Рішення № 89969032, 23.06.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2020 року Чернігів Справа № 620/1178/20

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської селищної ради Бахмацького району Чернігівської області про визнання незаконною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дмитрівської селищної ради Бахмацького району Чернігівської області про визнання незаконної відмови відповідача в наданні дозволу на виготовлення технічної документації на дві земельні ділянки: земельну ділянку по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею - 0,25 га та на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , орієнтовною площею - 0,15 га за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства; зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення технічних документацій на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею - 0,25 га та на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , орієнтовною площею - 0,15 га за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що вона звернулась до відповідача з заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо трьох земельних ділянок в межах загальної площі до 2,00 га, однак відповідачем надано такий дозвіл щодо однієї з них та відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки щодо двох інших на підставі того, що згідно частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Вважає, що громадянин, який отримав безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства меншої площі ніж 2,00 га має право отримати у власність ще інші земельні ділянки за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які разом з раніше отриманою безкоштовно у власність земельною ділянкою не перевищують розмір 2,00 га.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем було подано заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по трьом земельним ділянкам з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та рішенням сесії від 24.12.2019 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність найбільшої земельної ділянки, яку хотів приватизувати позивач, а на інші земельні ділянки в наданні дозволів було відмовлено у зв`язку з вже використаним правом на безоплатну приватизацію. Вказує, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян з підстав одержання земельних ділянок з земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації може мати місце один раз по кожному виду використання земельної ділянки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

19.12.2019 (вх. № 76) ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право приватної власності на земельні ділянки площею до 2 га, а саме: АДРЕСА_3 , орієнтовною площею - 0,40 га, АДРЕСА_1 , орієнтовною площею - 0,25 га та АДРЕСА_2 , орієнтовною площею - 0,15 га для ведення особистого селянського господарства, до якої було додано копії паспорту, реєстраційного номеру облікової картки платника податків та графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельних ділянок (а.с. 46-51).

Дмитрівською селищною радою Бахмацького району Чернігівської області рішенням 53-ї сесії 7-го скликання від 24.12.2019 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність» позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,40 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою АДРЕСА_3 (а.с. 52).

На заяву позивача від 24.01.2020 листом від 27.01.2020 вих. № 03-17/57 відповідачем було повідомлено, що рішенням 53-ї сесії 7-го скликання селищної ради ОСОБА_1 наданий дозвіл на розроблення документації на одну земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3 , на дві інші ділянки, зазначені в заяві, сесія селищної ради відмовила у наданні дозволів (а.с. 53-54).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Згідно частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом «в» частини третьої статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

В силу пункту «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Виходячи з аналізу зазначених норм, будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку площею до 2,0 га для ведення особистого селянського господарства.

Водночас, суд зазначає, що у статті 118 Земельного кодексу України міститься загальне посилання на те, що місце розташування земельної ділянки повинно відповідати вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із системного аналізу норм земельного законодавства суд дійшов висновку, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити:

- відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України);

- чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України та частина третя статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Таким чином, підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність може бути невідповідність місця розташування об`єкта (земельної ділянки) наведеним вище вимогам.

Відмова у наданні дозволу з інших підстав не допускається.

Також, згідно позиції Верховного суду України постановах від 10.12.2013 у справі № 21-358а13, від 11.10.2016 у справі № 806/3787/13-а отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність (користування). Відтак, формальні підстави в не наданні дозволу свідчать про зловживання своїм обов`язком відповідача надати такий дозвіл у відповідності до вимог закону, чим порушуються права позивача, гарантовані Конституцією України.

З матеріалів справи вбачається, що спір зводиться до можливості надання позивачу дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою на дві окремі земельні ділянки: орієнтовною площею 0,25 га та орієнтовною площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства після того, як позивачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на третю земельну ділянку орієнтовною площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства.

Так, згідно частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0 гектара.

Водночас, частина друга статті 121 Земельного кодексу України передбачає виняток, за якого гранична норма може бути збільшена - у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), тобто реалізації права на приватизацію державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Аналізуючи наведені правові положення, суд приходить до висновку, що стаття 121 Земельного кодексу України передбачає, як граничні розміри земельних ділянок, яку громадянин може отримати за певним призначенням, так і випадок можливості збільшення цього розміру. При цьому, збільшення стосується лише земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, Земельний кодекс України гарантує громадянину право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0 гектара.

Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що нормами Земельного кодексу України не передбачено обмеження щодо реалізації особою права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства лише однією земельною ділянкою, при цьому визначено граничні розміри земельних ділянок, а саме не більше 2,0 гектара.

З матеріалів справи встановлено, що позивачу лише надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,40 га, а тому позивач має право на безоплатну приватизацію інших земельних ділянок в межах 2,00 га в розмірі невикористаної частини. Таким чином, право на одержання земельної ділянки безоплатно у власність на підставі статті 118 Земельного кодексу України позивачем не використане.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 805/181/17-а.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з вимогами частини другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надається відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. При цьому, чинним законодавством передбачено, що рішення про надання дозволу або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.

Позивачем при зверненні до Дмитрівської селищної ради Бахмацького району Чернігівської області із заявою про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, для ведення особистого селянського господарства, були подані всі необхідні документи, передбачені нормами Земельного кодексу України.

Водночас, на вимогу суду, відповідачем не надано рішення ради щодо розгляду заяви позивача в частині наданні дозволів на виготовлення технічної документації на дві земельні ділянки: земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,25 га та на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 , орієнтовною площею 0,15 га за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Отже, відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом, що свідчить про протиправну бездіяльність.

При вказаних обставинах, така бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за формою не може вважатись «відмовою» у розумінні частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не розгляді заяви позивача від 19.12.2019 (вх. № 76) в частині надання дозволів на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,25 га та за адресою АДРЕСА_2 , орієнтовною площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства; зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача від 19.12.2019 (вх. № 76) в частині надання дозволів на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,25 га та за адресою АДРЕСА_2 , орієнтовною площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства та винести з даного питання вмотивоване рішення.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення технічних документацій на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею - 0,25 га та на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , орієнтовною площею - 0,15 га за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання дозволів на розроблення проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Крім того, як судом вже було зазначено, передумовою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є певний алгоритм дій уповноваженого органу щодо перевірки розташування земельної ділянки на відповідність вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 21.08.2018 у справі № 810/3393/17.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд зазначає, що ухвалою суду від 27.04.2020 позивачу було відстрочено сплату судового збору за подання до суду позову в розмірі 1681,60 грн. до ухвалення судового рішення у справі.

За приписами статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи, що при поданні адміністративного позову судовий збір позивачем не було сплачено, ухвалою суду було відстрочено сплату судового збору за подання до суду позову до ухвалення судового рішення у справі, а адміністративний позов задоволено частково, суд, у відповідності до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про необхідність стягнення з кожної сторони до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Чернігівського окружного адміністративного суду судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 9, 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дмитрівської селищної ради Бахмацького району Чернігівської області (вул. Незалежності, буд. 18, с. Дмитрівка, Бахмацький район, Чернігівська область, 16572, код ЄДРПОУ 04412395) про визнання незаконною відмови та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Дмитрівської селищної ради Бахмацького району Чернігівської області, яка полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 від 19.12.2019 (вх. № 76) в частині надання дозволів на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,25 га та за адресою АДРЕСА_2 , орієнтовною площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Дмитрівську селищну раду Бахмацького району Чернігівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.12.2019 (вх. № 76) в частині надання дозволів на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,25 га та за адресою АДРЕСА_2 , орієнтовною площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства та винести з даного питання вмотивоване рішення.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Чернігівського окружного адміністративного суду (рахунок UA028999980313161206084025002, отримувач - УК у м. Чернігові/м. Чернігів/22030101, код ЄДРПОУ - 38054398, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)) судовий збір у сумі 840,80 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дмитрівської селищної ради Бахмацького району Чернігівської області до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Чернігівського окружного адміністративного суду (рахунок UA028999980313161206084025002, отримувач - УК у м. Чернігові/м. Чернігів/22030101, код ЄДРПОУ - 38054398, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)) судовий збір у сумі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.06.2020.

Суддя Н.М. Баргаміна