Ухвала суду № 89967705, 19.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/3343/20

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

19 червня 2020 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лізогуб В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Сигляка І.Я.,

під час розгляду у підготовчому засіданні в м.Львові адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України, за участю третіх осіб: Відділу освіти Стрийської районної державної адміністрації, Дочірнього підприємства “Ефорт-Гарант-17” про скасування розпорядження, зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

-скасувати розпорядження Львівського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України від 25.03.2020 №63/1-РТВ;

-зобов`язати Львівське обласне територіального відділення антимонопольного комітету України поновити розгляд справ за заявою ОСОБА_1 від 17.02.2020 №63-14/15С.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем безпідставно винесено розпорядження від 25.03.2020 №63/1-РТВ про зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 . Вважає, що ухвалою суду від 28.01.2019 (справа №757/63332/18-ц) на підставі, якої відповідачем прийнято спірне розпорядження не обмежене право забороняти чи надавати дозвіл на використання патенту №118627.

Ухвалою від 07.05.2020 року прийнято справу до розгляду та призначено підготовче засідання на 09.06.2020 року.

09.06.2020 позивачем подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 09.06.2020 року задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Судовий розгляд адміністративної справи №380/3343/20 за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України, за участю третіх осіб: Відділу освіти Стрийської районної державної адміністрації, Дочірнього підприємства “Ефорт-Гарант-17” про скасування розпорядження, зобов`язання до вчинення дій, вирішено проводити у режимі відеоконференції.

01.06.2020 року представником відповідача подано до суду подано клопотання про закриття провадження у справі, мотивоване підсудністю спору господарському суду.

Позивач у підготовчому засіданні заперечив проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі.

Представник відповідача у підготовчому засідання підтримав клопотання про закриття провадження у справі.

Треті особи у підготовче засідання явку уповноважених представників не забезпечили., належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Суд, розглянувши подане клопотання, заглухавши пояснення позивача та представника відповідача, при його вирішенні виходив з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Змістом статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (рішення у справі "Занд проти Австрії"). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися "судом, встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Так, відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням ним владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Варто враховувати, що хоча публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад, в якому обов`язковою є участь суб`єкта владних повноважень, все ж таки сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких саме прав особа звернулася до суду.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд скасувати розпорядження Львівського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України від 25.03.2020 №63/1-РТВ, яким зупинено розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 про порушення посадовими особами відділу освіти Стрийської РДА та ДП “Ефорт-Гарант-17” вимог законодавства про захист від недобросовісної конкуренції - до набрання законної сили рішенням у справі №757/63332/18ц.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" від 26 листопада 1993 року №3659-XII (далі - Закон №3659-XII) основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону №3659-XII для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення.

За приписами статті 22 Закону №3659-XII розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольного комітету України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання (ст. 22-1 Закону №3659-XII).

Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності визначені Законом України "Про захист економічної конкуренції", який спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Статтею 60 Закону України від 11.01.2001 №2210-III "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено (ч. 1). Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (ч. 2).

Таким чином, законодавством встановлено інший порядок судового оскарження рішень Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України.

Виняток з цього правила передбачено у ст. 27 КАС України, згідно з якою адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб`єктам господарювання, адміністративні справи за позовом Антимонопольного комітету України у сфері державної допомоги суб`єктам господарювання, вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, у тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

Предметом оскарження у даній справі є розпорядження Львівського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України від 25.03.2020 №63/1-РТВ про зупинення розгляду заяви, яке виникло з відносин пов`язаних із захистом від недобросовісної конкуренції.

Оскаржуване рішення не стосується розгляду скарги про порушення законодавства у сфері публічних закупівель або державної допомоги суб`єктам господарювання, тому дана справа не відноситься до юрисдикції окружного адміністративного суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 820/2953/18.

Крім того, у пункті 26 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №922/3506/18, суд зазначає, що відсутність у фізичної особи статусу підприємця не має правового значення для визначення юрисдикції спору, оскільки господарські суди розглядають справи у будь-яких спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України та його органів, незалежно від суб`єктного складу.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною другою статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Враховуючи викладене та наведені норми закону, суд прийшов до висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а вказані спірні правовідносини повинні розглядатися в порядку господарського судочинства.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях

Враховуючи наведене, сплачений згідно платіжного доручення від 24.04.2020 року №2 судовий збір у розмірі 840,80 грн., слід повернути позивачу.

Керуючись ст.ст.183, 238, 239, 241, 248, 256, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі - задовольнити.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України, за участю третіх осіб: Відділу освіти Стрийської районної державної адміністрації, Дочірнього підприємства “Ефорт-Гарант-17” про скасування розпорядження, зобов`язання до вчинення дій.

Повернути ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) з державного бюджету судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Львівського окружного адміністративного суду.

Згідно з пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені для апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст ухвали виготовлено 23.06.2020 року.

Суддя Крутько О.В.