Постанова № 8996811, 09.12.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09.12.2009 р.                                                                                           № 2а-40774/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: П'янова Я.В.

При секретарі: Нікітіної О.В.

За участю представників сторін:

Позивача: Заварза С.І.

1-го Відповідача: Єремченко О.М.

2-го Відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заявуЛозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області до 1. Українського державного центру по експлуатації спеціалізованих вагонів "Укрспецвагон"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Елія"- S.R.L. про визнання недійсним договорів та стягнення суми,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.07.2009 р. справу за позовом Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області до Українського державного центру по експлуатації спеціалізованих вагонів "Укрспецвагон" та Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Елія"- S.R.L. про визнання недійсним договору оренди № ЦВСВ (ВЕ -439)ю від 15.11.2001р. з доповненнями та технічного обслуговування № ЦВСВ (ВЕ-01439А) ю від 15.11.2001 р., з доповненнями та договору оренди № 940П/ЦВСВ (0Э -04.15) ю від 01.01.2004р. та технічного обслуговування 940П/ЦВСВ (ОЭ-04.15А) ю від 01.01.2004 р. між Українським державним центром по експлуатації спеціалізованих вагонів "Укрспецвагон" та Товариством з обмеженою відповідальністю фірми "Елія"- S.R.L., республіка Молдова, як таких, що суперечать вимогам закону та стягнення з Українського державного центру по експлуатації спеціалізованих вагонів "Укрспецвагон" в доход держави коштів в сумі 549159,79 грн., як одержані без установлених законом підстав, передано до Харківського окружного адміністративного суду за предметною підсудністю.

Під час розгляду справи Харківським окружним адміністративним судом позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» в доход держави кошти в сумі 549159,79 грн., як одержані без установлених законом підстав за нікчемними: договір оренди № ЦВСВ (ВЕ - 439) ю від 15.11.2001р. з доповненнями та договір оренди № 940П/ЦВСВ (0Э -04.15)ю від 01.01.2004р. та технічного обслуговування 940П/ЦВСВ (ОЭ-04.15А) ю від 01.01.2004 р. між Українським державним центром по експлуатації спеціалізованих вагонів "Укрспецвагон" (далі - УДЦ «Укрспецвагон») та Товариством з обмеженою відповідальністю фірми "Елія"- S.R.L. (далі - ТОВ фірми "Елія"- S.R.L.), республіка Молдова в частині господарських зобов'язань, виконання яких підтверджується актами виконаних робіт від 31.10.2003 р., 30.11.2003 р., 31.03.2204 р., 30.04.2004 р., 31.05.2004 р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі, в обґрунтування яких зазначив наступне. Лозівською ОДПІ при проведенні документальної перевірки УДЦ "Укрспецвагон" з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.10.2003 року по 01.01.2005 року, а саме при перевірці питання щодо наявності та використання ліцензій, дозволів та інших документів, які регламентують зовнішньоекономічну діяльність встановлено, що в перевіряємому періоді УДЦ «Укрспецвагон» здійснював зовнішньоекономічну діяльність з нерезидентами (надавав в оренду вагони та здійснював технічне обслуговування) без індивідуальної ліцензії. Так, між УДЦ «Укрспецвагон» та підприємством нерезидентом (іноземним суб’єктом господарської діяльності) ТОВ фірми "Елія"- S.R.L., республіка Молдова було укладено договір оренди № ЦВСВ (ВЕ -439)ю від 15.11.2001р. з доповненнями та технічного обслуговування № ЦВСВ (ВЕ-01439А)ю від 15.11.2001 р., з доповненнями та договір оренди № 940П/ЦВСВ (0Э -04.15)ю від 01.01.2004р. та технічного обслуговування 940П/ЦВСВ (ОЭ-04.15А) ю від 01.01.2004 р., строк дії договорів до 31.12.2004 р. За даними договорами УДЦ «Укрспецвагон» надав підприємству ТОВ фірми "Елія"- S.R.L., р. Молдова в тимчасове володіння та користування (оренду) та технічне обслуговування вагони-цистерни для використання їх в перевезеннях вина та виноматеріалів на території України, країн СНД та інших закордонних країн. Всього по даним договорам УДЦ «Укрспецвагон» за виконання послуг з оренди та технічного обслуговування підприємству ТОВ фірми "Елія"- S.R.L., р. Молдова з 31.10.2003р. по 31.05.2004р. суму 103038,27 дол. США (549159,79 грн. по курсу валюти на момент складання актів виконаних робіт) отримав без установлених законом підстав, оскільки відповідачем № 1 порушено ст.4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», тому що після застосування до УДЦ «Укрспецвагон» санкції – «індивідуальне ліцензування» останній продовжував надавати послуги по оренді. Вказані правочини є нікчемними, оскільки вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, порушують публічний порядок, протирічать моральним засадам суспільства. З урахуванням вищевикладеного в даному випадку, на думку податкового органу, є доцільним застосовування ст.ст. 207, 208 ГК України.

Представник 1-го відповідача, УДЦ «Укрспецвагон», проти задоволення позову заперечував, посилаючись на дійсність укладених угод та пропущення позивачем строків застосування адміністративно-господарських санкцій шляхом стягнення коштів.

Представник 2-го відповідача до суду свого представника не направив, про час, місце та дату судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Відповідач заперечення на позов не надав, правом участі судовому засіданні не скористався.

Суд вважає, що нез'явлення відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника 1-го відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що проведенні позивачем документальної перевірки першого відповідача з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.10.2003р. по 31.12.2004р., за результатами якої складено акт від 29.03.2005р. № 57/23-104/01056362, а саме – при перевірці питання щодо наявності та використання ліцензій, дозволів та інших документів, які регламентують зовнішньоекономічну діяльність, було встановлено, що у періоді, що перевірявся, перший відповідач здійснював зовнішньоекономічну діяльність з нерезидентами (надавав в оренду вагони та здійснював їх технічне обслуговування) без індивідуальної ліцензії.

Судом встановлено, що вказана діяльність проводилася, зокрема, на підставі договорів, укладених з другим відповідачем. Факт виконання зобов’язань за договорами підтверджений актами виконаних робіт від 31.10.2003 р., 30.11.2003 р., 31.03.2004 р., 30.04.2004 р., 31.05.2004 р.. Оплата від нерезидента проведена на суму 103038,27 дол. США (549159,79 грн. за курсом валют на момент складання акту виконаних робіт).

Позивач вважає вказані вище договори нікчемними, як такі, що суперечать інтересам держави і суспільства, порушують моральні засади суспільства. У зв’язку з цим позивач просить суд застосувати ст.ст. 207, 208 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін, усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

За змістом ст. 208 Господарського кодексу України за порушення суб'єктом господарювання правил здійснення господарської діяльності, а саме укладення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, уповноваженим органом виконавчої влади можуть бути застосовані заходи майнового впливу.

З огляду на викладене, санкції, застосовані до суб'єкта господарювання шляхом стягнення в доход держави отриманого за нікчемним правочином, є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, суд приходить до висновку про необхідність застосування положень ст. 208 Господарського кодексу України у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, акти виконаних робіт за вказаними вище договорами були підписані сторонами 31.10.2003 р., 30.11.2003 р., 31.03.2004 р., 30.04.2004 р., 31.05.2004 р., акт перевірки був складений 29.03.2005 р., позивач звернувся з позовом до суду про застосування санкції шляхом стягнення в доход держави отриманого за нікчемним правочином 24 жовтня 2005 року.

Таким чином, з урахуванням приписів ст. 250 ГК України, суд вважає, що застосування до відповідачів адміністративно-господарської санкції шляхом стягнення в доход держави отриманого за нікчемним правочином є неправомірним.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 208, 239, 250 Господарського кодексу України, ст.ст. 9, 71, 94, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені адміністративного позову Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області до 1. Українського державного центру по експлуатації спеціалізованих вагонів "Укрспецвагон"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Елія"- S.R.L. про стягнення з Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» в доход держави коштів в сумі 549159,79 грн., як одержані без установлених законом підстав за нікчемними: договір оренди № ЦВСВ (ВЕ -439)ю від 15.11.2001р. з доповненнями та договір оренди № 940П/ЦВСВ (0Э -04.15)ю від 01.01.2004р. та технічного обслуговування 940П/ЦВСВ (ОЭ-04.15А) ю від 01.01.2004 р. між Українським державним центром по експлуатації спеціалізованих вагонів "Укрспецвагон" та Товариством з обмеженою відповідальністю фірми "Елія"- S.R.L., республіка Молдова в частині господарських зобов'язань, виконання яких підтверджується актами виконаних робіт від 31.10.2003 р., 30.11.2003 р., 31.03.2204 р., 30.04.2004 р., 31.05.2004 р. –відмовити в повному обсязі.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У повному обсязі постанова виготовлена 14.12.2009р.

Суддя                                         П'янова Я.В.