Постанова № 8996828, 05.09.2008, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2-а-47/2008 5 вересня 2008 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Андрєєва П.Ф. при секретарі Коверченковій М. О. за участю:

позивача ОСОБА_1

представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та стягнення недосплаченої щорічної разової допомоги як ветерану війни - учаснику бойових дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці і соціального захисту населення Добропільської міської Ради, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та стягнення недосплаченої щорічної разової допомоги як ветерану війни - учаснику бойових дій.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав частково і пояснив, що він є ветераном війни - учасником бойових дій.

Згідно з ч.5 ст. 12-15 та п.1 ст. 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічно до 5 травня передбачена виплата разової грошової допомоги як ветерану війни - учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

У квітні 2007 року він як учасник бойових дій отримав від відповідача лише 280 гривень замість 1750 гривень. Просить стягнути з відповідача недосплачену суму у розмірі 5520 гривень 20 копійок виплати разової грошової допомоги за період з 2000 року по 2007 рік включно

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнані не конституційними окремі положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" в частині обмеження виплати разової грошової допомоги "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Представник відповідача юрист Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради ОСОБА_2 позов не визнала і пояснила, що згідно ст. . 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-Х 11 щорічно до 5 травня учасникам бойових дій передбачалась виплата разової грошової допомоги у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Однак, ст. . 17 цього Закону визначено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Відповідно до ч.2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України при здійснені бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовується лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного Кодексу України та Закону України „Про державний бюджет України", тому посилатися лише основний Закон, не можливо, оскільки фінансове його втілення забезпечує саме Закон України про Державний бюджет на відповідний рік. Відповідач, як розпорядник коштів самого нижчого рівня, не має повноважень змінювати розмір виплат. Так, у 2000 - 2007 роках вищевказана щорічна разова допомога позивачу виплачувалась у розмірах , встановлених законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, які позивач отримав у повному обсязі. Відповідно до ст. .99 КАС України позивачем пропущений річний строк звернення до адміністративного суду. Управління наполягає у відмові задоволення позову ОСОБА_1 за 2000-2006 роки з виплати щорічної допомоги на оздоровлення та недоплаченої щорічної разової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій у зв'язку з пропущенням строку позовної давності.

Представник відповідача провідний казначей відділу бюджетних надходжень та видатків державного бюджету Управління Державного казначейства у м. Добропілля Головного Управління Державного казначейства України у Донецькій області ОСОБА_3 позовні вимоги позивача не визнала, з тих же підстав, що викладені у суді представником Добропільської УПСНЗ. Крім того, представник казначейства вважає, що Головне управління державного казначейства у Донецькій області безпідставно притягнуто у справи у якості співвідповідача, оскільки своїми діями законних прав чи свобод позивача або інших осіб не порушувало.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 являється ветераном війни - учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії АА №126177 та не заперечується представником відповідача.

Згідно з ч.5 ст. 12-15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічно до 5 травня передбачена виплата разової* грошової допомоги ветеранам війни - учасникам бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком з 1 квітня по 30 вересня 2007 року складає 406 гривень.

Позивач не заперечує проти того, що у квітні 2007 року він отримав від відповідача разову допомогу у розмірі 280 гривень і ця обставина представником відповідача не оспорюється.

Згідно п.3.1 Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року слідує, що "Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин. Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України), та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.

Отже, відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).

П.3.2. Рішення суду: Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо". Цим рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" стаття 29, за якою у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється у таких розмірах - ветеранам війни - учасникам бойових дій 406 гривень." Таким чином, до 5 травня 2007 року відповідач повинен був виплатити позивачу одноразову грошову допомогу як учаснику бойових дій у розмірі 2030гривень. Приймаючи до уваги, що відповідачем частково виплачена разова грошова допомога позивачу у розмірі 280 гривень, відповідач повинен виплатити позивачу недосплачені 1750гривень. З урахування викладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради про визнання дій неправомірним та стягнення недосплаченої щорічної разової допомоги як ветерану війни - учаснику бойових дій підлягає задоволенню у сумі 1750грв.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради недосплаченої щорічної разової грошової допомоги за період з 2000-2006 роки, суд вважає, у їх задоволенні слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. .99 КАС України встановлено річний строк звернення до адміністративного суду, а за ст. . 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому полягає одна із сторін.

Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради наполягає у відмові задоволенню позовних вимог позивача за 2000-2006 роки з виплати щорічної допомоги на оздоровлення та недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у зв'язку з пропущення строку позовної давності.

За таких підстав, суд находить доводи позивача по задоволенню позовних вимог за 2000-2006 роки з виплати щорічної допомоги на оздоровлення та недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня не обґрунтованими та в їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 70, 71, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради про визнання дій неправомірними та стягнення недосплаченої щорічної разової допомоги як ветерану війни - учаснику бойових дій - задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті щорічної разової допомоги як ветерану війни - учаснику бойових дій неправомірними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради (розрахунковий рахунок 35212014001528 банк ГУДКУ в Донецькій області МФО 834016 ЄДРПОУ 25954002) за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 недосплачену щорічну разову допомогу як ветерану війни - учаснику бойових дій за 2007 рік у розмірі 1750грв.(одна тисяча сімсот п'ятдесят гривень).

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк,

Постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги

Постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Складено власноручно в нарадчій кімнаті в одному примірнику..