Рішення № 89967361, 12.06.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 червня 2020 року м. Ужгород№ 260/1746/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Скраль Т.В.,

з участю секретаря судового засідання – Гонтовий Ю.О.,

учасники справи:

позивач: АТ “Українська залізниця”, в особі регіональної філії “Львівська залізниця” - представник адвокат Сковродько Анатолій Миколайович;

відповідач: Великоберезнянська селищна рада - представник у підготовче судове засідання не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу АТ “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” (79007, м. Львів, вул. Гоголя,1, код ЄДРПОУ 40081195) до Великоберезнянської селищної ради (89000, Закарпатська область, Великоберезнянський район, смт. Великий Березний, вул. Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 04351127) про визнання незаконним та скасування пункту додатку до рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 12 червня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено протягом 22 червня 2020 року .

03 грудня 2019 року, позивач АТ “Українська залізниця”, в особі регіональної філії “Львівська залізниця” звернулися до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Великоберезнянської селищної ради, якою просять визнати незаконним та скасувати пп.12.1 Розділу 12 “Землі транспорту” Додатка 1 до Рішення Великоберезнянської селищної ради № 591 від 26.06.2019 “Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2020 рік”.

18 грудня 2019 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі.

07 травня 2020 року, ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

1. Позиції сторін

Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що до складу АТ «Українська залізниця» входить філія – регіональна філія «Львівська залізниця». Згідно з пунктом 2 статуту товариства, товариство утворено як акціонерне товариство, 100% акцій якого закріплюються у державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови КМУ від 25.06.2014 року № 200 «Про утворення акціонерного товариства «Українська залізниця». Тобто, оскільки позивач являється державним підприємством, для нього не можуть застосовуватись ставки, закріплені в положенні п. 274.2 ст. 274 ПК України. Таким чином, відповідачем незаконно встановлено ставки земельного податку на земельні ділянки залізниці, що знаходяться в межах селища В.Березний – 16,0323 га в розмірі 12 %.

Представником відповідача відзиву на позовну заяву до суду, у строк наданий судом в ухвалі Закарпатського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 18 грудня 2019 року не надано та не повідомлено суду поважні причини його ненадання.

Відповідно до статті 162 частини 6 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак про час і дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується звітом про доставку повістки на електронну адресу відповідача.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позивача позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що в ньому наведені.

2.Обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 24 січня 1997 року, відповідно до розпорядження В.Беренянської райдержадміністрації № 25, Ужгородській дистанції колії Львівської залізниці в межах Великоберезнянського району надано у постійне користування 320,75 га землі в межах згідно з планом землекористування (державний акт на право постійного користування землею І-ЗК № 001521), (а.с. 47-55).

25 грудня 1988 року, відповідно до рішення 5 сесії XXІІІ скликання В.Березнянської селищної ради, Львівській залізниці для Ужгородської дистанції електропостачання надано у постійне користування 1,5229 гектарів землі в межах, згідно з планом землекористування.

26 липня 1999 року, на підставі рішення від 25 грудня 1988 року, видано державний акт на право постійного користування землею І – ЗК № 002280, (а.с. 56-58).

Відповідно до витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації іншого речового права від 02 жовтня 2014 року, правокористувачем земельних ділянок площею – 0,1723 га, 0,2088 га за адресою: Закарпатська область, Великоберезнянський район, смт. Великий Березний, вул. Гожика,77А, земельної ділянки площею – 0,0030 га, за адресою: Закарпатська область, Великоберезнянський район, смт. Великий Березний, вул. Шевченка, земельна ділянка 95А, земельної ділянки площею – 0, 6252 га, за адресою: Закарпатська область, Великоберезнянський район, смт. Великий Березний, вул. Шевченка, земельна ділянка 95Б є Державне територіально-галузеве об`єднання «Львівська залізниця» (код ЄДРПОУ 01059900, 79007, Львівська область, м. Львів, вул. Гоголя М.,1), (а.с. 59-62).

21 січня 2019 року, Регіональна філія «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» замовила у Відділі Великоберезнянського району Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області нормативно грошову оцінку земельних ділянок за цільовим призначенням: 12.01 – для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту, (а.с. 63-69).

26 червня 2019 року, рішенням Великоберезнянської селищної ради № 591, керуючись абзацом другим і третім пункту 284.1 статті 284 ПК України та пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», установлено на території Великоберезнянської селищної ради ставки земельного податку, відповідно до Додатку 1,2, (а.с. 8).

Відповідно до додатку 1 даного рішення, ставка податку ( за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) за цільовим призначенням земель: 12.01. Для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту складає 12 % нормативної грошової оцінки, (а.с. 12)

04 грудня 2019 року, рішенням № 637 Великоберезнянська селищна рада, відповідно до ПК України із внесеними змінами, п. 28 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з метою покращення адміністрування, перегляду ставок окремих податків, а також звільнення певних категорій юридичних осіб від виконання певних обов`язків, які встановлені для інших суб`єктів, у зв`язку з особливим фінансовим станом, селищна рада вирішила внести зміни до рішення № 591 від 26 червня 2019 року «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2020 рік», а саме доповнити Додаток 3: для групи платників за цільовим призначенням: 12.01. Для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту встановлена пільга у розмірі 75% суми податкового зобов`язання за рік, (а.с. 76-77).

Позивач звернувсь до суду з позовом про визнання незаконним та скасування пп. 12.1 Розділу 12 «Землі транспорту» Додатка 1 до Рішення № 591 від 26 червня 2019 року, оскільки є постійним користувачем земельних ділянок в адміністративних межах Великоберезнянської селищної ради.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом

Надаючи правову оцінку вищевказаним рішенням судом враховано, що відповідно до статті 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Саме такий принцип гарантує забезпечення правого порядку в Україні.

Аналогічна правова норма щодо органів місцевого самоврядування закріплена у статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” № 280/97-ВР від 21.05.1997 року (далі - Закон № 280/97-ВР), місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 26 вказаного Закону, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, щодо встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно із статтею 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 69 Закон № 280/97-ВР визначено, що органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 8.3 статті 8 Податкового кодексу України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

У відповідно до пункту 10.1.1 статті 10 Податкового кодексу України, земельний податок, як складова податку на майно, відноситься до місцевих податків і зборів.

Згідно з пунктом 27.1 статті 27 Податкового кодексу України, граничною ставкою податку визнається максимальний або мінімальний розмір ставки за певним податком, встановлений цим Кодексом.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до статті 274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Судом встановлено, що відповідно до пунктів 1,2 Постанови КМУ № 200 від 25 червня 2014 року, відповідно до Закону України “Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування” Кабінет Міністрів України постановив утворити публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” (далі - товариство), 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код згідно з ЄДРПОУ 00034045) (далі - Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (далі - підприємства), які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком

Установити, що статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього: майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України “Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування”, та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу; 100 відсотків акцій, що належать державі у статутному капіталі господарських товариств згідно з додатком 2; пакетів акцій (часток), що належать державі у статутному капіталі господарських товариств згідно з додатком 3, крім державних пакетів акцій (часток) спільного підприємства товариство з обмеженою відповідальністю “Молдромукртранс” (Республіка Молдова, м. Кишинів, вул. Дечебал, 2), транспортно-експедиційного акціонерного товариства “ЕТРАНСА” (Австрія, 1040 Відень, Аргентініенштрассе, 29/1.OG) та товариства з обмеженою відповідальністю “Брайтшпур Планунгсгезельшафт мбХ” (Австрія, 1010 Відень, Опернрінг, 9/7), що будуть внесені до статутного капіталу після здійснення заходів, передбачених підпунктом 2-1 пункту 6 цієї постанови, як додатковий внесок; права господарського відання магістральними залізничними лініями загального користування та розміщеними на них технологічними спорудами, передавальними пристроями, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень (залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об`єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт); права постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1.

02 вересня 2015 року, постановою КМУ № 735 “Питання акціонерного товариства “Українська залізниця””, затверджено статут акціонерного товариства “Українська залізниця”.

Відповідно до пунктів 1, 2 Статуту, Акціонерне товариство “Українська залізниця” (далі - товариство) є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України “Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування”, постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. № 200 “Про утворення публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”.

Товариство утворене як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. № 200 “Про утворення публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (далі - підприємства залізничного транспорту).

Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Таким чином, максимальним розміром ставки земельного податку для суб`єктів господарювання, які мають в своєму постійному користуванні земельні ділянки, серед яких зокрема є і позивач, є не більше 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

В свою чергу відповідачем було встановлено 12% розмір земельного податку для суб`єктів господарювання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що органом місцевого самоврядування, при винесенні оскаржуваного пункту рішення не дотримано вимоги Податкового кодексу України, оскільки Акціонерне товариство “Українська залізниця” є акціонерним товариством, 100% акцій якого закріплюються в державній власності, а відтак до позивача не може застосуватись ставка податку у розмірі 12 % нормативної грошової оцінки.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку, що позивач свою позицію обґрунтував належними та допустимими доказами. Таким чином, позовні вимоги підлягають до задоволення, а оскаржуваний пункт рішення № 591 від 26 червня 2019 року скасуванню.

Відповідно до статті 139 частини 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при звернені до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 921, 00 грн., відповідно до платіжного доручення № 2336143 від 26 листопада 2019 року.

Відповідні судові витрати належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов АТ “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” до Великоберезнянської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення в частині - задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати пп.12.1 Розділу 12 “Землі транспорту” Додатка 1 до Рішення Великоберезнянської селищної ради № 591 від 26.06.2019 “Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2020 рік”.

3. Стягнути на користь позивача АТ “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця” (79007, м. Львів, вул. Гоголя,1, код ЄДРПОУ 40081195) з Великоберезнянської селищної ради (89000, Закарпатська область, Великоберезнянський район, смт. Великий Березний, вул. Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 04351127) судові витрати в розмірі 1921, 00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня,00 коп.) у вигляді сплаченого судового збору за платіжним дорученням № 2336143 від 26.11.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

СуддяТ.В.Скраль