 2а-9826/11/2670 позовну заяву, зокрема, ОСОБА_1 , яка в межах адміністративної справи № 2а-9826/11/2670 виступала одним з позивачів, повернуто позивачам. При цьому, предметом адміністративної справи № 2а-9826/11/2670 було скасування розпоряджень та зобов`язання відповідача (на той час Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України) вчинити дії з поновлення кредитних спілок, зокрема, Кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» та Кредитної спілки «Добробут» в Держаного реєстру фінансових установи.

Тобто, зазначене дає суду підстави дійти висновку, що про існування спірних розпоряджень позивачу було відомо ще у 2011 році.

Натомість до суду з даним позовом, позивач звернулася більше ніж через 9 років з моменту прийняття оскаржуваних розпоряджень.

Однак, заяви про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду позовна заява не містить, а також доказів на підтвердження поважності причин такого значного пропуску строку суду не надано.

Також, положеннями ст. 94 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Аналогічні положення визначені Національним стандартом України «Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003., що затверджений Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55.

Так, пункт 5.27 даного стандарту визначає, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту.

Як видно з доданих до позовної заяви документів, останні не засвідчені належним чином у визначеному законодавством порядку.

Наведене вище свідчить про недотримання вимог Кодексу адміністративного судочинства України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду (вул. Болбочана Петра, 8, корп. 1, блок А, м. Київ, 01051) протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху:

1) уточненої позовної заяви із приведенням позовної заяви у відповідність до вимог п.п.4, 5 та 9 ч. 5 ст. 160 КАС України із викладом обставин та обґрунтуванням щодо протиправності окремо щодо кожного з розпоряджень (із зазначенням - у чому полягає незаконність рішень; із наведенням відомостей, що ідентифікують вказані кредитні спілки (код ЄДР, адреса), із зазначенням та конкретизацією - до яких конкретно державних повноважень має приступити відповідач за судовим рішенням ?), з урахуванням висновків суду, викладених у даній ухвалі, із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків - ОСОБА_1 та із зазначенням власного письмового підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

2) оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду у розмірі 1681,60 грн.

3) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом із обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску;

4) оригіналів або належним чином засвідчених копій доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, зокрема, щодо членства позивача у зазначених спілках, доказів порушення відповідачем вимог законодавства у зв`язку з прийняттям оскаржуваних рішень.

Керуючись статтями 160-162, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини третьої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Відповідно до положень ст. 169 та ч. 1 ст. 294 КАС України ухвала про залишення позову без руху не оскаржується.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Дана ухвала підлягає виконанню з урахуванням положень Закону України від 30 березня 2020 року № 540).

Суддя О.А. Кармазін