Рішення № 89969254, 22.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2020 року м. Київ № 826/15123/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1 доУправління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністраціїпро визнання незаконними дії, зобов`язання вчинити певні дії,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить:

- визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови у нарахуванні і виплаті щорічної допомоги на оздоровлення;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації здійснити нарахування та виплату належної суми щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент нарахування щорічної допомоги на оздоровлення за періоди: 2015, 2016, 2017.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та роз`яснено сторонам, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1) та інвалідом II групи, а тому відповідно до ст. 48 Закону № 796-XII має право на отримання щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Відповідач у наданому відзиві зазначив, що ст. 48 Закону № 796-XII визначає, що компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України. Стверджує, що у нього були відсутні правові підстави для нарахування допомоги на оздоровлення у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з чим вважає, що ним правомірно відмовлено позивачу в нарахуванні щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 27.05.2004.

Крім того, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для постраждалих осіб, внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Обставини, які стосуються статусу позивача, відповідачем не заперечуються.

25 червня 2018 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення йому перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за 2015, 2016, 2017 роки виходячи із розрахунку п`яти мінімальних заробітних плат. В обґрунтування розміру цієї соціальної виплати посилався на ст. 48 Закону № 796-XII.

За наслідками розгляду вказаної заяви, відповідач листом вих. №01-13/5026 від 25.06.2018 відмовив позивачу у нарахуванні такої виплати.

Відмова обґрунтована тим, що згідно з вимогами ст. 48 Закону № 796-XII розмір щорічної допомоги на оздоровлення визначає Кабінет Міністрів України, а станом на 2015-2017 роки Кабінетом Міністрів України не встановлювався розмір грошової допомоги на оздоровлення на рівні 5 мінімальних заробітних плат.

Позивач вважає ці дії відповідача протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення врегульовано в Законі України № 796-XIІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

Відповідно до вимог ст. 48 Закону № 796-XII (у редакції від 9 липня 2007 р.) передбачалося, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам другої групи в розмірі п`яти мінімальних заробітних плат.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 р. № 107-VI внесено зміни, зокрема, до ст. 48 Закону № 796-XII, та викладено цю норму у новій редакції, згідно із якою, одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 таке звуження права осіб на одержання щорічної допомоги на оздоровлення і положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 р. № 107-VI про внесення таких змін до редакції ст. 48 Закону № 796-XII визнано неконституційними та зазначено, що Закон №796-XII діє в попередній редакції, тобто від 9 липня 2007 р., відповідно до якої розмір щорічної допомоги на оздоровлення складав п`ять мінімальних заробітних плат.

У подальшому Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 р. № 76-VIII внесено зміни, зокрема, до ст. 48 Закону № 796-XII, та вказану статтю викладено у редакції, згідно з якою щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році. Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно із Прикінцевими положеннями Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», в зазначеній частині цей Закон набирає чинності із 1 січня 2015 р.

Отже, починаючи з 1 січня 2015 р. ст. 48 Закону № 796-XII не містить положень щодо виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат. Зазначені зміни не визнані неконституційними та є чинними.

На виконання вимог ст. 48 Закону № 796-XII Кабінетом Міністрів України визначено порядок та розмір соціальних виплат (допомоги), передбачених цією статтею.

Так, розмір щорічної допомоги на оздоровлення передбачено постановою № 562, відповідно до якої установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення: інвалідам I і II групи - 120 гривень.

Як встановлено судом, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, має ІІ групу інвалідності, а отже, на підставі ст. 48 Закону № 796-XII та постанови № 562 йому підлягала виплаті щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 100 грн.

Саме таку суму відповідачем було виплачено позивачу за 2015-2017 роки,

Водночас, при вирішенні справи судом не може бути взято до уваги посилання позивача на вимоги ст. 48 Закону № 796-XII, яка на його думку передбачала, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році в розмірі п`яти мінімальних заробітних плат на момент проведених виплат, враховуючи таке.

Правове регулювання розміру виплат зазнало змін. Суд не може застосувати ст. 48 названого Закону в редакції, наведеній позивачем, оскільки вона є нечинною. Суд наголошує, що із 1 січня 2015 року ст. 48 вказаного Закону діє в іншій редакції, згідно з якою компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Отже, посилання позивача на ст.48 Закону в редакції, що є нечинною, є помилковим, відтак ця норма застосуванню не підлягає. Тому суд застосовує норму ст.48 цього Закону в редакції, що була чинною як на час виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у 2015-2017 р., так і на час звернення позивача до відповідача за здійсненням перерахунку цієї допомоги.

Щодо доводів позивача про те, що Законом України «Про Державний бюджет на 2018 рік» ніяких змін розмірів виплати зазначеної допомоги не передбачено, то суд зазначає наступне.

Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Управління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень ст. 1, ч.ч. 1,2 та 3 ст. 95, ч. 2 ст. 96, п.п. 2,3,6 ст. 116, ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 129 Конституції України, п. 5 ч.1 ст. 4 Бюджетного кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв`язку з окремими положеннями Конституції України від 25 січня 2012 р. № 3рп/2012 встановлено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України.

Отже, виплата щорічної допомоги на оздоровлення передбачена постановою № 562, відповідно до якої відповідач і здійснив таку виплату позивачу. Іншого розміру допомоги на оздоровлення у 2015-2017 роках законодавством не встановлено, а ст. 48 Закону № 796-XII, починаючи з 1 січня 2015 р., не визначає розміру такої допомоги.

Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 562 щодо розмірів допомоги на оздоровлення внесено не було.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування допомоги на оздоровлення у розмірах, більших ніж ті, що встановлені Кабінетом Міністрів України, у тому числі і з урахуванням Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік», оскільки норма закону, що раніше визначала таку виплату в розмірі п`яти мінімальних заробітних плат, вже не була чинною.

Щодо звуження та зменшення обсягу прав позивача, гарантованих ст.22 Конституції України, суд зазначає таке.

Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 р. № 3-рп/2012 визначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості..

Крім того, при вирішенні справи судом враховано, що Конституційний Суд України у Рішенні від 17 липня 2018 р. № 6-р/2018 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) п.п.2-7, 12 та 14 п. 4 розд. I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 р. № 76-VIII, надав висновок щодо неконституційності окремих статей вказаного Закону, проте не зробив жодних висновків щодо невідповідності Конституції України чинної редакції ст.48 Закону № 796-XII. Отже, ця норма є чинною і неконституційною не визнавалася.

Крім того, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в рішенні «Великода проти України» від 3 червня 2014 р., законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Відтак, нарахування та виплата позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі згідно вимог діючої на цей час постанови № 562, а не норм ст. 48 Закону № 796-XII, що діяли до 1 січня 2015 р., не суперечить вимогам ч. 3 ст. 22 Конституції України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, здійснюючи нарахування та виплату позивачу допомоги на оздоровлення, діяв відповідно до норм чинного законодавства України, вірно застосувавши нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, що регулює розмір виплати вказаної допомоги на оздоровлення, та дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи було спростовано відповідачем. Натомість, відповідачем доведено суду правомірність та законність дій, що оскаржувалися позивачем.

Наведене свідчить, що дії відповідача були правомірними. Право позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у передбаченому чинним законодавством розмірі не порушено. Отже, позовні вимоги є необґрунтованими, а тому позов задоволенню не підлягає.

Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).

УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ДАРНИЦЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ КИЄВІ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37447984, адреса: 02121, м.Київ, ХАРКІВСЬКЕ ШОСЕ, будинок 176-Г).

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.О. Григорович