Рішення № 89968288, 23.06.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2020 року м. Рівне №460/1702/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача:

№ 0005201304 від 24.04.2019 р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів на загальну суму 27964 грн. 86 коп., з яких 22371 грн. 89 коп. за податковим зобов`язанням та 5592 грн. 97 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0005211304 від 24.04.2019 р. про збільшення суми грошового зобов`язання з мита на загальну суму 12711 грн. 30 коп., з яких 10169 грн. 04 коп. за податковим зобов`язанням та 2542 грн. 26 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що під час проведення невиїзної перевірки позивача відповідачем помилково враховані документи, що надійшли від уповноважених органів Литовської Республіки, при цьому переклад цих документів не проведений. Вказує, що посилання відповідача на той факт, що експортна декларація являється належним доказом заниження митної вартості позивачем не відповідає дійсності, оскільки сама по собі експортна декларація доводить лише факт оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Литовській Республіці. Також зауважує, що документи надані Литовською стороною стосуються виключно автомобіля, відправники у таких документах відрізняються, а отже висновки про заниження вартості саме позивачем передчасні та не можуть слугувати законною підставою для донарахування податкових зобов`язань.

Ухвалою суду від 18.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позов та призначено дату, час та місце підготовчого засідання.

Відповідач, у строк встановлений судом, подав відзив на позов, в якому зазначив, що відповідачем за результатами порівняльного аналізу електронної митної декларації та інформації, що стосується товару, митне оформлення якого завершено, отриманої від митних органів Литовської Республіки, встановлено, що позивач при декларуванні транспортного засобу марки «RENAULT», модель «MEGAN», зазначив митну вартість автомобіля 1800 євро. Однак, відповідно до інформації митних органів Литовської Республіки вартість автомобіля становить 5000 євро, відправником автомобіля виступала компанія UAB "TD TRANSPORT". Таким чином, відповідачем виявлено невідповідність відомостей, які впливають на розрахунок митної вартості імпортованого транспортного засобу. Відтак, відбулося заниження податкового зобов`язання позивача за ввізним митом та податком на додану вартість. Викладені у акті перевірки висновки стали підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання позивача щодо сплати митних платежів та застосування заходів, передбачених законами України. За наведеного, сторона відповідача вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними, а тому просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 27.04.2020, у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, підготовче засідання відкладено до 20.05.2020.

Ухвалою суду від 20.05.2020 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 22.06.2020.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не прибули. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи по суті без участі позивача та його представника за наявними у справі письмовими доказами.

Представник відповідача про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частин першої та дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, ухвалою суду від 22.06.2020 суд продовжив розгляд справи в письмовому провадженні.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що упродовж 10.04.2019-12.04.2019 Головним управлінням ДФС у Рівненській області проведено документальну невиїзну перевірку дотримання громадянином ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товару з поданням митної декларації № UA205100/2018/004147 від 23.03.2018р., за результатами якої складено Акт перевірки № 839/17-00-13-04/3158122896 від 16.04.2019 р. (а.с. 12-17).

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем при декларуванні транспортного засобу - легкового автомобіля марки «RENAULT», модель «MEGAN» (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), нарахуванні та сплаті платежів за митною декларацією /МД/ № UA205100/2018/004147 від 23.03.2018р. допущено порушення вимог ст.49, ч.1 ст.51, ст.52, ч.2 ст.53, ст.257, ч.ч.1 і 2 ст.270, ч.1 ст.272, ч.2 ст.277, ст.ст.278, 289 МК України, п.187.8 ст.187, п.190.1 ст.190 Податкового кодексу /ПК/ України.

Такий висновок ґрунтується на встановленій невідповідності відомостей щодо митної вартості ввезеного автомобіля, що заявлені декларантом у МД № UA205100/2018/004147 від 23.03.2018р., та інформації щодо дійсної вартості цього транспортного засобу, наданої уповноваженим органом іноземної держави.

Зокрема, в графі 22 "Валюта та загальна сума за рахунком" МД № UA205100/2018/004147 від 23.03.2018р. зазначено суму 1800 євро (58201 грн. 19 коп. по курсу Національного банку /НБ/ України на день заявлення товару до митного оформлення); митна вартість задекларована позивачем в розмірі 59979 грн. 56 коп. (або 1855 євро).

Відповідно до документів, надісланих митними органами Литовської Республіки, а саме: експортної митної декларації № 18LTКC0100EK006С29 від 22.03.2018р. на автомобіль марки «RENAULT», модель «MEGAN», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , рахунку-фактури TDT № 03645 від 22.03.2018р., вартість автомобіля становить 5000 євро (161669 грн. 97 коп. на дату митного оформлення автомобіля). Відправником автомобіля виступала компанія UAB "TD TRANSPORT".

В результаті наведених обставин позивачем занижено податкове зобов`язання по сплаті мита в розмірі 10169 грн. 04 коп. та ПДВ - в розмірі 22371 грн. 89 коп.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0005201304 від 24.04.2019р. про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 27964 грн. 86 коп., з яких 22371 грн. 89 коп. за податковим зобов`язанням та 5592 грн. 97 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 11);

№ 0005211304 від 24.04.2019р. про збільшення суми грошового зобов`язання з мита на загальну суму 12711 грн. 30 коп., з яких 10169 грн. 04 коп. за податковим зобов`язанням та 2542 грн. 26 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 10).

Висновки проведеної перевірки ґрунтуються на тому, що за результатами аналізу відомостей, наявних у документах, поданих до митного оформлення транспортного засобу, та відомостей, що містяться в документах, наданих уповноваженим органом іноземної держави, встановлено невідповідність даних, що впливають на розрахунок митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу згідно МД № UA205100/2018/004147 від 23.03.2018р. При цьому, база оподаткування вищезазначеного транспортного засобу занижена на суму 101690 грн. 41 коп., внаслідок чого позивачем не сплачені обов`язкові платежі в повному обсязі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суду слід зазначити наступне.

Так, органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль, зокрема, щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів (ч. 3 ст. 345 МК України), самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків на підставі документів, наданих уповноваженими органами іноземних держав, зокрема, щодо вартісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України та які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення (п.54.4 ст.54 ПК України).

Оскільки отримані від уповноважених органів Литовської Республіки документально підтверджені відомості щодо вартісних характеристик відрізняються від задекларованих позивачем під час митного оформлення, тому такі правомірно були використані посадовими особами контролюючого органу для визначення бази оподаткування позивача.

Із змісту розглядуваного позову ОСОБА_1 слідує, що останній оспорює правомірність рішень відповідача щодо збільшення йому грошових зобов`язань з ПДВ та мита, вказуючи на безпідставність та помилковість використання відповідачем документів, що надійшли від уповноважених органів іноземної держави, а також наголошує на неправомірності проведеної перевірки, оскільки така проведена з порушеннями закону.

Отже, вказані обставини входять в предмет доказування по цій справі.

В частині правомірності проведеної перевірки суд враховує, що відповідно до п. 54.4 ст. 54 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Згідно з п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи (ч. 3 ст. 345 МК України).

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

На підставі наведених норм та у зв`язку із отриманням від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо вартісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні на митну територію України, відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку.

При цьому, письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки та складений Акт перевірки був отриманий позивачем після проведення перевірки та фактичного оформлення її результатів та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Вказані обставини не заперечуються відповідачем та зазначаються позивачем у позовній заяві.

Згідно з приписами ст. 351 МК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів.

Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Як буквальне тлумачення аналізованої норми, так і системне тлумачення приписів МК України, виключають можливість проводити документальну позапланову невиїзну перевірку без надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Сам вид перевірки (документальна невиїзна), без надання платником податків документальних підтверджень щодо митної вартості ввезеного автомобіля, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз первинних документів та дійти обґрунтованих висновків стосовно правопорушення платником податків.

Отже, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. З відомостями про дату початку та місце проведення перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог ч. 4 ст. 351 МК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Такі висновки відповідають правовій позиції, яка наведена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018р. у справі № 2а/1570/4582/11, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" підлягає врахуванню судом під час вирішення наведеного спору.

Стосовно правомірності винесення спірних повідомлень-рішень на підставі отриманих від уповноважених органів іноземної держави документів суд зазначає наступне.

Розглядувані правовідносини регулюються приписами МК України, відповідно до ч.1 ст. 257 якого декларування здійснюється шляхом заявлених за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ч. 8 ст. 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Приписами п. 8 ч. 1 ст. 336 МК України встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів, в тому числі і направлення запитів до інших державних органів, установ організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.

Предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі, зокрема, надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України (ст.351 МК України).

Відповідно до пп. 5, 6 ч. 1 ст. 352 МК України посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані, зокрема, отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або інші законами України.

Під час оформлення МД № UA205100/2018/004147 від 23.03.2018 позивач надав митному органу інвойс № б/н від 22.03.2018, виданий компанією "WERNER EGERLАND" Німеччина, відповідно до якого вартість транспортного засобу становить 1800 євро (а.с. 31).

Згідно поданої МД № UA205100/2018/004147 від 23.03.2018 митну вартість ввезеного транспортного засобу позивачем визначено у розмірі 59979 грн. 56 коп., або 1855 євро та за наслідками митного оформлення транспортного засобу сплачено мито на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами України на територію України та ПДВ з ввезених на територію України товарів (а.с. 29).

Департаментом організації протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ДФС України отримано лист від митного департаменту при Міністерстві фінансів Литовської Республіки щодо проведення перевірки по продажу та експорту транспортного засобу марки «RENAULT», модель «MEGAN», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 (а.с. 56).

В свою чергу, 17.09.2018 ДФС України листом № 28767/7/99-99-20-02-01-17 звернулася до Волинської митниці ДФС для проведення відповідної перевірки, за результатами якої встановлено, що відповідно до документів наданими митними органами Литовської Республіки фактурна вартість товару становить 5000 євро. Така вартість зазначена в митній декларації країни відправлення № 18LTКC0100EK006С29, рахунку-фактурі серії TDT № 03645 від 22.03.2018 та квитанції серії TSC № 0140980 від 22.03.2018, відповідно до якого ОСОБА_2 придбав автомобіль марки «RENAULT», модель «MEGAN», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , в литовського підприємства UAB "TD TRANSPORT" за ціною 5000 євро (а.с. 53-55).

Відповідно до листа Волинської митниці ДФС № 2545/7/03-70-20-05 від 08.10.2018 дану інформацію та матеріали перевірки направлено до Головного управління ДФС у Рівненській області для проведення контрольних заходів (а.с. 58-59).

Так, судом встановлено, що між відомостями експортної декларації, доданої до неї рахунку-фактури і наданими для митного оформлення транспортного засобу на території України документами є відмінності в частині його продавця, покупця, вартості транспортного засобу та країни відправлення.

Разом з тим, суд зауважує, що самі по собі документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами тому, що позивачем при ввезені на митну територію України автомобіля марки «RENAULT», модель «MEGAN», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , було занижено його митну вартість.

Так, в імпортній митній декларації № UA205100/2018/004147 від 23.03.2018, декларантом позивача було зазначено, що автомобіль марки «RENAULT», модель «MEGAN», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , імпортується з Німеччини (графа 15 "країна відправлення": Німеччина, графа 16 "Код країни відправлення" - DE). При цьому, до митного оформлення було подано рахунок-фактуру № б/н від 22.03.2018, у якій продавцем транспортного засобу виступає компанія "WERNER EGERLАND (Німеччина), а покупцем ОСОБА_1 .

В копії документа, наданого митними органами Литовської Республіки, який має назву PAZYMA-SASKAITA Serija TDT Nr.03645 від 22.03.2018, де вказано ціну автомобіля марки «RENAULT», модель «MEGAN», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 на рівні 5000 євро, і який виписаний на ім`я третьої особи ОСОБА_4 , особою яка оформила документ вказано компанію UAB "TВ ТRANSPORT", що має місцезнаходження в Литовській республіці. Разом з тим, вказана компанія, згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу 0256779450 від 15.05.2012 ніколи не була власником даного транспортного засобу, і жодних доказів тому, що її на такі дії уповноважив власник, немає. Сам же рахунок-фактура не містить реквізитів гр. ОСОБА_1 , а відтак взагалі не може вважатися документом, згідно якого відбувся правочин купівлі-продажу для позивача.

Також відповідачем не було здобуто жодних даних стосовно того, що країною відправлення (імпорту) вказаного транспортного засобу є Литовська республіка, а не Німеччина.

Що стосується копії експортної декларації Литовської Республіки MRN № 18LTКC0100EK006С29 від 22.03.2018, то суд зауважує на такому.

Перевірку виїзду задекларованого товару з Євросоюзу можна здійснити за допомогою сервісу Єврокомісії на офіційному сайті https://ec.europa.eu/ , в розділі "Оподаткування та митний союз" (Тaxation and customs) і підрозділі "Експорт MRN-спостереження (лише міжнародні рухи) (Export MRN Follow-up (international movements only)). Інформація про MRN доступна лише для міжнародних рухів ECS, які були завершені після 04.11.2018.

Перевіркою на вказаному сайті MRN декларації №18LTКC0100EK006С29 судом встановлено, що вказана декларація по даний час не закрита. Так, є два записи: 22.03.2018 - "Released for Export", тобто "Випущено для експорту", і 25.07.2018 - "Movement Under Exit Confirmation Request", тобто "Рух під запитом на підтвердження виходу", і обидва стосуються Литовської Республіки. Запис "Еxport declaration closed" відсутній (а.с. 28).

Наведене свідчить, що в Литовській республіці здійснено саме лише декларування автомобіля марки «RENAULT», модель «MEGAN», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 на рівні 5000 євро на експорт, але самого експорту, як такого не відбулося. Виїзд такого транспортного засобу з території Литовської республіки не зафіксований.

Більше того, і сам митний орган Литовської Республіки у запиті №(20.4/05)ЗВ-6907 від 10.08.2018 просить підтвердження ввезення на митну територію вищевказаного автомобіля, так як згідно наявної у нього експортної декларацій таке вивезення не відбулось (а.с. 56).

Таким чином сама по собі експортна декларація №18LTКC0100EK006С29 від 22.03.2018 свідчить виключно про оформлення експорту транспортних засобів із Європейського Союзу в Литовській Республіці, а не про фактичне здійснення такого експорту.

Таким чином, відповідачем жодними допустимими і належними доказами не спростовано факт придбання ОСОБА_1 автомобіля марки «RENAULT», модель «MEGAN», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 у компанії "WERNER EGERLAND" за ціною 1800 євро та факт його імпорту саме з Німеччини, а не з Литовської республіки.

Отже, ГУ ДФС у Рівненській обл., взявши до уваги єдиним і беззаперечним доказом документи литовських митних органів, не перевірило обставини завершення експорту товару; для усунення сумнівів не вчинило запитів відповідним компаніям, які фігурують відправниками товару по литовських документах та документах, поданих до митного оформлення декларантом.

Самі по собі документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами по справі, також в Акті перевірки жодним чином не обумовлено підстав надання переваги в доказовій силі документам Литовської Республіки, ніж тим, що подані до митного оформлення на митниці.

Доводи відповідача про оформлення позивачем іншого пакету документів на автомобіль ґрунтуються виключно на припущеннях, що є неприпустимим, так як жодними належними і допустимими доказом не підтверджені.

Оцінюючи обставини справи, суд виходить з того, що позивачем під час процедури митного оформлення задекларовано митну вартість транспортного засобу і сплачено суми обов`язкових платежів, виходячи з первинних (реєстраційних) документів. Відтак, позивачем виконані митні і податкові зобов`язання під час здійснення митних процедур.

Виходячи із змісту ч.6 ст.69 МК України, донарахування сум податкових зобов`язань після завершення процедури митного оформлення товарів, можливо виключно у разі умисного подання платником податків недостовірних документів або недостовірної інформації під час митного оформлення.

Суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем наявності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень і, як наслідок, безпідставне збільшення грошових зобов`язань з ПДВ та мита.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При вирішенні наведеного спору суд враховує сформовану правову позицію Верховного Суду по аналогічній категорії справ, яка викладена в постанові від 03.04.2018 у справі № К/9901/593/17.

За правилами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

А в силу вимог частини 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДGС у Рівненській області не доведено, що при митному оформленні автомобіля марки «RENAULT», модель «MEGAN», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 за митною декларацією № UA205100/ 2018/004147 від 23.03.2018 позивачем були надані документи, що містять недостовірні дані в частині вартості автомобіля, що призвело до заниження митної вартості товару, і як наслідок, до заниження податкового зобов`язання за ввізним митом і податком на додану вартість з ввезення на територію України товарів.

З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0005201304 та №0005211304 від 24.04.2019, не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб`єкта владних повноважень.

За усього наведеного, позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Враховуючи положення частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1639665781.1 від 05.03.2020 на вказану суму, а тому судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню відповідачем.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 43142449, вул. Відінська,12, м. Рівне, Рівненська область, 33023) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0005201304, №0005211304 від 24.04.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судові витрати в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 43142449, вул. Відінська,12, м. Рівне, Рівненська область, 33023).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 23 червня 2020 року.

Суддя Зозуля Д.П.