Рішення № 89967363, 18.06.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2020 року м. Ужгород№ 260/260/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Дору Ю.Ю..

за участі:

секретаря судового засідання - Завидняк А.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача 1 та 2 - Васілинець Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної Казначейської служби України у Закарпатській області та Державної казначейської служби України про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної Казначейської служби України у Закарпатській області (далі - відповідач-1), Державної казначейської служби України (далі - відповідач-2), в якій просить: зобов`язати Управління Казначейської служби України у Закарпатській області виплатити позивачу призначені судом кошти у сумі 83052,80 грн.; зобов`язати Управління Казначейської служби у Закарпатській області негайно виплатити позивачеві відсотки у розмірі 3% річних за порушення терміну виплати коштів за рішенням суду; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 80000 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що згідно Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» протягом трьох місяців Казначейська служба зобов`язана перерахувати позивачу кошти за рішенням суду. Однак, станом на час звернення позивача до суду, кошти останнім не отримано. Позивач вказує, що закон зобов`язує також казначейську службу, у разі не виплати коштів у передбачений законом термін, виплатити стягувану компенсацію у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми. Але позивач вважає, що казначейська служба, порушуючи вказані приписи, не виплачує кошти за рішенням суду, ні відсотки за порушення терміну компенсації.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.02.2020 відкрито спрощене позовне провадження.

02.03.2020 представником відповідача-1 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позову у повному обсязі та вказує, що законодавство не встановлює строків виплати компенсації у зв`язку з порушенням термінів перерахування коштів за рішенням суду, оскільки перерахування відповідних коштів згідно з п.9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та пунктом 3 Порядку виконання рішень може бути здійснено лише в порядку черговості надходження документів про стягнення коштів. При цьому, відповідачем-1 зазначено, що у Законі Україні «Про Державний бюджет України на 2020 рік» за програмою КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» передбачено 600,00 млн. гривень. Відповідач-1 вказує, що перерахування коштів стягувачам із затримкою відбувається не через протиправні дії або бездіяльність Головного управління Казначейства, а виключно у зв`язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та передбаченими у законах України про Державний бюджет обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями.

19.05.2020 ухвалою суду залучено до справи у якості відповідача-2 - Державну казначейську службу України.

17.06.2020 у судовому засіданні представником відповідача-2 на виконання вимог ухвали суду надано відповідну інформацію щодо динаміки погашення заборгованості за рішенням суду першої та другої черги. Окрім цього, відповідач-2 зазначив, що проти позову заперечує у повному обсязі та просить відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд такі задовольнити.

Представник відповідача-1 та відповідача-2 проти заявлених позовних вимог у судовому засіданні заперечувала та просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 14.09.2017 року рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 15.01.2018, частково задоволено позов ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області про стягнення середнього заробітку за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.04.2015 року по 14.09.2017 у сумі 83052,80 грн. Стягнуто з Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області на користь держави 831,00 грн.

У подальшому, 16 липня 2018 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області встановлено спосіб та порядок виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 14 вересня 2017 відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Згідно листа Головного управління державної казначейської служби України у Закарпатській області від 31.07.2018 №13.2-15/258-2366 про виконання виконавчого документа управлінням повідомлено, що Головним управлінням Казначейства забезпечено облік і зберігання виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду виданого 25.01.2018 по справі №308/10134/16-ц, разом з документами, до настання черги для виконання за бюджетною програмою КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою». Вказаним листом повідомлено позивача, що заборгованість за поданими позивачем документами погашатиметься Державною казначейською службою України у другу чергу (а.с.15).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиконання рішення, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.

Норми статті 1 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-VІ (далі - Закон №4901-VІ) визначають, що даним законом встановлюються гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №4901-VІ держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №4901-VІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частиною четвертою статті 3 Закону №4901-VІ встановлено, що перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Згідно з абзацом 2 пункту 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845) безспірним списанням є операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Приписами пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №4901-VІ визначено, що заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845).

Згідно з п.3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до п.47 Порядку №845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:

1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;

2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Згідно з п.48 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що строки погашення заборгованості за аналогічними рішеннями залежить від суми коштів, визначеної у Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Зі змісту листа відповідача-2 встановлено, що у 2018 році виконано 79053 судових рішень по першій черзі на суму 499520,00 грн.; у 2019 році виконано 110933 судових рішень по першій черзі на суму 598 762,10 тис. грн.. Станом на 01.05.2020 за 2020 рік виконано 20888 судових рішень по першій черзі на суму 122838,41 грн. Водночас, заборгованість за рішеннями суду які віднесені до другої черги за період з 2018 по травень 2020 року Державною казначейською службою ще не виконувалось.

Як встановлено судом виконавчий лист у справі №308/10134/16-ц виданий 25.01.2018 належить до другої черги, оскільки стосується рішеннями суду, пов`язаного з трудовими правовідносинами, а тому його виконання можливо буде здійснити тільки після погашення заборгованості по першій черзі в порядку надходження виконавчих документів.

Суд наголошує, що порядок черговості виконання рішень судів органами Казначейства визначений чинним законодавством України.

Частинами 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Суд зауважує, що саме Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову і бюджетну політику; відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування; складає розпис Державного бюджету України згідно з бюджетними призначеннями та вносить зміни до нього.

Так, відповідно до ч.2 ст.32 Бюджетного кодексу України Міністерство фінансів України є головним розпорядником коштів за бюджетною програмою КПКВК 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою", відповідає за складання Бюджетної декларації та проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, що використовуються для розроблення Бюджетної декларації та проекту Державного бюджету України.

Суд зазначає, що під неправомірними діями суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у прийнятті рішення чи у здійсненні юридично значимих й обов`язкових дій не на користь зацікавлених осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично здійснені не на його користь.

Для визнання неправомірними дії недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично були виконані з порушенням норм чинного законодавства та всупереч обов`язків суб`єкта владних повноважень. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі вчинення таких дій, а також наслідки неправомірності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Матеріали справи підтверджують, що Головне управління державної казначейської служби України у Закарпатській області у відповідності до норм вищезазначеного законодавства, здійснила всі передбачені законодавством заходи, щодо виконання рішення суду від 14 вересня 2017 року та виконавчого листа по справі №308/10134/16-ц виданого 25.01.2018. Втім невиплата коштів за цим виконавчим документом зумовлена не бездіяльністю відповідача (як суб`єкта владних повноважень), а відсутністю належного асигнування відповідної бюджетної програми, що не належить до компетенції відповідача-1.

Перерахування коштів стягувачам із затримкою відбувається не через протиправні дії або бездіяльність Казначейства, а виключно у зв`язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів, та передбаченими у Законах про Державний бюджет України на відповідний рік, обмеженими асигнуваннями, виділеними для погашення заборгованості за судовими рішеннями, що підлягають примусовому виконанню.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2018 року, 25 липня 2018 року та 30 вересня 2019 року (справи №№ 804/3242/17, 466/3828/17 та 820/287/18).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу. Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.

При цьому, обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Відповідачем-1 за бюджетною програмою "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" поставлено в чергу на виконання виконавчий лист Ужгородського міськрайонного суду виданого 25.01.2018 по справі №308/10134/16-ц про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.04.2015 по 14.09.2017 в сумі 83052,80 грн. Виконавчий лист прийнятий до виконання Головним управлінням державної казначейської служби України у Закарпатській області 31.07.2018 року.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем вживалися всі необхідні дії щодо забезпечення виконання судового рішення, зокрема щодо реалізації права ОСОБА_1 на отримання коштів за рішенням суду, у зв`язку з чим позов в частині зобов`язання виплатити кошти є безпідставним і задоволенню не підлягає, оскільки у даних спірних правовідносинах не має місце протиправна бездіяльність чи зловмисна не виплата належних позивачеві коштів.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача-1 нарахувати і сплатити відсотки за порушення терміну виплати коштів за рішенням суду, суд зазначає, що ця позовна вимога є похідною від заявленої вимоги про зобов`язання виконати таке рішення суду.

Частиною 1 статті 4 Закону № 4901-VI установлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Частина 2 цієї статті передбачає, що у разі, якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до статті 5 Закону Закону № 4901-VI у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи нараховується державним виконавцем протягом п`яти днів з дня отримання ним повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, про перерахування коштів, крім випадку, коли кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

З аналізу наведених норм права висновується, що вимога про нарахування компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду у цьому випадку є передчасною, оскільки такий розрахунок компенсації Закон пов`язує з фактом перерахування коштів. За таких обставин вимога про стягнення компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми задоволенню не підлягає.

Такий висновок, зокрема, наведено у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року по справі №826/18029/16.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на це позов в частині зобов`язання відповідача-1 нарахувати і сплатити відсотки за порушення терміну виплати коштів за рішенням суду також не може бути задоволений.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, з урахуванням встановленого факту відсутності об`єктивної можливості у відповідачів виконати рішення щодо стягнення на користь позивача суми коштів у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Суд не розглядає питання з приводу стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди та розподілу судових витрат у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної Казначейської служби України у Закарпатській області(88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.П.Мирного, 2а, код ЄДРПОУ 37975895)та Державної казначейської служби України(01601, м.Київ, вул. Бастіонна, буд.6, код ЄДРПОУ 37567646)про зобов`язання Управління Казначейської служби України у Закарпатській області виплатити позивачу призначені судом кошти у сумі 83052,80 грн., відсотки у розмірі 3% річних за порушення терміну виплати коштів за рішенням суду та стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 80000 грн.- відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст рішення складено та підписано 23.06.2020 року.

СуддяЮ.Ю.Дору