Рішення № 89969382, 16.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 червня 2020 року 11:32 № 640/9199/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., за участі секретаря судових засідань Прокопенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Оболонь»

до Офісу великих платників податків Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участі представників сторін:

від позивача - Пруднік С.І.,

від відповідача - Овдієнко О.О.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Оболонь» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 лютого 2020 року №0000504204.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що податкові накладні, зазначені в акті від 15 січня 2020 року №63/28-10-42-04/05391057 «Про результати камеральної перевірки даних Приватного акціонерного товариства «Оболонь» щодо порушення порядку реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних наведених у додатку №1 до Акту», не підлягали наданню отримувачу (покупцю). Також позивач вказує на повторність проведеної перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 26 травня 2020 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник Офісу великих платників податків Державної податкової служби у відзиві на позов заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 04 лютого 2020 року №0000504204 прийнято з огляду на те, що позивачем порушено граничний строк реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних.

У відповіді на відзив представник позивача наголошував на відсутності правових підстав для застосування штрафних санкцій, оскільки податкові накладні, зазначені в акті від 15 січня 2020 року №63/28-10-42-04/05391057, не надаються отримувачу, отже реєстрація розрахунків коригування до таких податкових накладних не призвела до зменшення податкових зобов`язань платника податку.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Офісом великих платників податків Державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статі 75 Податкового кодексу України та в порядку статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних Приватного акціонерного товариства «Оболонь» щодо порушення порядку реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, наведених у додатку №1 до Акту, за результатом якої складений акт від 15 січня 2020 року №63/28-10-42-04/05391057 (далі - акт перевірки).

Так, встановлено порушення Приватним акціонерним товариством «Оболонь» граничних строків реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних, які зазначені в акті перевірки.

На підставі вказаних висновків акта перевірки Офісом великих платників податків Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 лютого 2020 року №0000504204, яким до позивача застосовано штраф на загальну суму 5 996 213,59 грн.

Рішенням Державної податкової служби України від 14 квітня 2020 року №13277/6/99-00-08-05-05-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 04 лютого 2020 року №0000504204 без змін.

Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням зумовила звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з такого.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо акцизних накладних, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками акцизного податку електронними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Факт порушення строку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування зазначених у додатку до акту перевірки позивачем не заперечується.

Обґрунтовуючи позов позивач зазначає, що за порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, які не надаються отримувачу (покупцю) не має правовим наслідком застосування штрафних санкцій.

Пунктом 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року №1307, передбачено, що при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10 - 15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" робиться помітка "X" та зазначається тип причини:

01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку);

02 - Складена на постачання неплатнику податку;

03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;

04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання;

05 - Складена у зв`язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку;

06 - Складена у зв`язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих;

07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України;

08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість;

09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість;

10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов`язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

11 - Складена за щоденними підсумками операцій;

12 - Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку);

13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності;

14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента;

15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання.

В інших випадках у верхній лівій частині податкової накладної тип причини не зазначається (нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються).

З аналізу положень пункту 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року №1307 вбачається, що податкові накладні, які не підлягають наданню отримувачу (покупцю) можуть бути складені як на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, операції, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, але й інші групи операцій, здійснення яких обумовлює ненадання податкових накладних продавцю.

Суд наголошує, що для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 816/1488/17.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки коригування, зазанчені в акті перевірки, містять у верхній лівій частині у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" примітку "02 - Складена на постачання неплатнику податку".

Проте, відповідно до зазначених розрахунків коригування позивач не звільнений від оподаткування (основна ставка податку 20 %) та обсяги постачання товарів не оподатковуються за нульовою ставкою (сума за ставкою 0 % відсутня).

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними доводи позивача про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій за порушення терміну реєстрації вказаних в акті перевірки податкових накладних.

Щодо доводів позивача про повторність проведення камеральної перевірки, суд зазначає таке.

Так, відповідно до акту перевірки така камеральна перевірка охоплює період січень 2017 року - жовтень 2018 року.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем неодноразово проводились камеральні перевірки Приватного акціонерного товариства «Оболонь» щодо порушення порядку реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджено копіями актів від 27 листопада 2017 року №4281/28-10-41-04/5391057 (період перевірки січень-жовтень 2017 року), від 03 липня 2018 року №2001/28-10-41-04/5391057 (період перевірки квітень-червень 2018 року), від 31 жовтня 2018 року №3268/28-10-41-04/5391057 (період перевірки серпень-вересень 2018 року), віл 11 липня 2019 року №2106/28-10-41-04/5391057 (період перевірки жовтень - грудень 2018 року), від 06 березня 2019 року №553/28-10-41-04/5391057 (січень 2017 року - серпень 2018 року).

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент перевірки) визначено, що камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Так, предметом камеральної перевірки є питання своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, виявлення контролюючим органом цього порушення не потребує наявності будь-яких документів платника податку, достатніми є дані Єдиного реєстру податкових накладних, дані податкових декларацій та дані СЕА ПДВ. Отже камеральна перевірка може бути проведена контролюючим органом за минулий період в межах строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Заборон щодо проведення камеральних перевірок за період, охоплений під час попередніх перевірок, Податковим кодексом України не встановлено.

Суд наголошує, що фактично камеральну перевірку, за результатом якої складений акт від 15 січня 2020 року №63/28-10-42-04/05391057, проведено щодо розрахунків коригування до податкових накладних, які не були предметом попередніх камеральних перевірок та таку перевірку проведено в межах строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Проте, матеріалами справи підтверджено, що в даному випадку не має місце повторне притягнення до юридичної відповідальності (накладення штрафу) за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв у відповідності до положень Податкового кодексу України, а відтак підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування виконано та доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 257-263, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Оболонь» відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко

Повний текст рішення виготовлено 23 червня 2020 року