Рішення № 89969048, 18.06.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2020 року Чернігів Справа № 620/1489/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Скиді В.А.,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Тимошенка О.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просить: визнати протиправними та скасувати накази по особовому складу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області № 77 о/с від 19.03.2020, № 107 о/с від 23.04.2020 в частині призначення позивача на посаду заступника начальника Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП та на посаду начальника ізолятора тимчасового тримання № 3 ГУНП; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника ізолятора тимчасового тримання № 5 ГУНП з 19.03.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані накази є протиправними, оскільки його переведення з посади начальника ізолятора тимчасового тримання № 5 ГУ НП в Чернігівській області (вул. Котляревського, 66, м. Прилуки, Чернігівська область) до Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області (вул. Пилипенка, 1, смт. Варва, Чернігівська область) та подальше призначення на посаду начальника ізолятора тимчасового тримання № 3 ГУНП в Чернігівській області (адреса: вул. Московська, 22, м. Ніжин, Чернігівська область) є направленням для подальшого проходження служби до іншого органу в іншу місцевість та було здійснено без його згоди.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки позивача переміщено на рівнозначну посаду для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби в межах чинного законодавства. Зазначає, що відповідно до частини восьмої статті 65 Закону України «Про національну поліцію» підставою для переведення позивача повинен бути не рапорт позивача, а ініціатива прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, у зв`язку з більш ефективною службою та виходячи з інтересів служби. Тому, видаючи накази № 77 ос від 19.03.2020 та № 107 о/с від 23.04.2020, начальник ГУНП в Чернігівській області діяв в межах повноважень і в спосіб передбачений Законом України «Про Національну поліцію».

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідно до статті 32 Кодексу законів про працю України переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника, що не було враховано відповідачем. Стверджує, що спеціальним законодавством, яке визначає порядок проходження служби в поліції, передбачено можливість переміщення та переведення працівника на іншу посаду, зокрема, залежно від результатів виконання покладених на нього обов`язків та його професійних, особистих якостей. Разом з тим, спеціальним законодавством, у тому числі Законом України «Про Національну поліцію» не визначено та не розмежовано поняття «переміщення» і «переведення» на іншу посаду, а тому підлягає застосуванню загальне трудове законодавство.

Відповідачем до суду подано заперечення на відповідь на відзив, в яких вказав на правомірність дій відповідача посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 28.11.2018 по справі № 820/6677/16 та від 16.04.2020 по справі № 825/896/18.

Вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З 07.11.2015 ОСОБА_1 проходить службу в Національній поліції України, зокрема, на посаді начальника Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, а з березня 2017 року по листопад 2019 року перебував на посаді начальника ІТТ № 5 (м. Прилуки) ГУНП в Чернігівській області, що підтверджується копією службової характеристики (а.с. 53).

Наказом Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 19.03.2020 № 77 підполковника ОСОБА_1 було призначено заступником начальника Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, установивши йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 посадовий оклад у розмірі 3000,00 грн., звільнивши його з посади начальника ізолятора тимчасового тримання № 5 ГУ НП в Чернігівській області (а.с. 46).

Підставою для прийняття спірного наказу слугували: рапорт заступника начальника ГУНП в Чернігівський області Ігнатьєва С.О. від 16.03.2020 та падання заступника начальника ГУНП в Чернігівський області Ігнатьєва С.О. про призначення на посаду заступника начальника Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області в порядку статті 65 (для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 44-45).

Наказом Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 23.04.2020 № 107 о/с підполковника ОСОБА_1 було призначено начальником ізолятора тимчасового тримання № 3 ГУНП в Чернігівській області, установивши йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 посадовий оклад у розмірі 2800,00 грн., звільнивши його з посади заступника начальника Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області (а.с. 50).

Підставою для прийняття спірного наказу слугували: рапорт заступника начальника ГУНП в Чернігівський області Ігнатьєва С.О. від 23.03.2020 та падання заступника начальника ГУНП в Чернігівський області Ігнатьєва С.О. про призначення заступника начальника Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області підполковника поліції Каліша О.І. на посаду начальника ізолятора тимчасового тримання № 3 ГУНП в Чернігівській області в порядку статті 65 (для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 48-49).

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом України від 02.07.2015 № 580-VІІІ «Про Національну поліцію» (далі - Закон) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Статтею 3 Закону визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Положеннями частин третьої та четвертої статті 59 Закону передбачено, що рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 8 частини десятої статті 62 Закону поліцейський може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов`язків та своїх професійних, особливих якостей.

В свою чергу порядок та умови переміщення поліцейських в органах, закладах та установах поліції врегульовано статтею 65 Закону, частиною першою якою визначено, зокрема, що переміщення поліцейських здійснюється: 1) на вищу посаду - у порядку просування по службі; 2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами; за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону.

Разом з цим, підпунктом «а» пунктом 40 Положення № 114 обумовлено, що призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ відповідно до його компетенції. При цьому враховується, в тому числі, що при призначенні на посади і переміщенні по службі осіб рядового і начальницького складу має забезпечуватися використання їх за основною чи спорідненою спеціальністю або згідно з набутим досвідом, а при необхідності використання на посадах за новою для них спеціальністю призначенню має передувати відповідна перепідготовка.

Згідно з підпунктом «б» пункту 42 Положення № 114 переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу провадиться: на рівнозначні посади - у разі службової необхідності, проведення планової заміни в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, а також для доцільнішого використання з урахуванням їх ділових і особистих якостей, стану здоров`я, віку та підготовки за новою спеціальністю.

Умови визнання посади поліцейських нерівнозначною визначені частиною другою статті 65 Закону, а саме посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції.

З аналізу викладених норм слідує, що переміщення поліцейського на рівнозначну посаду в поліції з метою забезпечення більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби можливе за умови, якщо спеціальне звання за займаною ним посадою відповідає спеціальному званню посади, на яку він переміщується.

У відповідності до вимог частини другої статті 80 Закону граничні спеціальні звання молодшого, середнього складу поліції за штатними посадами встановлюються керівником поліції.

Як вбачається з довідки управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 14.05.2020 відповідно до затвердженого штату, згідно додатку VI наказу Національної поліції України від 04.12.2015 № 142, граничне спеціальне звання за посадами начальник ізолятора тимчасового тримання № 5, заступник начальника Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції, начальник ізолятора тимчасового тримання № 3 є майор поліції, тому вказані посади є рівнозначними (а.с. 51).

Окрім цього, рівнозначність посад підтверджується також схемою посадових окладів поліцейських управлінь, відділів (відділень) поліції, наведеною в постанові Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», згідно з якою посадовий оклад начальника приймальника, ізолятора 2800,00 грн., заступника начальника відділення поліції 3000,00 грн., оклад за спеціальне звання «підполковник поліції» становить 2200,00 грн.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що переміщення позивача на підставі оскаржуваних наказів № 77 о/с від 19.03.2020, № 107 о/с від 23.04.2020 на посаду заступника начальника Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області та на посаду начальника ізолятора тимчасового тримання № 3 ГУНП в Чернігівській області відбулося в межах рівнозначних посад, для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, зі збереженням посадового окладу та окладу за спеціальним званням.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.11.2018 по справі № 820/6677/16 та від 16.04.2020 по справі № 825/896/18.

Оцінюючи доводи позивача щодо відсутності його згоди на переміщення на посаду заступника начальника Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області та на посаду начальника ізолятора тимчасового тримання № 3 ГУНП в Чернігівській області суд зазначає таке.

Частинами восьмою-дев`ятою статті 65 Закону визначено, що переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.

Отже, ініціювати питання переміщення по службі підпорядкованих поліцейських у зв`язку із службовою необхідністю, може прямий керівник (начальник) або керівники інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення, що не потребує одержання згоди поліцейського.

Крім того, твердження позивача, що переміщення його на іншу посаду в інтересах служби порушує його права є необґрунтованими, з огляду на особливий характер такої служби, який, згідно частини першої статті 59 Закону, має забезпечити належне виконання покладених на поліцію повноважень.

Доводи позивача щодо недотримання відповідачем при прийнятті спірних наказів положень Кодексу законів про працю України, суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Відповідно, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні питання або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Враховуючи те, що порядок переміщення поліцейських по службі, врегульовано спеціальним Законом України «Про Національну поліцію», тому до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України застосуванню не підлягають.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що позивач був переміщений на рівнозначну посаду відповідно до пункту 2 частини першої статті 65 Закону для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, з дотриманням процедури, установленої спеціальним законодавством. При винесенні оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (просп. Перемоги, буд. 74, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 40108651) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.06.2020.

Суддя В.О. Непочатих