Ухвала суду № 89968598, 22.06.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

22 червня 2020 р. справа № 520/6584/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Горшкова О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 9951 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувсь до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини 9951 (Харківський прикордонний загін) - Код ЄДРПОУ:14321712 щодо не нарахування та невиплати мені, ОСОБА_1 - РНОКПП - НОМЕР_1 , грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 07 лютого 201 року.

- зобов`язати військову частину 9951 (Харківський прикордонний загін) - код ЄДРПОУ: 14321712 нарахувати та виплатити мені, ОСОБА_1 РНОКПП - НОМЕР_1 , грошову компенсацію з невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за 2012, 2012 2014, 2015, 2016 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на ден звільнення з військової служби - 07 лютого 2018 року.

Ухвалою суду від 01.06.2020 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представником відповідача 22.06.2020 року через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву та клопотання про залишення позову без розгляду.

В обґрунтування поданого до суду клопотання вказано, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом. Так, представником відповідача вказано, що предметом позову у даному випадку є питання пов`язані з проходженням та звільненням з військової служби, оскільки військова служба в розумінні п.17 ст. 4 КАС України є публічною службою, а відтак для звернення до суду з даним позовом встановлено місячний строк. При цьому, як зазначив відповідач, навіть з врахуванням, що позивач дійсно про вищевказані факти дізнався лише з листа начальника Харківського прикордонного загону від 08.04.2020 року за №Д-114-3639 ним був пропущений передбачений чинним законодавством строк звернення до суду. Оскільки вказаний лист начальника Харківського прикордонного загону від 08.04.2020 року був направлений позивачу 10.04.2020 року, що підтверджується копією Реєстр на кореспонденцію№173 та копіює фіскального чеку ПАТ «Укрпошта» (додається). Зазначений лист позивачу був вручений 17.04.2020 року, що підтверджується витягом з трекінгу відстеження відправлення на сайті ПАТ «Укрпошта» (додається). Натомість позовну заяву по даній справі ОСОБА_1 було підписано лише 21.05.2020 року, тобто з пропуском строку звернення до суду.

Надаючи оцінку заявленому клопотанню представника відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно з положеннями ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Верховним Судом зазначено, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом даного адміністративного спору є правомірність дій військової частини 9951 (Харківський прикордонний загін), які полягають у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за 2012-2016 роки.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно із приписами ч.2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до роз`яснено Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Водночас, як встановлено судом позивач проходив службу в лавах Державної прикордонної служби України, а отже спірні правовідносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 815/2681/17.

Відтак, відповідно до приписів ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із положеннями ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що законодавством визначена необхідність не тільки безпосередньої обізнаності особи про обставини порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ч.5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як встановлено судом, позивач шляхом звернення до суду з даним позовом просить суд надати оцінку правомірності бездіяльності військової частини 9951 (Харківський прикордонний загін), яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за 2012-2016 роки, про що позивач дізнався лише з відповіді ВЧ 9953 від 10.04.2020 року № 12/Д-189.

Отже, слід дійти висновку, що саме з дати отримання відповіді ВЧ 9953 від 10.04.2020 року № 12/Д-189, яка отримана позивачем 17.04.2020 року, позивачу стало відомо про порушення його прав.

Матеріали справи свідчать, що позивачем скеровано даний позов до суду 21.05.2020 року згідно поштової відмітки, а відтак, враховуючи перебіг святкових та вихідних днів у травні 2020 року, позивачем дотримано вимоги ч.5 ст.122 КАС України щодо строку звернення до суду.

З огляду на вищевикладене та враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність доводів представника відповідача стосовно пропущення позивачем строку на звернення до суду з даним позовом, у зв`язку з чим клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 12, 240, 241, 243, 256, 262, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини 9951 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Горшкова