Рішення № 89967277, 23.06.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року м. Житомир справа № 240/4840/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення вихідної допомоги,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Офісу Генерального прокурора на свою користь вихідну допомогу в зв`язку зі звільненням в розмірі 39270,95 грн.

В обґрунтування позову вказано, що наказом Генерального прокурора України від 21.12.2019 № 2074ц позивача звільнено з посади старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів , які ведуть боротьбу зі злочинністю, Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 24 грудня 2019 року. Цим же наказом зобов`язано Департамент планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Генеральної прокуратури України провести остаточний розрахунок та виплатити позивачу усі належні виплати при звільненні. У зв`язку з відсутністю даних щодо нарахованих при звільненні сум, позивач 02.01.2020 звернувся до відповідача з відповідною заявою. Листом від 04.03.2020 позивача повідомлено, що виплати вихідної допомоги у разі звільнення на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" виплата вихідної допомоги не передбачена. Позивач вважає, що відповідач ігнорує принцип верховенства права, що призвело до порушення його прав.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у строк, визначений ч.5 ст.162, ч.1 ст.261 КАС України та встановлений ухвалою суду від 30.03.2020 відзив на адміністративний позов не надіслав.

Положеннями статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Представником відповідача клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву подано не було.

Частиною 6 статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною четвертою статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, наказом Генерального прокурора України від 21.12.2019 № 2074ц ОСОБА_1 звільнено з посади старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів , які ведуть боротьбу зі злочинністю, Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 24 грудня 2019 року. Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Генеральної прокуратури України вказано провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні (а.с.21).

02.01.2020 позивач звернувся до відповідача зі зверненням про отримання інформації щодо нарахування та виплату заробітної плати. Зокрема просив відповідача вказати: чи у відповідності до вимог до ст.81 Закону України "Про прокуратуру" нараховувалась і виплачувалась заробітна плата, якщо ні, вказати нормативні акти, на підставі яких вона визначалася у період 2015-2019 роки; надати відомості у відповідності до вимог ст.30 Закону України "Про оплату праці" про нарахування заробітної плати старшому слідчому в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 щомісячно із зазначенням відрахувань за період з червня 2015 року по 24 грудня 2019 року включно; якщо заробітна плата нараховувалось у інший спосіб, ніж передбачено ст.81 Закону України "Про прокуратуру", просив перерахувати заробітну плату, надати йому відомості щодо здійсненого перерахунку помісячно та виплатити різницю; повідомити, чи проводились у 2015-2019 роках індексації заробітної плати, якщо ні, то чому (із посиланням на норми Законів); надати відомості про кожен випадок затримування виплати заробітної плати та проведення компенсації за її затримання (а.с.16-17).

Листом від 04.03.2020 №21-880вих.-20 Офіс Генерального прокурора повідомив, що статтею 40 КЗпП України визначено випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Так, пунктом 1 передбачено розірвання трудового договору у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Водночас статтею 44 КЗпП України визначено перелік підстав припинення трудового договору, в яких передбачено виплату вихідної допомоги. Зокрема, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. При цьому зауважено, що Законом України від 19.09.2019 № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон № 113) статтю 40 КЗпП України доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 421, частин першої, другої і третьої статті 492, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус".

Таким законом, що регулює статус прокурорів та відповідно має статус спеціального, є Закон України "Про прокуратуру" і Закон № 113. Звільнення прокурорів, які не пройшли атестацію, згідно з вимогами пункту 19 розділу II Закону № 113 відбувається на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Відповідно до Закону України "Про прокуратуру" у разі звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 цього Закону не передбачена виплата вихідної допомоги. Стаття 44 КЗпП України також не передбачає можливості виплати вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку працівникові у разі припинення з ним трудового договору на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" (а.с.11-15).

Вважаючи відмову у виплаті вихідної допомоги в зв`язку зі звільненням протиправною, позивач звернувся до суду з позовом за захистом порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 123 Конституції України встановлено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Особливості розгляду трудових спорів зокрема, питання проходження служби в органах прокуратури, звільнення з неї, права і обов`язки прокурорів, їх соціальні гарантії регулюються Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII).

Слід звернути увагу, що у спірних правовідносинах щодо врегулювання питань, щодо звільнення особи з органів прокуратури норми Закону №1697-VII є пріоритетними перед нормами Кодексу законів про працю України. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального закону не врегульовані спірні правовідносини, або коли про застосування приписів трудового законодавства прямо йдеться у спеціальному законі.

Частиною третьою статті 16 Закону №1697-VII визначено, що прокурор може бути звільнений лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.

Так, пунктом 9 частини першої статті 51 цього Закону №1697-VII визначено, що прокурор звільняється з посади зокрема у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Виплата вихідної допомоги при звільненні з підстав, передбачених статтями 36, 38-41 КЗпП України визначено статтею 44 КЗпП України.

Натомість Закон України "Про прокуратуру" в редакції від 05.11.1991, у тому числі частина перша статті 46-2, якою передбачалось звільнення прокурорів за КЗпП України, втратив чинність 15.07.2015 на підставі підпункту 1 пункту 3 Розділу ХІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014.

З огляду на наведене, з урахуванням того, що позивача звільнено з підстав та в порядку, передбачених Законом України №1697-VII, яким не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні у разі скорочення штатів, позивач не набув права на її отримання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 по справі №820/1119/16 (К/9901/1729/18).

Слід звернути увагу, що посилання позивача на рішення Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 823/263/16, від 11.10.2018 у справі № 823/244/16, від 06.06.2018 у справі № 823/254/16, від 16.10.2019 у справі №804/5863/17 є безпідставним, оскільки правовідносини у вказаних справах є відмінними та не врегульовують питання наявності права на отримання вихідної допомоги при звільненні прокурора.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, доводи позивача про відсутність правових підстав для винесення спірної постанови не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд. код НОМЕР_1 ) відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва