Рішення № 89967959, 22.06.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2466/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вичинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулась позовом ОСОБА_1 з адміністративним позовом (а.с.25-29) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ з відмови їй, ОСОБА_1 , листом № 1318-1259/Є-02/8-1500/20 від 26 лютого 2020 року в частині поновлення права на розрахунок і виплату пенсії з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, з яких розраховувалась та сплачувалась пенсія станом на 31 грудня 2017 року, на розрахунок і виплату пенсії з урахуванням 100 % підвищення, яке встановлено проведеним з 01 січня 2018 року перерахунком пенсії в зв`язку з підвищенням грошового забезпечення діючих військовослужбовців відповідної категорії.

- зобов`язати ГУ ПФУ провести перерахунок її, ОСОБА_1 , пенсії з 05 березня 2019 року з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, з яких мені розраховувалась та сплачувалась пенсія станом на 31 грудня 2017 року, з урахуванням 100% підвищення, яке встановлено проведеним з 01 січня 2018 року перерахунком пенсії в зв`язку з підвищенням грошового забезпечення діючих військовослужбовців відповідної категорії з виплатою суми недоотриманої пенсії за період з 05 березня 2019 року по день фактичного проведення перерахунку та сплачувати, ОСОБА_1 , пенсію без обмеження її максимального розміру.

Позивач зазначила, що вона є пенсіонером Збройних сил України, їй призначено пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-ХІІ) . З отриманої копії розрахунку пенсії від 21.03.2018 року вона дізналась, що внаслідок проведеного у 2018 році перерахунку пенсії, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), з 01 січня 2018 року пенсія їй нараховувалась виходячи з грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військове звання, відсоткової набавки за вислугу років.

10.02.202019 року вона звернулась до ГУ ПФУ з заявою, в який просила поновити його право на отримання пенсії за вислугу років з урахуванням всіх грошового забезпечення, з якихїй розраховувалась та сплачувалась пенсія станом на 31 грудня 2017 року.

ГУ ПФУ, листом № 1318-1259/Є-02/8-1500/20 від 26 лютого 2020 року, фактично відмовив їй у задоволенні заяви з посиланням на те, що «Умови та розміри перерахунку пенсій, здійсненого з 01.01.2018 колишнім військовослужбовцям були передбачені пунктами 1 та 2 постанови КМУ №103.Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, пункти 1 і 2 Постанови №103 визнані протиправними та не чинними, а інших рішень Уряду про умови та порядок проведення перерахунку пенсій не приймалося. До законодавчого врегулювання вказаного питання підстави для проведення перерахунку пенсій відсутні.»

На думку позивача ГУ ПФУ діяло протиправно відмовляючи їй у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням всіх грошового забезпечення, з яких їй розраховувалась та сплачувалась пенсія станом на 31 грудня 2017 року та з урахуванням 100% підвищення, яке встановлено проведеним з 01 січня 2018 року перерахунком пенсії в зв`язку з підвищенням грошового забезпечення діючих військовослужбовців відповідної категорії, в порушення ст. 63 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Представник відповідача у відзиві на позов просив відмовити у задоволенні позовних вимогу та зазначив, що перерахунок пенсії позивача проведено на виконання Постанови КМУ №103.

Здійснюючи виплату перерахованої пенсії з 1 січня 2018 року - 50 відсотків, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків, з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року, ГУ ПФУ діяло у відповідності до Постанови КМУ№103.

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 по справі № 826/3858/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018, яким визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02. 2018 року № 103. Тобто дії ГУПФУ до 05.03.2019 року є законними та протиправними визнані не були.

Відповідно до листа Пенсійного фонду України від 28.08.2019 №26222/06-30 органи Пенсійного фонду з метою забезпечення виконання рішення суду від 12.12.2018 року по справі №826/3858/18 звернулись до Міністерства соціальної політики України та Міністерства фінансів України про виділення додаткових коштів. Однак враховуючи, що бюджетні асигнування з державного бюджету України Пенсійному фонду України не збільшувались, то виплата підвищених пенсій продовжується з урахуванням бюджетних асигнувань.

Крім того, представник звернув увагу на положення Постанови КМУ від 14.08.2019 № 804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", норми якої були прийняти після скасування пунктів 1, 2 Постанови № 103. Зазначеною постановою встановлено, що виплата пенсій перерахованих з 01.01.2018 р відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року.

З 01.01.2020 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088 "Про деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян", якою установлено, що з 01.01.2020 року пенсій здійснюється у підвищеному розмірі з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року.

Представник відповідача стверджує, що ГУ ПФУ діяло як орган виконавчої влади відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України у межах, передбачених діючим законодавством України.

Ухвалою суду від 27.03.2020 року позов залишений без руху та позивачу наданий строк на усунення недоліків (а.с. 18-21).

Ухвалою суду від 29.05.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с. 33-35).

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 призначена пенсія відповідно до Закону України № 2262-ХІІ (пенсійна справа №ЮО095088-Міноборони), що сторонами по справі не заперечується.

На виконання вимог Постанови № 103 ГУ ПФУ в Одеській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року. Розмір пенсії визначено на рівні 53% грошового забезпечення, яке склало 7047,00грн, в тому числі: оклад за посадою 3520,00грн; оклад за військовим званням 1340,00 грн; надбавка за вислугу років (45 %) 2187,00 грн. Крім того, в розрахунку зазначено про виплату позивачу з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року щомісячно 50 % підвищення - 906,88грн, з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно 75 % підвищення - 130,31грн та з 01.01.2020 року 100% підвищення - 1813,75грн (а.с. 11).

Не погоджуючись із зазначеним розрахунком та невиплатою 100% підвищення пенсії позивач звернулась до суду.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині протиправності дій щодо невиплати 100% підвищення пенсії є обґрунтованими. При цьому суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Позивачу пенсія у розмірі 53 % грошового забезпечення призначена з підстав, на умовах та у розмірі встановлених статтями 12, 13 Закону № 2262-ХІІ.

Відповідно до положень статті 63 Закону України № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Закон України № 2262-ХІІ не передбає випадків виплати перерахованої пенсії не у повному обсязі.

Частиною 3 ст. 291 КАС України встановлено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Верховним судом прийнято 06.08.2019 року рішення по зразковій справі № 160/3586/19 (провадження № Пз/9901/12/19) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Кабінет Міністрів України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Верховний Суд зазначив обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права: 1) позивачами є особи, звільнені з військової служби, які отримують пенсію відповідно до Закон України № 2262-ХІІ; 2) відповідачами є суб`єкти владних повноважень (територіальні органи Пенсійного фонду України), на пенсійному обліку яких перебувають позивачі; 3) спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв`язку з неперерахунком та невиплатою (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсії позивачеві з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року); 4) позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсії з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року).

Правові висновки Верховного Суду в рішенні від 06.08.2019 року по зразковій справі № 160/3586/19 полягають у наступному.

В силу приписів ст. 63 Закону України, п. 4 Порядку № 45, позивач отримав право на перерахунок пенсії у січні 2018 року відповідно до постанови КМУ № 103. При цьому КМУ уповноважений визначати порядок проведення такого перерахунку, що й було реалізовано ним у Порядку № 45. Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року у справі № 2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року , пункт 1 Постанови КМУ № 103 скасовано.

30.08.2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 10 постанови КМУ № 704 (із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ № 103) ця постанова набирає чинності з 01.03.2018 року. Постанова КМУ № 103 в частині внесення змін до постанови КМУ № 704 є чинними.

Отже, з набранням чинності постанови КМУ № 704 , якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії. Скасування пункту 1 постанови КМУ № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 2826/3858/18 не впливає на вказані підстави.

Відповідно до п. 2 постанови КМУ № 103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

У зв`язку із скасуванням пункту 2 постанови КМУ № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано. Отже, з 05 березня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.

Велика Палата Верховного Суду, залишаючи без змін рішення від 06.08.2019 року Верховного Суду по зразковій справі № 160/3586/19, погодилась з висновками суду першої інстанції та в постанові від 11.03.2020 року зазначила, що згідно з частинами 1 та 2 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до закону україни віж 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) і практику ЄСПЛ як джерело права.

Право на виплати у сфері соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні від 16 вересня 1996 року «Гайгузус проти Австрії», якщо особа робила внески у певні фонди, у тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Відкидаючи доводи відповідача щодо відсутності постанови про встановлення умов та порядку перерахунку пенсії позивачу після визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 Постанови № 103, суд першої інстанції правильно указав, що порядок проведення перерахунку пенсій встановлений Порядком № 45. Постановою № 704, яка набрала чинності з 01 березня 2018 року і є чинною на момент виникнення спірних відносин, встановлені розміри грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

У відповідь на твердження відповідача про наявність у нього права здійснювати розстрочку виплати перерахованої пенсії відповідно до положень ст. 63 Закону України № 2262-ХІІ та Постанови № 103 Верховний Суд у зразковій справі зазначив про таке.

Згідно із ч. 3 ст. 52 Закону України № 2262-ХІІ виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія. Відповідно до ч. 2 ст. 53 Закону України № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу ПФУ, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз ст.ст. 51, 52, 63 Закону України № 2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати «порядок перерахунку пенсії» не є тотожним праву встановлювати «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії».

Далі суд першої інстанції визнав необґрунтованими посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань як на підставу відмови у виплаті пенсії позивачу у повному обсязі, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.

Відмова пенсійного органу у проведенні позивачу виплати пенсії в перерахованому розмірі порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року).

Зазначена позиція викладена Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанова Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на викладені вище норми законодавства, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 704, якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 10 Постанови № 704 (із змінами, внесеними згідно з Постановою № 103) ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.

Постанова № 103 в частині внесення змін до Постанови № 704 та власне Постанова № 704 є чинними.

Враховуючі ці обставини, Велика Палата Верховного Суду визнала правомірним висновок суду першої інстанці що з набранням чинності Постановою № 704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії. Скасування пункту 1 Постанови № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18 не впливає на указані підстави.

Застосовуючи висновки Верховного Суду по зразковій справі № 160/3586/19 та вирішуючи позовні вимогі позивача по даній справі про визнання протиправними дії відповідача, які полягають у зменшенні розміру нарахованої пенсії з 01.01.2018 року та зобов`язання відповідача здійснити виплату пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії з 01.01.2018 року, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, тобто виплати позивачу 100 % підвищення пенсії з 01.01.2018 року, з огляду на те, що по зразковій справі позовними вимогами позивача були вимоги здійснити йому виплату 100 % підвищення пенсії з 05.03.2019 року, тобто справа розглянута в межах пред`явлених вимог ОСОБИ_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Кабінет Міністрів України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього військовослужбовця на підставі ст. 63 Закону України № 2262-ХІІ,постанови КМУ № 704.

Отже, в силу приписів ст. 63 Закону України № 2262-ХІІ, п. 4 Порядку № 45, позивач отримав право на перерахунок пенсії у січні 2018. При цьому КМУ уповноважений визначати порядок проведення такого перерахунку, що й було реалізовано ним шляхом прийняття Порядку № 45.

Пунктами 1, 2 постанови КМУ № 103 врегульовані строки виплати пенсій, а не порядок проведення перерахунку. Крім того, вказаними пунктами постанови КМУ фактично зменшено розмір доплат до пенсій за результатами перерахунку у 2018 та 2019 роках.

Питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям «порядок проведення перерахунку пенсії».

З огляду на зазначене, суд вважає, що право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01.01.2018 року, з урахуванням вже сплачених сум, має визначатися та визначається безпосередньо Закону України № 2262-ХІІ, отже підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист прав власності» і що відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати «майном» у значенні цього положення, оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат, яке до прийняття постанови КМУ № 103. було передбачено Законом України № 2262-ХІІ. Таким чином, невиплата вказаних сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.

Зазначена правова позиція, викладена у рішенні ЄСПЛ по справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.06.2014 року (за заявою № 68385/10 та № 71378/10), згідно якої, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.

В даному випадку наявні «законні сподівання», оскільки позивач отримав право на перерахунок пенсії відповідно до Закону у січні 2018, а Постанова № 103, яка фактично звужує право позивача на отримання розміру перерахованої пенсії за 2018-2019 роки, без внесення змін до відповідного Закону, прийнята 21.02.2018 року

Друге речення першого пункту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист прав власності», яке дозволяє позбавити майна лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт зазначає, що держава має право здійснювати контроль за використанням майном шляхом введення в дію «законів» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки втручання у право позивача не може бути визнано таким, що відповідає закону.

Таким чином, суд вважає, що позивач мав «законні сподівання» отримати пенсію у збільшеному розмірі після перерахунку її розміру, отже, обмеження щодо строків та розмірів виплати сум доплати до пенсії за 2018-2019 роки, передбачені Постановою № 103, не можуть бути застосовані.

Частиною 2 ст.9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. По даній справі суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи висновки Верховного Суду по зразковій справі, зокрема, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати «порядок перерахунку пенсії» не є тотожним праву встановлювати «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії», а також враховуючи висновки рішень ЄСПЧ (від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», від 16 вересня 1996 року у справі «Гайгузус проти Австрії»), щодо виникнення у особи права власності на перераховану пенсію, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії з 01 січня 2018 року у розмірі 100% підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року, оскільки в іншому випадку вирішення судом питання щодо визнання протиправною та скасування п.1, п.2 постанови КМУ №103 пізніше ніж 01.01.2020 року (з цього часу виплачується пенсія у 100% її підвищення) взагалі могло нівелювати здійснення судового захисту прав пенсіонера та поновлення його майнових прав на отримання перерахованої пенсії у повному обсязі з 01.01.2018 року.

Що стосується вимог позивача про поновлення виплати її пенсії з ісіх видів грошового забезпечення, з яких була нарахована пенсія, то суд вважає необхідним застосувати правові висновки Верховного Суду викладені у рішенні від 13.03.2019 року по зразковій справі №240/6263/18 (адміністративне провадження №Пз/9901/1/19) за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Житомирській області, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання дій неправомірними, зобов`язання провести перерахунок та виплату пенсії, предметом цього спору є правильність перерахунку пенсії відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області. Питання врахування у складі грошового забезпечення середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення могло б бути предметом спору про визнання протиправними дій Житомирського обласного військового комісаріату щодо складення довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача без врахування середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення та не може бути розглянуто в рамках цієї адміністративної справи.

Велика Палата Верховного Суду залишаючи без змін постановою від 19.02.2020 року рішення Верховного Суду по зразковій справі № 240/6263/18 від 13.03.2019 року вищезазначений правовий висновок Верховного Суду вважала правомірним та також зазначила, що ПФУ та його головні управління мають право перевіряти правильність складення довідок. Водночас права самостійно визначати розміри складових грошового забезпечення, що впливають на обчислення розміру пенсії при її перерахунку, ПФУ та його головні управління не мають.

Таким чином, спірні правовідносини позивача позивача з ГУ ПФУ щодо перерахунку пенсії позивача без врахування суми додаткових видів грошового забезпечення не може бути розглянуто в рамках цієї адміністративної справи.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Одним з основних принципів адміністративного судочинства є верховенство права.

Статтею 6 КАС України («Верховенство права») визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтями 72-76 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання вичинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок не виплати 100 % підвищення пенсії, визначеної з 01.01.2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01 січня 2018 року у розмірі 100 % підвищення пенсії,визначеної станом на 01.03.2018 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.