Рішення № 89969071, 23.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року м. Київ №640/19755/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянув-ши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо відмови в підготовці та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років на пільгових умовах;

- зобов`язати відповідача підготувати та направити до Головного управління Пенсійно-го фонду України в Київській області документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років на пільгових умовах відповідно до порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1.

Підставами позову зазначено наступне: позивач звільнений із кримінально-виконавчої служби 30.11.2016 і має вислугу років в календарному обчисленні - 19 років 3 місяці 6 днів, у пільговому - 24 роки 4 місяці 21 день; позивач звернувся до відповідача для оформлення документів для призначення йому пенсії за вислугу років і подання їх відповідному органу Пенсійного фонду, проте листом від 05.09.2018 йому відмовлено з посиланням на недостат-ність календарної вислуги років для призначення пенсії. Вважає таку відмову протиправною, оскільки вона прийнята поза межами повноважень відповідача, не відповідає вимогам ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", ст.ст. 17-1, 49 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пп. "г" п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в позові з тих підстав, що зміст п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 не відповідає змісту п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", тому застосуванню підлягають положення цього Закону, як акта вищою юридичної сили, яким передбачено наявність вислуги років саме у календарному обчисленні. Також, зазначив, що право на призначення пенсії за вислугою років мають особи, які звіль-нені з військової служби, і на момент звільнення наявна необхідна вислуга років, передба-чена ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Оскільки на відповідача покладено функції з розрахунку вислуги років та за відсутності у позивача необхідної календарної вислуги років підстав для оформ-лення документів і подання їх до органу Пенсійного фонду не було. Крім цього, зазначає, що позивачем не було додано необхідних документів, передбачених п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, тому відповідно до п. 6 цієї постанови йому було запропоновано їх подати. Окремо зазначив про відсутність підстав для зобов`язання його вчинити певні дії, оскільки ним не допущено протиправної бездіяльності, як передумови для вчинення таких дій, адже позивачем не надано належно оформлений пакет документів.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій підтримав свої доводи, наведені у позові. Вважає висновок відповідача про недостатність вислуги років для призначення пенсії припущенням, без достатньої аргументації. Зазначає, що відповідач не аналізував положень ст.ст. 17. 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, наказу Міністерства юстиції України від 10.04.2013 №669/5. Посилається на численну судову практику, яка передбачає врахування постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393. Щодо не надання відповідачу належного пакету документів, то саме на відповідача покладено функцію щодо підготовки і подання документів, необхідних для призначення пенсії. Зазначає, що він звернувся до відповідача із заявою, а усі необхідні документи знаходяться у особовій справі, тобто є у наявності у відповідача.

Клопотання позивача про звернення до Верховного Суду для прийняття рішення у його справі залишено без задоволення, зважаючи на наступне.

Вказане клопотання обґрунтовано прийняттям Окружним адміністративним судом міста Києва, Київським (Шостим) апеляційним адміністративним судом різних за своєю суттю рішень у однакових правовідносинах, що, на думку заявника, зумовлено неоднаковим застосуванням норм матеріального права самим Верховним Судом. При цьому, заявник зауважує на постанові Верховного Суду від 27.06.2018 №750/9775/16-а, в якій висловлено позицію про можливість обчислення вислуги років на пільгових умовах відповідно до ст. 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1993 №393.

Відповідно до ст. 290 КАС України якщо у провадженні одного або декількох адміністративних судів перебувають типові адміністративні справи, кількість яких визначає доцільність ухвалення зразкового рішення, суд, який розглядає одну чи більше таких справ, може звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з них Верховним Судом як судом першої інстанції (ч. 1 ). У поданні про розгляд справи Верховним Судом як зразко-вої зазначаються підстави, з яких суд, що надає подання, вважає, що справа має бути розгля-нута Верховним Судом як зразкова, в тому числі посилання на типові справи. До подання додаються матеріали справи (ч. 2).

Суд, розглянувши клопотання і проаналізувавши надані позивачем судові рішення усіх інстанцій, дійшов висновку про відсутність передбачених ст. 290 КАС України підстав для звернення до Верховного Суду з поданням про розгляд даної справи як типової, зважаючи на однозначність висловленої Верховним Судом України і Верховним Судом позиції про можливість пільгового обчислення вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з огляду на висновки судів касаційної інстанції про застосування положень ст. 17-1 цього Закону і постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1993 №393. Водночас, особливості конкретної адміністративної справи, які полягають у наявності чи відсутності правових підстав для пільгового обчислення вислуги років, залежно від належності позивача до категорії осіб, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", або виду служби (робіт, посад), які особа обіймала, не зумовлюють передачу справи на розгляд Верховного Суду, з огляду на наявність у суду першої інстанції процесуальних можливостей надати їм належну правову оцінку.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач, підполковник внутрішньої служби, начальник Деснянського районного відді-лу кримінально-виконавчої інспекції м. Києва, звільнений із служби з 05.12.2016 відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із скороченням штатів), що підтверджується копією витягу з наказу Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області від 30.11.2016 №141 о/с-пр (а.с. 23).

У вказаному витязі та у довідці відповідача від 05.09.2018 №4.2-8551 (а.с. 36) зазна-чено, що вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні становить 19 років 3 місяці 6 днів, у пільговому - 24 роки 4 місяці 21 день.

Відповідач є уповноваженим структурним підрозділом Міністерства юстиції України для підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України необхідних документів для призначення (перерахунку) пенсії для осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України у зв`язку з ліквідацією Державної пенітенціарної служби України, що підтверджується копією листа Міністерства юстиції України від 14.04.2017 №14417/6933-0-26-17/16 і ніким з учасників справи не заперечується (а.с. 19).

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 22.08.2018 про оформлення матеріалів щодо призначення йому пенсії за вислугу років та направлення їх до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (а.с. 32).

Листом відповідача від 05.09.2018 №4.2.-8551 позивачу повідомлено, що вислуга років у календарному обчисленні менша ніж та, що передбачена законодавством (23 календарних років і більше), а також до заяви не були додані документи відповідно до вимог п. 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, що унеможливлює формування та направлення матеріалів для призначення пенсії. Одночасно позивачу надані запитувані ним розпорядчі документи на 3 арк. (а.с. 33, 34).

Спірні правовідносини виникли у сфері пенсійного забезпечення і стосуються право-мірності зазначеної у листі від 05.09.2018 відмови відповідача у підготовці і поданні до орга-ну Пенсійного фонду документів, необхідних для призначення позивачу пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України від 23.06.2005 №2713-IV "Про Державну кримі-нально-виконавчу службу України" пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно з п. "б" ст. 1-2 Закону України 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпе-чення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262) право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Держав-ної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу орга-нів і підрозділів цивільного захисту.

Згідно з п. "б" ч. 1 ст. 17 Закону №2262 особам, зазначеним у п. "б" ст. 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду

Згідно з п. "а" ст. 12 Закону №2262 пенсія за вислугу років призначається особам, зазначеним у п. "б" ст. 1-2 цього Закону, незалежно від віку, зокрема, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.

Статтею 17-1 Закону №2262 встановлено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допо-моги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстро-кової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393.

Згідно пп. "г" п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, на який посилається позивач, до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.

Отже, коло осіб, на яких поширюється норма пп. "г" п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, визначено в абзаці 1 п. 1 цієї постанови.

В абзаці 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 установ-лено види служб, час перебування на посадах (роботах, у місцях тощо), які зараховуються до вислуги років для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону №2262 особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутріш-ніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті "ж" ст. 1-2 такого Закону.

Отже, норма пп. "г" п. 3 вказаної постанови поширюється на:

- осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом;

- осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ;

- поліцейських;

- осіб, зазначених у п. "ж" ст. 1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (державні службовці та працівники навчальних, медичних закладів та науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ України або поліції з числа колишніх працівників міліції, які станом на день опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ та мали календарну вислугу не менше п`яти років і продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ України або поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах).

Позивач не відноситься до осіб, зазначених в абзаці 1 п. 1 постанови Кабінету Мініст-рів України від 17.07.1992 №393, тому норма пп. "г" п. 3 цієї постанови на нього не поширюється.

Суд зауважує позивачу на невірне цитування ним у позовній заяві норми пп. "г" п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, а саме зазначений ним текст: "Відповідно до пункту г) ч. 3 вказаної Постанови КМУ до вислуги років для призначення пенсій особам, рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, зараховується час проходження служби на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів.", не відповідає дійсному змісту цитованої ним норми, яка зазначена судом вище.

Доводи позивача про те, що положення ч. 4 ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" є спеціальними по відношенню до положень Зако-ну №2262, помилкові і відхиляються судом, зважаючи на наступне.

Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" передбачено, зокрема, що особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів.

Водночас, відповідно до преамбули, цей Закон визначає правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження.

Натомість умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України, визна-чені саме Законом №2262.

Як визначено у ст. 1-1 Закону №2262, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів (ч. 1). Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (ч. 3).

Отже, в аспекті визначення умов і порядку пенсійного забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України спеціальними є положення Закону №2262, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а не Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України".

Наказ Міністерства юстиції України від 10.04.2013 №669/5, яким затверджено перелік посад та порядок встановлення пільгового заліку вислуги років для призначення пенсій осо-бам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, не відноситься до пенсійного законодавства (ч. 1 ст. 1-1 Закону №2262), а зазначені у ч. 4 ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" умови пенсійно-го забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби не внесені до Закону №2262 чи Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (ч. 3 ст. 1-1 Закону №2262).

До внесення відповідних змін до Закону №2262 або до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, які б передбачали можливість пільгового обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, правових підстав для враху-вання вислуги років позивача у пільговому обчисленні не має.

Отже, оцінюючи доводи і заперечення сторін щодо наявності у позивача права на пенсію за вислугу років згідно із Законом №2262, суд дійшов висновку про не набуття пози-вачем вказаного права, оскільки на день свого звільнення позивач мав вислугу менше 23 календарних років, як визначено у п. "а" ст. 12 Закону №2262.

З огляду на відсутність у позивача необхідної календарної вислуги років для призна-чення пенсії згідно із Законом №2262 обґрунтованими є заперечення відповідача про те, що чинне законодавство не покладає на нього обов`язок з оформлення документів для призна-чення пенсії.

Заперечення відповідача про невідповідність пп. "г" п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 положенню п. "а" ст. 12 Закону №2262 є помилковими і відхиляються судом, оскільки ст. 17-1 цього Закону передбачає можливість пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та уповноважує на Кабінет Міністрів України на визначення такого порядку. Пункт 3 цієї постанови Кабінету Міністрів України незаконним і нечинним не визнавався.

Наданий позивачем витяг з роз`яснення Міністерства юстиції України, розміщеного на веб-сайті Міністерства юстиції України, щодо права на призначення пенсії за вислугу років не є джерелом права, а його зміст не стосується умов і порядку пенсійного забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби.

Щодо наданих позивачем судових рішень та врахування висновків судів, наведених у цих рішення, суд зазначає наступне.

Постанова Верховного Суду від 27.06.2018 №750/9775/16-а містить висновок про мож-ливість застосування постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 при визна-ченні пільгової вислуги років з огляду на положення ст. 17-1 Закону №2262, якому дане рішення не суперечить.

Однак, вказана постанова Верховного Суду не містить висновку щодо застосування пп. "г" п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 у контексті пільгово-го обчислення вислуги років осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України. Фактичні обставини справи №750/9775/16-а стосуються прохо-дження позивачем служби в органах внутрішніх справ, щодо яких правове регулювання врахування вислуги років у пільговому обчисленні відмінне, тому дана постанова Верхов-ного Суду не може бути врахована судом за правилами ч. 5 ст. 242 КАС України при вирішенні справи, яка розглядається.

Постанови Верховного Суду України від 09.12.2014 та від 10.02.2015 і ухвала Вищого адміністративного суду України від 12.04.2016 К/800/33188/15 стосуються визначення вислу-ги років при проходженні військової служби військовослужбовцем, ухвала Вищого адмініс-тративного суду України від 05.11.2015 К/800/46432/14 стосується визначення вислуги років при проходженні служби особами рядового і начальницького складу державної пожежної охорони на відповідних об`єктах, постанова Верховного Суду від 27.03.2018 №295/6301/17 і ухвала Вищого адміністративного суду України від 21.03.2017 К/800/8083/17 стосуються визначення вислуги років при проходженні служби в поліції, щодо яких правове регулю-вання врахування вислуги років у пільговому обчисленні відмінне.

Як вбачається, вказані рішення судів касаційної інстанції не стосується обставин спра-ви, яка розглядається, тому не можуть бути враховані судом за правилами ч. 5 ст. 242 КАС України при її вирішенні.

Рішення судів першої і апеляційної інстанцій не є рішеннями Верховного Суду, тому відсутні передбачені ч. 5 ст. 242 КАС України підстави для їх врахування. Преюдиційних обставин вказані рішення не містять, а згідно з ч. 7 ст. 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Оцінюючи доводи і заперечення сторін щодо повноти подання позивачем документів, необхідних для призначення пенсії, суд зважає на таке.

Як визначено у п. 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2017 за №135/13402 (далі - Порядок №3-1), для призначення пенсії за вислугу років подаються такі документи, зокрема:

- заява про призначення пенсії (додаток 1);

- грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби;

- документи про страховий стаж (при призначенні пенсії згідно з п. "б" ст. 12 Закону №2262;

- копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

- довідка ВАТ "Ощадбанк" або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення ВАТ "Ощадбанк";

- копія паспорта.

Згідно з п. 6 цієї постанови днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення. У разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу) роз`яснюється, які документи необхідно надати додатково. При поданні докумен-тів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз`яснення днем звернення за приз-наченням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою.

Доказів подання відповідачу заяви встановленої форми і необхідних для призначення пенсії документів, передбачених п. 7 Порядку №3-1, позивач не надав. Водночас, як вба-чається з копії заяви позивача від 22.08.2018 (а.с. 33), її складено у довільній формі й додано лише копію витягу з наказу від 30.11.2016 №141о/с-пр про звільнення позивача, що не відповідає вимогам п. 7 Порядку №3-1.

Отже, відповідач вірно зазначив у своєму листі про те, що позивачем не були подані необхідні для призначення пенсії документи, тому оспорювана відповідь у цій частині відпо-відає вимогам п. 6 Порядку №3-1. Оспорювана відповідь не є рішенням про відмову у приз-наченні пенсії позивачу, тому у суду відсутні підстави для висновку про перевищення відпо-відачем своїх повноважень.

Доводи позивача про наявність необхідних документів в його особовій справі відпо-відачем спростовано не було. Проте наведені позивачем доводи не свідчать про наявність у нього права на пенсію відповідно до Закону №2262, а відтак не доводять виникнення у відповідача обов`язку з підготовки і подання документів до Пенсійного фонду.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд, зважаючи на встановлені фактичні обставини справи і наведене правове регулювання, дійшов висновку про відсутність порушень вимог законодавства і права позивача на пенсійне забезпечення при розгляду відповідачем заяви позивача від 22.08.2018, з огляду не недоведеність позивачем наявності у нього права на пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262 і подання відповідачу необхідного пакету документів для призначення пенсії.

За таких обставин у суду відсутні підстави для висновку про вчинення відповідачем протиправних дій чи допущення ним протиправної бездіяльності, тому у задоволенні позов-них вимог слід відмовити у повному обсязі.

З огляду на відмову у задоволенні позову та згідно із ст. 139 КАС України сплачений позивачем згідно з квитанцією від 21.11.2018 №80900 судовий збір у сумі 704,80 грн. стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 90, 139, 241-246, 257-263 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач: ОСОБА_1 ;

АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації; вул. Воздвиженська, 2, м. Київ, 04071; код ЄДРПОУ 40867327.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.

Суддя Д.А. Костенко