Рішення № 89967711, 16.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/3139/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лізогуб В.В.,

представника відповідача Козоріз О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС у Львівській області, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якій позивач просить:

-визнати протиправною бездіяльність Шевченківської державної податкової інспекції Личаківського управління Головного управління ДФС у Львівській області щодо не вчинення дій для повернення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 помилково сплаченого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та зобов`язати Шевченківську державну податкову інспекцію Личаківського управління Головного управління ДФС у Львівській області скласти висновок про повернення ОСОБА_1 сум нарахованого та сплаченого соціального внеску за 2019 рік у сумі 5508,36 грн. та оформити розрахунковий документ на повернення коштів і направити його до відповідного управління (відділення) Державної казначейської служби України, у відповідності до Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів затвердженого наказом Міністерства фінансів України 16.01.2016 року №6.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що з 12.07.2019 та по даний час є фізичною особою-підприємцем (номер запису 24150000000101363. Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а з 02.04.2004 також є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_1 . Позивач зазначає, що нею помилково подано до Шевченківської державної податкової інспекції Личаківського управління Головного управління ДФС у Львівській області звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску Форма №Д5 (річна) та згідно квитанцій №552023585 від 06.10.2019 та №597165480 від 16.01.2020, помилково сплатила за себе єдиний соціальний внесок за 3-4 картали 2019 року роки в сумі 5508,36 грн. Зазначає, що відповідного договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладала. Вказує, що зверталася до відповідача із заявою від 26.03.2020 №1 за формою визначеною Додатком 1 до Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 6 від 16 січня 2016 року (з додатками). Проте, відповідачем помилково сплачених коштів повернуто не було.

Ухвалою від 27.04.2020 року відкрито провадження та призначено підготовче засідання у справі на 26.05.2020 року.

26.05.2020 ухвалою без виходу до нарадчої кімнати замінено відповідача у справі на Головне управління ДПС у Львівській області та закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 16.06.2020.

Позивач у судове засідання не з`явилася належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового розгляду.

15.06.2020 на електронну адресу суду позивачем надіслано клопотання за вх.№5400ел про розгляд справи без участі позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що позивачем подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску №3091 від 15.01.2020 та відповідно сплачений єдиний соціальний внесок у жовтні 2019 р. у сумі 2754,18 грн. та у січні 2020 року у сумі 2754,18 грн. Вважаючи, що кошти в сумі 5508,36 грн. помилкового сплачені, позивач звернулася із заявою від 26.03.2020 №1. Вказує, що на момент подання позивачем заяви, згідно картки особового рахунку платника відсутня надлишково сплачена сума єдиного внеску, яка підлягає поверненню (надлишково сплачені кошти єдиного внеску у сумі 5508,36 грн. зараховані у сплату після подачі звіту №3091 від 15.01.2020 року).

02.06.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що заява про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування позивачем не подавалась. Договір про добровільну участь в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладався, а відтак помилкова подача позивачем звіту не свідчить про її добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 12.07.2019, що підтверджується Витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 9).

Відповідно до Пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 21.07.2004, ОСОБА_1 довічно отримує пенсію за віком (а.с.10).

ФОП ОСОБА_1 подала до контролюючого органу: звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску Форма №Д5 (річна) та згідно квитанцій №552023585 від 06.10.2019 та №597165480 від 16.01.2020, сплачено за себе єдиний соціальний внесок за 3-4 картали 2019 року в сумі 5508,36 грн

Позивач звернулася до відповідача із заявою від 26.03.2020 №1 за формою визначеною Додатком 1 до Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 6 від 16 січня 2016 року, в якій просила перерахувати надміру або помилково сплачені кошти у сумі 5508,36 грн., як помилково сплачені суми ЄСВ. Також додала копії квитанцій на підтвердження такої сплати.

Відповідачем помилково сплачені суми ЄСВ позивачу повернуто не було, оскільки згідно картки особового рахунку платника відсутня надлишково сплачена сума єдиного внеску, яка підлягає поверненню (надлишково сплачені кошти єдиного внеску у сумі 5508,36 грн. зараховані у сплату після подачі звіту №3091 від 15.01.2020 року).

Не погоджуючись із протиправною бездіяльністю контролюючого органу, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону №2464-VI, виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники єдиного внеску, а також порядок нарахування, обчислення та його сплати.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VІ, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 4 ст. 4 Закону №2464-VI визначено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, позивач є особою, яка відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI звільняється від сплати за себе єдиного внеску, що не заперечується відповідачем. Однак потрібно враховувати, що позивач, який є особою що отримує пенсію за віком, може бути платником лише у випадку його добровільної участі в системі загальнообов`язкового страхування, доказів чого відповідач не надав.

Згідно з ч. 1-3 ст. 10 Закону №2464-VI платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є, зокрема, особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату). Особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону №2464-VI, зокрема, договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання.

Отже, звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску має бути врахований контролюючим органом лише при наявності заяви про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та укладення відповідного договору.

Проте, позивач заяви про добровільну сплату єдиного внеску до органу доходів і зборів не подавала, договір про добровільну участь в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування з нею не укладався. Тобто, вона у добровільному порядку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не перебуває, а тому обов`язок сплачувати єдиний внесок за 3-4 квартали 2019 року у позивача відсутній.

Помилкове подання особою "Звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" не свідчить про добровільну участь особи у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року по справі №806/1503/16.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону №2464-VI, із страховими коштами, акумульованими на рахунках органів доходів і зборів, здійснюються такі операції - повернення платникам єдиного внеску надміру або помилково сплачених сум.

Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів затверджений наказом Міністерством фінансів України 16 січня 2016 року № 6 (далі - Порядок № 6).

Відповідно до п. 5 Порядку № 6, повернення Коштів здійснюється у випадках: 1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719; 2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719; 3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету; 4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.

Згідно з п. 6 Порядку № 6, повернення Коштів здійснюється на підставі заяви Платника про таке повернення (далі - Заява). У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, Заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено Кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку. У випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів за місцем обліку помилково сплачених Коштів у довільній формі із зазначенням суми та напряму повернення. Помилково сплачені суми у випадках, передбачених підпунктами 3 та 4 пункту 5 цього Порядку, підлягають поверненню з урахуванням положень статті 43 Податкового кодексу України та пункту 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". У разі надходження Заяви про повернення Коштів, що надміру сплачені страхувальниками, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, Платник додає оригінал або завірену ним копію розрахункового документа (квитанцію, платіжне доручення тощо), що підтверджує сплату Коштів на рахунок 3719.

Відповідно до п. 7 Порядку № 6, зокрема, у разі надходження Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації Заяви проводить перевірку наданої Платником інформації. У разі задоволення Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, передає Заяву з відміткою про підтвердження повернення Коштів до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення обліку платежів та складання звітності. Підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення обліку платежів та складання звітності, у строк не більше ніж три робочих дні з дня отримання Заяви з відміткою про підтвердження повернення Коштів на підставі даних інформаційної системи готує висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку (далі - Висновок) та два примірники Реєстру висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Реєстр висновків) за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Висновки реєструються в журналі обліку висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку та протягом одного робочого дня від дати їх реєстрації разом з примірником Реєстру висновків передаються до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку.

У разі відмови в задоволенні Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 Платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причин відмови (п.7 Порядку №6).

Пунктом 8 Порядку № 6 встановлено, що на підставі Висновку та у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його реєстрації підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня оформлює розрахунковий документ на повернення Коштів з рахунку 3719, на який їх було сплачено, та направляє його відповідному управлінню (відділенню) Державної казначейської служби України у районі, районі у місті, місті обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) Казначейства). Управління (відділення) Казначейства на підставі розрахункового документа органу доходів і зборів нижчого рівня перераховує Кошти за рахунок поточних надходжень за день з відповідного рахунку 3719 на рахунок Платника, зазначений у Заяві, відкритий у банку або органі Казначейства.

Аналіз наведених положень Порядку свідчить, що факту повернення коштів передує безпосереднє настання умов за яких кошти можуть бути повернуті та виконання встановленого алгоритму послідовних дій підрозділом органів доходів і зборів та відповідним управлінням (відділенням) Державної казначейської служби України.

Як встановлено судом, 26.03.2020 року позивачем подано заяву №1 за формою визначеною Додатком 1 до Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 6 від 16 січня 2016 року, в якій вона просила перерахувати надміру або помилково сплачені кошти у сумі 5508,36 грн., як помилково сплачені суми ЄСВ.

Натомість, ГУ ДПС у Львівській області не навів підстав для відмови в задоволенні заяви позивача від 26.03.2020 року, а наведені у відзиві на позовну заяву причини відмови в поверненні коштів є безпідставними, оскільки позивач відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI є звільненим від сплати за себе єдиного внеску. Водночас у Законі № 2464-VI не передбачено заборони щодо повернення таких коштів особам, що сплатили єдиний внесок за себе, хоча й були звільненні від його сплати.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі №817/1241/16 (адміністративне провадження №К/9901/36339/18).

Крім того, покликання відповідача у відзиві на позовну заяву на відповідь щодо повернення коштів не є повідомленням в розумінні Порядку №6.

За таких обставин відповідач - ГУ ДПС у Львівській області повинен був провести перевірку наданої платником інформації та навести відповідні підстави для залишення заяви позивача без розгляду, або задовольнити заяву та передати її з відміткою про підтвердження повернення коштів до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення обліку платежів та складання звітності.

Таким чином, у спірних правовідносин відповідач діяв не у спосіб, передбачений законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

При цьому, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Ефективним засобом (способом) порушеного права слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Слід враховувати, що способи захисту права, як передбачені законом дії, безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб`єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності щодо захисту прав. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до приписів частини другої вказаної статті, суд може захистити право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, вказаними нормами права визначено способи захисту прав та інтересів і цей перелік не є вичерпним.

Застосування ж конкретного способу захисту порушеного у сфері публічно-правових відносин права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Крім цього, згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, з метою виконання завдання адміністративного судочинства, передбаченого ч. 1 ст. 2 КАС України щодо ефективного поновлення прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, саме на суд покладено обов`язок ухвалення рішення, яке відновить права позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень.

Аналізуючи встановлені фактичні обставини справи, зокрема, допущеної бездіяльності відповідача щодо не вчинення дій для повернення позивачу помилково сплачених коштів, суд приходить до висновку, що в даному випадку ефективним засобом юридичного захисту прав позивача у спірних правовідносинах у законний спосіб є саме зобов`язання Головного управління ДПС у Львівській області вчинити дії відповідно до п.7, п.8 Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 №6, для повернення ОСОБА_1 помилково сплачених коштів єдиного внеску в сумі 5508,36 грн.

Відповідно до вимог ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст.14, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задоволити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Львівській області щодо не вчинення дій для повернення фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1 помилково сплачених коштів єдиного внеску в сумі 5508,36 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області вчинити дії відповідно до п.7, п.8 Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 №6, для повернення ОСОБА_1 помилково сплачених коштів єдиного внеску в сумі 5508,36 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43143039) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір на суму 2102,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення виготовлено 23.06.2020.

Суддя Крутько О.В.